Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 31. Строк сплати податку та збору
Стаття 32. Зміна строку сплати податку та збору
Подобный материал:
1   ...   24   25   26   27   28   29   30   31   ...   92

Стаття 31. Строк сплати податку та збору


31.1. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов’язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

31.2. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися.

31.3. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати податки. З метою реалізації обов’язків платника податків у законодавчих актах встановлено терміни сплати податку. Отже, своєчасна сплата податків і зборів є одним з основних обов’язків платника податків. З метою реалізації обов’язків платника податків Податковий кодекс України встановлює строки сплати податку.

Строком сплати податку визнається період часу, що починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податків і закінчується моментом закінчення строку сплати податку. Строки сплати податків залежать від виду останніх: термінові вони або періодично-календарні:
  1. Строкові податки – це податки, що сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язку. Такими, зокрема, є сплата податку з власників транспортних засобів при придбанні транспортного засобу або дати обов’язкового технічного огляду, а також акцизний збір для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої (платник податків зобов’язаний сплатити акцизний збір на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації).
  2. Періодичні податки – це податки, які сплачуються протягом певного календарного часу. Їх можна розділити на: а) декадні податки – сплачуються один раз на десять днів; б) щомісячні податки – сплачуються один раз на місяць; в) щоквартальні податки – сплачуються один раз на квартал; г) піврічні податки – сплачуються один раз у півроку; д) щорічні податки – сплачуються один раз на рік.

Якщо обов’язок платника податку, пов’язаний зі сплатою окремого податку, виникає після початку календарного року, то першим податковим періодом для нього є період, який розпочинається з дня виникнення цього обов’язку і триває до кінця календарного року. Якщо цей обов’язок виникає в період з 1 по 31 грудня, то першим податковим періодом для нього є період з дня виникнення цього обов’язку до кінця наступного календарного року. Платник податку зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового обов’язку, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Податковим кодексом України. Якщо відповідно до Податкового кодексу України контролюючий орган самостійно визначає податковий обов’язок платника податку з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, то платник зобов’язаний сплатити нараховану суму податкового обов’язку в строки, визначені в Податковому кодексі України, а у разі їх відсутності – протягом десяти календарних днів з дня одержання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Стаття 32. Зміна строку сплати податку та збору


32.1. Зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.

32.2. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі:

відстрочки;

розстрочки;

податкового кредиту.

32.3. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Зміна строку сплати податку й збору – це перенесення уповноваженим органом встановленого строку сплати податку (збору) на більш пізній строк. Зміна строку не скасовує існуючого й не створює нового обов’язку щодо сплати податку й збору. Зміна строку сплати податку й збору здійснюється за рішенням органів, у компетенцію яких входить прийняття відповідних рішень:
  1. відстрочка являє собою перенесення граничного строку сплати повної суми податку на більш пізній строк. Відстрочка щодо сплати податку (збору) може бути представлена по одному або декількох податках. Відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України розстроченням, відстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному Податковим кодексом України;
  2. розстрочка являє собою розподіл суми податку на певні частини із встановленням строків сплати цих частин. Розстрочені суми грошових зобов’язань або податкового боргу (в тому числі окремо − суми штрафних санкцій) погашаються рівними частками, починаючи з місяця, що настає за тим місяцем, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення. Підставою для розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків, згідно з п. 100.4 ст. 100 Податкового кодексу України, є надання ним доказів існування обставин відповідно до Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1235 від 27 грудня 2010 року, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків;
  3. податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.