Кодекс цивільного захисту України

Вид материалаКодекс

Содержание


Загальна частина
Особлива частина
Прикінцеві положення
Загальна частина
Особлива частина
Повноваження органів виконавчої влади та органів
Комплектування органів управління
Соціальний і правовий захист осіб рядового
Фінансове та матеріально-технічне
Міжнародне співробітництво у сфері
Контроль та нагляд за діяльністю у сфері
Прикінцеві положення
Подобный материал:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13





Міністерство з питань надзвичайних ситуацій

та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Всеукраїнський науково-дослідний інститут

цивільного захисту населення і територій від надзвичайних

ситуацій техногенного та природного характеру МНС



КОДЕКС

цивільного захисту України







Зміст





Стор.




Загальна частина .............................................................................................................................

4







Особлива частина …………………………………………………………………………………

12




Розділ 1. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій…………………...........

12




Глава 1. Основні заходи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій………

12













Розділ 2. Державне управління у сфері цивільного захисту ………………………………..

20




Глава 2. Єдина державна система цивільного захисту ………………………………………

20




Глава 3. Функціонування єдиної державної системи цивільного захисту …………………

22




Глава 4. Управління єдиною державною системою цивільного захисту …………………..

25













Розділ 3. Сили цивільного захисту ……………………………………………………………

29




Глава 5. Завдання сил цивільного захисту та їх склад ……………………………………….

29




Глава 6. Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту………………………


30




Глава 7. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства. Підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони............................................................


32




Глава 8. Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані служби цивільного захисту …………………………………………………………………………………………..


37




Глава 9. Права та обов‘язки аварійно-рятувальних служб і формувань, рятувальників.....

38





Розділ 4. Запобігання надзвичайним ситуаціям ………………………………………...........

39




Глава 10. Функціональна підсистема моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій …………………………………………………………………………………………


40




Глава 11. Функціональні заходи регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту ………………………………………………..


41




Глава 12. Забезпечення пожежної безпеки …………………………………………………...

44




Глава 13. Пожежна охорона…………………………………………………………………..

47




Глава 14. Державний пожежний нагляд. Дозвільна та ліцензійна діяльність з питань пожежної безпеки ………………………………………………………………………………


51




Глава 15. Відповідальність та вирішення спорів у сфері пожежної безпеки…………….....

57




Глава 16. Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки …………………………………………………………………………………………..


59













Розділ 5. Реагування на надзвичайні ситуації ………………………………………………..

64




Глава 17. Керівництво та управління роботами з ліквідації надзвичайних ситуацій...........

64




Глава 18. Ліквідація надзвичайних ситуацій …………………………………………………

69













Розділ 6. Підготовка кадрів, фахівців, органів управління та сил цивільного захисту. Наукове забезпечення заходів цивільного захисту …………………………………………..


74













Розділ 7. Навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях ……………………………..

77













Розділ 8. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій у сфері цивільного захисту ……………...


78













Розділ 9. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту …………...........

85




Глава 19. Комплектування органів управління та сил цивільного захисту …………...........

85




Глава 20. Проходження служби цивільного захисту …………………………………...........

87





Розділ 10. Соціальний і правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту………….


92













Розділ 11. Відшкодування шкоди та надання допомоги особам, які постраждали від надзвичайних ситуацій та подій ………………………………………………………………


101













Розділ 12. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення заходів цивільного захисту…………………………………………………………………………………………...


105




Глава 21. Фінансове забезпечення ………………………………………………………….....

105




Глава 22. Матеріально-технічне забезпечення …………………………………………….....

107













Розділ 13. Міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту ………………...........

108













Розділ 14. Контроль та нагляд за діяльністю у сфері цивільного захисту …………………

108




Глава 23. Контроль за діяльністю у сфері цивільного захисту ……………………………...

108




Глава 24. Відповідальність за порушення законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ……………………………………………………………..


109










Прикінцеві положення …………………………………………………………………………...

109



Проект

КОДЕКС

цивільного захисту України


Кожен має право на захист свого життя і здоров‘я від надзвичайних ситуацій та їх небезпечних наслідків, на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності.

Цей Кодекс цивільного захисту України (далі – Кодекс) визначає організаційні та правові засади: захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, підприємств, установ та організацій, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, реагування у разі їх виникнення; створення та функціонування єдиної державної системи цивільного захисту; створення та функціонування сил цивільного захисту, їх комплектування та проходження служби цивільного захисту; гарантії соціального і правового захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників органів управління і сил цивільного захисту, а також повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту.


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА


Стаття 1. Визначення термінів


У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

аварійно-рятувальна служба – сукупність організаційно об‘єднаних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій та окремих їх наслідків, проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

аварійно-рятувальні формування – структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, окремі аварійно-рятувальні та інші загони, центри;

аварійно-рятувальні служби громадських організацій – аварійно-рятувальні служби, створені на професійні основі громадськими організаціями для участі у ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи – роботи, спрямовані на пошук, рятування і захист людей (включаючи надання їм невідкладної медичної та психологічної допомоги), локалізацію зон надзвичайних ситуацій, уникнення подальших руйнувань і втрат та ліквідацію чинників, які унеможливлюють проведення аварійно-рятувальних робіт або загрожують життю рятувальників, що потребують залучення працівників, які мають спеціальну підготовку, засоби індивідуального захисту та оснащення;

аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування та/або загибель людей або створює на об'єкті, чи окремій території загрозу життю та здоров‘ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю;

екстрена допомога – допомога окремим особам або певній чи великій кількості осіб, що надається у випадках, коли існує реальна загроза життю, здоров‘ю, людській гідності або безпеці людини;

єдина державна система цивільного захисту – сукупність органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, підпорядкованих їм сил цивільного захисту, установ та організацій, а також засобів забезпечення, на які покладається реалізація державної політики та основних завдань у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

засоби цивільного захисту – пожежна та інша спеціальна техніка, обладнання, механізми, прилади, інструменти, засоби медичного призначення, лікарські засоби, засоби колективного та індивідуального захисту, які призначені та використовуються під час виконання завдань цивільного захисту;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій – сукупність реалізованих організаційних, інженерно-технічних, медико-біологічних, протипожежних, фінансово-економічних та інших заходів, які спрямовані для захисту життя, здоров‘я та власності населення, матеріальних і культурних цінностей та території держави, довкілля від надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, що реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, силами цивільного захисту;

захисні споруди цивільного захисту – інженерні споруди, призначені для захисту (укриття) людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, і небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій;

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій – підготовка і реалізація комплексу організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, природоохоронних, контрольних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій з метою їх недопущення або пом‘якшення можливих наслідків;

зона можливого ураження – окрема територія, акваторія або об’єкт, на яких внаслідок надзвичайної ситуації у мирний час та в особливий період може виникнути загроза життю, або здоров’ю людей, чи заподіяння матеріальних втрат;

зона надзвичайної ситуації – окрема територія та/або акваторія, де сталася надзвичайна ситуація;

інженерно-технічні заходи цивільного захисту – сукупність розроблених і включених у відповідні види містобудівної та проектної документації і реалізованих при будівництві заходів, спрямованих на забезпечення захисту населення і територій від надзвичайної ситуації та зниження матеріальних збитків від них, а також від небезпек, які виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій чи терористичної діяльності;

катастрофа – велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків;

класифікація надзвичайних ситуацій – визначений на державному рівні порядок поділу надзвичайних ситуацій за причинами їх походження, обсягами заподіяних наслідків і залучення матеріально-технічних ресурсів;

ліквідація надзвичайних ситуацій – проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються у разі виникнення надзвичайних ситуацій і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, матеріальних і культурних цінностей, а також на локалізацію зон надзвичайних ситуацій;

медичне забезпечення – комплекс організаційно-методичних, лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних заходів та заходів медичного постачання, спрямованих для забезпечення медичного реагування під час ліквідації надзвичайних ситуацій, збереження життя і здоров‘я рятувальників, осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту, працівників цивільного захисту, постраждалого населення, надання їм своєчасної медичної допомоги, а також проведення їх медико-психологічної реабілітації;

медико-психологічна реабілітація – комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників та інших осіб, що залучалися до виконання аварійно-рятувальних робіт, а також постраждалого населення, передусім неповнолітніх дітей;

надзвичайна подія – подія, яка, за критеріями класифікації надзвичайних ситуацій, не набула масштабу надзвичайної ситуації, але представляє собою загрозу життю та здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних збитків;

надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об‘єкті на ній або на водному об‘єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, терористичною діяльністю або іншою небезпечною подією, у тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров‘ю людей, їх загибелі, значних матеріальних втрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності;

оперативно-рятувальна служба цивільного захисту – спеціальне невійськове об‘єднання органів управління, формувань та підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, які діють на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності. Діяльність служби спрямована на виконання заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операцій;

орган управління – установа або структурний підрозділ установи, організації, підприємства, що виконує певні функції у галузі управління (державного управління), контролю, нагляду;

органи повсякденного управління з питань цивільного захисту – спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління, структурні підрозділи (департаменти, головні управління, управління, відділи, відділення, сектори) центральних та місцевих органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад, адміністрації (адміністративних органів) підприємств, установ та організацій, які призначені для безпосереднього повсякденного управління виконанням завдань і заходів цивільного захисту;

оповіщення – доведення сигналів і повідомлень про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період до органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інших органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ, організацій та населення;

підсистеми цивільного захисту – сукупність органів управління та підпорядкованих їм сил і засобів забезпечення, що створюються центральними і місцевими органами виконавчої влади для організації та реалізації заходів цивільного захисту у мирний час та в особливий період;

підрозділи сил цивільного захисту – відділення, розрахунки, екіпажі, взводи, групи, ескадрильї, ланки, лабораторії, водолазні станції, які входять до складу сил цивільного захисту;

професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад (працівники) якої працює на постійній та професійній основі, а для рятувальників такої служби передбачається професійна, спеціальна фізична та психологічна підготовка;

протирадіаційні укриття – інженерні (захисні) споруди, які призначені для захисту людей від впливу іонізуючого випромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості, у яких допускається перебування розрахункової кількості осіб на протязі до двох діб;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту – позаштатні формування, що створені за територіально-виробничим принципом на базі підприємств, установ та організацій, незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, які володіють спеціальною технікою і майном та підготовлені до виконання робіт щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій і ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період;

потенційно небезпечні заходи – заходи (покази озброєння і військової техніки, паради, тренування, навчання тощо), які проводяться в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння, військової техніки, інших небезпечних матеріально-технічних засобів, що можуть створити загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, спричинити загрозу здоров‘ю або життю цивільного населення;

пожежа – позарегламентний процес знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля;

пожежна безпека – відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов‘язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям та довкіллю;

пожежна охорона – від діяльності, які полягає у тому, щоб запобігти виникненню пожеж і захищати людей, матеріальні цінності, довкілля від впливу небезпечних чинників пожежі;

пожежний нагляд – діяльність уповноважених цим Кодексом органів державного нагляду з питань пожежної безпеки спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, яка здійснюється у межах повноважень, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства з питань пожежної безпеки органами державної влади, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб‘єктами господарювання, установами, організаціями, громадянами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, а також вирішення інших питань, встановлених законодавством у сфері пожежної безпеки;

постраждалий (потерпілий) у надзвичайній ситуації – фізична або юридична особа, якій заподіяно моральну, фізичну або матеріальну шкоду внаслідок виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків;

реагування на надзвичайні ситуації – скоординовані дії органів управління та сил цивільного захисту, спрямовані на ліквідацію надзвичайної ситуації та її наслідків, надання невідкладної допомоги постраждалим, усунення загрози життю та здоров‘я людей, які реалізуються відповідно до планів дій (аварійних планів), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичайної ситуації;

рятувальник – особа, яка має відповідну спеціальну підготовку, атестована на здатність до проведення аварійно-рятувальних робіт і безпосередньо бере у них участь, має спеціальну фізичну, психологічну та медичну підготовку;

служба цивільного захисту – державна служба особливого характеру, яка полягає в професійній діяльності придатних до неї за станом здоров‘я та віком громадян України, пов‘язаній із виконанням завдань цивільного захисту у мирний час та в особливий період. Особовий склад служби цивільного захисту проходить службу в центральному апараті, територіальних органах управління, формуваннях та підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, навчальних закладах та наукових установах, інших підрозділах, установах і організаціях спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та має спеціальні звання;

сили цивільного захисту – аварійно-рятувальні та інші служби і формування, окремі підрозділи, підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, об‘єднання цих служб, формувань та окремих підрозділів (центри, зведені формування тощо), пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи (частини) пожежної охорони, які призначені і використовуються для реагування на надзвичайні ситуації та виконання завдань особливого періоду;

спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації правління, статутної дисципліни та особистої відповідальності їх працівників, яка створюється за галузевим принципом для аварійно-рятувального обслуговування підприємств з потенційною небезпекою та ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

спеціалізовані служби цивільного захисту – об‘єднані за функціональною спрямованістю органи управління, сили та засоби підприємств, установ і організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, у зведену позаштатну організаційну структуру для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт під час загрози та виникнення надзвичайних ситуацій;

сховище – захисна споруда, у якій упродовж певного часу забезпечуються умови для укриття (переховування) людей, з метою захисту від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій і небезпечних наслідків надзвичайних ситуацій;

система оповіщення – сукупність органів управління єдиною державної системою цивільного захисту, чергових та диспетчерських служб, мереж телекомунікації та теле-, радіомовлення, технічних засобів оповіщення, які призначені і використовуються для здійснення оповіщення;

система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 – сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення звернень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій, а також для оперативного інформування рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування;

техногенна безпека – стан захищеності населення, території, об'єктів від негативних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту – органи управління (головні управління, управління, відділи та інші управлінські органи), які створені в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі до району, міста обласного значення, району міста включно для виконання завдань і заходів цивільного захисту, що покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту на регіональному рівні;

територіальна підсистема – частина єдиної державної системи цивільного захисту, яка створюється місцевими органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, має всі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання завдань цивільного захисту на територіальному рівні;

функціональна підсистема – частина єдиної державної системи цивільного захисту, яка створюється центральними органами виконавчої влади за напрямами діяльності, має всі необхідні її складові елементи, на які покладається виконання завдань цивільного захисту функціональної спрямованості;

фонд захисних споруд цивільного захисту – усі наявні захисні споруди цивільного захисту (сховища та протирадіаційні укриття), а також наземні і підземні споруди подвійного призначення, які можуть бути використані для захисту людей від негативного впливу сучасних засобів ураження, що використовуються під час воєнних дій, та небезпечних наслідків аварій, катастроф та стихійних лих;

цивільний захист – комплекс заходів, рятувальних та інших невідкладних робіт, які спрямовані на попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій, подій та їх наслідків, гасіння пожеж, захист населення, територій і довкілля від надзвичайних ситуацій та надання допомоги постраждалим.


Стаття 2. Правова основа цивільного захисту


Правовою основою цивільного захисту є Конституція України (254к/96-ВР), цей Кодекс, закони України "Про правовий режим надзвичайного стану" (1550-14), "Про правовий режим воєнного стану" (1647-14), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" (2245-14), "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" (39/95-ВР), "Про гідрометеорологічну діяльність" (443-XIV), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12), "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (710-07), "Про страховий фонд документації України" (2332-III), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-V), "Про місцеві державні адміністрації" (586-XIV), "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.


Стаття 3. Мета цивільного захисту


Цивільний захист здійснюється з метою забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від надзвичайних ситуацій, пожеж та подолання їх небезпечних наслідків у мирний час та в особливий період.


Стаття 4. Принципи цивільного захисту


Заходи цивільного захисту здійснюються на всій території України та стосуються всього її населення, органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності. Розподіл за обсягами і відповідальність за виконання заходів цивільного захисту здійснюється за територіально-виробничим принципом.

Цивільний захист базується на принципах:

гарантування та забезпечення державою громадянам конституційного права на захист їх життя, здоров’я та власності, а юридичним особам – права на безпечне функціонування;

відповідальності, у межах повноважень органів державної влади, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від їх організаційно-правової форми діяльності, посадових осіб за не дотримання вимог цього Кодексу, інших нормативно-правових актів з питань цивільного захисту;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров‘я людей;

максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для їх життя і здоров’я;

безперервного (постійного) моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій;

виправданого ризику та відповідальності керівників сил цивільного захисту за забезпечення безпеки під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт;

гласності, вільного, відповідно до законодавства, доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту;

особистої відповідальності та піклування громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у надзвичайних ситуаціях.


Стаття 5. Основні завдання та заходи у сфері цивільного захисту


Основними завданнями та заходи у сфері цивільного захисту є:

запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків;

попередження та гасіння пожеж;

збір, обробка, обмін та надання інформації з питань цивільного захисту;

аналіз і прогнозування техногенної, природної небезпеки та можливих надзвичайних ситуацій, оцінка їх соціально-економічних наслідків;

облік та ведення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів в Україні;

створення та підтримання у постійній готовності системи оповіщення;

оперативне оповіщення органів управління єдиною державною системою цивільного захисту, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій та населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

планування заходів цивільного захисту на мирний час та особливий період;

створення сил цивільного захисту та забезпечення їх постійної готовності до запобігання надзвичайним ситуаціям і ліквідації їх наслідків;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних та фінансових резервів, необхідних для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків, а також для навчання сил цивільного захисту;

організація та здійснення життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення техногенної безпеки;

забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення у районах виникнення надзвичайних ситуацій;

надання оперативної допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних подій;

надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим у разі надзвичайних ситуацій;

здійснення заходів соціального захисту населення, постраждалого внаслідок надзвичайних ситуацій, проведення гуманітарних акцій;

підготовка та підвищення кваліфікації рятувальників, пожежних та інших працівників, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій та гасінні пожеж, у тому числі навичкам надання першої медичної допомоги, створення для цього необхідних матеріально-фінансових ресурсів;

підготовка та підвищення кваліфікації керівного складу органів управління та сил цивільного захисту, навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та надзвичайних подіях;

здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері державного управління у порядку, встановленому цим Кодексом та іншим законодавством;

здійснення державної експертизи, сертифікації, стандартизації, ліцензування та дозвільної діяльності у сфері цивільного захисту у порядку, визначеному законодавством;

здійснення постійного спостереження і лабораторного контролю за станом навколишнього природного середовища та на підприємствах, в установах і організаціях;

здійснення попереджувальних заходів на об‘єктах економіки під час фінансово-економічної кризи;

розроблення та виконання цільових та науково-технічних програм, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій;

науково-технічне забезпечення заходів цивільного захисту, впровадження науково-технічної продукції для забезпечення заходів цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

участь у заходах міжнародного співробітництва у сфері цивільного захисту.

Завдання цивільного захисту в умовах воєнного стану та в особливий період визначені в статті 31 цього Кодексу.


Стаття 6. Права громадян України у сфері цивільного захисту


Громадяни України у сфері цивільного захисту у мирний час та в особливий період

мають право на:

отримання інформації про надзвичайні ситуації, що виникли або можуть виникнути, та про заходи необхідної безпеки;

забезпечення та використання засобів колективного і індивідуального захисту; звернення до органів державної влади, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту від надзвичайних ситуацій;

відшкодування, відповідно до законодавства, шкоди, заподіяної їх здоров‘ю та майну внаслідок надзвичайних ситуацій;

компенсацію за роботу у зонах надзвичайних ситуацій;

медичну допомогу, соціально-психологічну підтримку та медико-психологічну реабілітацію у разі отримання важких фізичних і психологічних травм;

інші права у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.


Стаття 7. Обов‘язки громадян України у сфері цивільного захисту


Громадяни України у сфері цивільного захисту зобов‘язані:

дотримуватись заходів безпеки у побуті та повсякденній трудовій діяльності, не допускати порушень виробничої та технологічної дисципліни, вимог екологічної безпеки, охорони праці, що можуть призвести до надзвичайної ситуації;

вивчати способи захисту від надзвичайних ситуацій та їх наслідків, надання першої медичної допомоги постраждалим, правила користування засобами захисту;

дотримуватися відповідних вимог у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

повідомляти відповідні служби про виникнення надзвичайних ситуацій і вживати заходів щодо рятування людей та майна.


Стаття 8.

Участь об‘єднань громадян та об‘єднань спеціальних формувань у цивільному захисті


До робіт, пов‘язаних із запобіганням та ліквідацією надзвичайних ситуацій, можуть залучатися на добровільних або договірних засадах громадські організації, асоціації аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних формувань за наявності в учасників ліквідації відповідного рівня підготовки.

Співробітництво з об‘єднаннями громадян та об‘єднаннями спеціальних формувань полягає у:

спільній участі в діях щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій;

роботі з населенням для підвищення рівня його готовності до дій у надзвичайних ситуаціях;

наданні допомоги населенню у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

виявленні порушень вимог нормативних актів з техногенно-екологічної безпеки;

організації надання з боку державних та міжнародних організацій і фондів технічної, фінансової та гуманітарної допомоги населенню, яке потерпіло внаслідок надзвичайних ситуацій.

Об‘єднання громадян беруть участь у заходах цивільного захисту відповідно до законів України і своїх статутів.

Об‘єднання громадян, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій, діють під керівництвом відповідних органів управління з питань цивільного захисту. На ці органи покладається відповідальність за вирішення питань, пов‘язаних із перевезенням членів об‘єднань громадян до зони надзвичайної ситуації і назад, організацією їх розміщення, харчування, оплати праці, матеріально-технічного, медичного та інших видів забезпечення. У разі залучення об‘єднань громадян до термінової допомоги у випадку радіаційної аварії цими органами доводиться до них інформація щодо можливих наслідків для їхнього здоров‘я та запобіжні заходи, що повинні вживатися.


Стаття 9. Класифікація надзвичайних ситуацій


Надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження, ступенем поширення, розміром людських втрат та матеріальних збитків.

Залежно від причини походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі:

техногенного характеру;

природного характеру;

соціального характеру;

воєнного характеру.

Залежно від обсягів, заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, кількості постраждалих і загиблих, обсягів технічних та матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації її наслідків, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

державний;

регіональний;

місцевий;

об‘єктовий.

Порядок класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями визначається Кабінетом Міністрів України.


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ I

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій