Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   92

Стаття 2. Внесення змін до Податкового кодексу України


2.1. Зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

У системі податкового законодавства існують відносини субординації як різновид предметно-функціональних зв’язків. Вони виникають через видання нормативних актів, яким властиві різні кваліфікаційні риси. Найбільш очевидно зв’язки субординації виявляються при розгляді залежності, яка існує в межах податкової галузі законодавства між кодифікованим актом – Податковим кодексом України та простими законами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом – Верховною Радою України. Тут субординація між актами обумовлена виключно тими формальними властивостями, які надає правовим актам упорядкування розміщених в них норм, зведення їх в єдину логічно побудовану систему, поєднане з винесенням за дужки загальних положень, і виявлення загальних понять, іншими словами, проведення їх кодифікації

Внутрішня вертикальна структура системи податкового законодавства обумовлена підпорядкуванням одних вищих державних правотворчих органів іншим органам, а також відносинами внутрішньої субординації між актами одного і того ж органу. Податковий кодекс України – це правовий акт, який закріплює принципи галузі податкового права, з яких повинно виходити все подальше податкове законодавство. Поточні закони в законодавчій ієрархії посідають місце за Податковим кодексом України, перебуваючи з ним у відносинах внутрішньої субординації

Незважаючи на те, що Податковий кодекс України є звичайним законом, відносно будь-якого іншого податкового закону він одночасно відіграє роль першого серед рівних (primus inter pares). П. 2.1 ст. 2 Податкового кодексу України передбачає, що зміна положень Податкового кодексу України може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього акту. Із цього випливає, що в разі колізії норм, розміщених в Податковому кодексі України і в будь-якому іншому податковому законі, за першими визнається пріоритет. Відповідно, в подібних випадках при виникненні спору суди зобов’язані застосовувати саме статтю Податкового кодексу України, а не відмінну від неї норму іншого закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Конституції України, закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Виходячи з норм цієї статті можна зробити висновок, що поняття «офіційне оприлюднення» не є тотожнім з поняттям «опублікування».

З метою впорядкування офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, що їх приймають Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, забезпечення регулювання суспільних правовідносин на основі чинних актів, запобігання перекрученням їх змісту, визначення порядку набрання ними чинності, Указом Президента України № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 року (із подальшими змінами та доповненнями) було установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

У якості офіційних визначені: журнал «Офіційний вісник України» та газета «Урядовий кур’єр». Ці видання є офіційними для оприлюднення всіх актів зазначених органів влади.

Окремо Указом визначено, що офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета «Голос України» та журнал «Відомості Верховної Ради України». 

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 139 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» підписані Президентом України закони та закони, які офіційно оприлюднені Головою Верховної Ради України, публікуються в газеті «Голос України» та у «Відомостях Верховної Ради України». Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається офіційною. У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради оригіналу такого акта не пізніш як через 10 днів з дня виявлення невідповідності публікується в газеті «Голос України» та в черговому номері Відомостей Верховної Ради України уточнений текст закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради.

Повертаючись до норм Указу Президента України слід звернути особливу увагу на ч. 4 ст. 1 цього Указу, згідно з якою офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Таким чином, можна зробити висновок, що офіційними друкованими виданнями для законів України, якими вносяться зміни до Податкового кодексу України, є журнал «Офіційний вісник України», газета «Урядовий кур’єр», газета «Голос України», журнал «Відомості Верховної Ради України», а також інформаційний бюлетень «Офіційний вісник Президента України».

Так, Законом України № 2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 23 грудня 2010 року абз. 7 п. 64.7 ст. 64 Податкового кодексу України був викладений у новій редакції. У Прикінцевий положеннях зазначалося, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2011 року. 30 грудня 2010 року його було опубліковано у газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр», а 1 січня 2011 року – у журналі «Офіційний вісник України».

У судовій практиці є усталеним підхід, який передбачає розв’язання колізій між кодексом і законом, виходячи з їхньої юридичної рівності. Тому розв’язання таких колізій повинно відбуватися на підставі правил подолання темпоральних (пріоритету норми акта, що був прийнятий пізніше) та змістовних (пріоритету акта, що містить спеціальну норму) колізій норм права.

Сприйняття судовою практикою такого теоретичного підходу щодо співвідношення кодексу і закону обумовлене буквальним тлумаченням положень кодексів, з яких, на жаль, практично неможливо зробити остаточного висновку щодо надання вищої сили кодексам відносно законів. За обраної позиції рівності юридичної сили кодексу і закону суб’єкт застосування правових норм «не зв’язаний» формальною необхідністю керуватися нормою кодексу. Перевага теоретичного підходу рівності юридичної сили кодексу і закону обумовлена тим, що використання правил подолання темпоральних (перевага норми акта, який набрав чинності пізніше) і змістовних (перевага спеціальної норми над загальною) колізій норм права дає змогу суб’єктові застосування правової норми обрати з них саме ту, яка найбільш вдало та ефективно регулює певну сферу суспільних відносин - незалежно від того, міститься вона в кодексі чи в будь-якому іншому законі.

Такий висновок ґрунтується на тому, що в основі правил розв’язання темпоральних і змістовних колізій норм права лежить презумпція (припущення) розумності законодавця як засадничого принципу права взагалі. Сутність такої презумпції якраз і передбачає обрання норми права, яка є більш прогресивною - внаслідок її пізнішого прийняття, або ж норми, яка спрямована на врахування особливостей певного різновиду суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Водночас, слід пам’ятати, що необов’язково норма, розміщена в кодексі, завжди має загальний характер, а норма, розміщена в законі, – спеціальний. Саме тому подальші наукові дослідження в сфері колізій кодексу і закону повинні зосереджуватися на виявленні випадків, коли норма кодексу виступає спеціальною нормою стосовно загальної норми закону, внаслідок чого застосуванню підлягатимуть саме положення кодексу. Іншим напрямком дослідження колізій кодексу і закону є встановлення співвідношення між темпоральним і змістовним правилами подолання колізій норм кодексу і закону, якщо загальна норма кодексу прийнята пізніше за спеціальну норму закону, який набув чинності раніше за кодекс.