Гендерна мапа центрально-східної європи матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Суми, 21-22 квітня 2011 року) Суми 2011
| Вид материала | Документы |
- Сумський державний університет к афедра ф ілософії, 4422.85kb.
- З. Й. Красовицького 5 листопада 2008 року, м. Суми, 936.73kb.
- Сумського державного університету 22 24 квітня 2008 року частина ІІ суми Вид-во Сумду, 2428.66kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної, 487.14kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Перелік публікацій викладачів кафедри історії України за 2008, 325.5kb.
Король Сергій Миколайович, аспірант кафедри політології, соціології та психології Сумського державного університету Гендерна структура органів державної влади у сумській області Гендерні дослідження набувають сьогодні особливої актуальності в суспільстві, тим більше коли мова йде про дослідження динаміки гендерної нерівності в контексті соціального розвитку окремих областей та регіонів. Тому необхідною складовою цього процесу є проведення відповідних аналітичних досліджень, впровадження ґендерного аналізу в практику оцінки всіх соціальних процесів та ефективності управління соціально-економічним та культурним розвитком [1, c. 3]. Гендерне питання на Сумщині таке ж актуальне, як і в цілому по Україні. Керівників-чоловіків на Сумщині більше, ніж жінок. Як свідчить аналіз, проведений спеціалістами управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області, на керівних посадах 1-4 категорії в місцевих органах влади, переважають чоловіки. Нині Сумщина – один з регіонів з впровадження проекту „Забезпечення механізмів реалізації гендерного законодавства в Україні”. Канадська письменниця Шарлотта Уїтон фразу: „Будь-яку справу жінці доводиться робити вдвічі краще чоловіка, аби заслужити хоча б половину поваги”, - сказала ще в минулому столітті [2]. Так, Управління державної служби Головдержслужби України в Сумській області на виконання розпорядження голови Сумської облдержадміністрації від 14.02.2007 № 63 „Про заходи щодо забезпечення рівності жінок і чоловіків в області на 2007-2010 р.р.”, Програми забезпечення рівності жінок і чоловіків в області на період до 2010 року та на запит Сумського ресурсного ґендерного центру провело моніторинг та аналіз представництва жінок та чоловіків в органах державної влади (ОДВ) та місцевого самоврядування (ОМС) області станом на 01 січня 2009 року. В ході проведення моніторингу були задіяні місцеві державні адміністрації (19), територіальні органи центральних органів виконавчої влади (45), органи місцевого самоврядування (437). Загальну картину працюючих в даних установах ілюструє Таблиця 1. Наведені цифри показують дійсно значне переважання жінок як серед державних службовців, так і серед посадових осіб місцевого самоврядування. Проте в ході подальшого аналізу виникає питання, чи дійсно існує ґендерний баланс на всіх рівнях влади, і чи є у жінок реальні важелі впливу на процеси прийняття владних рішень. Таблиця 1. Кількість працюючих в органах державної влади та самоврядування.
До кадрового резерву для державної служби на керівні посади зараховано 2716 осіб, з них жінок – 2237, для служби в органах місцевого самоврядування на керівні посади зараховано – 653 особи, з них жінок – 510. Як бачимо, абсолютні цифри досить переконливо говорять про відсутність ґендерного балансу, при цьому, начебто, на користь жінок. В той же час більш детальний аналіз ситуації показує зворотну картину. Таблиця 2. Ґендерна структура керівників органів державної влади
Як бачимо з наведеної Таблиці 2, жінки представлені переважно на нижчих щаблях державної служби – чим вище категорія посади, тим менший там відсоток жінок. А серед керівників 1-ї та 2-ї категорії жінок взагалі немає. В органах влади та місцевого самоврядування Сумщини ґендерний дисбаланс представництва на керівному рівні є системним явищем, що зумовлює нерівноцінний доступ і далеко не рівні можливості впливу жінок і чоловіків на прийняття рішень стосовно всіх напрямків розвитку області та районів [3, c. 24-26]. Література: 1.Гендерний портрет українського суспільства. Аналітичне дослідження / За заг. ред. Н. Світайло, В. Павленко, А. Костенко. – Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 58 с. 2.Г. Дьячкова. Довга дорога в дюнах. – Режим доступу: ссылка скрыта 3. Гендерний портрет Сумської області. Аналітичне дослідження / За заг. ред. Н. Світайло, В. Павленко, А. Костенко. – Суми: Видавництво СумДУ, 2009. – 146 с. Колісник ЛюдмилаОлексіївна, практичний психолог, Сумський державний університет ЗАКОНОМІРНОСТІ ПРОЦЕСУ САМОСПРИЙНЯТТЯ – ҐЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Динамічний, мінливий сучасний світ, все більш складна система соціальних зв’язків, економічна та політична нестабільність життя соціуму вимагає від кожної людини добре розвиненої здатності пристосовуватися. За таких умов для успішної адаптації та подальшого особистісного розвитку людина постійно має змінюватися. Ці зміни часто відбуваються неусвідомлено. Наслідком є те, що людина стає невідомою сама для себе. І тоді виникає необхідність самопізнання. Адже, розширення самосвідомості, подальше занурення людини у пізнання самої себе є умовою успіху у різних сферах діяльності та активності: навчання, праця, міжособистісне спілкування, самовираження і т. ін. Чим глибша самосвідомість індивіда, тим більш ефективно він діє. «Я» індивіда існує як стійка програма певних психічних станів, властивостей та типів поведінки, що детерміновані етнічними особливостями, соціальним статусом, соціальною роллю, особливостями виховання, а також, як зазначають ряд дослідників, ґендерними відмінностями. [1] Процес розвитку самосвідомості особливо актуальний для осіб юнацького віку. Перебудова, ріст самосвідомості у цей період спричинені:
Отже, юнацький вік, вік студентства, є особливим етапом у розвитку самосвідомості людини. Саме тому доречно дослідити особливості самосприйняття та чинники, що його зумовлюють, в осіб юнацького віку. З метою доведення або спростування факту впливу статі на особливості самосвідомості особистості було проведене дослідження. У ньому взяли участь студенти СумДУ 1-5 курсів у кількості 156 осіб, із них 65 – юнаки, 91 – дівчата. Для визначення особистісних характеристик було використано методику Дж.Олдхем та Я.Морріс «Методика визначення типу особистості». Вона представлена опитувальником, що складається з 107 питань та дозволяє побудувати портрет особистості, враховуючи такі особливості як: сумлінність, самовпевненість, відданість, драматичність, спостережливість, чутливість, волелюбність, авантюрність, ексцентричність, одинокість, активність, альтруїзм, реалізм, агресивність. Отримані дані представлені у таблиці 1. Таким чином, бачимо, що статистично значуща відмінність у показних чоловічої та жіночої групи майже не спостерігається. Лише за шкалою «авантюризм» юнаки мають більший показник (∆2,6), а у дівчат більш виражені «чутливість» та «активність» (∆1,2 та ∆1,7 відповідно). Тому, можна стверджувати, що ґендер лише незначною мірою впливає на особливості самосприйняття молодої людини. Цей факт вказує на необхідність подальшого пошуку чинників, які визначають особливості самосприйняття та його результат – самосвідомість особистості. Таблиця 1. Порівняльний аналіз портрету особистості юнаків та дівчат
Література: 1. Батоцыренов В.Б., Эрдынеева К.Г. Локус контроля в контексте адаптации личности к управленческой деятельности. // Вестник московского государственного университета. Серия «Психологические науки».-№3.-2007.-М.:Изд-во МГОУ.-400с. 2. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1989.- 255с.
Сахно Прасковія Іванівна, практичний психолог - консультант, Сумський державний університет ПРАКТИКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВНЗ: ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Останнім часом існує ідея про те, що ХХІ століття повинно стати століттям психології. Сьогодні вчені і філософи говорять про ситуацію глобального дисбалансу в нашому суспільстві, який проявляється в тому, що розвиток науки і техніки значно випереджає розвиток сфери людських відносин. Все частіше людині не вистачає спілкування з людьми, все менше в неї часу для того, щоб вивчити та проаналізувати свої індивідуально-психологічні властивості. Створення у вищих навчальних закладах психологічної служби сприяє організації розвиваючого, психологічно-комфортного середовища, підвищення психолого-педагогічної культури викладачів, студентів, батьків. Психологічна служба – це система практичного використання психології для вирішення комплексних завдань психологічної експертизи, діагностики та корекції у всіх сферах суспільного життя. [1] Психологічна консультація – один із видів діяльності психологічної служби у вищому навчальному закладі. Консультація передбачає надання допомоги у випадку, якщо проблема вже виникла. Центральним моментом консультації є процес взаємодії психолога з клієнтом, встановлення довірливих відносин між ними. Психолог - консультант у ВНЗ знаходиться безпосередньо в середині того соціального організму, де зароджуються і розвиваються як позитивні, так і негативні сторони міжособистісної взаємодії. і проводить консультування в системі з іншими видами роботи і аналізом всієї ситуації в цілому. Щоб університет став єдиною цілісною системою спілкування необхідні зусилля всіх учасників навчально-пізнавальної, наукової та виховної діяльності. Психологічна служба у Сумському державному університеті діє з 2001 року, створена з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу, своєчасного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних стосунків, профілактики відхилень в індивідуальному розвитку та поведінці. За дев’ять років діяльності психолога можна зробити гендерний аналіз відношення викладачів, співробітників, студентів, батьків СумДУ до вирішення своїх проблем, вивчення індивідуальних особливостей, прагнення до самовдосконалення та використання психологічних знань в житті людини. Під час створення психологічної служби, нами була висунута гіпотеза щодо об’єкта надання психологічної допомоги. Ми передбачали, що за допомогою будуть звертатися переважно або виключно жінки, враховуючи їхню емоційність, відкритість, схильність до проговорювання проблем вголос. Ми вважали, що чоловіки не довіряють вирішення своїх проблем нікому, навіть психологу, звикли приймати рішення самі, не схильні до проговорювання проблем вголос. Наведемо в таблиці дані звернень за психологічною допомогою в психологічну службу Сум ДУ за 2001 -2009 навчальні роки.
Проаналізуємо показники:
Практика показує, що викладачі жінки частіше всього звертаються до психолога з такими питаннями: емоційні особистісні порушення в психіці студентів, конфліктні відносини, труднощі в засвоєнні студентами навчальної програми з окремих дисциплін, низький рівень успішності, небажання вчитися, неефективність особистих педагогічних впливів. За психологічною допомогою звертаються студенти, які мають різносторонній спектр питань: Першокурсників турбують проблеми адаптаційного періоду (відсутність друзів, самотність, рівень підготовленості до навчання, невідповідність рівня знань вимогам та формам роботи у ВНЗ, відсутність досвіду самостійної роботи пізнавальної діяльності). Частіше звертаються дівчата. Другокурсники звертаються за допомогою в розвитку самоуправління в студентських групах, вдосконалення взаємовідносин з викладачами, вдосконалення форм індивідуальної роботи в навчальному процесі, невміння поєднувати чіткий режим роботи з продуктивним використання вільного часу, починають проявляти інтерес до самовдосконалення, аналізу власних індивідуальних особливостей, рис характеру, активно включаються в процес самопізнання (читають психологічну літературу, обговорюють конкретні проблеми та прояви особистості). Співвідношення звернень чоловіки – жінки майже однакове. Третьокурсники та четвертокурсники прагнуть знайти середину між великою кількістю інформації з різних джерел і вмінням відбирати, аналізувати, передавати інформацію та орієнтуватися в її практичному застосуванні. Студенти проявляють інтерес до науково-дослідницької роботи, написання статей з психологічних проблем, участь в науково - теоретичних конференціях та конкурсах наукових робіт, участь у Всеукраїнських олімпіадах з психології. Частіше звертаються юнаки. Приведемо дані: участь в 7 Всеукраїнських олімпіадах з психології прийняли 16 студентів: з них 13 юнаків і 3 дівчини. П’ятикурсники звертаються з питань професійної готовності, розширення спектру соціальних ролей, ефективного поєднання трьох складових: навчання, робота, сім’я. Проявляють активність, ініціативність в пошуках свого «Я», сенсу життя, прагнуть до нових ідей та прогресивних перетворень. Проаналізуємо соціально-психологічні аспекти конфліктних ситуацій між студентами та викладачами та причини їх виникнення. Найбільшу групу складають конфлікти, пов’язані з негативним сприймання студентами оцінювання їх знань. Такі конфлікти обумовлені: страхом перед авторитетом деяких викладачів; протиріччям між оцінкою і самооцінкою знань студента; складністю, обсягом завдань для самостійної роботи; використанням викладачами шаблонних моделей оцінювання знань. За даними Центру соціології освіти Російської академії освіти в 2003 році було проведене соціологічне опитування з вивчення причин конфліктів студентів з викладачами. Приведені дані характеризують гендерні відмінності в сприйманні викладача студентами. Характерно, що юнаки частіше схильні вказувати такі причини виникнення конфліктів з викладачами, як низький рівень успішності і пропуски занять, а дівчата вказують на зневажливе ставлення викладачів до студентів в цілому. Так, якщо з віком дівчата виводять викладача із зони міжособистісних відносин в ідеологічний простір, розширюючи тим самим горизонт його бачення, то юнаки навпаки звужують контекст взаємовідносин, переводячи світоглядні розбіжності з викладачем в зону міжособистісних конфліктів. [2] Таким чином головним завдання психологічної служби у вищому навчальному закладі є максимальне сприяння психічному і особистісному розвитку студентів, яке забезпечує їх готовність до життєвого самовизначення: навчити вчитися, навчити виходити з складних ситуацій, навчити жити. Література: 1. Психология высшей школы /М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович, С.Л. Кандыбович – Мн. : Харвест, 2006. - с.351-353 2. Собкин В.С., Федюлин А.В. Студенты о конфликтах с преподавателями //Толерантность в подростковой и юношеской среде/ Под ред. В.С.Собкина, М., 2004. – т.ІХ. Вып. ХVІ. с.39-45 Юрченко Лідія Петрівна, перший заступник директора Державного інституту розвитку сім'ї та молоді МОЛОДА СІМ‘Я – ДЕЯКІ АСПЕКТИ ГЕНДЕРНОГО ПОРТРЕТУ Питання гендерної рівності стоїть на порядку денному українського суспільства вже не перший рік. Фактично з моменту проголошення незалежності ця проблема привертає увагу науковців, громадських активістів і вдали. Сьогодні Україна вже рухається шляхом активних гендерних перетворень, практичної реалізації цілей і завдань, які дають надію на досягнення реальних змін у суспільній та приватній сферах. Перші ознаки, які свідчать про поступ у досягненні гендерної рівності ми можемо побачити аналізуючи сучасний стан молодих сімей. Сьогодні молодь є не лише каталізатором суспільно-політичних перетворень, але й, так би мовити, їх споживачем. Намагаючись скласти гендерний портрет українського суспільства особливо важливо звернути увагу на молоду сім’ю. Сучасна молода родина, як дзеркало, відображає й традиційні, й нові підходи щодо ролі чоловіка та жінки в сім’ї та суспільстві. Спостерігається трансформація соціальних та культурних моделей поведінки молодих жінок і чоловіків, демократизація гендерних відносин у всіх сферах життя, в тому числі приватній. Молодь яскраво демонструє наскільки змінюється ставлення до ролі та місця жінки в суспільстві та родині. Наприклад, у дослідженні Державного інституту розвитку сім'ї та молоді «Сім’я й діти: 2008» перед респондентами було поставлене запитання: «Чи вважаєте Ви, що чоловік, як і жінка, може і має брати відпустку по догляду за дитиною?» Кожна третя молода жінка, яка перебувала у шлюбі, виказала повну впевненість у доцільності такого підходу, ще 38% були скоріше згодні. Загалом близько 70% молодих жінок вважають прийнятною цю роль для чоловіка. Але молоді чоловіки у шлюбі були налаштовані скептичніше. У сукупності частка молодих чоловіків, які повністю погоджують та скоріше погоджуються з цим твердженням склала 56,2%. Натомість серед чоловіків віком 35–49 років сукупність тих, які повністю або частково погоджуються склала лише 44,5%. Соціологічні дослідження демонструють, що молоді сім’ї, в переважній більшості, позитивно сприймають ідею гендерного паритету в своїх родинах і навіть декларують прагнення досягти такого паритету в своїх власних сім‘ях. Характеризуючи сучасну родину, можна впевнено говорити, що стереотип «чоловіка-годувальника», популярний аж до кінця ХХ сторіччя, не відповідає ні ідеалам чоловіків-батьків, ні реальній поведінці чоловіка в родині. Працююча жінка – це вже норма, яка є не лише засобом самореалізації, але й важливий чинник матеріальне забезпечення сім‘ї. Проте при розподілі відповідей на питання «Які функції життєдіяльності сім’ї ви вважаєте найбільш важливими?», можна спостерігати, що вплив стереотипу «жінка-берегиня» все ще залишається високим. Зокрема, жінки надавали більшої ваги веденню домашнього господарства, матеріальній підтримці дітей та духовному спілкуванню, а чоловіки – задоволенню сексуальних потреб, організації раціонального відпочинку. Молоді сім‘ї яскраво відображають реальну ситуацію - поступову зміну усталених цінностей, але не вкорінення нових норм та цінностей. Чіткі явлення про те, які повинні бути нові норми та цінності, зокрема щодо сім‘ї все ще не сформовані. Розбіжність між уявленням молоді та реаліями їх шлюбів провокує гендерно-рольові конфлікти. Однією з причин, що призводить до розлучень, є низька вимогливість до партнера на стадії вибору майбутнього подружжя. Аналіз мотивів вступу до шлюбу серед представників обох статей є важливим індикатором зміни гендерних стереотипів. Результати соціологічного дослідження «Становище молоді в Україні», проведеного у 2007 році Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, показали низьку гендерну детермінованість мотивів вступу до шлюбу. Так, найбільш вагомими причинами вступу у шлюб молодь вважає народження та виховання дітей (66,5% чол. та 71,7% жін.), а також можливість проживати разом з близькою людиною (68,3% чол. та 70,4% жін.). Найменш значимими мотивами офіційної реєстрації шлюбно-сімейних стосунків як для чоловіків, так і для жінок є організація дозвілля (5,0% чол. та 4,7% жін.) та легалізація сімейних стосунків (12,1% чол. та 9,0% жін.). При цьому, не просліджується чітка детермінованість у поглядах щодо причин вступу до шлюбу для чоловіків та жінок. Разом з тим, в Україні стрімко зростає кількість так званих громадських (консесуальних) шлюбів. Якщо у 1990 р. частка дітей, що народилася поза шлюбом становила 11,2%, то 2006 році поза шлюбом народилося вже 21,4% дітей, або кожна п’ята дитина. При чому ці явища характерні як для сільських, так і для міських поселень, хоча вони мають досить значні регіональні відмінності в межах країни. Якщо в західних областях (Волинська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська. Тернопільська), де все ще зберігаються сильніші орієнтації відносно сімейних традицій, ці показники не перевищують 8% навіть у міських поселеннях, то в південних областях України - Одеській, Миколаївській, Херсонській та республіці Крим сягають вище 20%. Розвиток гендерно-чутливого суспільства позначається на поступовій зміні ставлення до функцій сім’ї та їх структури. Якщо раніше сім’я розглядалася, передовсім, для продовження роду та була економіко-господарчою одиницею суспільства, то сьогодні на перший план виходять соціально-психологічні аспекти функціонування сім`ї. Зокрема, емоційна підтримка, близькість – задоволення членів сім’ї у повазі, симпатії, визнанні, емоційній підтримці, психологічному захисті, спільному проведенні дозвілля, взаємному духовному збагаченні тощо. Безперечно, невід’ємними все ще залишилися виховна, репродуктивна та економічна функції, в той же час поступово послаблюється сексуальна функція сім’ї. Зміна суспільних стереотипів від сім’ї як місця задоволення сексуальних потреб до схвалення вільних сексуальних контактів вплинула й на оцінку сексуальної функції. Чоловіки є більш прогресивними щодо зміни поглядів у цьому напрямку. Якщо у 1996 році майже половина (45%) розглядали сім‘ю, як основне місце задоволення сексуальних потреб й не допускала позашлюбних стосунків. То в 2006 році таких чоловіків вже менше третини (26%)1. Ухвалення важливих рішень у молодих сім’ях, на відміну від розподілу інших сімейних обов’язків, відбувається найчастіше за участю як жінок, так і чоловіків. Особливо збереження гендерного паритету спостерігається при прийнятті рішень, які стосуються найвагоміших (стратегічних) питань для сім’ї. Наприклад, рішення стосовно народження, виховання та дозвілля дітей приймаються здебільшого разом. Гендерні стереотипи, які існують у суспільстві, на формування стосунків між членами молодого подружжя впливають лише частково: при виборі партнера та подальших очікуваннях від сімейного життя та при розподілі ролей. Найбільш яскраво присутність впливу гендерних стереотипів можна прослідкувати при розподілі ролей між членами подружжя. Вимоги партнерів одне до одного не є жорсткими, що означає незначний вплив стереотипів на внутрішньо сімейне життя подружжів. Отже, гендерні стереотипи молодого подружжя на сучасному етапі характеризуються як досить суперечливі та неоднозначні: пріоритетною сферою діяльності жінки все ще вважається сім’я та виховання дітей, але рольовий репертуар жінок передбачає й успішну професійну самореалізацію та фінансову незалежність. Розподіл сімейних обов’язків у більшості сучасних молодих сімей залишається традиційним і передбачає, що жінки переважно повинні вести господарство та виховувати дітей, а чоловіки – матеріально забезпечувати сім’ю. Наслідками такого розподілу сімейних ролей можуть стати:
Гендерні стереотип починають зазнавати певних змін, результатом яких повинно бути створення умов для партнерської взаємодії жінки та чоловіка, гармонійного поєднання фемінності жінок та маскулінності чоловіків. Однак, зараз реальний розподіл залишається нерівномірним і свідчить про низьку участь чоловіків як у веденні домашнього господарства, так і виконанні обов’язків з виховання та догляду за дітьми. Сучасні гендерні стереотипи молодих сімей щодо розподілу сімейних обов’язків являють собою певний конгломерат традиційних та егалітарних поглядів й у повній мірі відображають загальну ситуацію у суспільстві. Костенко Андріана Миколаївна, к. політ. н., СумДУ Економічна активність: гендерний аспект Європейський досвід свідчить, що подальший прогрес України, формування громадянського суспільства залежать від того, наскільки активно до цих процесів долучиться жіноцтво. А це станеться тільки тоді, коли в країні буде забезпечено гендерну рівноправність, викорінено будь-які форми дискримінації за статтю. Об’єктивні реалії суспільного життя висувають на перше місце саме соціально-економічну ознаку становища жінки в суспільстві, яке зумовлює зміст і характер її політико-правового статусу. Прояви гендерної нерівності у соціально-економічній сфері не лише суперечать настановам демократії та принципу справедливості щодо однакового ставлення до особи незалежно від статі, а й спричинюють наслідки для добробуту та соціального розвитку всього суспільства, оскільки знижують можливість економічного зростання на основі ефективного використання людського потенціалу. В Україні домінує теза, що внаслідок відсутності диспропорцій залежно від рівня освіти та професійної підготовки жінки і чоловіки мають однакові потенційні можливості самореалізації в суспільстві, однак вони не завжди реалізуються. Суперечність між збільшенням жіночого внеску в розвиток економіки та неадекватністю доступу жінок до фінансових ресурсів залишається невирішеною. Високі рівні економічної активності українських жінок досі супроводжувалися тенденцією погіршення як кількісних так і якісних характеристик зайнятості. Про сприятливіше становище чоловіків свідчить гендерний аналіз зайнятого населення за статусом та формами зайнятості. Так, станом на 1 січня 2009 року економічно активне населення України складає 69,8% серед чоловіків і 57,5% серед жінок. При цьому рівень зайнятості серед чоловіків сягає 65,2%, а серед жінок 54%. Тоді як рівень безробіття серед чоловіків склав 6,6%, а жінок – 6,1%. Проведений аналіз рівня безробіття дав можливість також прослідкувати відмінності щодо рівня освіти серед чоловіків та жінок. Зокрема, серед безробітних мають базову вищу освіту 11,4% жінок і лише 8,2% чоловіків. Спостерігається значна міжрегіональна диференціація економічної активності населення. Серед жінок найвищий рівень економічної активності простежується у Чернігівській (61,8%), Чернівецькій (61,7%), Хмельницькій (60,8%), Житомирській (60,6%) областях та м. Київ (61,1%). Тоді як чоловіча частина населення більш економічно активна у містах Київ (73,7%) та Севастополь (73,6%), Закарпатській (72,6%) та Миколаївській (72,2%) областях. Щодо рівня безробіття, то міжрегіональний гендерний аналіз дає можливість відстежити найбільша диспропорції між чоловіками та жінками. Зокрема, у м. Севастополь безробітними є 7,5% жінок і 0% чоловіків; у Черкаській області відповідно 9,7% та 6,6%; у Вінницькій 6,6% та 2,9%. Також існують області, де зберігаються значні гендерні диспропорції, проте рівень безробіття серед чоловіків є вищим. Це Кіровоградська область, де зареєстровано 3,1% безробітних жінок і аж 8,3% чоловіків; Миколаївська область 2,7% жінок та 6,0% чоловіків; Чернівецька – відповідно 7,6% і 9,2%; Чернігівська – 5,6% і 9,7%. Таким чином однією з найскладніших економічних проблем країни є фемінізація бідності. Зростання безробіття, зменшення реальної заробітної платні, скорочення прибутків сім’ї важким тягарем лягають на плечі українських жінок. В усіх галузях професійної діяльності жінки отримують близько 70 % від заробітної платні чоловіків за виконання рівноцінної роботи. Не існує у нас ефективної стратегії перекваліфікації, особливо для жінок. Приватна ж система перепідготовки надто дорога і не може гарантувати подальшого працевлаштування. Жінки стають небажаною робочою силою, оскільки працедавці не хочуть обтяжувати себе більшими, порівняно з чоловіками, витратами на забезпечення соціальних гарантій. У бізнесовій сфері жінок-підприємців небагато, значно менше, ніж чоловіків. Їх доступ до фінансових і матеріальних ресурсів утруднений внаслідок нерівних стартових умов. Найвірогідніший донор робочих місць для жінок – сфера малого бізнесу, але його розвиток гальмують недосконале законодавство, правова та соціальна незахищеність. Протиріччя гендерної проблеми в українському контексті полягає в тому, що, з одного боку, формування ринкових відносин, процеси первісного нагромадження капіталу, часткова деіндустріалізація, тимчасова депресія соціальних галузей та формування ринку праці об’єктивно посилюють дискримінацію жінок, обумовлюють виштовхування значної їх частини у сферу домашнього господарства, збільшення жіночого безробіття та реальну можливість перетворення жінок на групу соціального ризику. З іншого боку, все це відбувається на тлі загальносвітової тенденції збільшення залучення жінок до економічного життя, політичного управління, підвищення їх соціально-культурної ролі. Савельєва Юлія Олександрівна, м. Суми ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО: МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ РІВНОГО ЗАЛУЧЕННЯ ЧОЛОВІКА ТА ЖІНКИ Сумська обласна молодіжна громадська організація «Гендерна агенція консультації та інформації» (ГАКІ) з початку утворення обрала одним з напрямків своєї діяльності сприяння поширенню культури відповідального батьківства, а саме забезпечення гендерної рівності у розподілі сімейних обов’язків. Задля досягнення поставленого завдання в даній сфері ГАКІ співпрацює з рядом НДО та державних інституцій, серед яких Управління у справах сім’ї, дітей та молоді Сумської ОДА, місцеві соціальні служби, що надають послуги сім’ям з дітьми, лікувальні родопомічні заклади Сумщини, Всеукраїнська мережа відповідального батьківства, Міжнародна мережа дій в сфері дитячого харчування тощо. Серед ініціатив за напрямком «Відповідальне батьківство» ГАКІ за підтримки інших інституцій реалізували ряд проектів:
Більшість зазначених проектів висвітлюють тему окремої складової жіночого репродуктивного життя – грудного вигодовування через призму репродуктивного права, здоров’я, викорінення соціальної та економічної нерівності, справедливості, економічної свободи; розвінчують сучасні міфи та стереотипи, пов’язані з материнством та батьківством. Крім того, створювані в рамках проектів інформаційно-просвітницькі буклети в рівному обсязі орієнтовані на матерів і татусів. Окрема актуальна складова роботи ГАКІ – це поширення знань та досвіду щодо грудного вигодовування у середовищі жіночих організацій та жінок зокрема, так як під впливом фемінізму другої хвилі та сучасної реклами сформовано певне лжегендерне уявленнями про успішне материнство/батьківство як математично рівний розподіл обов’язків по догляду за дитиною. При цьому нівелюється унікальність обох батьків у виконанні сімейних ролей. В Україні досі залишається викликом переосмислення жінкою можливостей контролювати власне життя, пов’язане з материнством, підтримується ілюзія вибору стилю життя жінкою. Задля подолання цих новостворених стереотипів організацією ГАКІ перекладено та поширюються переклади публікацій міжнародних експертів з питань, що пов’язують репродуктивне здоров’я, гендер, права людини з грудним вигодовуванням, материнством тощо. В планах на майбутнє у ГАКІ передбачена спільна з Сумським державним університетом реалізація ініціативи «Заклад, дружній до сім’ї» на базі зазначеного ВНЗ. За основу взята практика передових роботодавців у створенні для робітника умов, які б дозволяли відшукати баланс між плідним поєднанням роботи/навчання та приватним життям, що особливо актуально для осіб, які мають сімейні зобов’язання. Ініціатива зазвичай включає наступні принципові складові:
Ініціатива довела свою доцільність як на рівні роботодавця, держави, так і на рівні робітника. Серед переваг – економія коштів роботодавця внаслідок якісного виконання роботи, скорочення виплат на «лікарняні» відпустки; економічна незалежність та стабільність сімей. На рівні студентської громади, як з’ясувало попереднє дослідження Гендерного ресурсного центру СумДУ, виконання сімейних обов'язків часто стає на заваді оптимальній організації навчання. В результаті високу ціну за це платять «сімейне» студентство, навчальний заклад, суспільство в цілому. Внаслідок цього було визнано потребу впровадження пілотного проекту зі створення в СумДУ «Дружнього до сім’ї середовища». Лаврик Д.С. – асистент кафедри філософії (Суми, Сумський державний університет) Гендерний аспект виховання мовної особистостості дитини Формування мовної особистості починається з сім’ї. У вихованні дитини беруть участь як мати, так і батько. Цей процес починається ще до того, як дитина вимовить перше слово. Відомо, що в родині Драгоманових вихованням підростаючого покоління займалися обоє батьки, але в ранньому віці перевага надавалася саме материнському: «Дітей гляділа й виховувала мама. … А коли діти підростали до «книжної науки», тоді вчив їх батько» [1, 7]. Здавна матері складають колискові для своїх дітей, заколисують й одночасно співають, передаючи інформацію про навколишній світ. Але ж і чоловіки теж, зокрема поети, можуть робити те саме, залучаючи до власних творів символіку жіночого простору, через яку й реалізується материнський код. Материнський код означає успадковану вітальність та її відношення до смерті, що й позначається на харектері психічних уявлень і фантазувань. Батьківський код відповідає за культурне оформлення психічних уявлень – переведення їх у матрицю мови, логосу, морального закону. Тобто батьківський код встановлює відношення свідомого до несвідомого. [2]. Лише в єдності двох начал, двох кодів, можна виховати психічно здорову, свідому мовну особистість, яка шанує рідне слово, родину, національні традиції, що в жодному разі не зможе дати окремо жінка чи чоловік. Як зазначає Ніла Зборовська, на основі єдності материнського і батьківського кодів формується розумне несвідоме або психічна енергія, так зване біополе, скероване на певну метафізичну мету. [2]. Природа людини досить складна, щоб зрозуміти її, потрібно пам’ятати про подвійне начало в кожному з нас: маскулінне й фемінне, які й співіснують, взаємодоповнюють одне одного. Так, потенція до «перевтілення», зміни ролі є характерною для будь-якої статі, тому відхід від гендерної асиметрії, сприяє збагаченню інформаційного простору. Як і сама людина, так і світ, що її оточує, має подвійне начало, відповідно, гармонія досягається лише з усвідомленням такої двоїстості та її необхідності для нормального розвитку особистості. Так, працюючи над питанням виховання мовної особистості, розроблено гендерне дослідження на виявлення стереотипності мислення щодо символіки чоловічого та жіночого художнього поетичного тексту. Магістрантам Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка спеціальності «Педагогіка вищої школи» було запропоновано проаналізувати декілька віршів різних авторів, жіночу й чоловічу поезію, при цьому бралися невідомі широкому колу читачів твори. Отримані результати показали: 43,75% вважають, що колискові пишуть в основному жінки, адже у вірші вжито такі лексеми й словосполучення, як «котик», «мій синку», «Матір Божа», «Мамина колискова», 25% респондентів жіночу поезію визначили як чоловічу, бо такі символи, зокрема «вино», «примара», у більшості асоціюються з особою сильної статі. Решта 31,25% дали правильну відповідь, але також сумнівалися у своєму виборі: ким написані запропоновані рядки. На запитання: хто ж має вчити дитину говорити?, більшість 52,5% (21 особа) відповіли – «мати», 47,5% (19 осіб) висловили іншу позицію – обоє, тобто і батько, і мати. Було опитано 40 респондентів віком від 18 до 60 років, серед молоді поширеною була відповідь «обоє», а в групі після 30 – «мати». Таблиця 1. Залежність вибору виховної системи від вікових особливостей аудиторії
Отже, усе ще існують стереотипи щодо ролі «сильної» й «слабкої» статі не тільки у вихованні, а й у стильовій манері письма. Література:
Ковбасюк Анна Олександрівна, аспірант кафедри філософії, Сумський державний університет Гендерна рівність та громадянське суспільство Розглядаючи поняття гендерної рівності та громадянського суспільства, можна побачити, що між ними лежить певне теоретичне протиріччя. З одного боку, гендерна рівність є метою вирішення проблем, пов’язаних з несправедливістю та нерівністю між людьми, які відносяться до різних гендерних груп. Найчастіше під гендерною рівністю мається на увазі рівність між жінками та чоловіками в соціальному та політичному сенсах. З іншого боку, ідея громадянського суспільства напряму пов’язана з концепцією громадянства та громадянських прав, що була задумана у патріархальному суспільстві. Таким чином, численні феміністичні рухи кінця 19-го – початку 20-то століття, які б ми зараз віднесли до складової громадянського суспільства, свого часу суперечили самій теоретичній концепції громадянського суспільства. Феміністичний напрямок в сучасних суспільних науках виник через незгоди з філософськими й емпіричними канонами біхевіористського напрямку науки, який, спираючись на суперечливі уявлення про аполітичну «природу» жінок, виключив їх зі сфери уваги [1, 63]. Джерелом суперечок про місце жінки в громадянському суспільстві є дискусії стосовно зв’язку між публічною та приватною сферами. В багатьох традиційних визначеннях є посилання на публічні дії, які мають місце у публічній сфері; сімейні ж відносини – відносяться до приватної сфери. Звичайно, в різних суспільствах границі між цими двома сферами варіюються, в залежності від цінностей та норм, встановлених традиціями та законами. Регулюючи взаємовідносини між публічним та приватним, цінності та норми також визначають категорії суб’єктів, що беруть участь в публічній сфері та громадянському суспільстві. Європейська традиція визначає публічну сферу як місце діяльності чоловіків поза сім’єю, в той же час, жінка знаходиться в приватній сфері сім’ї. Як результат – політика, як публічна сфера, – це політика чоловіків, так як вони є її законними суб’єктами. А права та вимоги жінок представлені через посередників-чоловіків, які представляють їх сім’ї. Таке розмежування, що походить від гегелівської традиції розділяти громадянське суспільство та сім’ю, досі регулює гендерний розподіл участі в громадянському суспільстві [2, 205]. Дослідниця Соня Ревертер-Банон вбачає основний предмет для вивчення, що стоїть на порядку денному гендерних досліджень, у необхідності «перевизначення» громадянства та його індивідуального суб’єкту. Для цього необхідно відокремити жінок виключно від моделі сім’ї та чоловіків виключно від громадянської моделі. Дослідниця наголошує, на необхідності розгляду концепцій «гендеру» та «громадянсього суспільства» у їх постійному взаємозв’язку, що є одним із підґрунть демократії [3, 27]. За даними дослідження Канадського Агентства з міжнародного розвитку (CIDA) протягом останніх років в країнах східної та центральної Європи відмічається ріст чисельності та загальної активності жіночих рухів та громадських організацій, діяльність яких спрямована на утвердження гендерної рівності. З метою підтримки розвитку громадянського суспільства, в якому забезпечуються рівні права для жінок та чоловіків, в дослідженні виділені ключові питання, на які необхідно звернути увагу, а саме: потенціал організацій у представленні потреб та інтересів як жінок, так і чоловіків; можливість організацій розширювати свою членську базу; заохочення жінок-лідерів; спроможність організацій, діяльність яких спрямована на забезпечення рівності; використання жіночих організацій як ресурсів; ліквідація гендерних стереотипів та упереджень як стосовно жінок, так і чоловіків; розвиток механізмів громадської участі з урахуванням гендерного фактору [4, 3]. Отже, підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновок, що спираючись на позиції необхідності забезпечення гендерної рівності, сучасне визначення громадянського суспільства має більшою мірою фокусуватись на його особливій ролі між державою та ринком, та включати як елементи публічної, так і приватної сфер. В Україні особлива увага має приділятись розвиткові тих елементів громадянського суспільства, які націлені на подальше утвердження гендерної рівності. І тут мається на увазі не стільки розвиток феміністичних рухів, скільки забезпечення рівної участі в громадській сфері як і жінок, так і чоловіків. Список використаних джерел:
Зміст
1 за результатами досліджень УІСД 1996 р. та ДІРСМ 2006 р. 1 2 3 4 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||