Податковий кодекс україни

Вид материала

Кодекс

Содержание Стаття 19. Представники платника податків До особливостей податкового представництва можна віднести й специфічний суб’єктний склад, що припускає Сутність представництва характеризується складністю, багаторівневістю. Відносини, регульовані представництвом, існують на декіль Набуття статусу податкового представника може здійсню­ватися у двох формах. Податкове представництво виступає в трьох формах. Законне представництво фізичних осіб здійснюється батьками й опікунами також у двох формах Як уповноважені представники можуть виступати Залежно від змісту повноважень доручення поділяються на Офіційний представник платника податків може бути призначений у таких випадках

Подобный материал:

• Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
• Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
• Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
• Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.

Стаття 19. Представники платника податків

19.1. Платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

19.2. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов’язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства.

19.3. Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків.

Історично інститут представництва виник у межах цивільного та цивільно-процесуального права. Тому логічно, що на певних положеннях цих галузей права ґрунтується інститут податкового представництва. Проте принциповою відмінністю правової природи податкового представництва від цивільно-процесуального є спрямованість методу регулювання відносин, що виникають у різних формах представництва. Податкове представництво регулює реалізацію першочергового обов’язку платника податків (сплату податків і зборів), який базується на відносинах влади й підпо­рядкування, що забезпечується владними, імперативними методами на відміну від цивільно-правового представництва, яке має диспо­зитивний характер.

До особливостей податкового представництва можна віднести й специфічний суб’єктний склад, що припускає:

1. що представляє (платника податків);
   
2. представника (законного, уповноваженого або офіційного);
   
3. третю особу (податкові органи або інший орган, здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням податків і зборів до відповідних централізованих фондів).
   

Сутність представництва характеризується складністю, багаторівневістю. Відносини, регульовані представництвом, існують на декількох рівнях:

1. нижчий рівень (відносини між представником і тим, кого представляють);
   
2. вищий рівень (відносини між представником і іншими суб’єктами податкових правовідносин, у першу чергу податковими органами).
   

Податкове законодавство ґрунтується на посилці, що головним обов’язком платника податків є своєчасна й повна сплата податків і зборів. При цьому платник податків може брати участь у таких відносинах як безпосередньо, так і через представників. Другий шлях використовується в силу об’єктивних причин, коли платник податків не може виконувати податкові обов’язки (не досяг певного віку) або виконання обов’язків здійснити важко (віддаленість платника податків тощо).

Набуття статусу податкового представника може здійсню­ватися у двох формах.

1. Пасивна форма – набуття статусу представника не пов’язано ні з якими діями представника або того, кого представляють, воно просто випливає із закону.
   
2. Активна форма – набуття статусу представника пов’язане з
   активними діями суб’єктів. Активними діями можуть бути
   дії податкових органів (офіційне представництво); того, кого
   представляють і представника - при укладанні відповідного
   договору (уповноважене представництво).
   

Таким чином, особиста участь платника податків у відносинах, пов’язаних зі сплатою податків і зборів, не позбавляє його права мати представника, так само як і участь представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких правовідносинах. Отже, комплексне виконання податкових обов’язків може здійснюватися в трьох формах участі:

1. особистої;
   
2. представницької;
   
3. змішаної (поєднання двох перших форм).
   

Змішаний спосіб реалізації прав і обов’язків має місце в деяких випадках, коли переплітаються дії платника (а може й податкових агентів) і дії податкових органів. Наприклад, реалізація податкового зобов’язання щодо податку на дохід фізичних осіб із громадян може мати кілька етапів. На першому - податок сплачує платник самостійно (або через агента) щомісяця й заповнює декларацію наприкінці року. На другому - податкова інспекція перевіряє податкову декларацію й деталізує суму податку до оплати. На третьому етапі платник реалізує деталізований обов’язок (доплачує суму податку або вирішує, як розпорядитися надлишком сплаченого податку: залишити в рахунок наступних сплат або вимагати повернення).

Податкове представництво виступає в трьох формах.

1. Законне податкове представництво – ґрунтується на положеннях закону або іншого нормативного акта.
   
2. Уповноважене податкове представництво - ґрунтується на договорах (або дорученнях) між платником податків і його представником. Слід зазначити, що дефініція «уповноважене представництво», видається не зовсім вдалою, оскільки фактично будь-яка форма представництва в податковому праві заснована на повноваженні. Розрізняються ж форми податкового представництва залежно від підстав виникнення цих повноважень (закон, установчі документи, адміністра­тивний акт, договір).
   
3. Офіційне податкове представництво – представництво платника податків, в основі якого лежить ініціатива податкових органів. Таким чином, податкове представництво - це правовідно­сини, у силу яких юридичні дії, чинені податковим представником від імені платника податків у межах повноважень, що обумов­люються особливістю, пов’язаною зі сплатою податків і зборів, створюють, змінюють або припиняють права й обов’язки платника податків.
   

Необхідно наголосити на тому, що представник платника податків користується правами, встановленими Податковим кодексом України для платників податків, у т. ч. передбаченими ст. 17.

Законним представником платника податків с юридична або фізична особа, уповноважена представляти інтереси платника податків з підстав, що безпосередньо випливають із закону й не потребують додаткових угод.

Законним представником платника визнається представник платника податків, що веде його справи, пов’язані з виконанням його податкового обов’язку на підставі закону. Законним пред­ставником платника податків є:

1. батьки, усиновитель, особа, за наявності в неї документів, що свідчать про шлюбні відносини або родинні зв’язки з фізичною особою, опікун, піклувальник або особа, призначена органом опіки й піклування при безвісній відсутності фізичної особи або визнанні її недієздатною, або інша особа, за наявності в неї документів, що засвідчують її відповідні повноваження;
   
2. керівник (його заступник), головний бухгалтер (бухгалтер) та інша особа підприємства, установи, організації, якщо останні мають доручення на ведення справ платника податків;
   
3. законні представники головного підприємства консолідованої групи платників податків;
   
4. керівник (його заступник), головний бухгалтер (бухгалтер) та інші особи, якщо останні мають доручення або договори на ведення справ від платника податків.
   

Законне представництво юридичних осіб здійснюється у двох формах:

1. представництво на підставі закону;
   
2. представництво на підставі закріплення відповідного статусу представника в установчих документах.
   

Будь-які дії (бездіяльність) законних представників організацій - платників податків визнаються як дії (бездіяльність) організації,, яку представляють, так само, як якби дана організація самостійно здійснювала певні дії (бездіяльність). Дане положення має важливе значення для порядку покладання відповідальності за податкові правопорушення. Оскільки одним з обов’язкових елементів складу правопорушення є наявність провини, то винні дії (бездіяльність) законного представника дозволяють покладати відповідальність безпосередньо на саму організацію, яку представляє законний представник. Природно, це не стосується законних представників платників податків - фізичних осіб.

Законне представництво фізичних осіб здійснюється батьками й опікунами також у двох формах:

1. представництво на підставі закону;
   
2. представництво на підставі адміністративного акта.
   

Особливістю законного податкового представництва фізичних осіб є здійснення ними своїх функцій без спеціальних повноважень. У цьому випадку їм необхідно мати тільки документи, що підтверд­жують статус законного представника: для батьків - свідоцтво про народження дитини (паспорт із записом про народження дитини), для опікунів (усиновителів) - рішення про встановлення опіки (про всиновлення, удочеріння).

Уповноваженим представником платника податків є особа, уповноважена платником податків представляти його інтереси в податкових органах, господарських або інших судах відповідно до підвідомчості справ на підставі нотаріально посвідчених договорів або доручень.

В основі уповноваженого представництва лежить волевиявлення платника податків, на підставі якого певна особа й наділяється статусом уповноваженого представника. Відносини уповноваженого представництва носять договірний характер. Предметом цього договору є надане поручителеві доручення здійснювати в інтересах платника податків юридичні дії у відносинах з іншими суб’єктами податкових правовідносин.

Як уповноважені представники можуть виступати:

1. юридичні особи;
   
2. фізичні особи (до моменту здійснення уповноваженого подат­кового представництва повинні бути повністю дієздатні).
   

Уповноважене податкове представництво може здійснюватися у двох формах:

1. оплатній;
   
2. безоплатній.
   

Вибір форми здійснюється на стадії укладання договору між платником податків і представником і залежить від угоди, до якої дійдуть сторони. Необхідно враховувати, що підприємства й організації, які здійснюють підприємницьку діяльність із метою одержання прибутку, укладають договори з уповноваженими податковими представниками в основному на оплатній основі.

Важливо враховувати, що уповноважені податкові представники представляють інтереси платників податків у відносинах не тільки з податковими органами, але й з іншими учасниками податкових відносин (податковими агентами, збирачами податків). Уповноважений представник платника податків здійснює повноваження на підставі доручення, що являє собою письмове вповноваження, видане однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Доручення може бути виданій одній або декільком особам. В останньому випадку всі особи, яким видане доручення, повинні бути зазначені в дорученні.

Залежно від змісту повноважень доручення поділяються на:

1. спеціальні – доручення, видані уповноваженому податковому представникові для здійснення однорідних дій особою, якій вона видана;
   
2. генеральні – доручення, видані для здійснення податковим представником різноманітних дій від імені того, кого він представляє;
   
3. разові – доручення, видані податковому представникові для строго певної дії від імені того, кого він представляє.
   

Доручення, видаване фізичною особою уповноваженому подат­ковому представникові, вимагає обов’язкового нотаріального посвідчення або посвідчення, прирівнюваного до нотаріального.

У деяких випадках представник платника податків може бути призначений з ініціативи податкового органу. Можливо, надалі подібна ініціатива буде виходити й від податкових судів.

Офіційним представником визнається представник платника податків, який бере участь у розгляді справи в господарському або іншому суді і призначається господарським або іншим судом за відсутності законного або уповноваженого представника й за умови, що особа, яка бере участь у справі, не може безпосередньо брати її у його розгляді.

Офіційний представник платника податків може бути призначений у таких випадках:

1. якщо особа, що бере участь у справі, не може взяти участь
   у її розгляді в силу об’єктивних обставин;
   
2. якщо майно, що є предметом розгляду спору, - безхазяйне.
   

Офіційному представникові виплачується винагорода й компенсуються видатки, пов’язані з виконанням покладених на нього обов’язків, за рахунок бюджету, до якого сплачується відповідний податок, або відповідні видатки відшкодовуються за рахунок особи, що не бере участі у розгляді справи. Не можуть бути офіційними представниками платника податків судді, слідчі, прокурори, посадові особи податкових органів.