Кодекс цивільного захисту України

Вид материала

Кодекс

Подобный материал:

• «Про правові заходи цивільного захисту України», 53.83kb.
• Березанська районна державна адміністрація розпорядження від 16. 02. 07р. №152, 451.74kb.
• Очаківська районна державна адміністрація розпорядження голови районної державної адміністрації, 392.74kb.
• Кодекс цивільного захисту України, 2643.95kb.
• Міністерство освіти І науки України Міністерство праці та соціальної політики України, 4883.57kb.
• Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення, 1773.83kb.
• Методичний матеріал з курсу, 3606.42kb.
• Аходів з підготовки Жовтневої районної ланки Миколаївської територіальної підсистеми, 481.95kb.
• Тематика, 63.83kb.
• Наказом мнс україни від 08., 69.57kb.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися частини і підрозділи Збройних сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Порядок залучення частин і підрозділів Збройних сил України, інших військових формувань до ліквідації надзвичайних ситуацій визначається відповідно до Конституції України, законів України "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Збройні сили України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про державну спеціальну службу транспорту".


Стаття 98. Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт


Проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій здійснюється безоплатно.

До проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації залучається необхідна кількість сил цивільного захисту.

Аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться відповідно до порядку та послідовності, що визначаються відповідними інструкціями, правилами, статутами, іншими нормативними документами щодо дій у надзвичайних ситуаціях, які затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади.

В окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків можуть залучатися навчальні заклади спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також населення.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій, які потребують залучення великої кількості сил цивільного захисту, за рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, на період проведення цих робіт можуть створюватися зведені загони, до складу яких включаються сили цивільного захисту, підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, а також проводиться встановленим порядком цільова мобілізація.

Керівники аварійно-рятувальних служб та керівники робіт з ліквідації надзвичайної ситуації зобов‘язані забезпечувати під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт виконання заходів і правил безпеки, охорони праці.

За непрофесійне проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, навмисне заподіяння шкоди здоров‘ю або майну громадян під час їх виконання, а також навколишньому природному середовищу та іншому майну, рятувальники несуть відповідно цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Матеріальні збитки, пов‘язані з пошкодженням майна під час проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації, аварійно-рятувальними службами не відшкодовуються.

Витрати на проведення окремих аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, понесені аварійно-рятувальними службами під їх проведення, підлягають повному або частковому відшкодуванню юридичними або фізичними особами, з вини яких виникла така надзвичайна ситуація. Види аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, витрати на проведення яких підлягають відшкодуванню, та порядок відшкодування цих витрат визначається Кабінетом Міністрів України.

Водії транспортних засобів аварійно-рятувальних служб, які мають кольорово-графічні позначення встановленого зразка, спеціальні звукові та світлові сигнали, під час прямування до зони надзвичайної ситуації мають право безперешкодного проїзду, позачергового придбання палива та мастильних матеріалів. У разі необхідності в проведенні ремонту ці транспортні засоби обслуговуються першочергово.


Стаття 99. Гасіння пожеж

Гасіння пожеж здійснюється безоплатно.

У пожежно-рятувальних, пожежних частинах і підрозділах встановлюється цілодобове чергування відповідних розрахунків, у порядку, що встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для виклику пожежно-рятувальних (пожежних) підрозділів, які забезпечують державну пожежну охорону, в автоматичній телефонній мережі встановлюється єдиний номер, який визначається відповідним нормативним актом.

Пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають для гасіння пожеж на усі об'єкти незалежно від форм власності, за винятком підземних споруд (крім діючих станцій метрополітену).

Організацію гасіння пожежі та керівництво силами, які залучаються для цього здійснює керівник гасіння пожежі. Керівництво гасінням пожежі здійснює старша посадова особа, яка прибула до місця пожежі. Усі пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи і частини, що залучаються до гасіння пожеж, підпорядковуються керівникові гасіння пожежі. Керівник гасіння пожежі є єдиноначальником для усіх сил, що залучені для гасіння пожежі. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб пожежної охорони, немає права втручатися в його дії.

Організація гасіння пожеж на підземних спорудах і територіях державного лісового фонду здійснюється у порядку, який встановлюється центральними органами виконавчої влади з питань лісового господарства, з питань промислової безпеки охорони праці та гірничого нагляду.

Під час гасіння пожеж працівник пожежно-рятувального, пожежного підрозділу має право на безперешкодний доступ у всі житлові, виробничі та інші приміщення, а також вживати будь-яких заходів, спрямованих на рятування людей, запобігання поширенню вогню та на ліквідацію пожежі.

Для гасіння пожежі місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на вимогу керівника гасіння пожежі, зобов'язані надавати безоплатно в його розпорядження вогнегасні речовини, техніку, паливно-мастильні матеріали, людські ресурси, обладнання, засоби зв'язку тощо, а під час пожежі, що триває понад три години, - харчування, приміщення для відпочинку і реабілітації особового складу та осіб, залучених до гасіння пожежі.

Матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням майна під час гасіння пожежі, пожежно-рятувальні та пожежні підрозділи не відшкодовують.

Організація та порядок гасіння пожежі, обов‘язки і права керівника гасіння пожежі та пожежних встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.


Стаття 100. Екстрена допомога населенню у надзвичайних ситуаціях


З метою отримання населенням екстреної допомоги у разі загрози їх життю і здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій і повідомлення про них відповідних служб у державі створюється та функціонує система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, яка є функціональною підсистемою єдиної державної системи цивільного захисту.

Система екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 це сукупність програмно-апаратних комплексів та телекомунікаційних мереж, призначених для прийому та оброблення звернень громадян у разі загрози їх життю та/або здоров‘ю, виникнення надзвичайних ситуацій, протиправних дій та інших небезпечних подій, а також для оперативного інформування рятувальних, аварійних, медичних, правоохоронних служб щодо їх залучення до відповідного реагування.

Систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 складають:

підрозділи, які призначені для забезпечення функціонування системи екстреної допомоги населенню;

центри з прийняття повідомлень юридичних та фізичних осіб;

оперативно-диспетчерські служби рятувальних та пожежних підрозділів, правоохоронних органів, швидкої медичної допомоги, аварійних підрозділів житлово-експлуатаційних організацій, організацій газо-, електро-, водопостачання та водовідведення, електрозв‘язку тощо, які призначені для екстреної допомоги населенню.

Складові системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 об'єднуються в єдину інформаційно-телекомунікаційну систему.

На систему екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112 покладається:

1) прийом та оброблення повідомлень, зокрема:

про виникнення надзвичайних ситуацій, пожеж, інших небезпечних подій та необхідності рятування людей, що постраждали від них;

про порушення громадського порядку;

про скоєння злочинів;

про необхідність отримання швидкої медичної допомоги;

про аварії у мережах електро-, водо-, газопостачання, водовідведення, електрозв‘язку тощо;

2) оперативне інформування рятувальних та пожежних підрозділів, правоохоронних, медичних, аварійних та інших служб екстреної допомоги з метою їх залучення до відповідного реагування та надання невідкладної допомоги;

3) здійснення інформаційно-координаційних заходів щодо взаємодії служб екстреної допомоги під час їх спільних дій, що залучаються до ліквідації надзвичайної ситуації та небезпечної події.

Порядок функціонування системи екстреної допомоги населенню за єдиним телефонним номером 112, визначається Кабінетом Міністрів України.


Стаття 101. Життєзабезпечення постраждалого населення


Життєзабезпечення постраждалого населення полягає у створенні і підтриманні умов, мінімально необхідних для збереження життя і здоров‘я людей у зонах надзвичайних ситуацій, на маршрутах евакуації і в місцях розміщення евакуйованих за встановленими нормами і нормативами та включає забезпечення населення водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, місцем для тимчасового проживання, медичними послугами та засобами, комунально-побутовими послугами, транспортне та інформаційне забезпечення.

Види та норми майна, а також види та обсяги послуг щодо життєзабезпечення постраждалих встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організація життєзабезпечення постраждалого населення покладається на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Безпосереднє життєзабезпечення постраждалого населення здійснюється силами і засобами відповідних спеціалізованих служб цивільного захисту Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст обласного значення. У здійсненні заходів щодо життєзабезпечення постраждалого населення беруть участь і центральні органи виконавчої влади, їхні сили та ресурси. До виконання окремих заходів життєзабезпечення постраждалого населення можуть залучатися аварійно-рятувальні служби.


Стаття 102. Проведення відновлювальних робіт


Організація та керівництво проведенням відновлювальних робіт за наслідками надзвичайних ситуацій покладаються на відповідні центральні та місцеві органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, на території або об‘єктах яких трапилась надзвичайна ситуація.

До виконання відновлювальних робіт залучаються спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, можуть залучатися підпорядковані їм аварійно-рятувальні служби і формування сил цивільного захисту, місцеве населення.

Відновлювальні роботи здійснюються за рахунок державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, інших джерел, передбачених законодавством. Рішення про залучення коштів на проведення відновлювальних робіт приймаються Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств, відповідно до рівня надзвичайної ситуації.

Загальні обсяги фінансування, що виділяються на проведення відновлюваних робіт визначаються відповідно до проектно-кошторисної документації або узагальнених кошторисних розрахунків на проведення цих робіт, які готуються встановленим порядком.

Організація та порядок здійснення контролю за проведення відновлювальних робіт визначається Кабінетом Міністрів України.


Стаття 103. Облік надзвичайних ситуацій


В Україні ведеться єдиний облік надзвичайних ситуацій, у тому числі, окремо – облік пожеж.

Облік надзвичайних ситуацій та пожеж здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи міських рад, керівники підприємств зобов'язані вести облік надзвичайних ситуацій, зокрема пожеж, які виникають на їх адміністративних територіях та об‘єктах, що належать або знаходяться у сфері їх управління, надавати у встановленому порядку відповідну статистичну звітність, аналізувати причини виникнення надзвичайних ситуацій та пожеж і вживати заходів щодо їх недопущення.

	РОЗДІЛ 6
	сили цивільного захисту
	глава 14
	Завдання сил цивільного захисту та їх склад

Стаття 104. Сили цивільного захисту


Сили цивільного захисту це аварійно-рятувальні служби і формування, а також підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій, об‘єднання цих служб і формувань та їх окремих підрозділів (центри, зведенні формування тощо).

Сили цивільного захисту призначені для виконання окремих заходів і робіт щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також виконання завдань особливого періоду та інших, що віднесені до їх компетенції і визначені цим Кодексом.


Стаття 105. Основні завдання сил цивільного захисту


Основним завданнями сил цивільного захисту є:

проведення робіт та заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, захисту населення і територій від них;

проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій;

гасіння пожеж;

ліквідація особливо небезпечних проявів надзвичайних ситуацій в умовах екстремальних температур, задимленості, загазованості, загрози вибухів, обвалів, зсувів, затоплень, радіаційного та бактеріального зараження, інших небезпечних проявів;

проведення піротехнічних робіт, пов‘язаних зі знешкодженням вибухонебезпечних предметів, які залишилися на території України після війн, сучасних боєприпасів та засобів підриву, крім вибухових пристроїв, що використовуються в терористичних цілях та тих, що знаходять на території, яка визначена для розміщення та постійної діяльності військових частин, підприємств, установ і організацій Збройних сил України, інших військових формувань, військових навчальних закладів;

проведення вибухових робіт на територіях та спорудах;

проведення робіт щодо життєзабезпечення постраждалого населення;

надання невідкладної медичної допомоги постраждалим у районі надзвичайної ситуації і транспортування їх до медичних закладів;

здійснення перевезень матеріально-технічних засобів, які призначені для ліквідації надзвичайних ситуацій та гуманітарної допомоги;

надання допомоги іноземним державам з ліквідації надзвичайних ситуацій;

проведення аварійно-рятувального обслуговування на договірних засадах підприємств, організацій і окремих територій, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;

участь у проведенні відновлювальних робіт.


Стаття 106. Склад сил цивільного захисту


Сили цивільного захисту складають:

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

аварійно-рятувальні служби і формування, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

підприємства, основна діяльність яких спрямована або може бути спрямована на виконання завдань із попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій;

підрозділи відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони;

позаштатні (невоєнізовані) формування цивільного захисту;

спеціалізовані служби цивільного захисту.


ГЛАВА 15

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту

Стаття 107.

Призначення Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

Для виконання завдань, які покладаються на сили цивільного захисту, у системі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту функціонує Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту, яка діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності особового складу служби цивільного захисту та працівників, що працюють на професійній основі.

Стаття 108.

Органи і формування Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту

До органів і формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту входять:

органи управління;

аварійно-рятувальні формування (об‘єднання аварійно-рятувальних формувань) центрального підпорядкування;

аварійно-рятувальні формування спеціального призначення;

державні пожежно-рятувальні, пожежні підрозділи (частини);

спеціальні авіаційні формування;

спеціальні морські формування;

навчальні центри;

формування та підрозділи забезпечення.

Порядок діяльності Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації, забезпечення комплексного проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту на базі аварійно-рятувальних формувань центрального підпорядкування можуть створюватися спеціальні регіональні центри швидкого реагування.

Для формувань Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту рішенням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту встановлюються зони відповідальності щодо реагування на надзвичайні ситуації.

Кількість та чисельність аварійно-рятувальних формувань, пожежно-рятувальних та пожежних підрозділів (частин) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, залежно від встановленої Кабінетом Міністрів України загальної чисельності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Державні пожежно-рятувальні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються в усіх містах, районах у містах, районах в Автономній Республіці Крим, областях, відповідно до критеріїв та у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державні пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту створюються на підприємствах та інших об‘єктах для надання державної послуги з пожежної охорони. Перелік підприємств та інших об‘єктів, на яких створюються державні пожежні підрозділи (частини) Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, порядок створення та умови функціонування цих підрозділів (частин) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Організація і порядок повсякденної діяльності формувань і підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та функціонування їх під час виконання завдань за призначенням визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.


ГЛАВА 16

Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства

Стаття 109. Аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства


Для виконання завдань, які покладені на сили цивільного захисту, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями створюються аварійно-рятувальні служби, формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована, або може бути спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Порядок створення, діяльності і функціонування, що визначені цим Кодексом для аварійно-рятувальних служб, поширюється у повному обсязі на аварійно-рятувальні формування та підприємства, основна діяльність яких спрямована на виконання завдань з попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій.


Стаття 110. Види аварійно-рятувальних служб, їх статус


Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, регіональні, комунальні, аварійно-рятувальні служби підприємств, установ і організацій та аварійно-рятувальні служби громадських організацій.

Аварійно-рятувальні служби, залежно від напряму діяльності та виду галузі економіки, об‘єкти якої підлягають аварійно-рятувальному обслуговуванню, можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, та створеними на професійній або непрофесійній (позаштатній) основі.

Професійна аварійно-рятувальна служба – аварійно-рятувальна служба, особовий склад (працівники) якої працює на постійній та професійній основі, а для рятувальників такої служби передбачається професійна, спеціальна фізична та психологічна підготовка. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба – професійна аварійно-рятувальна служба, заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни та особистої відповідальності їх працівників, яка створюється за галузевим принципом для аварійно-рятувального обслуговування підприємств з потенційною небезпекою та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Особливим (спеціалізованим) видом державної аварійно-рятувальної служби є Державна служба медицини катастроф, яка функціонує для надання безоплатної медичної допомоги постраждалим громадянам, рятувальникам та особам, які беруть участь у ліквідації надзвичайних ситуацій.

Державна служба медицини катастроф це сукупність її центральної установи, інших медичних установ, лікувальних закладів і медичних формувань центрального, відомчого та регіонального підпорядкування.

Державна служба медицини катастроф створюється на державному та регіональному рівнях. Перелік медичних установ, лікувальних закладів та медичних формувань, які входять до складу Державної служби медицини катастроф, визначається центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров‘я за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, з центральним органом виконавчої влади з питань транспорту, з Міністерством оборони, з Міністерством внутрішніх справ, з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Порядок діяльності Державної служби медицини катастроф визначається Кабінетом Міністрів України.


Стаття 111. Створення аварійно-рятувальних служб


Державні аварійно-рятувальні служби створюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту, іншими центральними органами виконавчої влади, тільки на професійній основі.

Регіональні аварійно-рятувальні служби створюються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади на професійній або непрофесійній (позаштатній) основі.

Комунальні аварійно-рятувальні служби створюються органами місцевого самоврядування на професійні або непрофесійній (позаштатній) основі.

Необхідність створення державних, регіональних та комунальних аварійно-рятувальних служб визначається Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

На підприємствах із шкідливими і небезпечними умовами праці та підвищеним ризиком виникнення аварії, керівниками цих підприємств, створюються спеціалізовані аварійно-рятувальні служби підприємств (далі – об‘єктові аварійно-рятувальні служби). Спеціалізовані об‘єктові аварійно-рятувальні служби, за рішенням керівника об‘єкту та за погодженням з державною аварійно-рятувальною службою, яка обслуговує ці підприємства, можуть створюватися на професійній або непрофесійній (позаштатній) основі з працівників цих об‘єктів.

Громадські організації з метою виконання своїх статутних завдань і цілей можуть створювати в установленому порядку свої аварійно-рятувальні служби.

Державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби, які створені на професійній основі, є юридичними особами.

Державні, регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби, які створені на професійній основі, функціонують на підставі своїх статутів, що затверджуються відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Регіональні, комунальні аварійно-рятувальні служби, які створені на непрофесійній (позаштатній) основі, об‘єктові аварійно-рятувальні служби функціонують на підставі положень про них, які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, керівниками підприємств.

Статус аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються громадськими організаціями, що їх створюють.

Створення, реорганізація та ліквідація державних, регіональних, комунальних та об‘єктових аварійно-рятувальних служб, а також створення та реорганізація аварійно-рятувальних служб громадських організацій здійснюється за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Стаття 112.

Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних

Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних проводиться з метою перевірки здатності та отримання право до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайних ситуацій та гасіння пожеж.

Особливістю проведення атестастації аварійно-рятувальних служб, укомплектованих водолазами і спеціальним оснащенням для виконання водолазних робіт, є попередня сертифікація водолазних підрозділів цих служб для визначення переліку водолазних робіт, які вони здатні виконувати.

Атестації підлягають аварійно-рятувальні служби, рятувальники та пожежні, які працюють на контрактній основі, а також громадяни України, які вирішили стати рятувальниками або пожежними, пройшли професійний відбір та відповідну підготовку (навчання).

Обов‘язковій атестації, з метою отримання статусу рятувальника або пожежного, підлягають основні працівники професійних аварійно-рятувальних служб та особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, які організовують і виконують аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи та забезпечують готовність формувань цієї служби до їх проведення. Перелік посад та професій, які підлягають атестації, визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Для проведення атестації аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління створюють відповідні атестаційні комісії.

За результатами атестації аварійно-рятувальним службам видається свідоцтво про атестацію на право ведення відповідних видів аварійно-рятувальних робіт, а рятувальникам та пожежним – посвідчення рятувальника або пожежного, книжка рятувальника або пожежного та жетон рятувальника або пожежного з нанесеним реєстраційним номером рятувальника або пожежного, встановлених зразків.

Спеціалізованій аварійно-рятувальній службі, укомплектованої водолазами і спеціальним оснащенням для виконання водолазних робіт, свідоцтво про атестацію видається з урахуванням висновку результатів сертифікації водолазного підрозділу цієї служби.

Атестація аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних і видача свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного проводиться безоплатно спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальними органами управління.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту та його територіальні органи управління, що уповноважені ним приймати рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного, протягом десяти робочих днів після проходження атестації приймають рішення про видачу свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного або відмову в їх видачі.

Підставами для відмови у видачі свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

надання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не у повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

неповна, менше 80 відсотків, атестація основного особового складу;

неповне, менше 80 відсотків, укладених контрактів з основним особовим складом при прийнятті на роботу;

некомплект, менше 70 відсотків, основного особового складу;

неповне, менше 95 відсотків, проходження основними працівниками медичного огляду на придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт;

неповна, менше 70 відсотків від штатних норм, забезпеченість основними видами спеціальної техніки та запасами матеріальних засобів;

незадовільний стан навчальної матеріально-технічної бази для підготовки основного особового складу, яка не забезпечує повноти проведення занять із спеціальної підготовки;

недостатній, менше 0,9, коефіцієнт технічної готовності засобів індивідуального захисту рятувальників, та менше 0,8 – засобів аварійно-рятувального оснащення;

перевищення на 10 відсотків встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту строків приведення в готовність до реагування на надзвичайні ситуації;

недостатня спеціальна підготовка рятувальників, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

неповне проведення страхування рятувальників, що складає менше 70 відсотків.

Підставами для відмови у видачі посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного після проведення первинної атестації є:

подання суб‘єктом атестації документів, необхідних для одержання свідоцтва про атестацію, не в повному обсязі;

виявлення в документах, поданих суб‘єктом атестації, недостовірних відомостей;

відсутність укладеного контракту про прийняття на роботу на посаду, яка входить до основних працівників;

відсутність страхування рятувальника або пожежного;

недостатня спеціальна підготовка, яка не відповідає встановленим нормам і вимогам;

відсутність медичного висновку про придатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

недостатня фізична підготовка, яка не відповідає встановленим нормам.

Підставами для анулювання свідоцтва про атестацію для аварійно-рятувальних служб є:

припинення діяльності аварійно-рятувальної служби;

допущення суттєвих недоліків при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації надзвичайної ситуації; перевищення нормативного часу, більше ніж на 10 відсотків, з виконання покладеного завдання та низькі практичні навички з фахової підготовки, які показав основний особовий склад;

допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт основним особовим складом;

невиконання у повному обсязі і не якісно профілактичних робіт на об‘єктах, що підлягають аварійно-рятувальному обслуговуванню;

допущення загибелі або поранення з тяжкими наслідками рятувальників внаслідок порушення техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт.

Підставами для анулювання посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного є:

звільнення з роботи або переведення на посаду, яка входить до допоміжного особового складу;

низькі практичні навички, які були проявлені під час проведення аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

допущення систематичних випадків грубого порушення правил техніки безпеки при проведенні аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

допущення поранення чи травмування внаслідок порушення правил техніки безпеки під час проведення аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

медичний висновок про непридатність за станом здоров‘я до виконання аварійно-рятувальних робіт, гасіння пожеж;

систематичне порушення трудової дисципліни.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів.

Відмова про видачу або анулювання уповноваженим дозвільним органом свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного не позбавляє суб‘єкт атестування право подати документи на його отримання після усунення виявлених недоліків і порушень.

Рішення про відмову у видачі та анулювання свідоцтва про атестацію, посвідчення рятувальника або пожежного, книжки рятувальника або пожежного та жетона рятувальника або пожежного може бути оскаржено у порядку, визначеному законодавством.

Порядок атестації аварійно-рятувальних служб, рятувальників та пожежних, видачі свідоцтва про атестацію, посвідчення, книжки та жетона рятувальника або пожежного, перелік документів, які необхідно подавати для одержання свідоцтва про атестацію, посвідчення, книжки та жетона рятувальника або пожежного, строк їх дії, а також їх зразки визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, погодженим з уповноваженим органом з питань регуляторної політики та центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

Не атестовані аварійно-рятувальні служби, рятувальники та пожежні до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, гасіння пожеж не допускаються.

Атестовані аварійно-рятувальні служби та рятувальники вносяться до відповідних реєстрів аварійно-рятувальних служб та рятувальників. Ведення реєстру аварійно-рятувальних служб та рятувальників визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 113.

Аварійно-рятувальне обслуговування об‘єктів і територій

Підприємства, установи і організації та окремі території, на яких існує небезпека виникнення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру, підлягають постійному та обов‘язковому аварійно-рятувальному обслуговуванню на договірній основі державними аварійно-рятувальними службами, які створені на професійній основі.

Аварійно-рятувальне обслуговування передбачає надання державних послуг щодо проведення відповідних робіт із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (профілактики), локалізації і ліквідації аварій, інших державних послуг відповідно до укладеної угоди.

Об'єкти та окремі території, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами визначаються Кабінетом Міністрів України.

Перелік об‘єктів, які підлягають постійному та обов‘язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами визначається центральним органом виконавчої влади з питань промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Державні аварійно-рятувальні служби здійснюють методичний супровід діяльності об‘єктових аварійно-рятувальних служб.


Стаття 114. Надання платних послуг аварійно-рятувальними службами


Державні, регіональні та комунальні аварійно-рятувальні служби, а також Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту можуть надавати платні послуги, які не суперечать та не заважають їх основній діяльності.

Перелік платних послуг, умови їх надання визначаються Кабінетом Міністрів України.