Кодекс цивільного захисту України

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• «Про правові заходи цивільного захисту України», 53.83kb.
• Березанська районна державна адміністрація розпорядження від 16. 02. 07р. №152, 451.74kb.
• Очаківська районна державна адміністрація розпорядження голови районної державної адміністрації, 392.74kb.
• Кодекс цивільного захисту України, 2643.95kb.
• Міністерство освіти І науки України Міністерство праці та соціальної політики України, 4883.57kb.
• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення, 1773.83kb.
• Методичний матеріал з курсу, 3606.42kb.
• Аходів з підготовки Жовтневої районної ланки Миколаївської територіальної підсистеми, 481.95kb.
• Тематика, 63.83kb.
• Наказом мнс україни від 08., 69.57kb.

ГЛАВА 17

Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані

служби цивільного захисту


Стаття 115. Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту


Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, які потребують залучення великої кількості людей, спеціальної та іншої техніки, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, на підприємствах, в установах та організаціях створюються позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту.

Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту це створені за територіальним та виробничим принципом на базі підприємств, які володіють спеціальною технікою і майном, за рахунок їх працівників підготовлені позаштатні загони, ланки, команди, групи для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та виконання робіт щодо захисту населення і територій від них.

Позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту поділяються на територіальні та об‘єктові, а за призначенням – на формування загального призначення та формування спеціалізованих служб цивільного захисту.

Об‘єктові позаштатні (невоєнізовані) формування створюються на базі і за рахунок організації та підприємств, за рішенням їх керівників.

Територіальні позаштатні (невоєнізовані) формування створюються шляхом об‘єднання об‘єктових позаштатних (невоєнізованих) формувань, які розташовані на цій території, за рішенням відповідних керівників місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад.

Позаштатні (невоєнізовані) формування загального призначення (зведені об‘єктові загони, ланки, команди, групи) створюються для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлювальних робіт безпосередньо у зоні надзвичайної ситуації.

Позаштатні (невоєнізовані) формування спеціалізованих служб цивільного захисту призначені для виконання спеціальних робіт або забезпечення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій.

До позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни, за винятком осіб, які приписані до військових частин та призначені для проходження військової служби у воєнний час або використання їх, як працівників Збройних сил України, інших військових формувань.

Порядок створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.


Стаття 116. Спеціалізовані служби цивільного захисту


Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю у системах галузевих міністерств, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах, відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України, на підприємствах, в установах та організаціях Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, керівниками підприємств, установ та організацій створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв‘язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.

Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період органами державної влади та керівниками підприємств, із залучення відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту, створюються евакуаційні комісії та інші евакуаційні органи.

Порядок створення та функціонування спеціалізованих служб цивільного захисту, визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.


Глава 18

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та

професійних аварійно-рятувальних служб, статус, права та обов‘язки рятувальників, пожежних

Стаття 117.

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та професійних аварійно-рятувальних служб

До повноважень органів управління та аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших професійних аварійно-рятувальних служб належать:

обстеження, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій, об'єктів і територій, що ними обслуговуються;

надання керівникам підприємств, установ та організацій, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозицій щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень відповідно до вимог безпеки;

скасування, у разі невідповідності фактичному стану безпеки об‘єктів, власних погоджень планів ліквідації аварій цих об‘єктів або їх окремих положень;

залучення та використання на договірних засадах засобів зв'язку, транспортних та інші матеріально-технічних ресурсів підприємств для рятування людей та виконання невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу (працівників), засобів цивільного захисту та інших вантажів;

безоплатне і безперешкодне отримання від підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформації, необхідної для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу завдань;

безперешкодний доступ на об'єкти і території для виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання вимог, запроваджених встановленими заходами безпеки;

проведення під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно- і відеозйомка, фотографування та звукозапис;

брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

тимчасова заборона або обмежування руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступ громадян на окремі об‘єкти і території.

Транспортні засоби органів управління та аварійно-рятувальних формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, інших професійних аварійно-рятувальних служб з кольорово-графічними позначеннями, світловою та звуковою сигналізацією належать до категорії оперативних транспортних засобів та користуються, відповідно до законодавства, перевагами у дорожньому русі.

Опис, технічні вимоги та порядок використання спеціальних графічних позначень, світлової та звукової сигналізації визначається відповідно до законодавства.

Повноваження Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та інших професійних аварійно-рятувальних служб можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб'єктові режими.


Стаття 118. Статус рятувальників, пожежних


Рятувальник, пожежний це особа, яка атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж і безпосередньо бере у них участь, має відповідну спеціальну, фізичну, психологічну та медичну підготовку.

Громадяни України отримують статус рятувальника, пожежного на підставі рішення відповідних атестаційних органів за результатами атестації після проходження медичного огляду, виконання нормативів з фізичної підготовки, навчання з програми підготовки рятувальників, пожежних та атестації на проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж.

Рятувальники, пожежні проходять атестацію відповідно до вимог цього Кодексу.

Рятувальники, пожежні, які не пройшли атестацію, втрачають статус рятувальника, пожежного.


Стаття 119. Права та обов‘язки рятувальників, пожежних


Рятувальник, пожежний під час виконання покладених на нього обов‘язків керується цим Кодексом, а також нормативно-правовими та нормативними актами у сфері цивільного захисту та рятувальній та/або пожежній справі. Під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж рятувальник, пожежний підпорядковується з своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб, немає права втручатися у діяльність рятувальника, пожежного під час проведення ним аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж.

Рятувальники, пожежні мають право на:

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

проходження безоплатно медико-психологічну реабілітацію у медичних закладах та реабілітаційних центрах у порядку, встановленому цим Кодексом;

удосконалення своїх теоретичних знань та професійній майстерності у робочий час у встановленому порядку;

позачергове, на підставі посвідчення про відрядження, придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

створювання у встановленому порядку свої професійні спілки.

Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники, пожежні мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, у тому числі про об'єкти і територій, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи та інші невідкладні роботи та/або гасіння пожежі, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;

вимогу від всіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, дотримання встановлених норм безпеки;

екіпіровку та оснащення засобами цивільного захисту згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт та/або гасіння пожеж;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 165 цього Кодексу.

Рятувальники, пожежні зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, гасіння пожеж та вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, надання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

дотримувати технологію проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувати у належному стані засоби цивільного захисту;

роз‘яснювати громадянам правила безпечного поведінку з метою недопущення надзвичайних ситуацій і порядок дій у разі їх виникнення.

Інші обов'язки рятувальників, пожежних визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями (обов‘язками) та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

За неналежне виконання покладених обов‘язків рятувальники, пожежні несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.


РОЗДІЛ 7

відшкодування шкоди та надання допомоги

особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій

Стаття 120.

Соціальний захист постраждалих

Постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації це фізична або юридична особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків. Громадяни України, які постраждали внаслідок надзвичайних ситуацій, та особи, залучені до ліквідації надзвичайної ситуації, мають право на соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної їх життю, здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій або проведенням робіт з їх запобігання та ліквідації наслідків, відповідно до законів України, крім випадків, передбачених Конституцією України, законами та міжнародними договорами України, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації включать:

надання (виплату) матеріальної допомоги (компенсації);

забезпечення житлом;

забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування;

надання медичної допомоги;

надання гуманітарної допомоги;

надання інших видів допомоги.

Сім‘ї осіб, які загинули внаслідок надзвичайної ситуації, мають право на отримання матеріальної допомоги у встановленому розмірі.

Надання допомоги особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації є обов‘язком органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств.

Заходи соціального захисту та відшкодування шкоди здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, які повинні передбачатися у цих бюджетах під час їх формування.

Відшкодування шкоди постраждалим особам також повинне здійснюватися за рахунок:

винуватців виникнення надзвичайної ситуації;

страхових внесків страхувальників та шляхом надання державною кредитів на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України;

добровільних пожертвувань фізичних та юридичних осіб, благодійних організацій та об‘єднань громадян;

інших джерел, незаборонених законодавством.

Надання термінової допомоги постраждалим може здійснюватися за рахунок коштів резервних фондів державного та місцевих бюджетів, відповідно до рівня надзвичайної ситуації, а також матеріальних резервів для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Заходи соціального захисту здійснюються у порядку, встановленому законодавством.

Стаття 121.

Підстава для надання допомоги та відшкодування шкоди

Надання допомоги особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, забезпечення їх житлом, а також надання інших видів допомоги здійснюється на підставі довідки про визнання особи такою, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації або списків постраждалих чи загиблих осіб.

Місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, сільські та селищні ради, на адміністративній території яких сталася надзвичайна ситуація, видають постраждалим, довідки про визнання їх постраждалими від надзвичайних ситуацій за наявності паспорта або документа, що його замінює або забезпечують складання та затвердження списків таких осіб.

Критерії та порядок визнання особи такою, що постраждала від надзвичайної ситуації, термін дії та обсяг заходів щодо їх соціального захисту встановлюється Кабінетом Міністрів України, залежно від масштабів та наслідків класифікованих надзвичайних ситуацій.

У разі відсутності паспорта або документа, що його замінює, постраждалі звертаються до відповідного органу за місцем постійного проживання для одержання документа, що засвідчує особу.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, для одержання документа, що засвідчує особу, звертаються до відповідного дипломатичного представництва та консульської установи іноземної держави в Україні, а громадяни України, які постійно проживають за кордоном, але на момент надзвичайної ситуації перебували на території України, - до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань закордонних справ.


Стаття 122. Надання (виплата) матеріальної допомоги


Матеріальна допомога (компенсація) особам, які постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, надається (виплачується) у зв‘язку із:

загибеллю одного або кількох членів сім‘ї;

зруйнуванням (втратою) житла;

пошкодженням житла, яке потребує проведення капітального або поточного ремонту;

зруйнуванням та пошкодженням господарських будівель і дачних будинків, втратою майна, втратою сільськогосподарської продукції та присадибних ділянках та городах, загибеллю великої рогатої худоби, молодняку великої рогатої худоби, свиней, коней, овець та кіз, гусей, бджіл тощо;

втратою майна внаслідок надзвичайної ситуації фізичними особами – підприємствами;

підготовкою дітей – учнів та студентів до навчального року тощо.

За рішенням Кабінету Міністрів України до визначення суми коштів, необхідних для виплати матеріальної допомоги, можуть виплачуватися авансові суми допомоги.

Матеріальна допомога (компенсація) надається (виплачується) залежно від встановленої категорії постраждалого та визначеного розміру цієї допомоги.

Визначення розміру допомоги, порядок її надання, критеріїв віднесення осіб до категорій постраждалих внаслідок надзвичайної ситуації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 123.

Забезпечення житлом

Постраждалі, у разі потреби, забезпечуються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання.

Постраждалі, у разі, коли їх житло внаслідок надзвичайних ситуацій стало непридатним для проживання, забезпечуються житлом позачергово або включаються органами, зазначеними в частині першій цієї статті, до окремих списків для позачергового надання житла на підставі довідки, виданої в установленому порядку.

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, а також самі постраждалі можуть купувати у будь-якому населеному пункті України за цінами, які склалися на ринку житла і визначені у певному регіоні, житлові будинки і квартири у громадян, яким вони належать на праві приватної власності, а також будинки та квартири державного і громадського житлового фонду, що не використовуються.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в будинках державного або громадського житлового фонду, здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, за рахунок державних коштів, виділених на ці цілі, при цьому придбавається, з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті:

однокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у однокімнатній квартирі;

двокімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у двокімнатній квартирі;

трикімнатна квартира, у разі якщо постраждалий проживав у трикімнатній квартирі.

Будівництво або закупівля житлових будинків або квартир постраждалим особам, які проживали в приватному житловому фонді, здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами за рахунок державних коштів, які виділяються на ці цілі, за мінусом коштів, отриманих постраждалою особою за страхування будинку, якщо будинок був застрахований.

Постраждалі, які проживали у приватному житловому фонді, мають право на власне будівництво житлового будинку на умовах фінансування, зазначених у частині п‘ятої цієї статті, з одержанням для цього земельних ділянок, першочерговим забезпеченням необхідними будівельними матеріалами та укладенням відповідних договорів з підрядними організаціями.

Розмір жилої площі квартири, житлового будинку, що будується чи купується місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, не повинен перевищувати норми жилої площі з розрахунку на одну особу, передбаченої законодавством для надання житла. У разі перевищення норми жилої площі, вартість зайвої площі і частини надвірних будівель, збудованих не за затвердженими проектами, сплачує постраждалий, якщо на їх будівництво чи збільшення жилої площі отримано попередньо його згоду.

Придбання квартири (житлового будинку) постраждалій особі шляхом централізованої її закупівлі здійснюється за бажанням одержувача.

Якщо будівництво або закупівля квартири (житлового будинку) постраждалим особам здійснюється місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, то грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок) не виплачується. Зруйноване або пошкоджене в наслідок надзвичайної ситуації житло, замість якого постраждала особа забезпечена житлом за рахунок держави, передається місцевим органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, підприємствам.

Постраждалі особи, яким виплачена грошова компенсація за зруйновану або пошкоджену квартиру (житловий будинок), житлом за рахунок держави не забезпечуються.

Стаття 124.

Забезпечення зайнятості та надання послуг з працевлаштування

За працівниками, які внаслідок надзвичайної ситуації позбавлені можливості виконувати свої трудові обов‘язки, на цей термін зберігається заробітна плата, яка виплачується за рахунок підприємства у розмірі не нижче установленого законодавством та колективним договором, укладеним на підприємстві, як за час простою не з вини працівника.

Постраждалим, які звернулися за сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості, послуги з працевлаштування та надання матеріального забезпечення надаються державною службою зайнятості відповідно до законодавства про зайнятість населення та страхування на випадок безробіття.

Стаття 125.

Надання медичної допомоги

Постраждалі під час надзвичайних ситуацій мають право на надання їм безоплатної медичної допомоги.

Постраждалим, які під час надзвичайної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли наданню медичної допомоги, гарантується у порядку, встановленому законодавством, безоплатне лікування.

Стаття 126. Гуманітарна допомога


Одержання Україною міжнародної гуманітарної допомоги для постраждалих, її розподіл та видача здійснюються у порядку, встановленому законодавством.


Стаття 127. Наданні інших видів допомоги


Громадяни України, які постраждали під час надзвичайних ситуацій за межами території України, мають право на відшкодування заподіяної їм шкоди відповідно до угод про співробітництво і взаємну допомогу у разі виникнення стихійного лиха, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, укладених між Кабінетом Міністрів України та урядами інших країн.

Постраждалим, які евакуюються, відселяються або вимушені самостійно переселятися на нове місце проживання у зв‘язку з надзвичайними обставинами, надаються такі компенсації та пільги:

оплата вартості проїзду, витрат на перевезення майна залізничним, водним або автомобільним видом транспорту (крім випадків, коли транспортні засоби надаються безоплатно);

одержання безвідсоткового кредиту на облаштування у розмірі п'ятдесяти мінімальних заробітних плат на сім‘ю. Компенсація відсоткової ставки кредитів комерційних банків здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок компенсації відсоткової ставки кредиту встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постраждалим, які залишилися на попередньому місці проживання, надається за рахунок держави, одноразова грошова допомога в обсягах не менше:

п‘ятдесят відсотків мінімальної заробітної плати на кожну особу (крім пенсіонерів);

мінімального розміру пенсії за віком для пенсіонерів усіх категорій (крім дітей, яким призначено пенсію у зв‘язку із втратою годувальника).

Постраждалі, які внаслідок ушкодження здоров‘я або моральної шкоди не можуть виконувати попередню роботу, забезпечуються іншою роботою, які вони спроможні виконувати.

За постраждалими (якщо з часу встановлення інвалідності, визначення моральної шкоди минуло не більше одного року) зберігається середньомісячний заробіток протягом строку, визначеного програмою реабілітації. У цей час відшкодування шкоди проводиться на загальних підставах. Індексація суми відшкодування шкоди проводиться відповідно до законодавства.


розділ 8

підготовка, ПЕРЕПІДГОТОВКА ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ОСІБ РЯДОВОГО І НАЧАЛЬНИЦЬКОГО СКЛАДУ СЛУЖБИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ, НАВЧАННЯ керівного складу та фахівців, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, Рятувальників, професійних аварійно-рЯтувальних служб, органів управління та сил цивільного захисту. Наукове забезпечення заходів цивільного захисту

Стаття 128.

Організація підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальників професійних аварійно-рятувальних служб

Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за відповідними професіями, спеціальностями (спеціалізаціями), кваліфікаційними та освітньо-кваліфікаційними рівнями здійснюються навчальними закладами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які створюються відповідно до законодавства.

Навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту є закладами державної форми власності.

Особами, які навчаються у навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, є курсанти, студенти, слухачі, ад’юнкти (докторанти).

Курсант - особа рядового i молодшого начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, i навчається за державним замовленням за денною формою навчання з метою здобуття освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Студент - цивільна особа, яка у встановленому порядку зарахована до вищого навчального закладу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту i навчається за денною, вечірньою або заочною (дистанційною) формами навчання з метою здобуття вищої освіти певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Слухач - особа рядового i начальницького складу, яка навчається у навчальному закладі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за програмами післядипломної освіти.

Ад’юнкт (докторант) - особа начальницького складу, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу (наукової установи) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту для здобуття вищої освіти певного освітньо-наукового рівня.

Особи, які приймаються на службу цивільного захисту та призначаються на посади рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту, проходять первинну професійну підготовку, а на посади середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту – перепідготовку або спеціалізацію у відповідних навчальних закладах спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також умови прийому та порядок відбору на навчання до вищих навчальних закладів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту визначаються цим органом.

Рівень підготовки осіб рядового і молодшого начальницького складу служби цивільного захисту та основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів професійно-технічної освіти. Рівень підготовки осіб середнього та старшого начальницького складу служби цивільного захисту, а також керівного складу професійних аварійно-рятувальних служб визначається системою стандартів вищої освіти.

Особі, яка опанувала курс професійно-технічного навчання і успішно пройшла державну кваліфікаційну атестацію, видається документ про присвоєння або підвищення робітничої кваліфікації, зразок якого затверджується встановленим порядком, а після проходження атестації - посвідчення рятувальника або пожежного, книжка рятувальника або пожежного та жетон рятувальника або пожежного, зразок яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики та центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Опанування та удосконалення особами рядового та начальницького складу служби цивільного захисту знань, умінь і навичок щодо виконання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, підвищення рівня теоретичної підготовки проводиться під час службової підготовки за рахунок робочого часу. Порядок організації службової підготовки визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Підвищення рівня теоретичних знань, практичних навичок та майстерності рятувальників, інших основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб проводиться під час професійної підготовки за рахунок робочого часу, яка організовується керівником служб відповідно до її профілю.

У професійних аварійно-рятувальних службах запроваджуються спеціальні фізична, медична та психологічна підготовки рятувальників.

Підвищення кваліфікації рятувальників проводиться у відповідних навчальних закладах.

Порядок організації та проведення професійної підготовки, підвищення кваліфікації основних працівників професійних аварійно-рятувальних служб визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Залежно від рівня фахової підготовки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб присвоюється відповідна класна кваліфікація, за яку їм виплачується грошова надбавка до грошового забезпечення та заробітної плати.

Умови та порядок присвоєння класної кваліфікації встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Розмір та порядок виплати грошової надбавки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та рятувальникам професійних аварійно-рятувальних служб, яким присвоєно класну кваліфікацію, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Результати підвищення кваліфікації враховуються при проведенні атестації, просуванні по службі, присвоєні спеціальних звань тощо.

Стаття 129.

Навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту

Для навчання керівного складу та фахівців, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту спільно з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються курси та навчально-методичні центри для сфери цивільного захисту.

Особи керівного складу та фахівці органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, діяльність яких пов‘язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту, у перший рік призначення на посаду, і періодично, один раз на три - п‘ять років, зобов‘язані проходити навчання з питань цивільного захисту у відповідних курсах, навчально-методичних центрів сфери цивільного захисту.

Навчання проводиться відповідно до державного замовлення за рахунок коштів державного бюджету, призначених для фінансування спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також на підставі укладених договорів з юридичними та фізичними особами.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування визначають щорічну потребу у навчанні керівного складу і фахівців, забезпечують періодичність його проведення та закріплюють або передають у власність курсам та навчально-методичним центрам сфери цивільного захисту приміщення, об‘єкти, споруди та інше необхідне майно для забезпечення їх діяльності.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює контроль за дотримання періодичності навчання керівного складу та фахівців і вживають заходів щодо усунення виявлених недоліків.

Порядок здійснення навчання у сфері цивільного захисту та перелік осіб, які його проходять, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 130.

Підготовка сил цивільного захисту

Підготовка аварійно-рятувальних формувань сил цивільного захисту здійснюється під час проведення спеціальних, показових, експериментальних навчань та відповідних тренувань.

Періодичність та тематика проведення навчань і тренувань, порядок їх організації та проведення з аварійно-рятувальними формуваннями сил цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація підготовки сил цивільного захисту покладається на центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких віднесені відповідні аварійно-рятувальні формування сил цивільного захисту. Безпосередню підготовку аварійно-рятувальних формувань сил цивільного захисту проводять їх керівники, які несуть за це персональну відповідальність.

Стаття 131.

Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту

Підготовка органів управління єдиної державної системи цивільного захисту здійснюється під час проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань).

Періодичність та тематика проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань, (тренувань) визначаються програмою підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Порядок підготовки та проведення командно-штабних (штабних) та інших навчань (тренувань) визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Організація підготовки органів управління єдиної державної системи цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 132.

Наукове забезпечення заходів цивільного захисту