Ань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності
| Вид материала | Документы |
- V – Юридичний факультет, 2414.17kb.
- Розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції, 22.4kb.
- Курс Модуль 1-5 Стройові вправи не-1-5-5 Навчально-педагогічна практика (моделювання, 112.29kb.
- Концептуальні засади професійної економіко-математичної пІдготовки майбутніх економістів, 90.91kb.
- Ою оновлення та набуття умінь, знань, навичок І здатності виконувати завдання та обов’язки,, 97.32kb.
- Комплекс задатків І здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти, 114.2kb.
- Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 137.49kb.
- Додаток до розділу 2 підрозділу 1 Перекодування видів економічної діяльності підприємства, 105.82kb.
- Проект Закон України Про особливості провадження ріелторської діяльності, 753.42kb.
- Методичні рекомендації щодо проведення аналізу результативності науково-технічної діяльності, 191.9kb.
1. Мета викладання дисципліни – представлення систематичного вивчення граматичної структури сучасної англійської мови, роз’яснення змісту граматичних категорій у світлі сучасного мовознавства, активізація самостійного мислення студентів (теоретична граматика); ознайомлення студентів факультету іноземних мов із основними принципами сучасної англійської лексикології; розкриття властивості слів стосовно їх походження, розвитку та вживання; порівняння та опис англійського словникового складу із лексикою інших мов; встановлення та пояснення відмінності на різних рівнях аналізу лексики (лексикологія); ознайомлення студентів факультету іноземних мов із основними принципами діахронічних досліджень; розкриття властивості мови стосовно її походження та розвитку; встановлення та пояснення мовних відмінностей на різних рівнях розвитку мови (історія мови).
2. Завдання вивчення дисципліни – розвиток лінгвістичного мислення студентів, піднесення загального рівня підготовки студентів з теорії мови, що має сприяти науковому розумінню граматичних і лексико-граматичних категорій сучасної англійської мови, а також загальних теоретичних засад вивчення граматики, лексикології та історії мови як системи з використанням сучасних методів лінгвістичних досліджень; формування у студентів вміння здійснювати порівняльний аналіз англійської граматичної системи з граматичними системами інших мов, аналіз англійської лексики у двох аспектах лінгвістичного аналізу: синхронії та діахронії.
3. У результаті вивчення дисципліни фахівець повинен знати: з курсу «Теоретичної граматики»: структурні, функціональні та семантичні характеристики частин мови та їх граматичні категорії: іменника та його категорій числа і відмінка, частково роду; прикметника та категорій ступенів порівняння з постановкою проблеми синтетичних й аналітичних способів утворення цих категорій; займенника з висвітленням категорій числа, роду та відмінка; дієслова з багатством його категорій особи, числа, часу, аспекту, стану і способу; прислівника з проблемою розмежування останнього й прикметника; сполучника, прийменника та інших лексико-граматичних груп слів. Фахівець повинен також знати основи синтаксису сучасної англійської мови, що включає в себе питання фрази, речення з постановкою проблем їх визначення та таксономії. З «Історії мови»: фундаментальні основи діахронічних досліджень, методи досліджень, варіанти й діалекти англійської мови, основні питання історичної морфології та лексикології, системний характер лексики, тісний зв’язок лексики з іншими рівнями мови, проблеми словотвору англійської мови у порівнянні з іншими мовами, етимологію англійської лексики та основи лексикографії. З «Лексикології англійської мови»: фундаментальні основи лексикології, методи лексикологічних досліджень, варіанти й діалекти англійської мови, основні питання семасіології, системний характер лексики, тісний зв’язок лексики з іншими рівнями мови, проблеми фразеології, словотвору англійської мови у порівнянні з іншими мовами, етимологію англійської лексики та основи лексикографії.
4. Підготовлений фахівець повинен вміти: чітко й логічно визначати структурні, функціональні та семантичні характеристики частин мови та їх граматичні категорії; обґрунтувати аналітичний характер англійської мови в протиставленні до синтетичних мов; знати особливості функціонування граматичних парадигм та типи граматичних форм; здійснювати морфологічний, синтаксичний та структурний аналіз конкретних речень сучасної англійської мови; проаналізувати словниковий склад англійської мови застосовуючи сучасні методи лінгвістичних досліджень, порівняти структуру слів, їх значення, особливості вживання та етимологію з словами рідної та другої (третьої) іноземної мови. Студент повинен вміти проводити аналіз лексики на синхронному зрізі, використовуючи елементи діахронії для глибшого пояснення сучасних мовних відмінностей. Студент повинен вміти здійснювати комплексний етимологічний аналіз текстів різних періодів англійської мови, правильно оформити наукове дослідження у галузі діахронії, виявляти особливі відношення всередині структури мови.
| Змістовий модуль 1. Лексикологія | |
| Н.Е.1.1. Лексикологія як лінгвістична дисципліна | Лексикологія як наука: предмет та об’єкт вивчення, зв'язок з іншими галузями мовознавства, методи лінгвістичних досліджень у лексикології. |
| Н.Е. 1.2 Слово як основна одиниця мови | Проблема визначення слова. Фонетична, морфологічна та семантична мотивація слова. |
| Н.Е. 1.3 Значення слова | Проблема визначення. Існування різних підходів у визначенні значення слова. Граматичне та лексичне значення слова. Денотативне та конотативне значення. |
| Н.Е .1.4 Зміна значення слова | Причини (екстралінгвістичні та лінгвістичні), результати (звуження та розширення значення, покращення та погіршення значення) та природа зміни значення слова (подібність та близькість значень). |
| Н.Е. 1.5 Полісемія та омонімія слів у англійській мові | Процеси семантичного розвитку слів, джерела полісемії, полісемія у діахронії та синхронії. Визначення омонімів та їх класифікація. |
| Н.Е. 1.6. Семантична класифікація слів | Синоніми та їх класифікація, критерії синонімії. Антоніми та їх класифікація. |
| Н.Е. 1.7. Словосполучення: основні характерні риси. Лексична та граматична валентність. | Структурна та семантична когезія словосполучень. Лексична та граматична валентність – основні лінгвістичні фактори об’єднання слів у словосполучення. |
| Н.Е. 1.8. Фразеологічні одиниці. Відмінність словосполучень від сталих виразів. Відмінність складних слів від словосполучень. | Характерні риси фразеологізмів, їх визначення. Критерій стабільності та функціонування. Класифікація фразеологічних одиниць. Відмінність від словосполучень. Визначення та види складних слів, межа між складними словами та словосполученнями. |
| Змістовий модуль 2. Теоретична граматика | |
| Н.Е. 2.1. Теоретична граматика як предмет у програмі навчання іноземних мов та невід'ємна частина загального мовознавства. Лексичне та граматичне у мові. | Об’єктивна та суб’єктивна граматика. Типи курсів з граматики. Внутрішній поділ граматики: морфологія та синтаксис. Відношення між лексикою та граматикою. |
| Н.Е. 2.2. Граматичні категорії та граматичні форми як основа граматики. Частини мови як основа морфології. | Поняття опозиції та кореляції. Поняття граматичної категорії. Граматична парадигма. Види граматичних форм. Критерії визначення частини мови. Повнозначні та службові частини мови. |
| Н.Е. 2.3. Іменник в англійській мові, його граматичні властивості. | Характерні ознаки іменника за категоріальним значенням, формою, функцією. Категорія числа. Категорія відмінку. Проблема аналітичних відмінкових форм. Проблематична категорія роду. |
| Н.Е. 2.4. Прикметник в англійській мові. Займенник в англійській мові. Граматичні властивості англійських займенників. | Характерні ознаки прикметника за категоріальним значенням, формою, функцією. Поділ прикметників на якісні та відносні. Категорія ступенів порівняння. Проблема словосполучень з more, most. Класифікація займенників. Проблема функціонального навантаження окремих груп займенників (омонімії). |
| Н.Е. 2.5. Дієслово в англійській мові. | Проблема класифікації дієслів з різних точок зору: морфологічної, семантичної і структурної. Проблема часово-аспектної системи англійського дієслова. Проблема категоріального змісту парадигми Continuous vs non- Continuous. |
| Н.Е. 2.6. Дієслово в англійській мові. (Продовження) | Проблема категоріального значення форми "перфект" в протиставленні до форми "не-перфект". Категорія стану. Категорія способу. |
| Н.Е. 2.7. Синтаксис. Фраза: основні характеристики та особливості. | Типи фраз. Синтаксичні відношення між компонентами фрази. Фрази, еквівалентні прийменникам та сполучникам. |
| Н.Е. 2.8. Речення: основні характеристики та особливості. | Проблема визначення речення. Класифікація речень: a) кому–нікативні типи речень; b) структурні типи речень. Члени речення. |
| Н.Е. 2.8. Актуальне членування речення. | Визначення теми. Визначення реми. Формальні маркери реми. |
| Змістовий модуль 3. Історія мови | |
| НЕ 3.1. Історія англ. мови: Вступ. | Предмет, мета, методи. Англ. мова в класифікації мов. Синхронія та діахронія у вивченні англ. мови. Періодизація англійської мови: принципи, характеристики. |
| НЕ 3.2. Історичні події, що мали вплив на розвиток стандарту англійської мови. | Британія перед завоюваннями англо-саксів. Вікінги. Норманське завоювання. Ренесанс. Британська експансія. Наука і техніка, інформаційна революція, та їх вплив на мову. |
| НЕ 3.3. Анлійські діалекти та варіанти англійської мови. | Давньоанглійські діалекти. Середньоанглійські діалекти. Сучасні діалекти. Американська англійська. Діалекти америк. варіанту. Канадська англійська. Англійська мова в Австралії та Новій Зеландії |
| НЕ 3.4. Розвиток фонетичної системи від давньоанглійської до сучасної мови. | Система голосних та зміни у давньо- середньо- та сучасній англійській мові. Великий зсув голосних. Система приголосних у давньо- середньо- та сучасній англійській мові. |
| НЕ 3.5. Англійський словниковий запас. | Структура словникового запасу. Запозичення з латинської. Запозичення з романських мов. Запозичення з cлов’янських мов. Запозичення з мов тубільців. |
| НЕ 3.6. Англійська морфологія: дієслово. | Спільні риси германських мов. Парадигма дієслова у давньоанглійській. Класи дієслів. Розвиток нових форм дієслова. Збільшення кількості аналітичних форм. Неособові форми дієслова. |
| НЕ 3.7. Англійська морфологія: іменник. | Розвиток граматичних форм. Відмінки. Відміни та морфологічна класифікація іменників.. |
| НЕ 3.8. Англійська морфологія: прикметник. | Граматичні категорії. Відміни. Ступені порівняння. |
| НЕ 3.9. Англійська морфологія: займенник. | Граматичні категорії. Особові займенники. Вказівні займенники. Інші класи займенників. |
| НЕ 3.10. Англійський синтаксис та його розвиток. | Давньоанглійський синтаксис. Cередньоанглійський синтаксис. Сучасний синтаксис. |
Основна Література до дисципліни
Лексикологія
1. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. – М.: “Просвещение”, 1966. – 346 с.
- Ginzburg R.S. A Course in Modern English Lexicology. — М.: Higher School Publishing House, 1966. – 275 р.
- Rayevska N.ML English Lexicology. — K.: «Вища школа», 1979. – 303 р.
Граматика
- Alexeyeva I. Theoretical English Grammar Course. – Vinnitsya: NOVA KNYHA, 2007. – 328 p.
- Blokh M.Y. A course in theoretical English Grammar. - M.: Vysshaya Shkola, 1983. – 382 p.
- Crystal D. The Cambridge Encyclopedia of the English Language. – Cambridge: CUP, 2001. – 489 p.
- Велівченко В.Ф. Лекції з теоретичної граматики англійської мови (англійською мовою) / Навчальний посібник для студентів старших курсів вищих навчальних закладів, що навчаються за спеціальністю «Англійська мова та література». – Черкаси, 2003. – 152 с.
Історія мови
- Михайленко В.В. Парадигма імператива. – Ч.: Рута, 2001. – 303 с.
- Михайленко В.В. Історія англійської мови. – Ч.: 2000. – 215 с.
- Rastorguyeva Т.A. A History of English. М.: Высш.шк., 1983.— 380 с.
СПЕЦКУРС «Вступ до когнітивної лінгвістики»
54 год. (1,5 кредити)
Вступ до когнітивної лінгвістики — це навчальна дисципліна, що в інтегрованій формі висвітлює варіативність інтерпретацій структури та функціонування мови в цілому та окремих мовних явищ зокрема з позицій когнітивної науки.
1. Метою викладання курсу є інформування студентів про антропоцентричний підхід до вивчення мови, центром якого є специфіка когнітивної діяльності людини, а також формування в них навичок вирішення проблем, пов’язаних з випрацюванням методології наукового пошуку.
2. Специфіка курсу полягає в його орієнтованості на висвітлення питань, пов’язаних із описом новітніх методів, що використовуються у процесі дослідження мови на сучасному етапі.
3. Завдання курсу:
1) вивчення особливостей когнітивного підходу до вивчення мовних явищ;
2) знайомство з окремими когнітивними теоріями;
3) випрацювання навиків дослідницької роботи.
4. Лекції з курсу спрямовані на ознайомлення студентів із сучасними положеннями когнітивної лінгвістичної теорії, її характеристиками та проблематикою в окремо взятих концепціях та напрямках лінгвістичного пошуку.
5. Компетенції, яких має набути студент в результаті вивчення курсу: знати основні положення когнітивної лінгвістичної теорії, її характеристики та проблематику; вміти застосовувати їх на практиці в процесі подальшого навчання та самостійної науково-дослідницької роботи. При цьому студент повинен вміти розрізняти класичний та когнітивний підходи згідно з метою та сферою наукового пошуку на різних етапах дослідження.
6. Методи i форми поточного контролю: індивідуальне та фронтальне опитування; бесіда; дискусія; тестування.
7. Залік перевіряє набуті знання з дисципліни, вміння описати основні положення когнітивної лінгвістичної теорії й виокремити їх специфічні характеристики та особливості використання у мовознавчих дослідженнях.
8. Практичне значення курсу: засвоєння теоретичних знань з дисципліни, набуття практичних навичок та умінь застосовувати різні методи когнітивної теорії згідно з метою та сферою наукового пошуку.
ЗМ 1
Н.Е. 1.1. (Лекції 1,2,3) Вступні зауваження. Ранні емпіричні дослідження лексичних категорій. Introduction. Early empirical research into lexical categories. Зміст лекцій: Виникнення та визначення когнітивної лінгвістики. Три підходи до визначення суті когнітивної лінгвістики. Поняття категоризації та когнітивної категорії. Теорія «фокусних кольорів». Психологічна основа фокусних кольорів. Поняття прототипу. Теорія прототипів. Класична модель категоризації та експерієнціальна гіпотеза категоризації. «Хороші» та «погані» члени категорії, межі категорій. Поняття «ознаки» та «сімейна схожість». Поняття гештальту.
НЕ 1.2. (Лекції 4,5) Контекстозалежність та типи моделей. Context-dependence and types of models. Зміст лекцій: Контекстна залежність прототипів. Контекст, ситуація, когнітивні моделі. Культурні моделі. Наївні та експертні моделі.
НЕ 1.3. (Лекція 6) Рівні категоризації. Категорії базового та вищого рівнів. Levels of categorization. Basic level (=generic level) categories. Superordinate categories. Зміст лекції: Поняття «class inclusion». Особливості наукових таксономій. Особливості ненаукових таксономій. Категорії вищого рівня.
НЕ 1.4. (Лекція 7) Категорії нижчого рівня. Subordinate categories, composite terms and word-formation. Зміст лекції: Категорії нижчого рівня: характеристики категоріальної структури. Типи складених форм. Категорії нижчого рівня та утворення нових категорій базового рівня. «Прості» категорії нижчого рівня.
НЕ 1.5. (Лекції 8, 9) Метафора та метонімія. Metaphors and metonymies. Зміст лекції: Метафора та метонімія як стилістичні прийоми. Конвенціоналізовані метафори. Метафора та метонімія: різниця та комбінації. Метафора й метонімія та структура емоційних категорій.
НЕ 1.6.
Модуль-контроль 1
ЗМ 2
НЕ 2.1. (Лекція 10) Фон та фігура. Figure and Ground. Зміст лекції: Поняття фону та фігури: явище відокремлення фону від фігури. Локативні відношення. Уявні схеми. Поняття «trajector» та «landmark». Метафоричні розширення.
НЕ 2.2. (Лекції 11, 12) Фрейми та скрипти. Frames and Scripts. Зміст лекцій: Фрейм та перспектива. Структура евенціонального фрейму. Поняття скрипту. Когнітивна граматика Р.Лангакера та аналіз евенціонального фрейму. Опис траєкторії та способу: мови з дієслівними фреймами та мови з фреймами сателітів.
НЕ 2.3. (Лекції 13, 14) Когнітивні підходи до граматики. Cognitive approaches to grammar. Зміст лекцій: Когнітивна граматика як альтернатива сучасним граматичним концепціям. Частини мови та граматичні функції у когнітивній граматиці. Конструкційна граматика. Передбачуваність та полісемія. Граматичні мережі. Радикальна конструкційна граматика. Blending Theory. Основні положення. Radical Construction Grammar: why Radical Construction Grammar is radical. Blending Theory. The major points.
НЕ 2.4. (Лекція 15) Іконічність. Граматикалізація. Iconicity. Grammaticalization Зміст лекції: Поняття «iconic sequencing, iconic proximity and the iconic quantity of linguistic material». Прояв іконічної кількості. Сучасне бачення граматикалізації.
НЕ 2.5. Модуль-контроль 2
Література до дисципліни
Основна література
- Cognitive Linguistics: Current Applications and Future Perspectives / Gitte Kristiansen, Michel Achard, Reneґ Dirven, Francisco J. Ruiz de Mendoza Ibaґn˜ ez (editors). – Berlin: Mouton de Gruyter, 2006. – 415 p.
- Taylor J.R. Linguistic categorization. Prototypes in linguistic theory. – Oxford, Oxford University Press, 1995. – 312 p.
- Ungerer F., Schmid H.-J. An Introduction to Cognitive Linguistics. – London: Longman, 1996. – 306 p.
- Демьянков В.З. Когнитивная лингвистика как разновидность интерпретирующего подхода // Вопр. языкознания. – 1994. – № 4. – С. 17-33.
- Краткий словарь когнитивных терминов / Е.С. Кубрякова, В.З. Демьянков, Ю.Г. Панкрац, Л.Г. Лузина / Под общей ред. Е.С. Кубряковой. – М.: Филол. ф-т МГУ им. М.В. Ломоносова, 1996.
- Кубрякова Е.С. Части речи с когнитивной точки зрения. – М., 1997. – 326 с.
- Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов / Пер. с англ. // Новое в зарубежной лингвистике. – М.: Прогресс, 1988. – Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. – С. 12-51.
- Штерн І.Б. Вибрані топіки та лексикон сучасної лінгвістики. Енциклопедичний словник для фахівців з теоретичних гуманітарних дисциплін та гуманітарної інформатики. – К.: “АртЕк”, 1998. – 336 с.
Додаткова література
Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. – М.: Большая Российская энциклопедия, 2000. – 688 с.
Серія “Новое в зарубежной лингвистике”.
Серія “Логический анализ языка”.
Публікації у журналах “Мовознавство”, “Вісник Київського національного університету”, “Мовні та концептуальні картини світу”, “Проблеми семантики слова, речення та тексту”, “Іноземна філологія”, “Вопросы языкознания”, “Филологические науки”.
СПЕЦКУРС «ОСНОВИ ЕТНОПСИХОЛІНГВІСТИКИ»
54 год. (1,5 кредити)
Мета спецкурсу. Сучасний розвиток гуманітарних наук досяг того якісного рівня, на якому відбувається глибоке переосмислення багатьох здобутих раніше знань про людину, про її культурні й інтелектуальні надбання, про суспільство, членом якого вона є тощо. Тому цілком закономірною є поява нових наукових напрямів, у яких основним предметом розгляду є людська діяльність у різних її формах та виявах
У мовознавсті до числа актуальних нині наукових течій, у центрі яких знаходиться людська особистість, належить лінгвокогнітивний підхід до вивчення мови та мовних механізмів мислення, завдяки яким людина концептуалізує й категоризує оточуючий її світ і саму себе, елементом якого вона є. Стрижнем когнітивної науки є проблеми, пов’язані з одержанням, обробкою, систематизацією й збереженням знань, добутих в результаті розумово-мовленнєвої діяльності.
Лінгвокогнітивна парадигма мовознавчих досліджень склала методологічну основу цілого ряду мовознавчих дисциплін, які нині активно розвиваються. Серед інших – етнопсихолінгвістика, витоки якої беруть початок у працях В.Гумбольдта, О.О.Потебні, В.Вундта і ін. Концептуальні основи етнопсихолінгвістики почали формуватися в 70 роках минулого століття, проте й сьогодні вона ще повністю не сформувалася і цілком оправданим є твердження багатьох науковців, що етнопсихолінгвістика як наука, знаходячись в стадії становлення, є в більшій мірі задекларованою, аніж остаточно сформованою. Попри це, дослідницький інтерес вчених до питань, які окреслено як предмет вивчення етнопсихолінгвістики, неухильно зростає. З огляду на сказане, студентам цікаво буде ознайомитися з нинішнім етапом розвитку нової мовознавчої дисципліни, долучитися до роздумів над тими проблемами, які розглядаються нею, виявити свої евристичні здібності в інтерпретації питань, що складають предмет дослідження етнопсихо-лінгвістики, зрештою спробувати виробити своє власне бачення цього нового напряму мовознавчих досліджень.
Теоретична й практична значущість даного спецкурсу обумовлена двома обставинами. По-перше, – це знайомство з новими науковими напрямами у мовознавстві, що є вимогою часу й університетської освіти. А, по-друге, даний спецкурс покликаний, поглибити науково-теоретичну, соціокультурну й лінгвальну компетенції студента.
Завдання спецкурсу – сформувати у студентів базові уявлення про те, що є універсальним і культурно-специфічним у різних мовах, як співвідносяться мова і мислення, як за допомогою мови формується національно-культурна специфіка світобачення її носіїв і як вона виражається в комунікативних актах.
В результаті вивчення дисципліни фахівець повинен з н а т и :
• що є предметом вивчення етнолінгвістики і психолінгвістики;
• в чому полягає сутність теорії лінгвістичної відносності;
• як формується національно-культурна специфіка носіїв кожної окремої мови і яку роль при цьому відіграє мова;
• що являє собою мовна картина світу і як вона впливає на процеси вербального спілкування носіїв різних мов.
Підготовлений фахівець повинен в м і т и враховувати, спілкуючись іноземною мовою, відмінності різних мов у способах категоризації й концептуалізації елементів об’єктивного світу, щоб уникати комунікативних невдач в досягненні взаєморозуміння.
Програма розрахована на 17 год. лекційних занять і 37 год самостійної роботи студентів. Самостійна робота студента передбачає опрацювання і засвоєння того теоретичного матеріалу, який висвітлюється в лекціях; знайомство і конспектування базових для даної дисципліни науково-теоретичних джерел; написання рефератів на задані в курсі теми; виконання письмових контрольних робіт .
| Змістовий модуль 1. | |
| Н.Е.1.1 Передумови виникнення нового напряму мовознавчих досліджень | Вступ до курсу. Зміна наукових парадигм. Психолінгвістика та предмет її вивчення. Етнолінгвістика та предмет її вивчення. Етнопсихолінгвістика: об’єкт і предмет її вивчення |
| Н.Е.1.2 Теорія лінгвістичної відносності | Теоретичні засади гіпотези лінгвістичної відносності. Вчення В.Гумбольдта про мову як дух народу. Гіпотеза Е.Сепіра і Б.Уорфа. Розвиток та критика ідей Е.Сепіра і Б.Уорфа сучасними вченими |
| Н.Е. 1.3 Мовна картина світу. | Розмаїття картин світу. Наукова картина світу. Мовна картина світу та її співвідношення з науковою картиною. Мова, свідомість і думка як творці мовної картини світу. Роль мовної картини світу в житті людини |
| Н.Е. 1.4 Вчення про мовний знак | Мовний знак як носій мовнї картини світу. Теорія мовного знака в діахронії. Структура мовного знака. Аспекти вивчення мовного знака |
| Змістовий модуль 2. | |
| Н.Е. 2.1. Мовний знак як формант мовної картини світу | 1.Форма мовного знака як формант мовної картини світу. Фоносемантика та предмет її вивчення. Історія розвитку ідей фоносематики. Теоретичні погляди французьких вчених щодо смислових значень звуків французької мови |
| Н.Е. 2.2 Мовний знак як формант мовної картини світу | Означуване мовного знака як носій образу мовної картини світу. Гіпотези щодо збереження значень слів у пам’яті людини. Ментефакти: поняття, уявлення. Когнітивні джерела пам’яті. Поняття пресуппозиції та її ролі в формуванні мовного образу світу. |
| Н.Е. 2.3 Мовний знак як формант мовної картини світу | Референт мовного знака та його роль у формуванні мовної картини світу. Прецедентні феномени: прецедентна ситуація, прецидентний текст, прецидентне ім’я. |
| Н.Е. 2.4 Комунікативні стереотипи національного спілкування | Фонетичний рівень стереотипів. Лексичний рівень стереотипів. Семантичний рівень стереотипів. Синтаксичний рівень стереотипів |
Основна Література до дисципліни
Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура.- М, 1973.
- Воронин С.В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании: Очерки и извлечения. Учебн. Пособ.- Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1990.- 200 с.
- Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации.- М.: ИТДГК “Гнозис”, 2003.- 288 с.
- Звегинцев В.А.. История языкознания XIX – XX веков в очерках и извлечениях.– М.: Изд-тво “Просвещение”, 1963. – Ч.І.- 465 с.; Ч.ІІ.- 479 с.
- Зубкова Л.Г. Общая теория языка в развитии.- М.: Изд-тво Российского ун-та дружбы народов, 2003.- 471 с.
- Корнилов О.А. Яыковые картины мира как производные национальных менталитетов.- М.: ЧеРо, 2003.- 349 с.
- Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокульторология: Курс лекций.-М.: ИТДГК “Гнозис”, 2002.- 284 с.
- Красных В.В. Основы психолнгвистики и теории коммуникации: Курс лекций.- М.: ИТДГК “Гнозис”, 2001.- 270 с.
- Кривоносов А.Т..Мышление, язык и крушение мифов о “лингвистической относительности”, “языковой картине мира” и “марксисткао-ленском языкознании”- Москва-Нью-Йорк, 2006.– 821 с.
- Леонтьев А.А. Язык не должен быть «чужим» // Этнопсихолингвистические аспекты преподавания иностранных языков. М., 1996. С. 41-47.
- Маслова В.А. Лингвокульторология.- М.: Академия, 2001.- 208 с.
- Основы теории коммуникации: Учебн/ Под ред. Проф..М.А.Василика.- М.: Гардарики, 2006.- 615 с.
- Рябцева Н. Язык и естественный интеллект. – М.: Академія, 2005.- 640 с.
- Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира/ Б.А.Серебренников, Е.С.Кубрякова, В.И.Пустовалова и др.- М.: Наука, 1988.- 216 с.
- Этнопсихологический аспекты преподавания иностранных языков.- М., 1966.
- Стефаненко Т.Г. Стефаненко Т.Г. Этнопсихология.- М., Аспект Пресс, 2003
- Baylon Chr., Mignot X. La communication.- 2-ième éd revue et augmentée.- P. : Armand Colin, 2006.- 416 p.
Практична підготовка
Практична підготовка включає проходження студентами педагогічної (асистентської) практики, яка є завершальним етапом формування викладача вищої школи та дає оцінку готовності магістрантів до виконання функціональних обов’язків викладача ВНЗ різного рівня акредитації.
Невід'ємною складовою частиною підготовки студента до роботи в середній чи вищій школі є педагогічна практика. Вона здійснюється на ґрунтовній теоретичній основі, що закладена в процесі вивчення всіх предметів теоретичного курсу – педагогіки, психології, методики викладання іноземних мов.
АСИСТЕНТСЬКА ПРАКТИКА З ОСНОВНОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (6 тижнів) ТА
ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА З ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ (3 тижні)
Педагогічна практика студентів відповідно до навчальних планів спеціальності «Французькамова та література» освітньо-кваліфікаційних рівнів «бакалавр» та «магістр/спеціаліст» складається з 3 модулів (22,5 кредити), які розподіляються таким чином:
- IV курс – педагогічна практика з основної іноземної мови в молодшій та основній загальноосвітній школі – триває 6 тижнів, що становить 9 кредитів.
- V курс – педагогічна практика з основної іноземної мови в старшій загальноосвітній школі – триває 6 тижнів (9 кредитів).
- V курс – педагогічна практика з другої іноземної мови в молодшій та основній загальноосвітній школі – триває 3 тижні (4,5 кредитів).
За результатами практики студенти складають диференційований залік. Підсумковий рейтинг з педагогічної практики є середнє з рейтингових оцінок за здійснену студентом навчальну, позакласну роботу з французької мови, виховну та науково-дослідницьку.
1.1 Мета викладання дисципліни
Педагогічна практика студентів V курсу спрямована на озброєння їх комплексом умінь та навичок, необхідних для здійснення всіх видів навчально-виховної роботи в школі та вищому учбовому закладі.
Метою педагогічної практики є:
- оволодіння майбутніми педагогами-вихователями формами організації, засобами, технологіями навчально-виховної роботи в різних типах загальноосвітніх навчальних закладів;
- розвиток у студентів умінь застосовувати в практичній діяльності знання з основ теорії педагогіки, психології та методики навчання французької мови, усвідомлення ними професійної значущості цих знань, виховання у студентів потреби постійного удосконалення професійних знань, умінь, навичок та їх педагогічної майстерності;
- розвиток творчої ініціативи, реалізація особистісного творчого потенціалу кожного студента;
- подальший розвиток дослідницьких умінь в конкретній професійній діяльності.
1.2 Завдання вивчення дисципліни
Завдання педагогічної практики зумовлені особливостями професійної підготовки майбутніх викладачів, учителів-вихователів. Провідними є:
- виховання у студентів любові до професії вчителя, прагнення до постійного професійного розвитку;
- забезпечення умов для професійної адаптації студентів, залучення їх до активної діяльності в учнівських колективах;
- закріплення і поглиблення знань студентів з психолого-педагогічних і фахових дисциплін, оволодіння засобами застосування цих знань для розв’язання педагогічних завдань;
- ознайомлення студентів зі специфікою діяльності сучасних загальноосвітніх навчальних закладів;
- формування у практиканта уміння проводити уроки з використанням сучасних технологій навчання;
- розвиток у практиканта уміння здійснювати виховну роботу, в тому числі засобами навчального предмета «англійська/німецька/французька мова»;
- формування у студентів творчого, дослідницького підходу до організації педагогічної діяльності, набуття ними вмінь проводити наукові дослідження з використанням ефективних методів і методик педагогічних досліджень, а також умінь здійснювати самоконтроль, самоаналіз та об’єктивну самооцінку власної педагогічної діяльності вчителів і колег-практикантів;
- оволодіння вміннями спілкування з вихованцями, їх батьками та педагогами;
- вироблення у майбутніх педагогів навичок самостійності у підготовці та проведенні різних форм і видів навчально-виховної роботи з вихованцями та особистої відповідальності за їх якість ат ефективність;
- сприяння розвитку і закріплення особистісних властивостей студентів, які є передумовою формування їх педагогічної майстерності, індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх фахівців.
1.3 Компетенції, якими має оволодіти студент у процесі вивчення дисципліни
У процесі проходження педагогічної практики студенти повинні оволодіти такими компетенціями:
- гностичною, тобто вміти аналізувати свою професійну діяльність і навчальну діяльність учнів, добирати підручники і посібники, прогнозувати труднощі засвоєння учнями мовного і мовленнєвого матеріалу;
- конструктивно-плануючою, тобто вміти планувати й творчо конструювати навчально-виховний процес у цілому і процес навчання конкретного матеріалу з урахуванням особливостей ступеня навчання;
- організаторською, тобто вміти реалізовувати плани (поурочні, серії уроків, позакласних заходів) з урахуванням особливостей ступеня навчання; творчо розв’язувати методичні завдання у процесі навчання і виховання з урахуванням провідних характеристик учнів.
2.2. Зміст педагогічної практики на V курсі
Другий і третій модулі – навчально-виховна практика студентів V курсу. Другий модуль (6 тижнів) – асистентська педпрактика з основної мови, третій модуль (3 тижні) – педпрактика з другої спеціальності.
Асистентська педпрактика з основної мови проводиться переважно у групах молодших курсів вищий учбових закладів, педпрактика з другої спеціальності – у початковій або основній середній загальноосвітній школі.
Педагогічна практика на V курсі передбачає:
- ознайомлення студентів з особливостями навчально-виховної роботи університету, його навчально-матеріальної бази, системою роботи педагогічного колективу кафедри, організацією та змістом роботи методичної ради факульетту іноземних мов;
- роботу студентів на посаді викладача французької мови (основна спеціальність) та початковій або основній школі (друга спеціальність);
- виконання студентами обов’язків куратора / класного керівника;
- проведення науково-дослідницької роботи;
- підготовку студентами звітної документації та участь у робочих нарадах (засідання кафедри фрвнцузької мови / педрад школи за результатами педпрактики і у підсумкових заходах з педпрактики в університеті).
| Змістовий модуль 1. Асистентська педпрактика | |
| Н.Е.1.1. Навчальна робота | - складання тематичного плану уроків; - планування серій уроків у старшій школі з урахуванням специфіки та вікових особливостей учнів; - поурочне планування для класів однієї паралелі з урахуванням особливостей груп; - проведення уроків у старших класах; - спостереження за уроками учителів та студентів-практикантів та проведення загального та поглибленого аналізу цих уроків; - виготовлення наочних посібників, роздавального дидактичного матеріалу; - дотримання психолого-педагогічних та гігієнічних вимог до уроку; - проведення психолого-педагогічного аналізу уроку; - перевірка зошитів учнів; - проведення додаткових занять із невстигаючими учнями. |
| Н.Е. 1.2. Позакласна робота з французької мови | - планування позакласних заходів малих форм, що відповідають особливостям старшої школи; - підготовка та проведення запланованої позакласної роботи; - спостереження та проведення аналізу позакласних заходів, що проводять студенти - практиканти. |
| Н.Е. 1.3. Дослідницька робота | - вивчення наукової літератури з метою удосконалення своєї роботи; - проведення методичного аналізу мовного матеріалу уроків з метою визначення труднощів його засвоєння учнями; - проведення анкетування для вивчення структури мотиваційної сфери навчальної діяльності учнів; - вивчення та узагальнення передового досвіду вчителів у викладанні французької мови; - проведення дослідницької роботи з обраної методичної проблеми або досліджень, необхідних для написання дипломних робіт з методики навчання французької мови. |
| Змістовий модуль 2. Педпрактика з другої іноземної мови | |
| НЕ. 2.1. Навчальна робота | - складання тематичного плану уроків; - планування окремих уроків та серії уроків у початковій та основній школі; - проведення уроків за складеним планом; - відвідування уроків учителів та студентів-практикантів; - проведення аналізу відвіданих уроків; - виготовлення наочних посібників, роздавального дидактичного матеріалу; - дотримання психолого-педагогічних та гігієнічних вимог до уроку; - проведення психолого-педагогічного аналізу уроку; - перевірка зошитів учнів; |
| Н.Е. 2.2. Позакласна робота з французької мови | - планування позакласних заходів малих форм, які відповідають особливостям навчання у початковій та основній школі; - підготовка та проведення запланованої позакласної роботи; - відвідування позакласних заходів, що проводять студенти, та здійснення їх аналізу. |
| Н.Е.2.3. Дослідницька робота | - вивчення наукової літератури з метою удосконалення своєї роботи; - проведення методичного аналізу мовного матеріалу уроків з метою визначення труднощів його засвоєння учнями; - тестування рівня сформованості мовленнєвих навичок та вмінь учнів; - проведення дослідницької роботи з обраної методичної проблеми або досліджень, необхідних для написання дипломних робіт з методики навчання французької мови. |
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ
- Андреевская-Левенстерн Л.Л. Методика преподавания французского языка для средней школы. – М., 1983.
- 'Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996, № 2. – С. 3-8.
- Бігич О.Б. Теорія і практика формування методичної компетенції вчителя іноземної мови початкової школи: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2006. – 200 с.
- Виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння учителя іноземної мови (спеціаліста)/ Колектив авторів під керівництвом С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 96 .
- Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам. – М.:Аркти-Глосса, 2000. – 163 с.
- Гез Н.И., Ляховицкий М.В., Миролюбов А.А. Методика обучения иностранным языкам. – М., 1982.
- Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А., Кислая С.В. Вопросы методики обучения иностранным языкам. – К., 1984.
- Демьяненко М.Я., Лазаренко К.А., Мельник С.В. Основы общей методики обучения иностранным языкам. – К., 1984.
- Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. – М.: Просвещение, 1991.
- Ковтанюк М.Р. La didactique du français: Cours théorique. – Чернівці: Рута, 2002. – 63 с.
- Комков И.Ф. Методика преподавания иностранных языков. – Минск, 1979.
- Литкенс К.Я. О порядке введения гласных звуков в начальном курсе французского языка // Вопросы обучения иностранным языкам в школе и вузе. – М., 1975.
- Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языков. – М., 1981.
- Ляховицький М.В., Ныколаэва С.Ю. Індивідуалізація навчання іноземної мови в школі. – К.: Радянська школа. 1978.
- Миньяр–Белоручев Р.К. Методика обучения французскому языку. – М., 1990.
- Методика навчання іноземних мов у середніх начальних закладах : Підручник/кол.авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт., 1999.
- Николаєва С.Ю. Ступенева підготовка вчителя/викладача іноземної мови в університеті // Іноземні мови № 2. – 1999. – С.3 – 8.
- Організація педагогічної практики в кредитно-модульній системі навчання (освітньо-кваліфікаційні рівні «бакалавр», «спеціаліст») / Укл. Соловей І.М., Ніколаєва С.Ю., Спіцин Є.С. та ін.. – К: Ленвіт, 2006. – 106 с.
- Педагогічна практика студентів. За редакцією проф. А.Д.Бонаря – К.: Вища школа, 1972. – 252 с.
- Програми для середніх загальноосвітніх шкіл. Іноземні мови. 5-11 класи. – К.: Перун, 1996.
- Рапанович А.Н. Фонетика фр. языка. – М., 1969.
- Рогова Г.В., Рабинович Ф.М., Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. – М.: Просвещение, 1991.
- Стандарт вищої освіти: Освітньо-кваліфікаційна характеристика за спеціальністю 6.010100 – Педагогіка і методика середньої освіти. Іноземна мова. – К., 2004.
- Чоботарь А.В. Тезисы лекций и практические задания по курсу "Методика преподавания иностранных языков" (для студентов 3-го курса факультета романо-германской филологии). – Донецк: ДонГУ, 2000.
- Desmos F. et autres Enseigner le FLE : Pratiques de classe. – P. : Editions Belin, 2005. – 272 p.
- Cuq J-P, Gruca I. Cours de didactique du français langue étrangère et seconde. – Presses Universitaires de Grenoble, 2003. – 452 p.
- Martinez P. La didactique des langues étrangères. – P.: Presse Universitaire de France, 1996. -126 p.
Програма підготовки фахівця ОКР “Магістр”
0305 Філологія 8.030507 – Англійсько-український переклад
0305 Філологія 8.030507 – Німецько-український переклад
0305 Філологія 8.030507 – Французько-український переклад
Визначення освітньо-кваліфікаційного рівня за ознаками фахової підготовки філолога, ПЕРЕКЛАДАЧА
Магістр з фаху "Переклад" (англо-український, німецько-український, французько-український) повинен мати фундаментальні знання в певній галузі, володіти англійською/ німецькою/ французькою мовою та використовувати її у різних сферах діяльності, пов’язаної з перекладом, перекладати усно та письмово тексти різних типів, реферувати англійською/ німецькою/ французькою та державною мовами різноманітні інформаційні матеріали.
Магістр-перекладач з фаху “Філологія” повинен володіти методикою перекладу текстів різних типів та жанрів з англійської/ німецької/ французької мови українською та з української відповідною мовою.
Магістр з письмового перекладу здійснює письмовий переклад науково-технічних, політичних, художніх, ділових текстів з однієї мови іншою, а також інформаційних матеріалів.
Перекладач художньої літератури пристосовується до способу мислення та стилю автора. Він змушений відтворювати соціальні, психологічні, естетичні конотації твору, який він перекладає. Це передбачає наявність безумовного знання рідної мови, справжній талант письменника і творчий підхід. Ці ж якості необхідні при перекладі поезії, художніх фільмів, а також в роботі над публіцистичними творами.
Усний перекладач сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей перекладач відрізняється кмітливим розумом та гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення.
У технічному плані існує два види перекладів – послідовний і синхронний.
Послідовний переклад характеризується тим, що перекладач виступає відразу чи після слів доповідача. Він працює в безпосередньому контакті з аудиторією і може користуватися своїми нотатками.
Під час синхронного перекладу відтворює текст одночасно з виступом доповідача. Він працює, як правило, в кабіні як з використанням попередньо розроблених письмових перекладів, так і без них.
В обох випадках йдеться про професійну майстерність, яка вимагає від перекладача необхідних психологічних та філологічних навичок.
Найважливіші якості – тонкий розум та яскрава індивідуальність.
У професійному плані розрізняють два види усного перекладу: переклад безпосереднього спілкування і переклад на конференціях.
Переклад безпосереднього спілкування визначається як переклад для третьої особи, що відбувається під час двостороннього контакту.
Переклад на конференціях (послідовний чи синхронний), навпаки, розгортається в контексті, точно встановленому сукупністю об’єктивних даних: характер форми – колоквіум, семінар, конгрес, міжнародна конференція, мовний режим (двомовне чи багатомовне спілкування) і професійна підготовка перекладача. Останнє вимагає навичок роботи з усного перекладу для великої аудиторії, включаючи роботу в кабіні.
Характеристика сфери і об'єктів діяльності (компетенція) випускників за професійним спрямуванням „магістр”
Фахівець філолог-перекладач може займати первинні посади, що визначаються професійними назвами роботи згідно з Державним класифікатором професій ДК 003-95:
- науковий співробітник;
- асистент вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації;
- викладач вищого навчального закладу I-II рівнів акредитації;
- вчитель середнього навчального закладу;
перекладач. Підприємства, наукові навчальні та дослідні установи, організації забезпечують необхідні умови для використання фахівців та реалізації їх знань, здобутих у вищому навчальному закладі.
Виробничі функції, типові завдання діяльності
та уміння щодо їх розв’язання
Відповідно до посад, що може займати випускник Чернівецького національного університету освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за професійним спрямуванням 0305 - Філологія (8.030507 – Переклад (англо-український, німецько-український, французько-український), він придатний до виконання виробничих функцій та здійснення певних, типових для даних видів діяльності, завдань. Кожному типовому завданню діяльності відповідає система умінь щодо його розв’язання.
4.2. Чернівецький національний університет забезпечує опанування випускниками освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за професійним спрямуванням Філологія (8.030507 – Переклад (англо-український, німецько-український, французько-український) системи умінь вирішувати певні типові завдання діяльності при здійсненні конкретних виробничих функцій, зазначених у поданій нижче таблиці:
Виробничі функції та типові задачі діяльності, які повинен виконувати випускник вищого навчального закладу
| 1 | 2 | 3 |
| Виробничі функції (види діяльності) | Типові задачі діяльності | Шифр типової задачі діяльності з визначенням її класу, виду |
| 1. Комунікативна (письмовий переклад) |
| СВ.Е.01 СВ.Е.01.1 СВ.Е.01.2 СВ.Е.01.3 СВ.Е.01.4 СВ.Е.01.5 |
| 2. Комунікативна (усний переклад) |
2.2. Користування сучасними методами збирання і обробки інформації | СВ.Е.02 СВ.Е.02.1 СВ.Е.02.1.1. СВ.Е.02.1.2. СВ.Е.02.1.3 СВ.Е.02.1.4 СВ.Д.02 |
| 3. Професійно-перекладацька (усна та письмова офіційно-ділова комунікація) |
| ПФ.Е.01 ПФ.Е.02 ПФ.Е.03 ПФ.Е.04 |
| 4. Науково-дослідницька (в галузі лінгвістики, перекладознавства, літературознавства) |
| СВ.Д.01 СВ.Д.02 |
| 5. Теоретико-лінгвістична (забезпечення взаємозв’язку теоретичного і практичного аспектів мови та перекладу |
| СВ.С.01 СВ.Д.01 |
| 6. Зв’язки з громадськістю (забезпечення підвищення загальної мовної культури громадян) |
| СП.Е.01 СП.Е.02 СП.Е.03 |
| 7. Викладацька (за умови проходження педагогічної підготовки у вузі) |
| ПФ.Е.01 ПФ.Е.02 |
| 8. Використання міжнародних інформаційних систем та технологій |
| П.С.1 П.С.2 П.С.3 |