Geum.ru

Г. М. Доброва Грига В. Ю. Теоретичні та практичні аспекти використання наукових результатів нан в економіці України Київ 2010 ббк 65. 9 (Укр)-5

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Висновки



Ключовим моментом технологічного розвитку країни, під яким ми розуміємо процес застосування результатів наукових досліджень в нових виробничих процесах, розробках, продукції та споживчих товарах тощо, є взаємодія між його суб’єктами, тобто між науковими установами та підприємствами. Така постановка питання акцентує увагу держави та політиків на створення рамкових умов для забезпечення вказаної взаємодії, а з іншого боку, викликає необхідність розвивати та довести до необхідного рівня систему генерації знання та систему його використання.

Щодо системи генерації знання, то відповідно до отриманих нами результатів науковим установам варто дотримуватись наступних рекомендацій:

• активізувати пошук споживачів своїх наукових результатів та партнерів в середовищі бізнесу та промисловості, такий пошук повинен здійснюватися на систематичній основі, забезпечуватися належним фінансуванням та кваліфікацією осіб, які ним займаються. Необхідно, стимулювати наукових співробітників до встановлення контактів з представниками промисловості та інших науково-дослідних організацій та вузів;

• сприяти збільшенню питомої вагу фінансування за рахунок залучених джерел до 30% від річного обсягів фінансування наукової установи (підрозділу) з метою диверсифікації джерел фінансування (виключення можуть становити наукові установи гуманітарного профілю), що повинно стимулювати керівників інститутів та підрозділів шукати шляхи реалізації своїх наукових розробок. Такими джерелами є в першу чергу кошти підприємств та організацій, які отримуються науковою установою на госпдоговірних засадах. В свою чергу, необхідно орієнтуватися на проведення спільних наукових досліджень з промисловістю, що значно покращить якість цих досліджень та можливості отримання фінансування;

• кошти отримані за рахунок комерціалізації розробок, частково повинні направлятися на розвиток матеріально-технічної бази (закупівлю обладнання, витратних матеріалів) в обсязі не менше 30% від обсягу залучених коштів. З цією метою може бути створений спеціальний накопичувальний фонд, який акумулюватиме ці кошти, що дозволить придбати дороге та унікальне обладнання. Також важливим є запровадити спеціальний режим оподаткування для такого обладнання, що збереже частину фондів наукових організацій для подальшого оновлення матеріально-технічної бази;

• керівникам наукових підрозділів та інститутів слід більше уваги приділяти кадровій структури персоналу, зокрема доцільним є збільшити частку молоді до 35 років до 25-35%. Зрозуміло, що таке збільшення повинно забезпечуватися відповідною державною політикою щодо залучення молоді в науку, особливо в сучасні наукові дисципліни, але на рівні окремих установ також повинні існувати певні стимули для молодих дослідників (іменні стипендії, перспектива кар’єрного росту, можливості набуття досвіду в найкращих наукових центрах не лише України, але і світу);

• з метою отримання адекватної інформації щодо інтеграції науки та виробництва у звітності установ НАН України та академії в цілому доцільно деталізувати структуру укладених госпдоговорів та впроваджених розробок за суб’єктами та за країнами, наприклад (промислові підприємства, органи державного управління, підприємства сфери послуг, що в цілому не відповідає загальноприйнятим класифікаціям замовників НДДКР, проте дасть можливість оцінити внесок академічної науки в розвиток економіки нашої країни.

Щодо системи використання знання, а саме для промислових підприємств, то для них доцільним є наступні заходи підвищення взаємовпливу науки та промисловості:

• налагодження взаємозв’язку з наукою, зокрема шляхом встановлення контактів з науковцями, в тому числі неформальних, що дозволить промисловості отримати науково-технічну інформацію щодо тенденцій у наукових дослідженнях та перспективних напрямках технологічного розвитку підприємств; а також залучати науковців до вирішення технологічних проблем промисловості, що, в свою чергу, дозволить науці отримувати інформацію про нагальні та майбутні потреби підприємств, та відповідно до цього корегувати напрямки своїх досліджень. Серед таких контактів, найбільш важливими з точку зору взаємодії є проведення спільних досліджень, підготовка спільних публікацій, неформальні контакти, наприклад, під час науково-практичних форумах тощо;

• підвищувати наукомісткість створюваної продукції за рахунок використання прогресивних сучасних розробок та досліджень, а також конкурентоспроможних патентів та ліцензій, в першу чергу вітчизняної науки, що дозволить підняти конкурентоспроможність продукції на вітчизняному та можливо на світовому ринках.

Дотримання рекомендацій з боку науки та промисловості сприятиме створенню необхідних умов для ефективної взаємодії між ними, проте за умов економічної та технологічної кризи також необхідним є створення відповідних рамкових умов, які б максимально сприяли не лише встановленню зв’язків між науковими установами та підприємствами, але і заохочували участь підприємств у проведенні та фінансуванні наукових досліджень. Створення таких рамкових умов неможливе без участі держави, яка за допомогою податкових, митних, фінансово-кредитних та інших важелів впливу, може стимулювати бізнес-середовище до здійснення технологічних змін, проте сьогодні пріоритетними для влади є питання двомовності, оцінок історичних подій вступу до НАТО, та інші другорядні питання, які практично не пов’язані з прискоренням економічного зростання. Серед найбільш важливих напрямків стимулювання технологічного розвитку промисловості можна виділити наступні:

• обов’язково підвищити дисципліну виконання законодавства, що сприятиме встановленню довірливих відносин між вченими, урядовцями, промисловцями;

• узгодити нормативно-правові акти, які регулюють науково-технічну та інноваційну діяльність, зокрема усунути протиріччя та привести усі визначення до однієї термінологічної основи;

• створити дієвий механізм стимулювання промисловості до використання наукових розробок, який повинен передбачати систему пільг для підприємств, які впроваджують у виробництво наукові розробки, особливо українського походження (наприклад, податкові канікули релевантні терміну впровадження наукових розробок у виробництво, гнучкі схеми оподаткування, які відображають рівень наукоємності виробництва);

• забезпечити функціонування зв’язків з наукою та з промисловістю з метою отримання інформації щодо тенденцій їх розвитку, що дозволить органам прийняття рішень обґрунтувати та розробити адекватні програми досягнення поставлених цілей (наприклад, необхідно запровадити постійно діючу систему прогнозування науково-технічного та інноваційного розвитку, створену в ході виконання Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку, з посиленням участі експертів з промисловості), а також доцільним є запровадження спеціальних показників, які будуть характеризувати зв’язок між наукою та промисловістю, внесок науки в економічний розвиток тощо;

• на державному рівні створити реальні стимули для залучення в науку талановитої молоді, зокрема її повернення з-за кордону (гідна заробітна плата, допомога у вирішенні житлової проблеми тощо), збільшення обсягів фінансування науково-дослідних проектів, які виконуються під керівництвом молодих учених.

В той же час з метою отримання об’єктивної інформації щодо науково-технологічного розвитку органам статистики доцільно систематизувати дані та надавати співставну інформацію за період понад 10 років, що дозволить здійснювати аналіз довгострокових тенденцій технологічного розвитку та розробляти на цій основі дієві механізми по його інтенсифікації. Зрозуміло, що часті зміни у форматі даних, які відбуваються у вітчизняній статистиці, суттєво ускладнюють подібні дослідження, що підсилюється високою вартістю отримання статистичних даних. З іншого боку, якщо статистичні органи не здатні публікувати детальні дані, то доцільним кроком було б забезпечення відкритого доступу до отриманих ними даних, принаймні для вчених.

Доцільним є також запровадження регулярних спеціальних інноваційних обстежень, особливо обстежень в системі використання знання, які повинні відповідати європейським стандартам, з метою порівняння отриманих даних з даними по іншим країнам. Такі обстеження дозволять виявити тенденції та проблеми, з якими стикаються підприємства у своїй діяльності, що в свою чергу сприятиме їх швидкому та ефективному подоланню.

Комплексна реалізація запропонованих рекомендацій відносно всіх учасників технологічного розвитку сприятиме активізації існуючих та створенню нових взаємозв’язків науки з промисловістю, що в свою чергу позитивно впливатиме на інтенсифікацію технологічного розвитку України в умовах розбудови знаннєвого суспільства.


Перелік скорочень


НІС – національна інноваційна система

НДДКР – науково-дослідні та дослідно конструкторські роботи

НДІ – науково-дослідний інститут

НАН – Національна академія наук

СФТМН – Секція фізико-технічних та математичних наук

СХБ – Секція хіміко-біологічних наук

ССН – Секція суспільних наук

УНТЦ – Український науково-технологічний центр