Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 36. Податковий обов’язок
Подобный материал:
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   ...   92

Стаття 36. Податковий обов’язок


36.1. Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

36.2. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.

36.3. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

36.4. Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

36.5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Поняття податкового обов’язку є однією із центральних категорій податкового права. Державне управління у сфері фінансів вимагає підпорядкування суб’єкта вимозі уповноваженої особи, а точніше – вимозі органів, які здійснюють фінансову діяльність держави. Саме тому правове регулювання відносин в області фінансової діяльності держави орієнтовано на однобічні владні приписи державних органів щодо суб’єктів, що беруть участь у сфері фінансової діяльності держави. Владність приписів державних органів складається насамперед у тому, що вони приймають рішення, обов’язкові для іншої сторони правовідносин, і приймаються ці рішення в межах повноважень, які делеговані такому органу саме державою.

Характерною рисою податково-правового регулювання є юридична нерівність суб’єктів. Ця риса базується на нееквівалентній природі фінансових відносин, що відображається у змісті й структурі прав і обов’язків суб’єктів податкового права, коли одні суб’єкти мають владні повноваження стосовно інших. Держава або уповноважений нею орган реалізує свою компетенцію через владні приписи, тоді як інша сторона реалізує компетенцію, що обумовлюється компетенцією владної сторони, податкових правовідносин. Особливості таких відносин визначаються державним примусом, специфічними санкціями. Так, у разі порушення платником податкового обов’язку податковий орган має право застосовувати певні санкції. Невиконання цього з боку податкового органу є невиконанням функцій, якими такі органи наділені державою. Обов’язки суб’єктів у податкових правовідносинах виступають як стабільні, що закріплюються насамперед у нормативному правовому акті. Навіть тоді, коли обов’язок суб’єктів встановлюється актами індивідуального регулювання, його зміст виступає як деталізація вимог, що містяться в нормативних актах. До особливостей обов’язків, що випливають із податкових правовідносин, можна віднести також їх складний характер. Сам обов’язок платника становить найчастіше систему обов’язків та реалізується через обов’язок ведення податкового обліку, обов’язок сплати податків і зборів, обов’язок податкової звітності.

Сплата податку являє собою реалізацію основного обов’язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов’язок у вузькому значенні. Однак податковий обов’язок у широкому значенні включає: 1) обов’язок з ведення податкового обліку; 2) обов’язок щодо сплати податків і зборів; 3) обов’язок з податкової звітності. Податковий обов’язок у широкому значенні може бути диференційований і за видовими обов’язками платника податків, що виникають по кожному податку або збору. Сукупність же подібних окремих обов’язків і становитиме комплекс податкових обов’язків платника податків або податковий обов’язок у широкому значенні.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків. Така відповідальність передбачена зокрема ст.ст. 120, 126, 127 Податкового кодексу України:
  1. Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
  2. Неподання платником податків - фізичною особою декларації чи включення до неї перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат та якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу тягнуть за собою накладення на платника податків - фізичну особу штрафу у розмірі 25 % від різниці між заниженою сумою податкового зобов’язання і сумою, визначеною податковим органом.
  3. У разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
  4. Ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Податковим кодексом України визначаються також випадки звільнення від відповідальності платника податків за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку. Наприклад, п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов’язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.