Ань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності
| Вид материала | Документы |
- V – Юридичний факультет, 2414.17kb.
- Розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції, 22.4kb.
- Курс Модуль 1-5 Стройові вправи не-1-5-5 Навчально-педагогічна практика (моделювання, 112.29kb.
- Концептуальні засади професійної економіко-математичної пІдготовки майбутніх економістів, 90.91kb.
- Ою оновлення та набуття умінь, знань, навичок І здатності виконувати завдання та обов’язки,, 97.32kb.
- Комплекс задатків І здібностей, які за сприятливих умов дозволяють потенційно досягти, 114.2kb.
- Розділ 4 Управління потенціалом інноваційного розвитку на засадах маркетингу, 137.49kb.
- Додаток до розділу 2 підрозділу 1 Перекодування видів економічної діяльності підприємства, 105.82kb.
- Проект Закон України Про особливості провадження ріелторської діяльності, 753.42kb.
- Методичні рекомендації щодо проведення аналізу результативності науково-технічної діяльності, 191.9kb.
СИНХРОННИЙ ПЕРЕКЛАД (для усних перекладачів) /ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДУ ТА РЕДАРУВАННЯ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ
(для письмових перекладачів)
102 год. (3 кредити)
Навчання студентів перекладу як фаху не вичерпується вивченням методів, способів і техніки перекладу тексту як комунікативної одиниці, що нею передається змістова сторона повідомлення. Переклад вимагає знань особливостей композиційної будови та прагматики текстів різних жанрів і стилів, зокрема текстів художньої прози, а також вмінь і навичок досягнення максимальної адекватності змісту та інформації при перекладі задля збереження авторського задуму, інтенційної настанови прозового твору, художніх образів та образності тексту і задля коректного відтворення соціокультурної ситуації художнього твору.
Курс «Основи перекладу та редагування художніх текстів» пропонується для вивчення на 5 курсі після опанування студентами основ дисциплін «Порівняльна лексикологія», «Порівняльна граматика» та спирається на знання студентів з таких дисциплін перекладацького циклу, як «Вступ до перекладознавства», «Загальна теорія перекладу», « Аспектний переклад». Курс, що пропонується, викладається у взаємозв’язку з курсами філологічного профілю: «Лінгвістика тексту», «Лінгвістична інтерпретація тексту»
Курс синхронного перекладу є логічним продовженням курсу послідовного перекладу і викладається на просунутому етапі підготовки перекладачів. Зміст навчання синхронному перекладу полягає у систематичному розвитку перцептивних якостей, уваги, пам’яті, мислення, у перебудові мовних та перекладацьких навичок та умінь з метою формування здатності виконувати перекладацькі операції.
1.1. Мета курсу полягає у тому, щоб закласти теоретичні основи перекладу художнього тексту та сформулювати навички виконання літературного адекватного перекладу фрагментів прозового, поетичного та драматургічного текстів першотвору, а також ознайомити студентів з основними принципами редагування перекладів, прищепити навички та вміння самостійного цілеспрямованого редагування шляхом співставлення перекладу з оригіналом з метою оцінки перекладу та виявлення помилок, відхилень, а також невідповідностей семантичного та семантико-стилістичного характері, пов’язаних з порушенням норм мови, на яку зроблено переклад. Метою курсу синхронного перекладу є навчити студентів перекладацького відділу кваліфіковано здійснювати синхронний переклад на українську та іноземну мови, незалежно від темку подання оригіналу, постійно збільшуючи та вдосконалюючи професійні знання, уміння та навички.
1.2. Завдання курсу:
– виробити у студентів уміння виявляти жанрові, стильові, структурні і тематичні складові художнього тексту першотвору, що підлягають відтворенню при перекладі;
– домогтися усвідомлення студентами концептуальних відмінностей текстів і необхідності застосування перекладацьких;
– навчити студентів розпізнавати стилістичні прийомі і засоби виразності художньої сови тексту оригіналу; коментувати доречність перекладацьких трансформацій для збереження образності у мові перекладу;
– практикувати виконання літературних перекладів текстів чи фрагментів текстів художніх творів (прози та поезії);
– здійснювати синхронний переклад на українську та іноземну мови з обмеженої тематики.
Студент повинен знати:
– базові поняття та категорії лінгвістики тексту;
– рівні нагромадження та актуалізації інформації в тексті;
– особливості композиції прозового, драматургічного та поетичного тексту;
– стилістичні засоби та прийоми, що застосовуються ля досягнення образності художнього тексту;
– перекладацькі трансформації, що застосовуються при перекладі тексту художнього твору.
Студент повинен вміти:
– зробити лінгвістичний та перекладацький аналіз тексту;
– виділити сюжетну лінію, сильні позиції, інформаційні вузли та визначити ступінь необхідності збереження їх у тексті перекладу.
– визначити стилістичні засоби, що відтворюють образність тексту;
– застосувати доречні семантичні трансформації при перекладі для збереження образності тексту оригіналу;
– добирати влучні методи відтворення ідейного змісту твору, збереження етнонаціонального забарвлення твору оригіналу у перекладній версії.
| Змістовий модуль 1. Особливості перекладу художніх текстів | |
| НЕ 1. 1 Текст як одиниця макрорівня. | • Структурна композиція та змістова організація тексту художнього твору. • Основні текстові категорії – когезія, когерентність, цілісність, модальність, дейксис, антропоцентризм, авторська інтенція, адресатність. • Базові ознаки художнього тексту – ідейність, концептуальність, образність, виразність та інтратекстуальність. •Утілення категорії суб’єкта у текстових парадигмах автора, персонажа та читача. •Адресантноадресанті відношення у художньому творі. |
| НЕ 1.2 Засоби лексикосемантичної когезії художнього тексту (повтори, парафраз, кореференція, субституція, еліпсис) та способи їх відтворення в тексті перекладу. | • Маркери лексикосемантичних зв’язків у тексті. • Поняття “центральних” та “маргінальних” речень у тексті. • Застосування методики компресії змісту при перекладі. • Лексичні труднощі перекладу художнього тексту: відтворення власних назв, назв культурних та національних реалій, aвторських неологізмів та оказіоналізмів, стилістично маркованої лексики, етнофразеологізмів та усталених виразів, семантичного потенціалу синонімів. • Граматичні труднощі перекладу художнього тексту: способи передачі лексично значущих артиклів, видочасових форм дієслова, граматичної та суб’єктивної модальності, структур у пасивному стані, мовних одиниць змісту на рівні диктем, синтаксичноускладнених та розгалужених предикативних одиниць, часток, вигуків, сполучників, синдетичного та безсполучникового типів синтаксичного зв’язку. |
| НЕ 1.3 Стилістична семасіологія прозового художнього тексту. | • Рівні стилізації інформації в прозовому художньому творі. •Роль морфеми, слова, речення, контексту у створенні образності та виразності. • Лексичні та лексикостилістичні засоби та прийоми виразнення змісту: метафора, метонімія, синекдоха, епітети, гра слів, каламбур, гіпербола, оксиморон, художнє порівняння, літота, антитеза, парафраз. • Синтаксичні засоби стилізації змісту художнього тексту: риторичні питання, повтори, паралельні конструкції, хіазма, відокремлення, еліпсис, апосіопея, парцеляція у мові оригіналу та способи відтворення у мові перекладу. • З’ясування текстових конотацій. • Трансформації додавання, упущення, паралельного найменування (експлікації), контекстуальних замін/ розгортання, компресії. • Перекладацький аналіз стилістики текстів першотвору та перекладу. |
| НЕ 1.4. Переклад поетичного художнього твору. | • Ознаки віршованих творів з точки зору силаборитмічної та метричної організації. Функції поетичного твору через призму завдань перекладача. • Лексика поетичного тексту з погляду стилістичної стратифікації словника: поетизми, ліризми, урочиста та церемоніальна лексика, архаїзми, фольклоризми, просторіччя та діалектизми, авторські оказіоналізми. • Проблема пошуку відповідників для збереження стилістичного регістру віршованого художнього твору. • Фонографічні засоби увиразнення змісту поетичного першотвору: графон, асонанс, евфемія, алітерація. |
| Змістовий модуль 2: Основи редагування перекладів. Синхронний переклад. | |
| НЕ 2.1. Жанрово-стилістичний підхід до редагування перекладів. | • Особливості редагування перекладеного тексту художньої літератури. • Зіставлення перекладу з оригіналом – основний принцип і метод редагування перекладу. |
| НЕ 2.2. Критерії оцінки якості перекладу. | • Розгляд мовних і композиційно-структурних особливостей оригіналу і перекладу з метою визначення адекватності перекладу як цілого тексту. • Виявлення відхилень від оригіналу: пропусків, додатків, зміщень тощо. Суттєвий чи несуттєвий , вмотивований чи невмотивований характер цих відхилннь та невідповідностей, їхній вплив на збереження змісту та стилю оригіналу в перекладі |
| НЕ 2.3. Вивірення тексту на парадигматичній вісі. | • Передача факультативної інформації: встановлення наявності навмисних купюр, вилучення цілих абзаців, цитат, діалогів, речень тощо, немотивавано здійснений перекладачам. • Встановлення наявності та адекватної передачі в тексті перекладу інформативно вагомих для всього тексту змістових одиниць, таких як: історичні дати, історичні особи, події, ситуації, назви населених пунктів, місцевості, географічні назви, цифровані дані тощо. • Виявлення порушень та невідповідності стилю перекладу оригіналові, зміни «тональності» твору», порушення композиційної та мовнообразної структури твору, немотивоване вилучення з тексту образних елементів: усунення в перекладі того лексичного шару, частотність одиниць якого в оригіналі є основною стилістичною ознакою; самовільне «опрощення» тексту. |
| НЕ 2.4. Вивірення тексту та синтагматичній вісі. | • Виявлення помилок в перекладі, зумовлених лексико-морфологічними та синтактико-стилістичними особивостями контексту, а також невмінням користуватися лексикографічними джерелами: – буквалізми – семантичні, лексичні, граматичні, а також оманливі калькування; – стилістичні втрати, зумовлені недооцінкою контексту, або недооцінкою лексико-графічних джерел (невиправдане просторіччя, зайве вживання архаїзмів, українізмів, тощо); – поверхове вивчення мовної характеристики персонажів, звідки помилки у вживання лексичних та фразеологічних одиниць та порушення норм словосполучення. |
| НЕ 2.5. Сучасні наукові концепції діяльності синхронного перекладача в лінгвістичному, психолінгвістичному та психологічному аспектах. | • Основні закономірності оволодіння синхронним перекладом. • Основна проблематика наукових досліджень синхронного перекладу та можливим підходам до її розв’язання ; • Тренування навичок синхронного перекладу |
ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА ДО ДИСЦИПЛІНИ
- Алимов В.В. Теория перевода. Перевод в сфере профессиональной коммуникации. Изд. 3 - М.: 2005. 160 с.
- Бардаухов Л.С. Язык и перевод. М., 1975 г.
- Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. – К.: Юніверс, 2002. – 280с. Бібліогр.: с. 275 – 278.
- Комиссаров В.Н. Слово о переводе. М., Международные отношения, 1973 г.
- Корунець І.В. Теорія і практика перекладу. Київ, 1986 р.
- Миньяр-Белоручев Р.К. Методика обучения переводу на слух. М., 1959 г.
- Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методы перевода. - М.: Моск. Лицей, 1996.
- Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: Афіша, 2004. – 416с., табл.. 9, рис. 47, додатків 16.
- Чернов Г.В. Основы синхронного перевода. М., 1987 г.
