Cols=2 gutter=175> центр правових досліджень фурси

Вид материала

Документы

Содержание Стефанюк В. С. Лукашова Н. II.

Подобный материал:

• Національна академія наук україни інститут економіко-правових досліджень, 283.11kb.
• Cols=2 gutter=47> пбоюл кошмак, 159.62kb.
• Cols=3 gutter=38> Список улиц г. Пскова, 135.43kb.
• Cols=2 gutter=47> Новосибирский государственный драматический театр, 132.78kb.
• Cols=2 gutter=24> 2004/№2 Засновники, 2407.74kb.
• Cols=2 gutter=99> I. Организаторы конференции, 311.66kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№2 Засновники, 2193.94kb.
• Cols=3 gutter=155> 01. 09. 2008 г. Мебель для директора ООО «КонТек», 114.48kb.
• Cols=2 gutter=24> 2005/№4 Засновники, 2823.78kb.
• Cols=2 gutter=24> 2007/№3 Засновники, 2007.95kb.

§ 3. Фіксування цивільного процесу як спосіб забезпечення доказів

Невпинний розвиток науки і техніки не може не впливати на інститут доказів у цивільному процесі. Зокрема, про залучення технічних засобів до практики діяльності судів України говорить­ся в Конституції України і ЦІІК та окремих публікаціях. Зокрема, до проблем цього процесу відносять "відсутність у судах належної матеріально-технічної бази і комплексної державної програми впровадження у судочинство електронно-технічних за­собів". •"" Так, в п. 7 ст. 129 Конституції визначено, що основними засадами судочинства є гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Ст. 197 нового ЦПК встанов­лює, що судом здійснюється повне фіксування судового процесу технічними засобами.

Однак, не зважаючи на те, що норми Конституції є нормами прямої дії, що зміни до норм ЦПК набрали законної сили, це пи­тання залишається в сучасній практиці проблемним. Так, деяка категорія громадян, що звертаються до суду, вимагають вико­нання вимог законодавства. Погоджуємось з позицією В. Бойко, який зазначає про "нехтування потребами судів, тривале ігнору­вання владою вимог Конституції щодо забезпечення в судах пов­ного фіксування судового процесу технічними засобами, що прак­тично зводить нанівець перегляд судових справ у апеляційному порядку. Нині через відсутність у судах технічних засобів існує можливість блокування розгляду кримінальних справ, коли суд не може задовольнити вимоги учасника процесу про фіксацію су­дового процесу технічними засобами. Постановлений вирок, як того вимагає законодавство, має бути скасований судом вищого рівня з причин порушення вимог Конституції."^м* Аналогічна си­туація склалась і в цивільному процесі, оскільки ст. 129 Консти­туції є нормою прямої дії й для цивільного судочинства.

Але реально більшість судів не забезпечені спеціальним техніч­ним обладнанням для виконання вимог законодавства. Слід зазна­чити, що в деяких розвинених країнах взагалі не допускається аудіо- і відеозапис судових засідань, наприклад, як це має місце у Німеччині.^мь Тому в цьому випадку неможливо погодитись з позицією деяких авторів, які вважають, що "...суди "судят" по устаревшей законодательной базе ...".•"" В цьому разі можна кон­статувати інший аспект, що при прийнятті нових законів ані зако­нодавча, ані виконавча влади не враховують реальних можливос­тей суду, не вирішують питань матеріального забезпечення впровадження нормативного акта у життя. Тобто перехідні поло­ження Закону України "Про внесення змін до Цивільного проце­суального кодексу України" від 21 червня 2001 р. № 2540І1І мали б визначати час для придбання технічних засобів, навчання персо­налу суду працювати з цим обладнанням та зберігати його і лише в наступному можна було б запроваджувати положення про фікса­цію процесу технічними засобами в ЦПК.

Так, П. І. Шевчук зазначав, що ця вимога пов'язана зі знач­ними матеріально-фінансовими затратами на оснащення залів судових засідань технічними засобами, зберігання носіїв інфор­мації, їх переведенню на паперові носії. За підрахунками відпо­відних служб Верховного Суду України, витрати на технічне облад­нання залів судових засідань у масштабах України можуть складати орієнтовно 4 млн 822 тис. 200 грн, вартість придбання касет для фіксування ходу процесу протягом року - 7 млн 42 тис. 464 грн. Тому небезпідставними є міркування професійних юристів, які ставлять під сумнів можливість реального виконання найбли­жчим часом зазначеної конституційної вимоги, особливо 8 огляду на сучасний економічний стан нашої держави.²⁰⁷

Як випливає з аналізу нового ЦПК України в судовому засі­данні беруть участь такі особи, що забезпечують здійснення


•** Бринцгв В. Захаргнко О. Електроннотехнічне забезпечення діяльності судово» «лада. //

Право України.- 2000. -»І-С. 44-47. ^|»¹ ВоЬко В. Проблеми правосуддя ■ Україні і шляхи їх вирішення. // Право України. - МЗ.

2002. - С в.

194

■*> Шумилов В. М. Введение в правовую систему ФРГ. - М. Бремен: ДеКА. 2000. - С. 78.

*•* Смицорчук О. Право па выбор, как дырка от бублика. // Вечерние вести. J* 045 (741) 26 марта 2002 года. - С. 4.

"' Шгвчук II. І. Проведення судової реформи - важлива передумова створення нового Цивіль­ного процесуального кодексу України. // Вісник Верховного Суду України. - М2 (24) бере зень-квітекь 2001 року. - С. 33.

195

Фурса С. Я.. Цюра Т. В.

і док&гуваннл у цивільному процесі


судочинства і діють поряд із судом: секретар судового засідання (ст. 48); спеціаліст (ст. 54); судовий розпорядник (ст. 49). Говорячи ж про необхідність фіксування кожного судового процесу техніч­ними засобами, то такий обов'язок покладений на секретаря судового засідання (п. З ч. 1 ст. 48 нового ЦІІК). Так, за ст. 54 нового ЦПК на спеціаліста може покладатись дуже великий перелік технічної допомоги (фотографування, складання схем, планів креслень тощо), а також він володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів, може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Враховуючи те, що тільки на секретаря судового засідання покладений обов'язок фіксації процесу технічними засобами, але останній може і бути непідготовлений до такої діяльності. Але це неможливо буде реально зробити, якщо враховувати необхідність постійного нагляду за процесом звукозапису. Оскільки, будучи учасниками судового процесу, у авторів траплялись випадки, коли фіксувався процес технічним засобом, секретар судового засідання не писала протокол, а потім мав місце збій запису, та частина його була втрачена і відновити її було неможливо. Тому, необхідно, щоб секретар судового засідання писав протокол, а спеціаліст фіксував процес технічними засобами. На підтвердження цієї позиції достатньо проаналізувати, які дії необ­хідно буде вчиняти спеціалісту при проведенні звукозапису, а саме: перед початком судового засідання спеціаліст зобов'язаний переконатися, що звукозаписне обладнання працює на належному рівні, для забезпечення постійного контролю за записом судового процесу необхідна присутність спеціаліста в усіх судових засі­даннях тощо.*⁰" Тому вважати, що в новому ЦПК покладення на секретаря судового засідання повноваження щодо фіксації процесу технічними засобами є правильним дуже складно, оскільки як свідчить практика, секретар судового засідання не може одночасно писати протокол і обслуговувати та контролювати апаратуру, яка здійснює запис і це як правило призводить до неповноти протоколу та можливого збою фіксації,

*•* Стефанюк В. С. Лукашова Н. II. Гласність судового процесу тя його поаие фіксування технічними засобами. // Вісник Ворхоіиого Сулу України. - М2 (24) березеиь-кіітень. -2001 р. - С Зв-38.

196

а все це впливатиме, в першу чергу, на реальний захист прав осіб, які звернулись до суду.

При цьому, саме поняття технічні засоби не розкрите в законо­давстві. У ст. 57 нового ЦІ ІК фактично "звуко- і відеозаписи" належать до речових доказів, про що свідчить введення терміну "зокрема".

У зв'язку з цим вважаємо доцільним зробити висновки, що звуко- і відеозаписи:

• є результатом проведеного фіксування судового процесу тех­
  нічними засобами;
  
• належать до доказів.
  

Виходячи із аналізу ч. 2 ст. 57 нового ЦПК слід зазначити, що хоча звуко- і відеозаписи належать до речових доказів, але зако­нодавець надає їм особливого значення. Крім того, у ч. 2 ст. 65 нового ЦПК йдеться про те, що речовими доказами є також маг­нітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізу­альну інформацію про обставини, що мають значення для справи. Також ст. 188 нового ЦПК передбачається, що звукозапис може бути відтворений, а відеозапис продемонстрований, якщо вони мають приватний характер, у судовому засіданні або в іншому приміщенні спеціально підготовленому для цього. У разі потреби відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути відтворені повністю або у певній частині. Ця норма також вста­новлює положення про відображення у журналі судового засідан­ня інформації про подачу звуко- і відеозаписів із зазначенням часу демонстрації, а також особливостей оголошуваних матеріалів. Крім того, вважаємо, що у разі, коли вони не додаються до справи, потрібний опис їх ознак і властивостей. На наш погляд поло­ження нового ЦПК більш ґрунтовно відносяться до звуко- і відео­записів, порівняно із чинним ЦПК, оскільки, по - перше, у ст. 57 нового ЦПК розширене коло засобів доказування шляхом за­значення звуко- і відеозаписів , по-друге вст. 188 нового ЦПК вре­гульоване питання щодо оголошення звукозапису, демонстрації відеозапису і їх дослідження, а в ч.4 даної норми закріплено поло­ження про те, що з метою з'ясування відомостей, що містяться у матеріалах звуко- відеозапису, а також у зв'язку з надходженням заяви про їх фальшивість судом може бути залучено спеціаліста або призначено експертизу.

197

Фурса С. И.. Цкіра Т. В.

Докази і Ооксиунання у цивільному процесі


Говорячи про те, що технічні засоби мають забезпечити фіксу­вання судового процесу, необхідно встановлювати вимоги до та­ких засобів, а саме: такі засоби повинні бути надійними в корис­туванні, повною мірою відтворювати усну інформацію з метою подальшого її збереження, оскільки саме останній аспект зумов­лює внесення цього положення до Конституції України. При цьо­му, необхідною умовою має бути неможливість внесення змін у зроблені записи. Це положення повною мірою не може поклада­тись лише на технічні засоби, а має забезпечуватись процедурою вчинення записів. Сучасні технічні засоби, можна поділити на цифрові та нецифрові. Перші з них надають можливість і надалі отримати інформацію в цифровому виразі, а це певною мірою сприяє легкій обробці інформації. При цьому, звуко- та відеоза-писи можуть робитись різноманітними диктофонами, відеокаме-рами, що надалі зумовлює необхідність відтворення зроблених за­писів на аудіо- та відеомагнітофонах. Але вже зараз існують технологічні можливості здійснювати запис за допомогою ком­п'ютерної техніки, яка за допомогою спеціальних програм може й розшифровувати зроблені записи. Суттєвим недоліком для ци­фрових технологій є те, що вони дозволяють разом з простотою запису з такою ж легкістю змінювати інформацію на відповідних носіях, де зберігається інформація, і не залишати при цьому слідів вторгнення в інформаційний простір. Отже, потребується чітка процедура здійснення запису, зберігання зроблених записів та відтворення отриманої інформації для того, щоб забезпечити на­дійність отриманої інформації. У цьому випадку необхідно орієн­туватись на досвід розвинених країн та консультації вчених, які займаються питаннями інформаційних технологій.

У своїй судовій практиці автори зустрічалися з випадками, коли громадяни приносили в судове засідання диктофони, "таєм­но" робили записи, а потім просили приєднати аудіокасети до матеріалів справи. З таким тлумаченням Конституції України не можна погодитись з таких підстав: все, що відбувається в залі судового засідання має здійснюватись під контролем судді, ос­кільки саме на нього покладено обов'язок з дотримання закон­ності при здійсненні судочинства. Якщо суддя не надавав права робити відповідні записи, не приймав участі у зроблених записах,

198

то він не може гарантувати відповідності зробленого запису дій­сним обставинам ходу судового процесу. Приєднуючи докази до матеріалів справи, суддя тим самим бере на себе відповідальність за зроблений запис, але хто в розглядуваній ситуації може гаран­тувати, що диктофон не виключався стороною, в аудіозапис не внесено змін, що наданий запис є оригіналом тощо. Всі ці аспек­ти свідчать, що для запровадження Конституційних положень замало несанкціонованих судом дій лише однієї із сторін.

Загалом можна вважати, що для набуття звуко- і відеозаписом ознак доказу мають дотримуватись умови не тільки гласності судового процесу, а й прав інших суб'єктів та процедури їх отри­мання. Так, ч. 2 ст. 63 проекту нового ЦПК передбачалося, що запис проведений з порушенням конституційних гарантій прав і свобод громадян або встановленого порядку його проведення не є доказом. Але це положення не знайшло свого відображення у ново­му ЦПК. На нашу думку це правильно, оскільки існує загальна норма, а саме ст. 59 нового ЦПК, де йдеться про те, що суд не бере до уваги докази ( авторське - в тому числі й речові докази, зокре­ма звуко- та відеозапис), які одержані з порушенням порядку, встановленого законом, тобто ця норма поширюється і на звуко-відеозапис.

Ст. 28, 31 і 32 Конституції гарантується право громадянина на повагу його гідності, особистого й сімейного життя, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон­денції. Тому несанкціонований запис однією із сторін судового процесу може суперечити інтересам збереження моралі, громад­ського порядку або національної безпеки в демократичному сус­пільстві, тобто тим аспектам, які зумовлюють закритий судовий розгляд за ст. б нового ЦПК. До перелічених у цій статті підстав, а саме розголошення іншої таємниці, зокрема можна додати необ­хідність збереження комерційної таємниці, захист якої передба­чений ст. 231, 232 КК України.

Тому під прямою дією норм Конституції України необхідно розуміти можливість безпосередньо застосовувати норми Консти­туції до певних правовідносин. Застосування - один з видів реалі­зації конституційних норм, де є чітко визначений адресат: органи державної влади, посадові особи та ін. В одних випадках - це без-

199

фурса С. Я . Цюри Т. Н.

Дока.ш і Очки.и/чиння у цивільному процесі


посереднє застосування, в інших - разом з нормами галузевого законодавства (опосередковане застосування).*"' Таким чином, неможливо вважати, що суб'єктам цивільних процесуальних пра­вовідносин безпосередньо надане право самим фіксувати цивіль­ний процес технічними засобами або вимагати цього від суду.

В судовій практиці одного із авторів були випадки, коли адво­кати заявляли клопотання про необхідність фіксування цивіль­ного процесу технічними засобами¹"". Деякі автори досить катего­рично висловлюють свою позицію і пов'язують відмову судді здійснити запис з наступним відводом суду за таких обставин: "Мотивація ж суду в ухвалі про відмову в задоволенні клопотання про запис на диктофон судового засідання зведена була до того, що суд не забезпечений технічними засобами. Якщо ж сторона надає диктофон в тимчасове користування суду для запису і приєднання касети до матеріалів справи, то що має робити суд? Відповідь одно­значна - зробити запис. Але в деяких судах, не зважаючи на таку пропозицію, вважається можливим все одно відмовляти в записі судового засідання. Більше того, суд зобов'язує сторону вимкнути диктофон не зважаючи на те, що запис зроблений особою без дозво­лу суду не вважатиметься в наступному доказом. Тому ця ситуа­ція - це абсолютний нонсенс, оскільки у відкритому судовому засіданні кожна сторона вправі робити власні записи будь-яким засобом"²".

Отже, на практиці питання пов'язані із фіксуванням судового процесу технічними засобами є досить актуальними і, одночасно, проблемними та не мають єдиного шляху вирішення. Однак, авто­ри не погоджуються з тим, що заборона в фіксації розгляду справи технічними засобами може вважатись достатньою підставою для відводу судді, оскільки у цьому разі заінтересованість судді в ос­новному не проявляється, а дана ситуація свідчить про існуючі сучасні проблеми технічного і технологічного забезпечення судо­чинства.

*** Ио/орілко В. Ф.. Фрщькиіі О. Ф. Городгцьжий О.В. та Ін. Конституційні" право України.

/ За ред. В.Ф. Погоіллко. К . 1909. - С. 126.

"° Архів Замостянського райсуду' м. Вінниці. Справа М2-293/2О01. '" Фурса Є. І. Сучасні проблеми розгляду цивільних справ у судах // Юридичний журнал. -

МІ. -С. 95-вв.

200

Тому узагальнюючи підстави звернень з клопотаннями про фіксування технічними засобами судового процесу, можна виді­лити найбільш поширені з них, а саме:

• запросити представників засобів масової інформації, коли
  справа мала публічний інтерес;
  
• запропонувати секретарю судового засідання включати на
  початку судового засідання і вимикати диктофон після за­
  кінчення судового засідання та щоб диктофон знаходився на
  столі, де сидить секретар;
  
• запрошувати для участі в процесі фахівців підприємств, що
  здійснюють звукозапис.
  

Тобто практично всі запропоновані способи передбачають мож­ливість поряд з протоколом, до ведення якого пред'являються суттєві зауваження як в кримінальних,^г>і так і в цивільних спра­вах, мати "дублюючий" доказ законності провадження по справі, але без належного способу зберігання суддя не здатен брати на себе відповідальність за збереження відповідного доказу. Оскільки в разі наступного зникнення інформації з аудіо плівки певна, хоча й не чітко встановлена відповідальність, лягає на суддю.

Зокрема, в юридичних виданнях пропонується наступне: вели­ка увага має приділятися зберіганню записаних касет і журналу. На кожній коробці з касетами повинні проставлятися номер спра­ви, дата слухання та найменування суду. На касеті повинно роби­тися посилання на журнал, а в останньому - посилання на касету. Зберігати їх необхідно у спеціально обладнаній кімнаті в шафах, де вони складаються згідно з порядковими номерами судових справ. На всіх касетах обов'язково мають бути написи "не сти­рати", "не розмагнічувати". У цю ж кімнату секретар судового засідання повинен здавати касети та журнал з метою забезпечен­ня їх збереження в разі, коли слухання судової справи триває кілька днів."²¹³ Таким чином, найскладнішим аспектом в цій ситуації є необхідність зберігання інформації на магнітних плів­ках. Оскільки ця інформація не є офіційною, а також через від-

"' Чергчукіна Л. Протокол судового засідання: омтимімшя кримінальнопроцесуальних

аспектів. // Право України. - 2000. - J*. З - С. 54 56. "'Стефампк В. С Лукашпяа Н. П. Гласність судового процесу та його повне фіксування

техвічмими засобами // Вісник Верховного суду. - М 2/24. - квітень. - 2001 р. - С. 38.

201

Фурса С. Я., Цюра Т. В.

Допали і доказування у цивільному процесі


сутність офіційно затвердженої процедури зберігання касет, су­часний суд не може приєднувати до справи аудіо- та відеомате-ріалів.

Однак запропоновані вимоги зі зберігання касет із інформа­цією про фіксування цивільного процесу будуть розходитись із процедурою зберігання звуко- і відеозаписів, які віднесені до речо­вих доказів. Так, за ст. 139 нового ЦГІК тільки передбачається, що речові докази до набрання рішенням законної сили зберіга­ються у справі або за окремим описом здаються до камери схову речових доказів суду. Суд вживає заходів для забезпечення збері­гання їх у незмінному стані. Таким чином, відсутня спеціальна процедура зберігання таких речових доказів, як звуко- і відеоза­писів, які ЦПК передбачається приймати судам, а загальної про­цедури збереження взагалі речових доказів не достатньо, оскіль­ки звуко- відеозаписи потребують особливого відношення до їх збереження через їх специфіку.

З аналізу наведеного вище, можна зробити висновок, що за су­часних умов суд може лише надавати сторонам у цивільному про­цесі право його фіксувати, але не може приймати такі матеріали на зберігання. При цьому, дозвіл особі надається лише в тому ви­падку, коли справа не розглядається в закритому судовому засі­данні.

Так, при розгляді цивільної справи за позовом громадянина К. до В. одна сторона у відкритому судовому засіданні заявила клопо­тання про бажання фіксувати цивільний процес за допомогою диктофона, а інша заперечувала проти надання такого права. Ці­кавою була мотивація заперечень, коли протилежною стороною підіймалось питання проте, що таким чином виявляється непова­га до суду і недовіра йому.²¹⁴ Не можна погодитись з такою пози­цією, оскільки в п. 7 ст. 129 Конституції визначається лише один напрям застосування у процесі повного фіксування технічними засобами з метою надання гласності судовому процесу. Тобто передбачається можливість засобів масової інформації отриму­вати відомості безпосередньо із залу судового засідання без можли­вості висловлювати заперечення з цього приводу.