Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 38. Виконання податкового обов’язку
Отже, способом сплати податку є перерахування коштів.
Подобный материал:
1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   ...   92

Стаття 38. Виконання податкового обов’язку


38.1. Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

38.2. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки.

38.3. Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов’язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконання податкового обов’язку в широкому сенсі припускає реалізацію всієї системи обов’язків платника податків, пов’язаних зі сплатою податків і зборів (обов’язку щодо обліку, сплати й звітності). У вузькому змісті виконання податкового обов’язку означає своєчасну й повну сплату податків. Однак сплата податку опосередковується діями й щодо обліку, обчислення податкового окладу, тобто всім комплексом обов’язків платника податків, які становлять податковий обов’язок у широкому значенні слова.

Переважно виконання податкового обов’язку розглядається саме як сплата податку. Виконання податкового обов’язку припускає сукупність дій платника податків і інших осіб щодо обліку, сплати й звітності у відповідних формах і строках. Форма виконання податкового обов’язку припускає конкретизацію її за цілим рядом складових.
  1. Податковий обов’язок повинен бути виконаний відповідною особою. У цьому випадку насамперед йдеться безпосередньо про зобов’язану особу. Однак у ряді випадків законодавство закріплює реалізацію податкового обов’язку за представниками платника податків або безпосередньо податковими органами.
  2. Реалізація податкового обов’язку платником податків здійснюється на добровільній основі, що базується на згоді платників у формуванні централізованих грошових фондів. Реалізація добровільності при виконанні податкового обов’язку коректується залежно від типу платника, визначає характер і зміст дій його за конкретними видами податкових обов’язків. Добровільне виконання податкового обов’язку юридичними особами припускає сукупність активних дій щодо обліку, обчислення суми податку, перерахуванню її в бюджети, наданню податкової звітності. Водночас виконання податкового обов’язку фізичними особами відрізняється від даного порядку. Здійснення дій, пов’язаних з обліком, сплатою й звітністю в цьому випадку може здійснюватися як безпосередньо фізичними особами, так і їх представниками, податковими органами. Примусовість виступає вже як спосіб забезпечення добровільності при сплаті податку й використовується вже, коли йдеться про податкове правопорушення. Примусове виконання податкового обов’язку пов’язано, фактично, з вилученням коштів платника податків у рахунок його обов’язку й боргу. У цьому випадку мова вже йдеться не про справляння податку, а про стягнення як його, так і сум донарахувань. Примусовість при сплаті податку пов’язана вже з утворенням податкового боргу. Примусове виконання податкового обов’язку обумовлюється або затримкою сплати податку, несплатою його у встановлений законодавством строк, або сплатою його у встановлений строк, але в меншому розмірі. Примусове виконання може поширюватися й на обов’язки, що пов’язані з податковою звітністю, наданням податкових декларацій.
  3. Реалізація податкового обов’язку в цілому обумовлює виконання повним обсягом і всіх дій, пов’язаних з податковим обліком і звітністю. Тільки в цьому випадку можна говорити про безумовно завершене виконання податкового обов’язку.
  4. Податковий обов’язок повинен бути виконаний у відповідні, встановлені законодавством, строки. Деталізація цієї процедури припускає уточнення виконання податкового обов’язку з урахуванням характеру податкових періодів і типу податку, можливість використання авансових платежів.
  5. Виконання податкового обов’язку припускає неодмінний облік способу й форми її реалізації. Ця проблема, з одного боку, проста, з іншого – досить багатогранна. Природно, класичним способом сплати податку є перерахування коштів.
  6. Сплата податку здійснюється в національній валюті. У деяких випадках допускається застосування при обчисленні податкового обов’язку іноземних валют. Однак це припускає обов’язковий перерахунок у національну валюту при безпосередній сплаті податку або пов’язане зі сплатою специфічних платежів податкового характеру при перетинанні митного кордону.

З метою реалізації обов’язків платника податків Податковий кодекс України встановлює строки сплати податку. Таким чином, своєчасна сплата податків і зборів є однією з основних обов’язків платника податків. 
Строки сплати податку пов’язуються з певним періодом часу, який починається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податків, і закінчується моментом закінчення строку сплати податку . Виходячи з цього, виокремлюють податки, які сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язку.

Останній залежить від того, яким чином повинні надходити кошти до бюджету: протягом певного терміну чи на відповідну дату . Виходячи з цього, виокремлюють податки, які сплачуються протягом певного терміну з моменту виникнення податкового обов’язку. Як приклад можна навести збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Таким же чином регулюються особливості виконання обов’язку зі сплати акцизного податку для підприємств-виробників, що реалізують алкогольні напої. У цій ситуації платник податків зобов’язаний перерахувати кошти в рахунок свого обов’язку по акцизному податку на 3-й робочий день після здійснення обороту з реалізації. Інший різновид податків, які можна класифікувати на підставах строку сплати, складають групу періодичних. Ці платежі сплачуються протягом певного строку, встановлених календарно.

Переважна більшість податків сплачується кадастровим та деклараційним способом. В основі кадастрового способу сплати податків лежить перерахування суми відповідно до певної шкали, заснованої на конкретному виді майна. Податок сплачується в цьому випадку на основі зовнішніх ознак передбачуваної середньої прибутковості майна. Цей спосіб сплати податку застосовується при обчисленні і сплаті прямих реальних податків, коли кадастр використається як перелік найбільш типових об’єктів оподаткування, які класифікуються по певних ознаках і визначають середню прибутковість об’єкта. Прибутковість може принципово коливатися, і відповідно до цього формуються різні види кадастрів в залежності від об’єктів оподатковування (промислові, поземельні).

Одним із найстаріших податків, сплата якого здійснюється за такими підставами, є плата за землю. Певною специфікою характеризується використання кадастрового способу при оцінці вартості земельних ділянок, складанні земельних кадастрів. У їхній основі лежить рівень прибутковості земельних ділянок. Традиційно при сплаті такого податку використовуються парцелярні та реальні кадастри. Перший характеризує земельні ділянки, які діляться на частини з різним рівнем доходів і способом використання (ліс, луг, пасовище, ріллі). Відповідно до цього, залежно від виду земельної ділянки і формується підхід та режим оподаткування, особливості сплати податку. Реальні кадастри виокремлюють земельну ділянку як об’єкт обкладання без розподілу земель на різні види, які обумовлюються особливостями використання.

Деклараційний спосіб сплати податку відрізняється певною своєрідністю. При цьому, хотілося би звернути увагу на специфічну подвійність останнього. З одного боку, поняття декларації характерно для останньої складової податкового обов’язку – звітності і є наскрізним, тобто характерним для виконання будь-якого обов’язку по платежах, що входять до переліку системи оподаткування.

З іншого боку, деклараційний спосіб сплати податку передбачає визначення суми платежу на підставі декларації як розрахункового документу, а не як звітного. В цьому і міститься особлива подвійність застосування декларацій при виконанні податкового обов’язку в цілому. При деклараційному способі реалізація платником податків обов’язку по сплаті податку здійснюється на підставі надання в податкові органи офіційної заяви (декларації) про отримані доходи за певний період і про свої податкові обов’язки. Після отримання такої заяви, на підставі відомостей, що містяться в ній, податковий орган розраховує суму податку до сплати та зобов’язує платника податків перерахувати його після отримання повідомлення. Деклараційний спосіб сплати податку передбачає як одноразове перерахування коштів, так і поетапне внесення сум податку у формі авансових (проміжних) платежів. У цьому випадку підсумкове подання декларації є певною заключною контрольною дією платника. 

В деяких випадках такий спосіб, як авансовий податковий платіж, розглядається як окремий різновид способу сплати податку. Аргументується така позиція посиланням на той факт, що суми, що належать до внесення в бюджет, сплачуються у встановленому порядку до настання строку платежу по податку. Попередній (авансовий) спосіб застосовується в основному при безготівковому перерахуванні коштів і використовується в тому випадку, коли податки утримуються в джерела доходу. При цьому джерело доходів може бути двох видів: джерело пасивних доходів і джерело активних доходів. Під джерелом пасивних доходів розуміються ті активи, які приносять дохід особі. У цьому випадку джерело повинно бути виражено у певній формі – майно, цінні папери й та ін. Під джерелом активних доходів розуміється безпосереднє виконання робіт, надання послуг тощо.

Отже, способом сплати податку є перерахування коштів.

Порядок виконання податкового обов’язку зводиться до наступних дій платника податків:
  1. він стає на реєстраційний облік у податковому органі;
  2. веде облік об'єктів оподаткування й об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням;
  3. обчислює, виходячи з об'єктів оподаткування й об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, податкової бази й податкової ставки, суми податків і інших обов'язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджету;
  4. складає податкову звітність і представляє її органам податкової служби у встановлені законом порядку й строки;
  5. сплачує обчислені й нараховані суми податків та інших обов'язкових платежів до бюджету у порядку й строки, установлені податковим законодавством, а також пені й штрафи у разі невиконання податкового зобов'язання.

Податковий обов’язок повинен бути виконаний у відповідні, встановлені законодавством, строки. Деталізація цієї процедури припускає уточнення виконання податкового обов’язку з урахуванням характеру податкових періодів і типу податку, можливість використання авансових платежів.

Так, наприклад, Ст. 237 Податкового кодексу України визначає строк сплати збору за першу реєстрацію транспортного засобу наступним чином: Збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів. Ч. ч. 1-3 ст. 85 Митного кодексу України передбачають, що митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів і транспортних засобів у митний орган призначення. Товари, що переміщуються через митний кордон України громадянами, декларуються митному органу одночасно з пред'явленням цих товарів. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в'їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску на митному кордоні України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.