Geum.ru

Податковий кодекс україни

Вид материалаКодекс

Содержание


Стаття 26. Базова (основна) ставка податку
В залежності від податкового тиску (тягаря) на платника від базової слід відрізняти
Стаття 27. Гранична ставка податку
Стаття 28. Абсолютна та відносна ставки податку
Відносні (адвалорні) ставки – ставки податку, при яких розмір податку встановлюється в певному співвідношенні до одиниці оподатк
Подобный материал:
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   92

Стаття 26. Базова (основна) ставка податку


26.1. Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена такою для окремого податку відповідним розділом цього Кодексу.

26.2. У випадках, передбачених цим Кодексом, під час обчислення одного і того самого податку можуть використовуватися декілька базових (основних) ставок.

Базова (основна) ставка − ставка, що не враховує особливостей платника або виду діяльності, які полегшують або збільшують податковий тягар. Необхідно мати на увазі, що по деяких податкових платежах про базову податкову ставку можна говорити досить умовно, виходячи з множинності ставок по цьому податку (акцизний податок), або враховувати, що при обчисленні одного і того ж самого податку можуть використовуватись декілька базових (основних) ставок.

В залежності від податкового тиску (тягаря) на платника від базової слід відрізняти:
  1. знижену ставку – ставку оподаткування, що визначена з урахуванням особливостей платника податків і (або) видів його діяльності, форми й розміру одержуваних ним доходів і за розміром є нижче базової (основної) ставки. Іноді такі ставки можуть застосовуватися як податкові пільги. Так, податок на додану вартість передбачає застосування ставки податку, рівної нулю;
  2. підвищену ставку – ставку оподаткування, що визначена з урахуванням особливостей платника податків і (або) виду його діяльності, форми й розміру одержуваних ним доходів, що перевищує розмір базової (основної) ставки.

Стаття 27. Гранична ставка податку


27.1. Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.

Обмеження податкового тиску застосовуються в переважній більшості випадків шляхом використання саме цієї конструкції. Але треба враховувати, що гранична межа при встановленні ставки стосується місцевих податків та зборів, коли таким чином обмежується нормотворчість на місцях. Ставки загальнодержавних податків та зборів визначаються відповідним розділом Податкового кодексу України (при можливості або доцільності закріплення єдиної або підвищеної ставки).

Стосовно введення місцевих податків та зборів Верховою Радою України закріплюються такі модельні елементи правового механізму відповідного платежу, за межі яких не можна виходити місцевим радам, запроваджуючи той чи інший місцевий податок чи збір.

Так, наприклад, у абз. 2 пп. 265.5.1 п. 265.5 ст. 265 Податкового кодексу України зазначається, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості. Причому граничною ставкою є 1 % мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів.

Відповідно до пп. 267.3.2 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України ставка збору за провадження торговельної діяльності (крім провадження торговельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом із застосуванням пістолетних паливно-роздавальних колонок на стаціонарних, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах) та діяльності з надання платних послуг встановлюється в таких межах:

а) на території міста Києва та обласних центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мінімальної заробітної плати;

б) на території міста Севастополя, міст обласного значення (крім обласних центрів) і районних центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мінімальної заробітної плати;

в) на території інших населених пунктів - до 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Стаття 28. Абсолютна та відносна ставки податку


28.1. Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування.

28.2. Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Абсолютні (специфічні) ставки – ставки податку, при яких розмір податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина на кожну одиницю оподаткування. Подібні ставки потребують змін, тому що інфляційні процеси роблять цей механізм запізнілим. У тих випадках, коли використовуються абсолютні ставки, їх перегляд відбувається досить часто.

Відносні (адвалорні) ставки – ставки податку, при яких розмір податку встановлюється в певному співвідношенні до одиниці оподаткування.

Характер співвідношення ставки податку й одиниці оподаткування дозволяє виділити кілька підвидів відносних ставок: а) відносно-процентні ставки податку – встановлюються у відсотках до одиниці оподаткування; б) відносно-кратні – співвідношення розміру податку й одиниці оподаткування встановлюється у величинах, кратних певному показнику (неоподатковуваному мінімуму, мінімальній заробітній платі тощо); в) відносно-грошові – ставки податку, які встановлюють ставку у формі певної грошової суми на частину об’єкта оподаткування.

Податковим кодексом Республіки Казахстан закріплюються подібні різновиди податкових ставок. «Податкова ставка встанов­люється у відсотках або в абсолютній сумі на одиницю виміру податкової бази». Це положення вимагає деякого уточнення. Встановлення податкової ставки в абсолютній сумі орієнтовано не на одиницю виміру податкової бази, а на податкову базу в цілому. Якщо ж мова йде про встановлення певної кратної моделі обчислення податкової ставки, виходячи з одиниці виміру податкової бази, то в основі цього повинна перебувати не абсолютна сума (як деякий підсумковий, цілісний показник), а абсолютна величина.