Податковий кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
- Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
- Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
Стаття 41. Контролюючі органи та органи стягнення
41.1. Контролюючими органами є:
41.1.1. органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби;
41.1.2. митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
41.2. Розмежування повноважень і функціональних обов’язків між контролюючими органами визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
41.3. Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
41.4. Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
41.5. Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
У правовідносинах, що виникають між державою й платником податків із приводу їх сплати, інтереси держави представляють, в першу чергу, органи, які здійснюють управління в галузі надходження обов’язкових платежів (податків і зборів). Податковий кодекс України йде шляхом визначення закритого переліку таких органів.
Фактично систему органів, що контролюють надходження коштів до бюджетів та позабюджетних цільових фондів у формі податків і зборів (обов’язкових платежів) можна поділити на дві групи. В основі цієї класифікації лежать місце й значення тих повноважень, які пов’язані з контролем за рухом платежів від платників до бюджетів, серед інших повноважень цих органів. Виходячи із цього, можна виділити:
- Органи, основна діяльність яких пов’язана з контролем за надходженням податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів, і які здійснюють її без будь-яких додаткових умов (органи Державної податкової служби). Ці органи створені спеціально й винятково для функціонування у сфері оподаткування.
- Органи, які управління в сфері оподаткування здійснюють поряд із основною своєю діяльністю (митні органи, органи Державної казначейської служби тощо). Ці органи забезпечують контроль за надходженням податків і зборів (обов’язкових платежів), що входять у систему оподаткування, набуваючи статусу контролюючих органів у системі оподаткування тільки за певних умов.
Виходячи з викладеного, можна дійти висновку, що групування контролюючих органів базується на розмежуванні загальної й спеціальної компетенцій органів управління у сфері оподаткування (контролюючих органів). Загальною податковою компетенцією наділені саме органи Державної податкової служби України, які виступають пануючою стороною із приводу сплати (стягнення) податків і зборів, забезпечують від імені держави податковий контроль, притягнення платників до відповідальності за здійснення податкового правопорушення.
Спеціальною податковою компетенцією наділені кілька органів. Митні органи мають повноваження податкових органів по контролю за сплатою податків і зборів винятково при переміщенні товарів через митний кордон України. Податкова міліція наділена спеціальними повноваженнями в галузі оподаткування, які застосовує у разі здійснення зобов’язаними особами злочинів, адміністративних правопорушень при сплаті податків; здійснює захист працівників податкових органів і розслідування випадків корупції в системі податкових органів.
Система контролюючих органів включає в себе кілька досить розгалужених структур. Було б помилкою, приміром, ототожнювати контролюючі органи й органи державної податкової служби. Останні є тільки одним з елементів системи контролюючих органів. Саме тому можна представити систему контролюючих у вузькому й широкому значенні.
Контролюючі органи у вузькому значенні ідентичні системі органів державної податкової служби (податкові адміністрації, податкові інспекції, податкова міліція) і здійснюють контроль тільки за надходженням до бюджетів податків і зборів. Контролюючі в широкому значенні контролюють надходження до бюджетів всіх відрахувань, які законодавець включає в систему оподаткування як сукупність податків, зборів, платежів. У цьому випадку система контролюючих органів охоплює вже й митні органи, і органи Державної казначейської служби тощо. Таким чином, у широкому значенні система контролюючих органів включає в себе:
- органи державної податкової служби України;
- органи податкової міліції;
- митні органи;
- органи Державної казначейської служби України.
Така структура передбачає подвійну диференціацію. З одного боку, за характером платежів: податкові органи забезпечують надходження коштів від податків і зборів; митні органи - від мита й митних зборів; органи казначейської служби контролюють розподіл податків і зборів між різними видами бюджетів. З іншого боку, якщо три вищезгадані структури забезпечують стягнення податків і зборів у ситуаціях, коли платники вносять їх у встановлений строк і в необхідних розмірах, то компетенція органів податкової міліції деталізує ситуацію, коли платник порушує певну норму, і реалізують необхідні примусові заходи лише у разі такого порушення.
Система контролюючих органів і організаційно, і функціонально утворює єдину систему в структурі органів виконавчої влади. Але навряд чи можна стверджувати, що це цілком єдина система. До неї входять органи за формальною ознакою - органи, що управляють стягненням і надходженням до бюджетів (фондів) платежів, які законодавець відніс до загальнодержавних і місцевих податків і зборів.
Навряд чи справедливо вбачати основний зміст діяльності контролюючих органів тільки у податковому контролі або власне стягненні податків. Як правило, податки сплачуються платниками самостійно й контролюючі органи лише здійснюють управління цим процесом, контролюють його, тому безпосередньо стягненням вони не займаються. Не можна говорити й винятково про контрольні функції, особливо коли мова йде про розробку форм звітності, консультації щодо застосування податкового законодавства тощо. Доцільніше визначити зміст діяльності цих органів як контроль за дотриманням Податкового кодексу України та інших актів податкового законодавства при сплаті й надходженні податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів й цільових фондів.
Отже, головне завдання контролюючих органів – контроль за дотриманням Податкового кодексу України та інших актів податкового законодавства (у разі наявності таких), правильністю обчислення податків, своєчасністю внесення їх до бюджетів. Але такі підстави, як вже відзначалося раніше, дозволяють віднести до податкових дуже широке коло органів, зміст діяльності яких досить різноманітний. У цій системі контролюючих органів існує група уповноважених органів, які контролюють надходження податків і зборів і створені саме для цього (податкові інспекції й служби). По-друге, це органи спеціальної контролюючої компетенції (митні або правоохоронні). І, нарешті, по-третє, це органи, пов’язані із сплатою податків (фінансові установи, відділення зв’язку тощо).
Здійснення функцій контролюючих органів припускає, з одного боку, реалізацію їхніх повноважень (насамперед, прав на здійснення певних дій), а з іншого боку виконання обов’язків. Головним обов’язком контролюючих органів є здійснення контролю за дотриманням Податкового кодексу України.
Усі права й обов’язки, що формують повноваження контролюючих органів, можна умовно поділити на дві групи. Перша група – це обов’язки, що кореспондуються й узгоджуються із правами й обов’язками платників податків (обов’язок подавати інформацію щодо оподаткування напряму пов’язаний із правом платників податків на таку інформацію). Друга група – це група самостійних прав і обов’язків, які реалізуються при взаємодії з іншими органами або при застосуванні санкцій юридичної відповідальності за податкове правопорушення. Дуже важливим є закріплення вичерпного переліку прав і обов’язків податкових органів у ст.ст. 20 і 21 Податкового кодексу України. Вичерпність цього переліку має на меті обмежити можливість застосування контролюючими органами неправомірних дій щодо платників податків, а в останніх створити впевненість у захисті з боку держави, що розглядає платника податків не як потенційного правопорушника, а як партнера, що працює з державою на відносно паритетних засадах (наскільки це взагалі можливо з огляду на притаманні податковому праву відносини влади-підпорядкування).
Виходячи з функцій контролюючих органів можна виділити такі групи повноважень:
- повноваження з обліку платників податків;
- повноваження з контролю за виконанням платниками податків Податкового кодексу України (наприклад, перевірка документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків (обов’язкових платежів) на підприємствах, в установах, організаціях будь-яких форм власності й будь-яких організаційно-правових форм, а також громадянами;
- повноваження податкових органів з розрахунку окладних податків (наприклад, вимагати безкоштовного надання інформації, необхідної для обчислення податків, від органів, що здійснюють облік і оцінку оподатковуваного майна (ведення майнових кадастрів); жадати від органів, що здійснюють юридично значимі дії, які являться підставою для залучення платників податків до сплати податків, безкоштовного своєчасного надання інформації про ці дії тощо);
- повноваження по веденню оперативно-бухгалтерського обліку сум податків і інших платежів;
- повноваження по застосуванню заходів, спрямованих на припинення (запобігання) порушень податкового законодавства (наприклад, припиняти операції підприємств і громадян по поточних і інших рахунках у банках і інших фінансово-кредитних установах у разі ненадання або відмови надати державним податковим інспекціям і їхнім посадовим особам бухгалтерські звіти, баланси, розрахунки, декларації і інші документи, пов’язані з розрахунком або сплатою податків та інших обов’язкових платежів до бюджетів тощо);
- повноваження по застосуванню заходів щодо запобігання або ліквідації збитків, нанесених платникові податків або бюджету (наприклад, стягувати податкову недоїмку; проводити повернення або залік за рахунок зайво стягненої або сплаченої суми податку тощо);
- повноваження по застосуванню заходів відповідальності до порушників податкового законодавства (наприклад, накладати адміністративні стягнення, фінансові санкції на юридичних і фізичних осіб тощо);
- повноваження по контролю виконання суб’єктами підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України щодо наявного грошового обігу (наприклад, реєструвати контрольно-касові апарати, використовувані при здійсненні грошових розрахунків з населенням; перевіряти документи, пов’язані із застосуванням контрольно-касових апаратів, одержувати пояснення, довідки й відомості з питань, що виникають при перевірках тощо);
- повноваження податкових органів у сфері валютного контролю;
- повноваження податкових інспекцій по стягненню сум штрафів, накладених іншими державними інспекціями й контрольними органами;
- повноваження по виданню інструктивних і методичних вказівок щодо застосування Податкового кодексу України.
Державна податкова служба України є органом виконавчої влади, очолюваним Головою, що за посадою прирівняний до міністра. Голови державних податкових служб в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві й Севастополі призначаються й звільняються Президентом України.
Головними завданнями Державної податкової служби України є:
- здійснення контролю за дотриманням Податкового кодексу України, правильністю обчислення й сплати податків; ухвалення рішень по накладенню фінансових санкцій і адміністративних штрафів;
- прийняття нормативних і методичних документів з питань оподаткування.
Аналіз Податкового кодексу України дозволяє виділити такі загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів):
- забезпечення обліку платників податків;
- забезпечення контролю за виконанням платниками податків і іншими учасниками податкових відносин Податкового кодексу України;
- здійснення розрахунків окладних податків;
- здійснення оперативно-бухгалтерського обліку сум податків і інших платежів;
- застосування заходів до припинення (запобігання) порушень Податкового кодексу України;
- здійснення контролю за виконанням суб’єктами підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України щодо готівкового грошового обігу;
- застосування заходів щодо запобігання або ліквідації збитків, нанесених бюджету або платникові податків;
- застосування заходів відповідальності до порушників Податкового кодексу України;
- здійснення обліку, оцінки й реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло по праву спадкування до держави, і скарбів;
- виконання ролі агента валютного контролю;
- застосування заходів стягнення, що накладаються державними інспекціями й іншими контролюючими органами.
Державна податкова служба України включає в себе три рівні:
- вища ланка - Державна податкова служба України;
- середня ланка - державні податкові служби Автономної Республіки Крим, областей і міст із районним поділом;
- низова (базова) ланка - державні податкові інспекції районів (сільських і міських) і міст обласного значення (підпорядкування).
На вищу ланку покладається завдання організації, інструктивного й методичного забезпечення податкової роботи в країні, а також контроль за діяльністю податкових органів.
Центральний апарат, крім тих функцій, які виконує місцева ланка податкової служби, має такі повноваження: організує, координує й контролює роботу Державної податкової служби України; здійснює аналітичну й статистичну діяльність; розробляє й видає інструктивні й методичні вказівки й інші документи щодо застосування податкового законодавства; здійснює контроль за актами, пов’язаними з оподаткуванням, які видаються міністерствами, відомствами й іншими організаціями; бере участь у формуванні податкової політики, підготовці проектів законодавчих актів і міжнародних договорів про оподаткування; вирішує питання міжнародного співробітництва.
Типова структура середньої ланки - державних податкових інспекцій Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва й Севастополя відповідає їхнім головним функціям і включає: управління обслуговування платників податків; управління податків і зборів; управління аудита; управління податкових розслідувань; відділ обліку й звітності; відділ комп’ютеризації; відділ організації роботи податкових інспекцій і внутрішньовідомчого контролю; юридичний відділ; валютну інспекцію; спеціальний відділ; бухгалтерію; відділ кадрів; адміністративно-господарський відділ. Завдання окремих підрозділів податкових служб цієї ланки в цілому ідентичні функціям відповідних підрозділів Державної податкової служби України.
На середню ланку покладається організація податкової роботи в області або місті з районним поділом. Це головна ланка консультаційної роботи, що вимагає висококваліфікованих фахівців, добре знайомих з податковим законодавством. В окремих випадках податкові адміністрації цього рівня можуть безпосередньо вести податкову роботу з незначним колом платників, які перебувають на обліку в цих інспекціях. Відносно даних платників державні податкові адміністрації областей і міст із районним поділом виконують ті ж самі функції, що й інспекції низової ланки. Структура податкових адміністрацій середньої ланки в цілому ідентична структурі Державної податкової служби України, за винятком законодавчої й методичної роботи.
Структурна побудова податкових інспекцій базового рівня відображає їхню основну функцію - ведення податкової роботи. Вона має два варіанти - розширений і звужений.
Розширений передбачає наявність як функціональних, так і забезпечувальних підрозділів. Цей варіант призначений для районів у містах, що пояснюється значним обсягом роботи. Він передбачає таку ж саму структуру, як і на рівні середньої ланки (без відділу організації роботи податкових інспекцій і внутрішньовідомчого контролю).
Звужений варіант типової структури державної податкової інспекції встановлений для сільського району й міста обласного підпорядкування (без районного поділу) і передбачає такі підрозділи: управління (відділ) обслуговування платників податків; управління податків і зборів; управління аудиту; відділ обліку й обробки даних; відділ податкових розслідувань; валютна інспекція.
Ключовою посадовою особою податкових органів є податковий інспектор. Основний обсяг прав і обов’язків податкових органів реалізується цими особами. Інспектори здійснюють всі основні форми роботи із платниками податків - від прийому податкових розрахунків до проведення документальних перевірок. Зараз у ряді інспекцій практикується розподіл функцій (з урахуванням закордонного досвіду): частина інспекторів здійснює тільки ревізорську роботу, інша - ті функції, які не пов’язані з виходом на підприємства (прийом і камеральна перевірка декларацій, розрахунок окладних податків тощо). Існують пропозиції закріпити таку практику, виділивши окрему категорію посадових осіб податкових органів - ревізорів.
Особи допоміжного складу забезпечують діяльність посадових осіб і осіб оперативного складу (технічні секретарі тощо).
Створення податкової міліції стало необхідною умовою формування ефективної податкової системи. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною сил, які забезпечують економічну безпеку України.
В Україні органи податкової міліції входять у систему контролюючих органів. За своїм змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема органів внутрішніх справ, Служби безпеки. Однак вони відрізняються своїм предметом і основними напрямами діяльності. Іноді повноваження органів податкової міліції трохи ширші. Це стосується, наприклад, адміністративних повноважень у фінансовій сфері.
5 липня 1993 року була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю» з об’явленням Положення про цю службу. Відповідно до цього Положення в рамках служби боротьби з економічною злочинністю створювалися спеціальні підрозділи для боротьби із приховуванням доходів від оподаткування й інших податкових правопорушень.
Закон України № 83/98-ВР від 5 лютого 1998 року вніс важливі зміни до Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» і закріпив у складі органів державної податкової служби відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкову міліцію. З’явився новий розділ V «Податкова міліція». Відповідно до його податкова міліція є специфічним правоохоронним органом по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діє в складі відповідних органів державної податкової служби і здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукові, кримінально-процесуальну й охоронну функції. Якщо діяльність податкових адміністрацій пов’язана зі сплатою податків, то податкова міліція здійснює стягнення податкових платежів.
Правове становище податкової міліції в системі правоохоронних органів визначається комплексом норм, що передбачають цілі, завдання й принципи діяльності підрозділів податкової міліції, її основні й факультативні функції. Сюди ж відносяться розпорядження, які регламентують порядок формування органів податкової міліції, питання лінійної й функціональної підпорядкованості, процедури діяльності, а також компетенцію цих органів. Таким чином, правове положення податкової міліції закріплюється всією сукупністю нормативних актів, що регламентують відносини, обов’язковим учасником яких вона є.
Діяльність органів податкової міліції здійснюється на основі принципів: 1) законності; 2) поваги прав і свобод людини і громадянина; 3) підконтрольності й підзвітності вищим органам законодавчої та виконавчої влади; 4) поєднання гласних і негласних форм діяльності; 5) аполітичності; 6) взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями; 7) єдності й централізації органів міліції; 8) незалежності і єдиноначальності; 9) конфіденційності.
Широкий перелік завдань, які стоять перед органами податкової міліції, можна згрупувати у два блоки:
- попередження й припинення податкових правопорушень, насамперед злочинів;
- попередження й припинення правопорушень у системі податкових органів.
Обов’язки податкової міліції можуть бути згруповані таким чином:
а) обов’язки з виявлення й припинення податкових право порушень (наприклад, проводити відповідно до законодавства оперативно-розшукові заходи, дізнання й попереднє слідство з метою виявлення й припинення податкових злочинів, здійснювати пошук осіб, які вчинили зазначені злочини або підозрюються в їх вчиненні, а також вживати заходів по
відшкодуванню нанесеного державі збитку; здійснювати в рамках своєї компетенції провадження у справах про податкові злочини тощо);
б) обов’язки з охорони податкових органів (наприклад, забезпечувати безпеку діяльності державних податкових інспекцій, захищати їхніх співробітників при виконанні ними службових обов’язків);
в) обов’язки по боротьбі з корупцією (наприклад, проводити роботу з виявлення й припинення фактів корупції в податкових органах і органах податкової міліції);
г) обов’язки із взаємодії (наприклад, виконувати в рамках своєї компетенції рішення судів, постанови судів, письмові доручення прокурорів, слідчих про проведення пошукових і інших передбачених законом дій, надавати їм сприяння в проведенні окремих процесуальних дій; сприяти податковим органам, органам прокуратури, досудового слідства, державної безпеки, внутрішніх справ і інших державних органів у виявленні, попередженні й припиненні злочинів і порушень у сфері податкового законодавства тощо);
д) обов’язки з охорони (наприклад, співробітники податкової міліції зобов’язані зберігати державну, службову, комерційну таємницю, таємницю відомостей про внески фізичних осіб і іншу інформацію, отриману ними під час виконання службових обов’язків).
Права органів податкової міліції можна класифікувати в такий спосіб:
а) права з виявлення, розкриття й припинення злочинів і інших правопорушень (наприклад, проводити відповідно до законодавства оперативно-розшукові заходи з метою виявлення, попередження й припинення фактів приховування доходів від оподаткування й ухилення від сплати податків, дізнання й попереднє розслідування по яких віднесені законом до ведення органів податкової міліції тощо);
б) права із застосування заходів примусу (наприклад, припиняти операції платників податків по рахунках у банках і кредитних установах на строк до одного місяця у випадках ненадання документів, пов’язаних з розрахунком і сплатою податків; рішення про припинення операцій по зазначених рахунках приймає начальник органу податкової міліції або його
заступник; накладати адміністративний арешт на майно юридичних і фізичних осіб з подальшою реалізацією цього майна у встановленому порядку у випадках невиконання зазначеними особами обов’язків щодо сплати податків, зборів і інших обов’язкових платежів для забезпечення своєчасного надходження сум прихованих податків, зборів ( обов’язкових платежів) до відповідного бюджету тощо);
в) права з реагування на виявлені порушення Податкового кодексу України (наприклад, відповідно до компетенції органів податкової міліції направляти як попередження письмові вимоги керівникам, головним бухгалтерам і іншим посадовим особам банків і інших організацій незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також громадянам (фізичним особам) з метою усунення порушень законодавства, своєчасної й повної сплати податків і інших обов’язкових платежів, надання звітної й іншої документації у встановлений строк, ведення бухгалтерського обліку відповідно до Податкового кодексу України, а при необхідності - відновлення бухгалтерського обліку за рахунок власних коштів платника податків, контролювати виконання цих вимог тощо);
г) права з накладення стягнень.
Місце податкової міліції в системі правоохоронних органів визначається не тільки подібністю окремих її завдань із завданнями інших органів влади, зокрема окремих служб міліції, митного контролю, але й тотожністю прийомів і методів їх вирішення. Досить зазначити, що співробітники податкової міліції, як і оперативні працівники міліції, мають право розробляти оперативно-розшукові заходи, порушувати кримінальні справи, які належать до їх компетенції, проводити дізнання, слідство, пошук осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів, тощо. Однак, якщо оперативні підрозділи міліції мають право здійснювати оперативно-розшукові заходи й порушувати кримінальні справи, які стосуються компетенції слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури, то органи податкової міліції уповноважені провадити оперативно-розшукові дії з метою виявлення тільки податкових злочинів. Виявлення при цьому інших злочинів спричиняє передачу відповідної інформації тим правоохоронним органам, до компетенції яких вони належать. У такому ж становищі щодо завдань, обов’язків і прав у сфері митної справи перебувають органи дізнання митної служби.
Особливістю цих органів є те, що основу її становлять органи, до відання яких діяльність по управлінню у сфері оподаткування входить як одна з функцій, тобто як частина їхньої сфери діяльності. Фактично їх можна визначити як формально податкові (на відміну від реально податкових, розглянутих вище). Сферою їхньої діяльності є аналіз і контроль за надходженням платежів, які законодавець включив до податкової системи (митний збір, збори на обов’язкове державне пенсійне страхування тощо). Особливе положення займають Міністерство фінансів, банки, інші органи й установи, пов’язані зі сплатою податків і зборів.
Основними завданнями Міністерства фінансів України є розробка й реалізація стратегічних напрямків єдиної державної фінансової політики, а також складання проекту й виконання бюджету, зокрема його дохідної частини.
Відповідно до покладених на нього завдань Міністерство фінансів здійснює такі функції в податковій сфері:
- розробку заходів щодо фінансового й податкового стимулювання підприємницької й іншої господарської діяльності в країні;
- розробку проектів нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів до місцевих бюджетів;
- забезпечення виконання державного бюджету, фінансового поповнення державних позабюджетних фондів;
- розробку за участю зацікавлених органів виконавчої влади пропозицій по вдосконалення податкової політики й податкової системи;
- участь у розробці інструкцій і методичних вказівок з питань оподаткування;
- проведення із залученням зацікавлених органів виконавчої влади переговорів з уповноваженими органами інших держав, пов’язаними з укладенням міжурядових угод по запобіганню (усуненню) подвійного оподаткування доходів і майна;
- участь у формуванні митної політики країни, у розробці методології, ставки й порядку стягнення митних зборів;
- методичне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю підприємств, установ і організацій, незалежно від їх організаційно-правових форм і підпорядкованості, вживання заходів по їх удосконаленню, затвердження планів рахунків, форм бухгалтерського обліку й звітності, інструкцій з їх застосування й порядку складання звітності;
- узагальнення практики застосування законодавства з питань, що входять до компетенції Мінфіну, розробку й внесення на розгляд Кабінету міністрів України пропозицій по вдосконаленню цього законодавства.
Права Мінфіну в податковій сфері обумовлюються відповідно до його функцій. Мінфін має також право давати відстрочки й розстрочки платежів за податками до бюджету у порядку, передбаченому Податковим кодексом України. Мінфін видає в рамках своєї компетенції на основі й на виконання Податкового кодексу України накази й інструкції, обов’язкові для виконання органами виконавчої влади, а також підприємствами, установами й організаціями, незалежно від їх організаційно-правових форм та підпорядкованості, і громадянами. Мінфін видає в необхідних випадках разом з іншими органами виконавчої влади відомчі нормативні акти.
Певну групу органів, пов’язаних з оподаткуванням, становлять митні органи, які можна виділити як умовно контролюючі. Умовність пов’язана з тим, що має місце певна обов’язкова обставина, що робить їх контролюючими. Такою обставиною є переміщення товарів через митний кордон і виникаючий при цьому обов’язок щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Таким чином, з’являється спеціальна компетенція митних органів у галузі оподаткування, що визначається як Податковим, так і Митним кодексом України.
Компетенція митних органів не обмежується винятково стягненням податків і зборів при переміщенні товарів через митний кордон. Вони здійснюють повноваження по митному оформленню, валютному контролю, митному контролю, оперативно-розшуковій діяльності. Але умовно повноваження митних органів в області оподаткування можна поділити на фіскальні й правоохоронні, що деталізуються як податковим, так і митним законодавством.
Діяльність митних органів в Україні регулюється нормативними актами, до яких, насамперед, належать Митний кодекс України та Постанова Кабінету Міністрів України № 465 «Про створення територіальних митних управлінь» від 8 липня 1994 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 6 жовтня 1994 року).
Систему митних органів становлять Державний митний комітет України, територіальні митні управління, митниці й інші митні установи. Територіальні митні управління здійснюють безпосереднє керівництво митними управліннями, розташованими на відповідній території. Вони є юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про створення територіальних митних управлінь» Бориспільська й Севастопольська митниці не включаються до складу митних установ, що підпорядковуються територіальним управлінням.
Митна справа в Україні включає у себе встановлення порядку й організацію переміщення через митний кордон товарів і предметів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю й інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні. Розслідування порушень митних правил здійснюється відповідно до Митного кодексу України, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством України про адміністративні правопорушення.
Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється посадовими особами митних органів України. Ці особи мають право доручити провадження окремих дій посадовій особі іншого митного органу України. Повноваження митних органів у податковій сфері поширюються тільки на ПДВ і акцизи, які застосовуються до товарів, ввезених на митну територію й вивезених з цієї території, а також на митний збір, що відповідно до Податкового кодексу України віднесений до загальнодержавних податків і зборів. Діяльність митних органів у податковій сфері необхідно розглядати в нерозривному зв’язку з іншими напрямами їхньої діяльності, оскільки ці напрями (наприклад, митне оформлення) сприяють і безпосередньо забезпечують плату податків і митних зборів.
Своєрідне місце займають у системі контролюючих органів органи Державної казначейської служби України. Органи казначейської служби створені з метою забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків. На перший погляд, це не дає підстав відносити їх до органів, що управляють надходженнями у доходи бюджетів. Але до завдань Державної казначейської служби входить розподіл між бюджетами відрахувань від загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) за нормативами, затвердженими Верховною Радою України. Відрахування від податків надходять до відповідних бюджетів й становлять елементи їхньої дохідної частини, а формування її самої і є повноваженням податкових органів. Таким чином, деякі функції казначейської служби дозволяють відносити її до умовно податкового органу.
Через казначейську службу проходить перерозподіл сум податків, які надійшли, «за рівнями» - до державного бюджету та місцевих бюджетів. Органи казначейської служби беруть участь у розподілі податків, а також здійснюють повернення з бюджету зайво стягнених і сплачених податків і зборів.
Положення про Державне казначейство затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21 грудня 2005 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 676 від 26 квітня 2007 року). Найближчим часом Кабінетом Міністрів буде підготовлено проект нового Положення, що буде затверджено Указом Президента України.
До слова, відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 Державна казначейська служба України відтепер є не урядовим органом державного управління (що діяв в системі органів Міністерства фінансів України), а центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.
Державна казначейська служба України виконує такі функції:
- організує виконання Державного бюджету України й контроль за ним;
- здійснює управління бюджетними коштами й коштами державних позабюджетних фондів;
- здійснює фінансування витрат Державного бюджету;
- веде облік касового виконання Державного бюджету;
- здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;
- розподіляє між бюджетами відрахування загальнодержавних податків, зборів (обов’язкових платежів);
- здійснює контроль за надходженням і використанням державних позабюджетних коштів;
- розробляє й затверджує нормативно-методичні документи. Ці функції конкретизуються залежно від рівня органу Державної казначейської служби України.
Очолює Державну казначейську службу голова служби, який призначається на посаду Президентом України.