Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку
| Вид материала | Документы |
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ. СКЛАДНІСТЬ ВИБОРУ ТА АНАЛІЗ СИТУАЦІЇ В УКРАЇНИ Україна, як оновлена держава, що переживає глибоку успадковану кризу і змушена вирішувати безліч проблем: економічного, соціального, екологічного та законодавчого характеру, особливо гостро потребує реформації та вибору моделі розвитку. Сучасні моделі ринкового господарювання, притаманні державам з високо- та середньорозвинутою ринковою економікою, характеризуються рядом спільних закономірностей: відкритістю ринку; вищим рівнем розвитку держави взагалі та інфраструктури ринку зокрема; розвиненою системою впливу на регулювання національною економікою; економічним зростанням. Ринкова модель кожної держави - це довгий історичний процес, протягом якого формуються елементи моделі, механізми їх взаємодії. Кожна з моделей економічного розвитку поступово стає унікальною, набуваючи своїх неповторних рис. Розглянемо декілька із них: Німецька модель – модель соціального ринкового господарства , поєднує конкуренцію з особливою соціальною інфраструктурою та державним регулюванням, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними. Шведська модель в класичному вигляді - соціальна модель спрямована на зростання зайнятості населення, стабільність ціноутворення шляхом проведення загальної рестриктивної економічної політики. Американська модель базується на високому рівні продуктивності праці та орієнтації громадян на досягнення особистого успіху. Держава заохочує підприємницьку активність, стимулює збагачення найбільш активної частини населення. При відсутності диктату соціальної рівності як державного завдання це створює оптимальний рівень життя малозабезпеченим групам населення за рахунок пільг і допомоги шляхом часткового перерозподілу національного доходу або податкових регуляторів. При наявності великого потенціалу, в країні, на жаль, водночас існує проблема методологічної невизначеності стратегій економічної трансформації, притаманна практично усім пострадянським країнам. Це пояснюється відсутністю консенсусу (політиків, вчених-економістів, підприємців та просто громадян) та браком власного досвіду ринкових трансформацій, що спонукає до запозичення чужих моделей економічного розвитку. Сучасна світова фінансова криза виявила чимало проблем, особливо у сфері економіки, багато першочергових завдань вимагають невідкладного вирішення, зокрема: — відтік портфельного капіталу з країн колишньої СНД, у тому числі з України, (один з основних чинників посилення фінансової кризи у стані економіки). Сприяла цьому загальна політична нестабільність, що оголила проблеми у економічній, соціальній та законодавчій сферах, відкинувши країну назад у розвитку і стала сигналом для іноземних інвесторів (таб.1) та приводом для кредиторів для виведення позикових ресурсів з обороту країни у виробничій, банківській і сфері послуг. Таб.1. Інвестиції в основний капітал за джерелами фінансування
1 До обьему показників включається сума податку на додану вартість, що врахована в ціні придбання активів. 2 Облік розпочато зі звіту за 2006р. (До цього періоду відносилися до інших джерел фінансування). © Держкомстат України, 1998-2010 — зменшення ліквідності банківської системи і стрімке зростання ставок позбавили доступу до кредитних ресурсів більшість організацій, що використовують позикові кошти для поповнення оборотного капіталу, і відповідно поширилися на інші сфери економічного життя. Активності в інноваційній діяльності (таб.2) по підвищенню конкурентоздатності при цьому годі очікувати. Таб. 2. Інноваційна активність промислових підприємств України
© Держкомстат України, 1998-2010 - дефіцит бюджету, що криється у відставанні темпів зростання бюджетних доходів порівняно зі збільшенням бюджетних витрат. До конкретних причин слід зарахувати кризові явища в економіці, нездатність уряду контролювати фінансову ситуацію в країні та, як наслідок: - зменшення ВВП: за підсумками 2009 р. ВВП України впав на 14,1%, що було одним з найгірших показників динаміки ВВП у світі. Водночас рівень промислового виробництва упав на 25,0% (сильніше падіння було зафіксовано тільки у Ботсвані та Естонії). У лютому 2010 року доктор економічних наук Сергій Кораблін заявив: «На початку 90-х лише деякі говорили про ризик сировинного перепрофілювання Україні. Сьогодні це вже не ризик і не загроза, а доконаний факт, який не викликає будь-яких дискусій . У той час як провідні країни пов'язують своє майбутнє з нанотехнологіями, в Україні воно знову залежить від кам'яновугільних і залізорудних пластів Донбасу і Криворіжжя. При тому, що сто років тому їх потужність відображала нові горизонти вітчизняної економіки, а сьогодні - її "постіндустріальне" минуле. Вітчизняна економіка, схоже, повністю адаптувалася до нового статусу сировинної периферії». За оцінкою Корабліна, напередодні економічної кризи 2008-2009 рр. частка сировинної продукції в структурі промисловості України становила 70%. Віце-прем'єр Сергій Тігіпко у березні 2010 р. так охарактеризував інвестиційні проблеми української економіки: «У нас падіння ВВП - 15% (Дані за 2009 рік - на підставі прогнозу Світового банку Ukraine's economy “to shrink 15%“), падіння промислового виробництва - 21,9%. Банківський сектор збільшив проблемні активи в 3,9 рази, інвестиції в основний капітал впали практично на 44%»: (Таб. 3, 4.) Таб. 3. Рівень реального ВВП України у відсотках
Таб. 4. Динаміка ВВП України у відсотках у 1990-2009 роках ссылка скрыта | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||