Податковий кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
- Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
- Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
Стаття 23. База оподаткування
23.1. Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об’єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
23.2. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
23.3. У випадках, передбачених цим Кодексом, один об’єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
23.4. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об’єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.
Базою оподаткування є конкретна (кількісна, фізична чи інша) характеристика певного об’єкта оподаткування. Для визначення суми податку, яку необхідно перерахувати в бюджет, об’єкта оподаткування недостатньо. Для цього необхідно скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристики об’єкта оподаткування. На підставі цього податкова база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об’єкта оподаткування. Вона за своїм змістом є об’єктом оподаткування, скоригованим і підготовленим до застосування податкової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Так, наприклад, базою оподаткування для податку на доходи фізичних осіб, визначеного розд. IV Податкового кодексу України, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки такого звітного року. Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.
База оподаткування для збору за першу реєстрацію транспортного засобу, передбаченого розд. VІІ Податкового кодексу України визначається:
1) для колісних транспортних засобів (для кожного окремо):
а) для мотоциклів, легкових автомобілів (крім легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном), автобусів (у тому числі мікроавтобусів), тракторів, вантажних автомобілів (у тому числі сідельних тягачів, інших спеціалізованих та спеціальних вантажних транспортних засобів) - за об'ємом циліндрів двигуна в куб. сантиметрах;
б) для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, - за потужністю двигуна в кВт;
2) для суден:
а) для суден, обладнаних двигуном, - за потужністю двигуна в кВт;
б) для суден, які не обладнані двигуном, - за довжиною корпусу судна в сантиметрах;
3) для літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою.
Податкова база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосередньо обставиною, що породжує обов’язок сплатити податок, тобто об’єктом оподаткування. Наприклад, наявність у підакцизних товарах вартості не є фактом, що зумовлював би зобов’язання сплатити акциз. Реалізація підакцизних товарів у роздрібній торгівлі не породжує податкових правовідносин. Такі відносини виникають у зв’язку з визначеними у Податковому кодексі України діями платників податків: реалізацією підакцизного товару виробниками підакцизних товарів на внутрішньому ринку, ввозом товару на митну територію.
Саме ці дії і є обставинами, що зумовлюють обов’язок сплатити акциз. Створення бази оподаткування не означає приховування, відсутність обліку чи заниження предмета (тим більше об’єкта) оподаткування. Склад «заниження об’єкта» за багатьма податками взагалі не застосовується: об’єкт цих податків можна сховати (не враховувати) тільки цілком, але не частково. Заниження бази оподаткування не можна кваліфікувати як приховування чи відсутність обліку оподаткування, оскільки платник податків заявляє про наявність об’єкта оподаткування.
Платники податків визначають податкову базу за підсумками кожного окремого податкового періоду на підставі даних податкового обліку об'єктів оподаткування або об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням. Фактично обов'язки визначити податкову базу й сплатити податок виникають у платників податків за підсумками кожного податкового періоду. За рахунок визначення податкової бази й податкового періоду формуються підстави стабільного надходження податків протягом усього календарного року. При цьому законодавець не пов'язує ці розрахунки з часом формування об'єкта оподаткування. Це зв'язано в першу чергу з тим, що той самий об'єкт може мати кілька баз оподаткування, які будуть відповідати окремим податкам. Саме тому база оподаткування встановлюється по кожному податку окремо. Здійснюється це на підставі таких принципів:
- однорідності бази оподаткування;
- можливості застосування до бази оподаткування конкретної одиниці її виміру;
- простоти й зрозумілості визначення бази оподаткування;
- зручності застосування бази оподаткування для обчислення податку;
- можливості обліку бази оподаткування.
Податкова база може як збігатися, так і не збігатися з об'єктом оподаткування. При визначенні бази оподаткування застосовується одиниця її виміру (масштаб податку), якою є конкретна вартість, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частин, що до яких застосовується ставка податку. Масштаб податку встановлюється по кожному податку окремо і є єдиним для розрахунку й обліку податку.
Термін «податкова база» використовується для того, щоб кількісно виразити предмет оподаткування. У ряді випадків податкова база (основа податку) фактично є частиною предмета оподаткування, до якої застосовується податкова ставка. Однак це правильно тільки в тому випадку, коли предмет оподаткування безпосередньо обумовлює й дозволяє застосувати до себе спосіб обчислення. Оподатковуваний прибуток, наприклад, може бути безпосередньо виражений і обчислений тільки в грошових одиницях.
При розрахунку бази оподаткування багато уваги приділяється визначенню одиниці обчислення бази оподаткування - конкретній вартісній фізичній або іншій характеристиці бази оподаткування або її частин, стосовно якої застосовується ставка податку. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування. При цьому одиниця виміру бази оподаткування є єдиною як для розрахунку податку, так і для податкового обліку.
Розмір бази оподаткування визначається тільки на підставі використання однієї одиниці її виміру. При цьому розмір бази оподаткування визначається як результат множення одиниці виміру бази оподаткування на кількість цих одиниць, які в цілому становлять повний обсяг бази оподаткування.
Всі розрахунки податкової бази повинні здійснюватися на підставі документально підтверджених даних про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням. У цьому випадку платник зобов'язаний мати документальні підтвердження для обґрунтування будь-якої позиції податкової звітності. Якщо при цьому платник податків припускається помилки, то перерахунок податкового зобов'язання здійснюється виключно до того податкового періоду, в якому була допущена помилка.