Кодекс цивільного захисту України

Вид материала

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

ГЛАВА 8

Позаштатні (невоєнізовані) формування та спеціалізовані

служби цивільного захисту

Стаття 58. Позаштатні (невоєнізовані) формування

Для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, містах обласного значення, районах відповідно до адміністративно-територіального устрою, на підприємствах, в установах та організаціях створюються позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту.

До позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту зараховуються працездатні громадяни України, за винятком осіб, які мають мобілізаційні розпорядження.

Порядок створення позаштатних (невоєнізованих) формувань цивільного захисту, їх завдання та функції визначаються положенням про них, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 59. Спеціалізовані служби цивільного захисту

Для забезпечення заходів цивільного захисту та проведення спеціальних робіт за функціональною спрямованістю у мирний час та в особливий період у центральних органах виконавчої влади, Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах обласного значення, районах, відповідно до адміністративно-територіального устрою, центральними та місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами міських рад, створюються спеціалізовані служби цивільного захисту: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, зв‘язку і оповіщення, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення, охорони громадського порядку тощо.

Для планування евакуаційних заходів і забезпечення їх виконання в умовах надзвичайної ситуації та в особливий період на базі місцевих органів виконавчої влади та відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту створюються евакуаційні комісії та інші евакуаційні органи.

Порядок створення спеціалізованих служб цивільного захисту, евакуаційних комісій та інших евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються положеннями про них, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Глава 9

Права та обов‘язки аварійно-рятувальних служб і формувань,

рятувальників

Стаття 60. Права аварійно-рятувальних служб і формувань

Формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, державні та комунальні аварійно-рятувальні служби і формування мають право:

обстежувати, з метою профілактики виникнення надзвичайних ситуацій, об'єкти і території, що ними обслуговуються;

подавати власникам підприємств, установ та організацій, місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування пропозиції щодо поліпшення протиаварійного стану об'єктів і територій та усунення виявлених порушень відповідно до вимог безпеки;

скасовувати, у разі невідповідності фактичному стану безпеки об‘єктів, власні погодження планів ліквідації аварій цих об‘єктів або їх окремі положення;

залучати та використовувати на договірних засадах засоби зв'язку, транспортні та інші матеріально-технічні ресурси підприємств, установ та організацій для рятування людей та виконання невідкладних робіт або доставки у зони надзвичайних ситуацій особового складу, спеціального оснащення і вантажів;

безоплатно і безперешкодно отримувати від підприємств, установ та організацій, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для виконання покладених на аварійно-рятувальну службу або формування завдань;

безперешкодного доступу на об'єкти і території з метою виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією надзвичайних ситуацій;

вимагати від усіх осіб, які знаходяться у зоні надзвичайної ситуації, додержання вимог, запроваджених встановленими заходами безпеки;

проводити під час ліквідації надзвичайних ситуацій документування, кіно-і відеознімання, фотографування та звукозапис;

брати участь у роботі комісій з розслідування причин виникнення надзвичайних ситуацій на об'єктах і територіях, що ними обслуговуються;

тимчасово забороняти або обмежувати рух транспортних засобів і пішоходів поблизу та у межах зони надзвичайної ситуації та пожежі, а також доступ громадян на окремі об‘єкти і території, зобов‘язувати їх тимчасово залишати такі об‘єкти і території.

Транспортні засоби підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, аварійно-рятувальних служб і формувань з кольорово-графічними позначеннями, світловою та звуковою сигналізацією належать до категорії оперативних транспортних засобів та користуються, відповідно до законодавства, перевагами у дорожньому русі.

Опис, технічні вимоги та порядок використання спеціальних графічних позначень, світлової та звукової сигналізації визначається відповідно до законодавства.

Права аварійно-рятувальних служб і формувань можуть бути відповідним чином обмежені на територіях та підприємствах, в установах та організаціях, у яких відповідно до вимог Закону України "Про державну таємницю" встановлено спеціальні перепускні та внутрішньооб'єктові режими.

Стаття 61. Права рятувальників

Рятувальники мають право на:

підвищення рівня своїх теоретичних знань, практичних навичок та майстерності за рахунок робочого часу;

отримання державних пільг та гарантій відповідно до законодавства;

отримання, у разі необхідності, безоплатної медичної допомоги від медичних спеціалістів Державної служби медицини катастроф та відповідного лікування у лікувальних закладах, які віднесені до складу Державної служби медицини катастроф;

забезпечення медико-психологічної реабілітації відповідно до законодавства;

обов'язкове особисте страхування.

Під час проведення робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій рятувальники мають право на:

вичерпну та достовірну інформацію, у тому числі про об'єкти, на яких проводяться аварійно-рятувальні роботи, необхідну для виконання ними своїх обов'язків;

безперешкодний допуск на територію та об'єкти, що постраждали;

екіпіровку та оснащення згідно з технологією проведення аварійно-рятувальних робіт;

безкоштовне харчування відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу;

позачергове придбання квитків на усі види транспорту для проїзду до місця проведення аварійно-рятувальних робіт.

Рятувальники мають право створювати в установленому порядку свої професійні спілки.

Стаття 62. Обов'язки рятувальників

Рятувальники зобов'язані:

бути ініціативними, самовідданими та наполегливими під час ліквідації надзвичайної ситуації;

активно проводити аварійно-рятувальні роботи, вживати всіх необхідних заходів для рятування людей, подання їм невідкладної медичної та іншої допомоги, не допускати невиправданих ризиків;

виконувати вимоги відповідних статутів, положень, правил тощо з питань проведення аварійно-рятувальних робіт;

удосконалювати свої професійні здібності, постійно підтримувати свій фізичний і психологічний стан на належному рівні;

утримувати в належному стані засоби індивідуального захисту та засоби для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Інші обов'язки рятувальників визначаються відповідними статутами, посадовими інструкціями та контрактами, які укладаються з ними під час їх прийому на службу або роботу.

За неналежне виконання покладених обов‘язків рятувальники несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством.

розділ 4

запобігання надзвичайним ситуаціям

Стаття 63. Основні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій

З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, відверненню або пом‘якшенню їх наслідків, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації організовують та здійснюють:

проведення оцінок ризиків виникнення надзвичайних ситуацій;

прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій;

своєчасне оповіщення та достовірне інформування населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, розвиток подій, методи та способи захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки;

спостереження та лабораторний контроль;

комплекс заходів інженерного, медичного, психологічного, біологічного, радіаційного та хімічного захисту населення і територій;

забезпечення готовності захисних споруд цивільного захисту до укриття населення у надзвичайних ситуаціях;

функціональні заходи державного регулювання та контролю з питань цивільного захисту;

створення і підтримання в робочому стані автоматизованих систем контролю за станом техногенної безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

створення страхового фонду документації для забезпечення проведення аварійно-рятувальних та аварійно-відновлювальних робіт;

своєчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайних ситуацій на підставі даних моніторингу, експертизи, досліджень та прогнозів;

створення резервів фінансових і матеріальних ресурсів;

розроблення і реалізацію цільових та науко-технічних програм з проблем запобігання надзвичайним ситуаціям;

створення, підготовку та належне утримання в готовності до дій у надзвичайних ситуаціях необхідних органів управління та оптимально достатньої кількості та спеціалізації сил і засобів цивільного захисту;

підготовку населення діям в умовах надзвичайних ситуацій.

Реалізація заходів у сфері запобігання виникненню надзвичайних ситуацій є одним із головних пріоритетних напрямів роботи Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

глава 10

Функціональна підсистема моніторингу та прогнозування

надзвичайних ситуацій

Стаття 64.

Функціональна підсистема моніторингу та прогнозування надзвичайних ситуацій

З метою забезпечення заходів запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та здійснення постійного моніторингу, лабораторного контролю, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу події, у державі створюється функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій з постійно діючими центральним і регіональними координуючими органами з цих питань та мережа моніторингу лабораторного контролю та прогнозування, яка функціонує у складі єдиної державної системи цивільного захисту.

Організація, завдання, склад мережі моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування визначається Положенням про цю систему, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 65.

Структура функціональної підсистеми моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій

Функціональна підсистема моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій має чотири рівня: державний, регіональний, місцевий та об‘єктовий.

На державному рівні у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюється Центр моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюється на державному рівні входять відповідні науково-дослідні установи Національної академії наук, галузевих академій наук, відомчі науково-дослідні установи.

На регіональному рівні у складі територіальних органів управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту створюються регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій. До мережі моніторингу, лабораторного контролю та прогнозування надзвичайних ситуацій, яка створюються на регіональному рівні входять: галузеві науково-дослідні установи, кафедри, лабораторії, служби вищих навчальних закладів та наукових установ гідрометеорологічного, мікробіологічного, санітарно-гігієнічного, ветеринарного, агрохімічного, фітопатологічного, будівельного, технічного профілю, суб‘єкти моніторингу регіонального рівня з питань охорони навколишнього природного середовища, гідрометеорології, будівництва та експлуатації будівель, водного, лісового та житлово-комунального господарства, санітарно-епідеміологічного нагляду; установи та організації пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду, інженерно-сейсмометричні служби, які функціонують на території відповідного регіону України і виконують завдання в масштабі регіону.

На місцевому рівні створюється мережа моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій у складі районних та міських санітарно-епідеміологічних станцій, гідрометеорологічних станцій, центрів хімізації та сільськогосподарської радіології, ветеринарних лабораторій, станцій агрохімічної служби, підрозділів пожежного, гірничого, промислового та техногенного нагляду, будівельного та технічного контролю, житлово-комунального господарства.

На об‘єктовому рівні мережу моніторингу, лабораторного контролю і прогнозування надзвичайних ситуацій складають виробничі (заводські, фабричні, складські, базові тощо) лабораторії нагляду і контролю підприємств, виробничих об‘єднань, акціонерних товариств, диспетчерські служби, системи контролю, які функціонують на території організації або об‘єкту.

Координацію роботи мережі установ місцевого та об‘єктового рівнів здійснюють регіональні центри моніторингу і прогнозування надзвичайних ситуацій.

Глава 11

Функціональні заходи регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання з питань цивільного захисту

Стаття 66. Функціональні заходи державного регулювання і контролю

До функціональних заходів регулюючого впливу на діяльність суб‘єктів господарювання відносяться:

державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях;

державна експертиза у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

паспортизація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки;

ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки;

сертифікація продукції цивільного захисту;

страхування у сфері цивільного захисту.

Стаття 67. Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях

Державна стандартизація з питань безпеки у надзвичайних ситуаціях спрямована на забезпечення:

безпеки продукції (робіт, послуг) та матеріалів для життя і здоров'я людей та довкілля;

якості продукції (робіт, послуг) та матеріалів, відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технологій;

єдності принципів вимірювання;

безпеки функціонування суб‘єктів господарювання з урахуванням ризику виникнення техногенних аварій і катастроф.

Стаття 68. Державна експертиза у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Державній експертизі з питань цивільного захисту та техногенної безпеки підлягають:

проекти будівництва об'єктів, що можуть спричинити виникнення надзвичайної ситуації та вплинути на стан захисту населення і територій;

проекти містобудівної та іншої будівельної документації щодо врахування вимог інженерно-технічних заходів цивільного захисту.

Держана експертиза з питань цивільного захисту та техногенної безпеки організовується і проводиться відповідно до цього Кодексу, іншого законодавства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 69.

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Державний нагляд (контроль) у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки організовуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, відповідно до законодавства.

Стаття 70.

Паспортизація потенційно небезпечних об‘єктів, декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки

Паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об‘єктів підлягають усі потенційно небезпечні об‘єкти. Порядок введення Державного реєстру потенційно небезпечних об‘єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення ідентифікації та паспортизації потенційно небезпечних об‘єктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки здійснюється з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а також забезпечення готовності до локалізації і ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.

Порядок розроблення декларацій безпеки об‘єктів підвищеної небезпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 71. Ліцензування діяльності у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки

Господарська діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, проводиться на підставі ліцензій, що видаються у порядку, встановленому законодавством.

Діяльність, яка пов‘язана з наданням послуг і виконанням робіт у сфері цивільного захисту, включає:

проектування, монтаж, технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення про їх виникнення.

Стаття 72. Сертифікація продукції цивільного захисту

Сертифікація продукції цивільного захисту організується і здійснюється з метою підтвердження відповідності продукції встановленим вимогам, включаючи контрольні, небезпечної продукції для життя та здоров‘я людей, довкілля та майна.

Сертифікація може мати обов‘язковий і добровільний характер.

Стаття 73. Страхування у сфері цивільного захисту

Метою страхування у сфері цивільного захисту є:

страховий захист майнових інтересів підприємств, установ, організацій і фізичних осіб за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок надзвичайних ситуацій;

страхове відшкодування суб‘єктам господарювання (потенційно небезпечним об‘єктам та об‘єктам підвищеної небезпеки) за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам або їх майну, а також іншим юридичним особам внаслідок аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації, що можуть виникнути на такому об‘єкті.

Страховий захист населення і територій від надзвичайних ситуацій забезпечується обов'язковим та добровільним страхуванням відповідно до законодавства.

Для забезпечення страхового захисту майнових інтересів суб‘єктів господарювання, фізичних осіб, а також третіх осіб та їх майну за шкоду внаслідок надзвичайних ситуацій обов‘язковому страхуванню підлягають:

страхування нерухомого майна суб‘єктів господарювання та фізичних осіб, яке розташовано у зонах ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо). Перелік зон ризику прогнозованого розвитку природного лиха (землетрусів, зсувів, повеней, карсту, селів тощо) та розмір таких зон, за результатами довгорічного спостереження, встановлюються Кабінетом Міністрів України;

страхування цивільної відповідальності суб‘єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам та їх майну, іншим юридичним особам внаслідок пожежі, аварії, катастрофи, іншої надзвичайної ситуації на таких об‘єктах підвищеної небезпеки та потенційно небезпечних об‘єктах, господарська діяльність на яких може призвести до таких надзвичайних ситуацій;

страхування суб‘єктів господарювання від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Стаття 74. Страховий фонд документації з питань цивільного захисту

З метою проведення відбудовних, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, що здійснюються під час ліквідації надзвичайної ситуації та в особливий період, на потенційно небезпечних об‘єктах, які зареєстровані у Державному реєстрі потенційно небезпечних об‘єктів, заздалегідь створюються комплекти аварійно-рятувальної документації. Усі комплекти аварійно-рятувальної документації закладаються на збереження до страхового фонду документації України.

Склад комплектів аварійно-рятувальної документації та положення про страховий фонд документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, економічні та організаційні засади створення, формування, ведення і використання страхового фонду документації, а також функціонування державної системи страхового фонду документації здійснюється відповідно до законодавства.

Стаття 75.

Системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення

Потенційно небезпечні об‘єкти та об‘єкти підвищеної небезпеки, з метою своєчасного виявлення на них загрози виникнення надзвичайних ситуацій, під час їх будівництва обладнуються системами раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення.

Перелік об‘єктів, які обладнуються системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, а також їх улаштування, експлуатація та технічне обслуговування визначаються Правилами, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

На потенційно небезпечних об‘єктах та об‘єктах підвищеної небезпеки, які експлуатуються без функціонуючих на них систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, додатково створюються такі системи.

Blog

Кодекс цивільного захисту України