Гендерна мапа центрально-східної європи матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Суми, 21-22 квітня 2011 року) Суми 2011
| Вид материала | Документы |
- Сумський державний університет к афедра ф ілософії, 4422.85kb.
- З. Й. Красовицького 5 листопада 2008 року, м. Суми, 936.73kb.
- Сумського державного університету 22 24 квітня 2008 року частина ІІ суми Вид-во Сумду, 2428.66kb.
- Програма проведення конференції 11 квітня 2011 року приїзд учасників конференції, 80.08kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- А. М. Бойко, доктор пед наук, проф, 3357.78kb.
- Актуальні питання сучасної післядипломної медичної освіти [Текст] : матеріали Обласної, 487.14kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Перелік публікацій викладачів кафедри історії України за 2008, 325.5kb.
Іллєнко Дарина Володимирівна, аспірантка кафедри політології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна ІНДИКАТОР ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ ДЕМОКРАТИЧНОГО АУДИТУ Значну увагу світової громадськості протягом довгого часу привертають питання рівності та рівних можливостей чоловіків та жінок у всіх сферах життя. І дана тенденція є закономірною, оскільки демократія гарантує рівність та свободу для кожного. Трансформації, що відбуваються в так званих молодих демократій надають надзвичайно важливого значення пошуку системи індикаторів для демократії, а показники гендерної рівності в цій системі індикаторів можуть характеризувати рівень соціально – культурного розвитку суспільства. І при цьому осмислення рівня гендерної рівності не має враховувати специфіку відповідного регіону, а має лише ґрунтуватися на статистичних даних, включаючи стандарти цих регіонів. Включаючи гендерний аспект до системи демократичного аудиту стає можливим виміряти рівень розвитку демократії, включаючи не тільки показники процесуального та інституційного розвитку, але й структурний показник, що відображає рівень прав і свобод даного суспільства та стан можливостей його членів. Вимірювання як кількісної так і якісної змінної демократії набуло популярності наприкінці 60-х років. В цей час розпочинається кількісне вимірювання рівня демократії. Одне з перших міжнаціональних кількісних вимірювань належить Д. Лернеру, який вимірював рівень демократії рівнем явки на вибори. Цей підхід здається досить зрозумілим, тому що демократія зазвичай розглядається з позиції народовладдя. Проте якщо значний сегмент дорослого населення виключено з участі у виборах за ознакою раси, етнічного походження, статі або релігії, то така демократія за визначенням В. Меркеля є «дефектною» або «вибірковою демократією». Типовим прикладом є Швейцарія до 1971 року, де існувало статеве обмеження і жінки не приймали участі у виборах[1]. При цьому дана концепція повинна мати окреме дослідження і оцінку, оскільки багато чинників впливають на явку виборців, а релевантність формальної та реальної демократії порушується при недостатній кількості демократичних інститутів та високій явці виборців і навпаки. Проте, якщо виборча система сьогодні гарантує рівний доступ до процесу голосування, то представленість жінок в системі управління є дуже низькою, особливо у країнах Центральної та Східної Європи. За останніми дослідженнями Всесвітнього Економічного Форуму (World Economic Forum) незважаючи на те що з 46 млн. жителів України майже 25 млн. становлять жінки, 88% з яких мають вищу освіту (а серед чоловіків таких лише 71%), Україна знаходиться на 63-му місці в світі по «показнику гендерного розриву». При цьому ще п'ять років тому Україна займала 48-е місце, на якому тепер, згідно з оцінками Світового економічного форуму, знаходиться Чилі. Більшість країн колишнього Роднянського табору посіли дещо кращі місця. Методологія даного індексу ранжує країни за ступенем подолання розриву між чоловіками і жінками в забезпеченні реальних прав у економічній, політичній та інших сферах і оцінюється за чотирма критеріями нерівності між чоловіками і жінками: участь і можливості в економічній діяльності, освітні можливості, участь у політичному процесі, здоров'я і тривалість життя - підсумкові дані за співвідношенням очікуваної тривалості життя та чисельне співвідношення статей. При побудові індексу використовується 14 параметрів. Бали, набрані країнами в рейтингу гендерної рівноправності, можуть розглядатися як процентний еквівалент усунутого розриву між чоловіками і жінками [2]. Дослідження організації Всесвітня Фінансова Корпорація (IFC) розглядає інший аспект гендерної рівності, а саме представленість жінок в бізнесі. За даними цієї організації тільки 22% бізнесу в Україні належить жінкам, а 95% капіталу зосереджено в руках чоловіків [3]. Дані показники свідчать, що ринкова економіка є сферою чоловіків, а жінки стикаються з обмеженістю ресурсів для заснування власного бізнесу та дискримінацією при розподілі посад. Проте, деякі індекси демократії вже включають до своїх критеріїв показники з гендерної рівності. На приклад, індекс якості життя (quality-of-life index), який складає британський журнал Economist Intelligence Unit’s, включає показник з гендеру, який вимірюється шляхом ділення середньої зарплати чоловіків на зарплату жінок і враховується у суб’єктивній оцінці якості життя в країнах. Більш докладним проектом з вимірювання гендерної рівности став проект Economist Intelligence Unit’s, що має назву Індекс економічних можливостей жінок і враховує показники з політики працевлаштування, доступу до навчання та фінансів, соціальний статус та інші [4]. Дані розрахунки також включають економічні втрати держави через неефективну гендерну політику і таким чином закликають вдосконалювати політику держави щодо правового та інституційного регулювання задля збільшення можливостей жінок та державної економіки. На даний момент також існують організації, що займаються оцінкою стану рівноправ’я статей за допомогою спеціального індексу. Один з них – це проект Соціальні інститути і гендерний індекс, що розслідує та співставляє участь жінок на всіх рівнях суспільного життя. Поєднуючи суб’єктивні та об’єктивні дані проект надає вичерпну інформацію щодо стану та умов, які склалися в різних країнах [5]. Таким чином, можна дійти висновку, що розроблений на сьогоднішній день апарат демократичного аудиту є досить потужним інструментом для оцінки рівня розвитку демократії в різних країнах, проте включення до його системи гендерного аспекту є необхідним, оскільки тільки актуальний стан та умови рівноправ’я статей є невід’ємною умовою та складовою демократії. Література:
Кривопишина Олена Анатоліївна, к. психол. н., Сумський державний університет ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЛІТЕРАТУРНО ОБДАРОВАНИХ ОСОБИСТОСТЕЙ : ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ Наявність психологічних різниць між чоловіками та жінками, з погляду науковців, — незаперечний факт, але через відсутність несуперечливих емпіричних досліджень у класичних концепціях особистості та творчості проблема полового диморфізму практично не розглядалась. У той же час питання виявлення залежності між індивідуальними особливостями розвитку творчої особистості, видом обдарованості та типом психологічної статі є актуальним і майже не дослідженим. У дослідженнях психології творчості юнацький вік вважається періодом так званої самостійної творчості, коли здійснюється перехід від стадії наслідування до стадії створення оригінальних, новітніх творчих продуктів [1;3]. За визначенням А. Гідденса, процес, у результаті якого відбуваються руйнування раніше засвоєних норм і зразків поведінки, слідом за якими йде процес засвоєння і накопичення нових норм, — це процес ресоціалізації. Саме в процесі соціалізації і ресоціалізації відбувається становлення творчої особистості, яке за часовими «параметрами» і співпадає з процесом відтворення і розвитку гендерної культури, до якої належить особистість [7]. Гендерна культура — це структурний компонент гендерної системи, до якої належать інститути, поведінка та соціальна взаємодія, що приписуються відповідно до статі. Дослідниця Хірдман визначає гендерну систему як сукупність відношень між чоловіком та жінкою, що включають формальні та не формальні правила та норми, які визначаються відповідно до місця, мети та статевої ролі особистості. Крім того, гендерна система — це сукупність «гендерних контрактів», які є відносно стійкими і відтворюються соціалізованими механізмами [там же]. Так, у пошуках відповіді на запитання: «Чому серед видатних поетів та письменників (майже до XX ст.), твори яких увійшли до скарбниці світової літератури, практично не зустрічаються жіночі імена?», нами було проведено аналіз кількісного співвідношення чоловіків та жінок серед видатних письменників та поетів, представників різних національностей та культур за період XVIII-XIX ст. (за даними [2]). Порівняльний аналіз кількісного співвідношення чоловіків та жінок серед видатних письменників та поетів підтвердив висновки щодо розподілу гендерної системи на приватну та публічну сфери реалізації особистості, у тому числі творчої, залежно від статевої ролі. Так, майже до першої половини XX ст. публічна сфера (професійна та творча) була сферою чоловічої зайнятості. А у постіндустріальному суспільстві за рахунок зміни культурних цінностей і гендерної системи базовий гендерний контракт витісняється контрактом рівного статусу, відповідно з яким вирівнюється ієрархія прав та можливостей чоловіків та жінок у публічній та приватній сферах. Таким чином, тенденція зміни гендерного контракту дає підстави зробити апріорний висновок щодо тенденції зміни кількісного розподілу чоловіків та жінок серед творчих особистостей (видатних письменників та поетів XX ст.). За даними досліджень [6], народжується приблизно рівна кількість дівчат і хлопців, але з віком кількість обдарованих дівчат поступово змінюється. Так, дослідження Барбари Кларк (1988) довели, що майже половину всіх обдарованих дітей, виявлених у початковій школі, складають дівчата. Крім того, дівчата випереджають хлопців у мовленнєвому розвитку, що є показником рівня розвитку вербальних здібностей. Але в період переходу від підліткового віку в юність обдарованих дівчат стає менше половини. Сучасні дослідження довели, що дівчата на ранніх етапах онтогенезу (до 7 років) випереджають хлопців в інтелектуальному розвитку. У той же час, за результатами діагностики загальної креативності (тести Дж. Гілфорда і Е. Торренса), а саме за параметрами продуктивності, оригінальності, швидкості, спонтанності, гнучкості — статевих різниць знайти не вдалось. Проблема реалізації здібностей жінок започаткована у 30-х роках XX ст. Л. Холлінгуорт, яка почала дослідження рівня розумового розвитку дівчат та хлопців. Проведений нею та Л. Терменом аналіз виявив відсутність різниць у інтелекті представників різної статі. Більше того, найвищі бали в цьому дослідженні належали дівчатам [6]. За даними численних досліджень [7], у жінок більшою мірою розвинуті перцептивні та вербальні здібності, у той час як у чоловіків — зорово-просторові. Мова жінок багатша, вони раніше засвоюють навички читання. Ці різниці помітні вже у 10-11 років і зберігаються протягом вікового розвитку. На думку Д. Уабер, різниці у розвитку просторових та вербальних здібностей чоловіків і жінок визначаються не статтю, а індивідуальною швидкістю дозрівання, що перебуває під контролем гормонів. Внаслідок цього всі індивіди, які випереджають у своєму розвитку однолітків, краще виконують тести вербальних здібностей. Оскільки дівчата випереджають хлопчиків у розвитку, їхні мовні навички домінують над просторовими. Виходячи із сказаного, дослідниця робить висновок щодо існування взаємодії двох чинників: індивідуального темпу загального розвитку і статі (Waber D., 1976). Тут ми наближаємося до необхідності проаналізувати чинники, що впливають на формування інтелекту, креативності та спеціальних здібностей. У дослідженні Д. Саймонтон (Simonton, 1978), спрямованому на вивчення соціокультурного контексту розвитку обдарованих особистостей, були визначені чинники: традиційна освіта та наявність рольової моделі обдарованої особистості. Крім того, було доведено, що зовнішні впливи на початкових етапах розвитку обдарованої особистості є більш важливими, ніж всі впливи впродовж усього життя. Вивчення талановитих особистостей дає підстави стверджувати, що креативність складається або руйнується в дитинстві, підлітковому віці або в ранній юності. Дослідження останніх років відкрили значущість соціально-психологічних чинників у нереалізованості жіночої обдарованості. Перш за все, це має відношення до існуючих настанов, поведінкових моделей, статево-рольових стереотипів, сформованих уявлень та традиційних очікувань у відношенні до жінок і чоловіків. За даними американських досліджень, очікування мають різниці від самого народження дитини. Удвічі частіше батьки називають переважним появу хлопчика, а не дівчинки, серед чоловіків ця цифра дорівнює чотирьом. У дитячий кімнаті хлопчиків у середньому у двічі більше різноманітних іграшок (у тому числі дидактичних ігор, конструкторів і т. ін.), ніж у однолітків дівчат. До того ж у дитячий кімнаті дівчат деякі категорії іграшок зовсім відсутні [246]. У цілому існує різниця у практиці виховання: дівчатам на підсвідомому рівні навіюють залежність від інших, неможливість самостійно вирішувати проблеми, практично вчать бути залежними, пасивними. Між тим, необхідною умовою формування високого рівня здібностей до творчості є активність та самостійність як особистісні якості. Різниця у ставленні вчителів до учнів різної статі є ще більш вираженою. В експериментальних дослідженнях було доведено, що деякі вчителі мають тенденцію знижувати оцінки тим ученицям, які демонструють здібності до аналітичного мислення, продукування оригінальних ідей, здійснюють опір традиційним умовам. Слід зауважити, що хлопці, які мають тотожні особистісні характеристики, отримують високі рейтингові оцінки в тих самих учителів [5]. Дослідники проблеми дійшли до наступних висновків: статеві стереотипи впливають на різні форми поведінки та формування особистісних якостей чоловіків та жінок. Жінки досить часто заперечують наявність здібностей у структурі власної особистості, крім того, пояснюють свої успіхи зовнішніми умовами. Як наслідок, у жінок формується здібність до соціальної адаптації, яка маскує спеціальні здібності [6]. Таким чином, взаємодія особистості і соціуму може сприяти або гальмувати розвиток обдарованості у дитячому та юнацькому віці як основи творчості. Тільки невеликий відсоток літературно обдарованих жінок досягає висот творчої самореалізації, коли вони мають змогу наблизитись до себе «такими, якими замислив Бог, але не здійснили батьки», — за образним висловом М. І. Цвєтаєвої. У сучасному суспільстві, зорієнтованому на соціальну рівність чоловіків і жінок, має місце стимулювання розвитку маскулинних якостей жінок (домінування, конкурентність, гіперактивність). Саме тому, у пошуках відповіді на запитання: «чому майже до середини ХХ століття серед видатних письменників і поетів практично відсутні особистості жіночої статі?», — можна дійти наступних висновків. Психологічна стать особистості — складна, динамічна, системна якість, що обумовлена біологічними особливостями індивіда та статево рольовими стереотипами, до структури якої відносять: статеву самосвідомість, статеву ідентичність, статеві орієнтації. Статево-рольові стереотипи, засвоєння яких починається з ранніх етапів онтогенезу, закріплюється в юнацькому віці (етап вторинної соціалізації, що збігається за хронологічними рамками з етапом самостійної творчості) гальмують розвиток творчої реалізації жінок у багатьох сферах діяльності, у тому числі літературній. Слід відзначити, що виявлені особливості розвитку літературно обдарованих особистостей залежно від впливу статево- рольових стереотипів мають тенденцію змінюватись з плином часу, зміною культурних цінностей, традиційних настанов стосовно гендерних ролей [3]. До компонентів структури здібностей до літературної творчості належать емпатія та вербальна креативність, які за даними експериментальних досліджень більшою мірою розвинуті у жінок. У той же час жінки з традиційною гендерною домінантою (фемінним типом поведінки) не досягають високого рівня реалізації у творчій діяльності. У літературній творчій діяльності кількість чоловіків, що отримали професійне визнання, перебільшує кількість жінок, що пояснюється залежністю креативності не стільки від біологічної статі, скільки від якостей літературно обдарованих особистостей, що обумовлені статевою роллю. Статево-рольові стереотипи, засвоєння яких починається з ранніх етапів онтогенезу, закріплюється в юнацькому віці (етап вторинної соціалізації, що збігається за хронологічними рамками з етапом самостійної творчості) гальмують розвиток творчої реалізації жінок у багатьох сферах діяльності, у тому числі літературній. Слід відзначити, що виявлені особливості розвитку літературно обдарованих особистостей залежно від впливу статево-рольових стереотипів мають тенденцію змінюватись з плином часу, зміною культурних цінностей, традиційних настанов стосовно гендерних ролей [3]. Література:
3. Кривопишина О. А. Гендерний аналіз особливостей розвитку літературно обдарованих особистостей / Е. А. Кривопишина // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Зб. наук. праць / За ред. В. О. Моляко. - Т. 12. Вип. 3. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Я. Франка, 2008. - С. 101–110. 4. Моляко В. А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности / Валентин Моляко // Вопросы психологии. - 1994. - № 5. - С. 86 - 95. 5. Попова Л. В. Социально-психологические особенности развития одаренных женщин в детстве и юности / Л. В. Попова // Гендерные исследования в России: проблемы взаимодействия и перспективы развития: Материалы конференции, 24 - 25 января 1996 г. / Моск. центр гендерных исслед., Ин-т соц.-экон. пробл. народонаселения РАН; Сост. Хоткина З. и др. - М., 1996. - 133 с. 6. Психология одаренности детей и подростков : науч. пособ. / [под. ред. Н. С. Лейтеса]. - М. : Академия, 1996. - 416 с. 7. Шнейдер Л. Б. Психология семейных отношений. Курс лекций / Л. Б. Шнейдер - М. : Апрель - Пресс. - 2000. - 512 с. Щербенко Едуард Васильович, к. філософ. н., Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ В АНТРОПОЛОГІЧНІЙ ЕВОЛЮЦІЇ У даній роботі ми хотіли б запропонувати трактовку зсуву до гендерної проблематики, який поступово відбувався в європейській культурі протягом, приблизно, двох останніх століть. Симптоматично, що цей процес практично весь час супроводжувався поширенням трактовок певних його проявів (скажімо, культ романтичної любові, феміністський рух, сексуальна революція) як незаперечних ознак занепаду культури в цілому. При цьому у таких трактовках не знаходить пояснення, яким чином цей занепад, що вважається очевидним, супроводжується створенням нових політичних і релігійних спільнот, нових наукових і художніх напрямів, зрештою – загальним подовженням терміну життя у розвинених країнах; тобто, збільшенням всіх видів людської продуктивності саме в тих регіонах земної кулі, де гендерна проблематика перемістилася в фокус суспільної уваги. Звісно, можна витлумачити наявність тих і тих явищ як сусідство продуктивних і руйнівних тенденцій (що часом і робиться), як це завжди має місце в історії. Ми ж хотіли б окреслити модель, в межах якої можна було б бачити і гендерний аспект, його появу як суспільної реалії, в межах еволюційного розвитку людства. Зрозуміло, найпершим слід відмітити введення нового поняття: гендер, на відміну від сексу; яку різницю й слід мати на увазі при подальшому розгляді. Очевидно, вона має відділити вимір, в якому біологічні реалії набувають іншої природи через суспільні детермінації. Як перший знаковий момент у зсуві до гендерної проблематики в межах європейської культури ми тут виділимо «Фауст» Гете. Часто трактований як завершення класичної європейської культури (яка інколи навіть визначається як «фаустівська»), він, як відомо, завершується проголошенням Вічної Жіночості як джерела висхідного духовного руху: «Das Unbeschreibliche, / Hier ist’s getan; / Das Ewig-Weibliche / Zieht uns hinan». Коментарем до цього може служити зауваження Гете Екерману: Гомер вичерпав опис чоловіків, зобразивши в Ахіллі всю сміливість, а в Одіссеї весь розум, залишивши нам для опису лише жінок. Очевидно, після Гомера були великі автори (досить назвати Данте, Шекспіра, Рабле, Сервантеса), які описували і жінок, і чоловіків, залишивши безсмертні образи Гамлета, Дон Кіхота і т.д.; в цьому сенсі Гете ставить цілком несподіване питання. Для підкреслення масштабу зсуву, нагадаємо поширене в часи Середньовіччя уявлення про певну, сказати б, меншовартість жіночої природи (з підкресленням вини першої жінки у гріхопадінні, процеси проти відьом і т.п.). Проте, якщо з точки зору розвитку класичної європейської культури Нового часу, одним з великих завершувачів якої виступає Гете, його інтелектуальний хід виглядає цілковито несподіваним, з огляду на наступну емансипацію жінок у політичній, економічній, соціокультурній сферах (початкові прояви якої Гете ще встиг застати) – він, скоріше, належить до «мейнстріму» епохи. Можна сказати, що автор «Фаусту», який завжди був чутливий до «нерву» епохи, вхопив один з ключових її моментів, і зафіксував у головному творі свого життя, що був дописаний зовсім незадовго до смерті у 1832-му. Отже, від «вічної жіночості», поданої останнім класиком (й, можливо, першим романтиком) як полюсу духовного руху до сучасного розмаїття форм жіночої емансипації, в т.ч., зокрема, дотримання квоти у 50% в керівних органах певних держав – ми можемо спостерігати певну спадкоємність в цьому пункті «порядку денного» двох століть. Пропоноване нами трактування полягає в тому, що за умов вичерпання потенціалу класичної моделі раціональності, зсув до діалогічної її моделі, поділ жіноче/чоловіче виявився затребуваним для її побудови. Вкажемо лише на два її хронологічні полюси: поряд з набуттям жанром роману положення ключового жанру сучасності в ХІХ ст. виявляємо появу соціокультурного «жанру» роману в сенсі стосунків представників протилежної статі, які будуються на принципово рівних началах (причому соціокультурний «жанр» зберіг своє значення по сьогодні, переживши успіх жанру літературного). Звернемо увагу, що назва роману в латиниці – поряд з romance, іще novel – співпадає за коренем з поняттям «новин». Можна сказати, народження нової реальності, нового «ми» - і є головною новиною, яка кидає світло на інші реалії, що потрапляють до новин. На іншому полюсі, явище сексуальної революції поширює цю діалогічну модель на сферу інтимного спілкування, яка довго лишалася табуйованою для модерного світу. Спільним для цих великих зсувів є те, що сторони виступають у них як рівні і, по-друге, в обох діалогічних моделях спалахує новий людський сенс, який стає значущим для розвитку людства в цілому. |