Податковий кодекс україни
| Вид материала | Кодекс |
- Закону України "Податковий Кодекс України", 88.45kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 568.32kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 172.07kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 5240.64kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 20.22kb.
- Верховною Радою України 02. 12. 2010 р прийнято Податковий кодекс, 25.5kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 106.68kb.
- Податковий кодекс україни, 15353.9kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
- Закону України "Податковий Кодекс України", 2544.98kb.
Стаття 24. Одиниця виміру бази оподаткування
24.1. Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої застосовується ставка податку.
24.2. Одиниця виміру бази оподаткування є єдиною для розрахунку і обліку податку.
24.3. Одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.
Вимір об’єкта оподаткування здійснюється за допомогою одиниці оподаткування, що виступає як умовна одиниця, яка надає кількісний вираз базі оподаткування. Необхідно мати на увазі, що застосувати податкову базу до багатьох видів майнових податків досить складно, тому що їх важко виразити в яких-небудь одиницях. У цьому випадку використовується одиниця оподаткування − конкретна специфічна характеристика предмета оподаткування, до якої застосовується ставка податку.
Одиниця оподаткування - це частина об’єкта оподаткування, за допомогою якої обчислюється податок. У деяких випадках характеристика одиниці оподаткування зводиться до системи її виміру: вартості, площі, потужності, обсягу, що характеризуються як певна кількісна міра предмета оподаткування. Важливо при цьому уточнити, що йдеться не про загальну вартість або площу предмета, що більшою мірою характерно для визначення бази оподаткування, а саме про одиниці визначення характеристик предмета оподаткування.
Одиниця оподаткування в значній мірі становить практичний, розрахунковий інтерес. З її допомогою встановлюються нормативи й ставки обкладання (наприклад, при дії механізму податку з власників транспортних засобів, плати за землю, податку на операції з цінними паперами). Можна виділити відносно традиційні одиниці обкладання (прибутковий податок - грошова одиниця, поземельний податок - одиниця виміру площі ділянок, акциз на спиртне - міцність напоїв), однак нерідко той самий об’єкт передбачає різні параметри обкладання. Так, наприклад, розмір податку на права водія залежить: у Франції й Італії - від потужності двигуна; у Бельгії й Нідерландах - від ваги автомобіля; у Німеччині - від обсягу робочих циліндрів. В основі вибору конкретної одиниці оподаткування лежать різні фактори, але серед них насамперед можна виділити сформовані в податковій практиці звичаї, традиції і як похідне від цього фактору - зручність застосування даної одиниці в сформованій системі податкового обліку.
Стаття 25. Ставка податку
25.1. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
У сучасних умовах особливістю регулювання ставки податку є її предметний динамізм – найбільш активний з елементів правового механізму податку. Це дозволяє не тільки оперативно реагувати на реалії, що виникають, а й іти при цьому наче шляхом «найменшого опору». Однак найчастіше така підвищена мобільність містить негативні моменти, створюючи суперечності в чинному законодавстві. Наприклад, мабуть, жоден із законів про Державний бюджет України на конкретний рік не обминув перегляду ставок оподаткування.
Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази. Ставки податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами й не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зміни податкових ставок, механізми справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не можуть встановлюватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Необхідно мати на увазі, що повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку досить обмежені. По всіх загальнодержавних податках ставки встановлюються винятково Верховною Радою України, але до повноважень Верховної Ради АР Крим належить установлення на території Республіки загальнодержавного збору, зазначеного у пп. 9.1.9 ст. 9 Податкового кодексу України – плати за користування надрами (крім плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення), у межах його граничних ставок, визначених Податковим кодексом України.
Що стосується місцевих податків і зборів, то їх межі також визначені, і місцеві органи самоврядування, установлюючи по них ставки, не мають права перевищувати визначеного показника. Законодавче регулювання ставки оподаткування зосереджено в основному на процедурних питаннях, що регулюють порядок встановлення ставок, затвердження ставок акцизів.
Аналізуючи поняття ставки оподаткування, необхідно враховувати, що цей елемент правового механізму податку близький до проблеми податкового тиску й встановлення податкової межі. Саме встановлення граничного розміру ставки оподаткування може створити підстави для закріплення певної межі в податковому тиску, при якому зберігаються стимули для господарської активності платників податків. Таким чином, граничною ставкою оподаткування є ставка, що встановлює максимальний розмір ставки оподаткування щодо певного виду податку.
У науці існує кілька підходів до класифікації ставок оподаткування. Ми вважаємо за можливе виділити такі підстави диференціації ставок.
- Залежно від рівня податкового тиску (тягаря) на платника податків:
а) єдина ставка – ставка податку, однакова для всіх категорій платників податків конкретного податку, що забезпечує їхнє рівне положення, однаковий рівень податкового тиску. Фактично в цих умовах йдеться про використання єдиної ставки податку;
б) диференційована ставка – ставка податку, що створює різні умови оподаткування (більш1менш сприятливі для окремих категорій платників податків) і відповідно поділяється на:
- базову (основну) ставку, що застосовується до більшості платників, що не бере до уваги їх особливостей і характер здійснюваної ними діяльності, або інші критерії;
- знижену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, у якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов’язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, нижчому за базову ставку;
- підвищену ставку, що застосовується до певної категорії платників, які характеризуються окремими ознаками або здійснюють певну діяльність, в якій на даному етапі найбільш зацікавлена держава, а тому й обов’язок зі сплати податку встановлюється в розмірі, вищому за базову ставку.
- Залежно від методу встановлення:
а) абсолютна (тверда, фіксована або специфічна) ставка – ставка податку, що встановлюється в чітко визначеній, конкретній величині, вираженій в абсолютній сумі. Останнім часом, зі зниженням рівня інфляції в Україні, спостерігається тенденція до розширення сфери застосування цього виду ставок;
б) відносна ставка – ставка податку, що встановлюється у визначеній пропорції до одиниці оподаткування. Відносні ставки бувають:
- процентні (адвалорні), або квоти – встановлюються у відсотках;
- кратні – встановлюються у величині, кратній певному показнику;
- грошові – встановлюються в конкретній грошовій сумі до частини предмета оподаткування;
в) змішана (комбінована) ставка – ставка податку, що поєднує в собі риси наведених вище видів податкових ставок, диференційованих залежно від методів установлення.
- Залежно від формування інтересу в платника:
а) стимулююча (позитивна) ставка – ставка податку, що слугує підвищенню ефективності господарської діяльності, створює в платника позитивні стимули, інтерес до розширення і розвитку виробництва;
б) негативна ставка – ставка податку, що спричиняє негативні наслідки і припускає втрату інтересу платника до продовження господарської діяльності в таких умовах;
в) обмежуюча (стабілізуюча) ставка – ставка податку, що впливає на платника, стимулюючи його діяльність у незмінних межах, масштабах, крім якого1небудь розвитку, придушуючи розширення виробництва.
- Залежно від економічних наслідків оподаткування:
а) фактична ставка – ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і величиною податкової бази;
б) економічна ставка – ставка податку, зумовлена співвідношенням розміру податку, що сплачується, і всього отриманого доходу.