Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 29. Обчислення суми податку
Спосіб обчислення податку характеризує особливість визначення бази.
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   92

Стаття 29. Обчислення суми податку


29.1. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

29.2. Специфічні ставки, фіксовані ставки та показники, встановлені цим Кодексом у вартісному вимірі, підлягають індексації в порядку, визначеному цим Кодексом.

Обчислення податку являє собою сукупність дій платника податків (податкового агента) або податкового органа щодо визначення суми податку, що здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів, і підлягає сплаті в бюджети. Обов’язковість з обчислення податку покладається на платника податків, на податкові органи або на податкових агентів. Залежно від цього розрізняють:
  1. окладні податки – обчислює безпосередньо податковий орган;
  2. неокладні податки – обчислює самостійно платник податків:

а) безпосередньо неокладні – обчислює сам платник податків;

б) опосередковано неокладні – обчислює податковий агент;
  1. змішані податки – обчислюють на різних етапах і платник податків, і податковий орган.

Основним положенням при обчисленні податків і визначенні об’єкта оподаткування виступає однократність, тобто ситуація, коли той самий об’єкт може обкладатися податком одного виду тільки один раз за певний (податковий) період. Визначення оподаткованої бази (кількісного вираження об’єкта податку) необхідно для обчислення суми податку. Існує два основних методи формування бази: касовий і накопичувальний.

Перший метод враховує момент одержання коштів та здійснення виплат у натурі. Цей метод називають касовим, тому що він враховує тільки ті суми (майно), які привласнені платником податку у певній юридичній формі (наприклад, отримані в касі готівкою, передані у власність через оформлення певних документів тощо). При застосуванні другого методу важливим є момент виникнення майнових прав і зобов’язань. Цей метод дістав назву «накопичувальний» або «метод нарахувань».

У теорії оподаткування виділяють кілька способів визначення розміру оподаткованої бази. Основним способом є прямий, відповідно до якого визначаються реальні та документально підтверджені показники платника податку. Непрямий спосіб визначення оподаткованої бази виникає у разі відсутності або занедбаності у платника податку обліку доходів, витрат і об’єктів оподаткування, тоді працівники податкових органів визначають розмір оподаткованого доходу на підставі даних, отриманих у результаті перевірок діяльності інших платників податків. Умовний (презумпційний) спосіб визначення доходу – це спосіб, з допомогою якого розмір доходу громадянина, як правило, визначається на підставі побічних ознак – суми орендної плати апартаментів, що знімаються, тощо. Паушальний спосіб базується на визначенні не умовної суми доходу, а умовної суми податку.

Обчислення податку вимагає конкретизації за декількома напрямами: 1) стосується конкретного платника; 2) здійснюється у відношенні конкретного податкового зобов’язання по окремому податку; 3) являє собою сукупність дій, обумовлених особливостями об’єкта оподаткування; 4) здійснюється у відношенні відповідного податкового періоду. Особливості обчислення податків і зборів можуть лежати в основі класифікації цих видів обов’язкових платежів.

Обчислення податку проходить кілька стадій: 1) визначення об’єкта оподаткування; 2) визначення бази оподаткування; 3) вибір ставки податку; 4) застосування податкових пільг; 5) розрахунок суми податку.

Обчислюється податок у межах одного податкового періоду, але здійснюватися це може декількома способами. Необхідно розмежовувати способи обчислення податку й способи сплати податку.

Спосіб обчислення податку характеризує особливість визначення бази.

Залежно від способів обчислення розмежовують: 1) кумулятивний – спосіб визначення об’єкта, при якому податкова база розраховується наростаючим підсумком. На конкретну дату визначається оподатковувана база, зменшена на суму пільг, якими користується платник на цю дату. У кожний момент виплати доходу визначається загальна сума виплат конкретній особі. При цьому сума зменшується на розмір податку, що був утриманий раніше; 2) некумулятивний – спосіб визначення податкової бази за видами. У цьому випадку кожна частина доходу оподатковується податком окремо, поза зв’язку з іншими джерелами доходів. Цей спосіб простіший, ніж попередній, він не вимагає складної і громіздкої системи розрахунків, хоча за його рахунок важко забезпечити стабільне надходження коштів у бюджет.

Як правило, обчислення податку та визначення сум, що підлягають внесенню в бюджети й цільові фонди, є обов’язком платників податків, що деталізується по кожному податку. Однак це не виключає й участі у визначенні сум податку або збору податкового органу. Здійснюється це у випадку прямого делегування йому подібних обов’язків або в ситуаціях, коли платник податків ухиляється від обчислення й сплати податку. Платник податків не несе відповідальності за своєчасність, вірогідність і повноту нарахування такої суми, однак відповідає за своєчасне й повне погашення нарахованого податкового обов’язку й має право на оскарження цієї суми, якщо сума податкового обов’язку розраховується контролюючим органом згідно із ст. 54 Податкового кодексу України, тобто у випадках, коли:
  1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;
  2. дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;
  3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
  4. рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;
  5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;
  6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.