Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку
| Вид материала | Документы |
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ КИТАЮ Китайські економісти вважають, що попри успіхи у досягненні найвищих у світі темпів економічного зростання Китай ще не наблизився до подолання глибоких розбіжностей у розвитку його регіонів, далеко від їх оптимальної структури. На їх думку, процеси інтеграції на макрорівні рухаються повільно, лише окремі регіональні структури є генераторами швидкого економічного зростання, у більшості ж регіонів він має еволюційний, якщо не застійний, характер. Чітко простежується динамічність розвитку центру і відсталість периферії. Центр – це приморський регіон Китаю з такими вузлами росту як Пекінський столичний район, Шанхайський район з Пудуном і Південний Китай із спеціальним адміністративним районом Сянган, спеціальними економічними зонами Шеньчжень, Чжухай і Шаньтоу а також містом Гуанчжоу. Периферію формують великі малоосвоєні провінції й автономні райони північно-західної й південно-західної частин країни. Ці райони пізніше включені до складу Китаю, характеризуються переважанням неханського населення, слабким зв’язком з найбільш розвинутою в економічному відношенні частиною країни. Протягом 20 років на південному сході Китаю реформи йшли швидкими темпами. У той же час північно-східний Китай і райони середньої та нижньої течії річки Хуанхе, хоча й мали великі природні й людські ресурси, розвивалися повільніше. Це пояснюється не стільки природними умовами, скільки відображенням інституціональних і технологічних інновацій. Можливо, що нерівномірність останніх стала головною причиною регіональних проблем у Китаї. [1, с. 87-89] У внутрішніх регіонах Китаю зустрічаються острівці абсолютної бідності, де річний прибуток не перевищує 200 дол. На людину. У центральних і західних провінціях КНР зосереджено 90% усіх бідних повітів і 80% бідного населення.  Рис.1. Рівень економічного розвитку провінцій Китаю (побудовано за даними [4]) Для подолання цих регіональних диспропорцій у Китаї було прийнято концепцію поетапної регіональної політики. На першому етапі, як уважало керівництво КНР, цілком закономірно, що одні регіони стають заможними раніше інших. А оскільки східні провінції можуть модернізуватися швидше, саме вони в цей період повинні отримати пріоритети й стати «локомотивами» розвитку. Найважливішу роль в економічному розвитку в роки реформ зіграв зовнішньоекономічний фактор. По суті, у приморських районах була здійснена експортоорієнтована модель економічного розвитку. Цим районам були надані пільги в оподатковуванні підприємств, що виробляють експортну продукцію, надані широкі повноваження у веденні зовнішньоекономічної діяльності. У приморських районах були створені спеціальні економічні зони. Спроби ж підтягти до їхнього рівня внутрішні райони призвели б до невиправданої витрати засобів, оскільки не дали б ніякого реального результату. Низька густота населення в західних і деяких центральних районах обумовлює не тільки дефіцит робочої сили, але й відсутність умов для розвитку контактів, а отже – ринкових відносин. На наступних етапах поступово все більша увага повинна приділятися внутрішнім районам. По суті, перший етап можна вважати закінченим, і нині стоїть важке завдання переходу до наступного етапу.[3] Диференційовані стратегії регіонального розвитку в Китаї (для прибережного, західного, центрального й північно-східного регіонів) свідчать, що в кожного регіоні наявний власний унікальний набір проблем (наприклад, географічна далекість, ресурсна забезпеченість, що вимагають вироблення нової системи заходів політики). Згодом китайська економіка, що зараз за розміром приблизно збігається з німецькою, може стати найбільшою у світі, і змістити з лідируючої позиції економіку США. [2, с.190] При цьому вважається, що китайський досвід та його співставлення з процесом реформ в інших постсоціалістичних країнах можуть прислужитися для практики економічної політики в багатьох країнах. Список використаної літератури
Деркач Тетяна Вадимівна Міжнародний гуманітарний університет, м. Одеса ПІВНІЧНОАМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ Актуальність даної теми зумовлена тим, що в сучасних умовах глобалізації світової економіки міжнародна економічна інтеграція держав є однією із перспективних форм регіонального розвитку. Економічна інтеграція - це закономірний процес взаємовигідного зближення держав, що робить вплив на всі сфери життя. Після набуття чинності у 1994р|. НАФТА економічна інтеграція Канади, США і|та| Мексики вийшла на новий етап свого розвитку. Це призвело до якісних зрушень|зсувів| у взаєминах |та| країн-учасниць НАФТА. Найбільш очевидний успіх НАФТА - це прискорений розвиток двосторонньої|двобічної| торгівлі між Канадою і|та| США|з'єднаними|, США і Мексикою. |внаслідок| При цьому очевидний в економічному плані зв'язок між прискореним формуванням і|та| розвитком спільного енергетичного ринку, транскордонних регіонів і|та| реалізацією угоди про вільну торгівлю НАФТА. Канадо-мексиканські стосунки також зазнали змін. Мексика є для Канади партнером номер один в Латинській Америці. Угода НАФТА особлива і унікальна тим, що об'єднує декілька форм міжнародної економічної інтеграції: зону вільної торгівлі, митного союзу (спільного ринку). НАФТА є|з'являється| важливою|поважною| угодою для США, оскільки відповідає глобальним інтересам країни і, перш за все,|передусім| сприяє реалізації зовнішньоекономічної стратегії США, здійсненню широкомасштабних цілей: вільне просування американських товарів і послуг, вільний доступ американських інвестицій в інші країни, захист прав інтелектуальної власності, зміцнення енергетичної безпеки. Участь в континентальному енергетичному ринку означає для США зміцнення власної енергетичної безпеки. В даний час|нині| Канада є|з'являється| найбільшим постачальником енергетичних ресурсів в США. На початку 90-х в структурі нафтового імпорту США частка|доля| країн ОПЕК складала 61,3%, частка|доля| Канади 14,5%. В 2005 р|. частка|доля| ОПЕК знизилася до 50,5%, тоді як Канади виросла до 15,7% (понад 60% її видобутку|видобутку|). Канада задовольняє 93,7% потреб США в імпортному газі. Саме після|потім| набирання чинності НАФТА стався перелом, в результаті|внаслідок| якого весь приріст видобутку|видобутку| вуглеводів призначався до відвантаження на ринок США: 42% всього видобутого газу в Канаді у 1991р., 56% – в 2001р|., 58% – в 2007р|.[1,с.41]. Канада експортує в США близько 7% від спільного|загального| обсягу|обсягу| виробленої електроенергії. Обидві країни зв'язують 35 газопроводів, 22| нафтопроводи, і 51 лінія електропередач [2,с.15]. Реалізація договору про створення|створіння| НАФТА дала можливість|спроможність| Канаді поліпшити свої економічні позиції; посилити|підсилювати| взаємозв'язки з|із| потужною|могутньою| економікою США; отримати відкритий|відчиняти| доступ на мексиканський ринок товарів, послуг і|та| інвестицій; підвищити зацікавленість іноземних інвесторів Канадою, одночасно забезпечуючи канадійцям більшу можливість|спроможність| здійснення інвестування в економіку країн-учасниць НАФТА; забезпечити можливість|спроможність| Канаді вийти на ринки країн Латинської Америки. Мотиви Мексики при вступі в НАФТА були суто економічними, оскільки|тому що| Угода гарантувала вільний доступ на американський ринок, збільшення притоку|припливу| інвестицій і стимулювало обмін технологіями. За задумом мексиканського уряду, входження в регіональний блок повинно було стати кроком, що підвищує роль національної економіки в багатосторонній|багатосторонній| торговельній|торговій| системі [3,с.106]. В результаті|внаслідок| набирання чинності Угоди розширилися не лише|не тільки| канадо-американські| і американо-мексиканські, але і канадо-мексиканські| стосунки. Якщо взяти, наприклад, стосунки Канада – США, то тут, перш за все,|передусім| треба розглядати|розглядати| розвиток зв'язків по лінії канадські провінції – американські штати. Канадські провінції - це одні з найактивніших субнаціональних утворень в світі. Якщо, до вступу в НАФТА тільки|лише| дві провінції (Онтаріо і Ньюфаундленд) експортували в США більше товарів, чим на внутрішній ринок Канади, то тепер США стали головним|чільним| ринком збуту канадських провінцій (за винятком Манітоби). Треба відзначити, що розвиток стосунків на рівні провінції-штати, на відміну від міждержавних відносин, дозволяє будувати взаємини на більш рівноправній основі. Зв'язки по лінії провінції-штат| вже стали невід'ємним атрибутом північноамериканської інтеграції. Так, відомий американський фахівець з Канади Крістофер Сендз запропонував нову схему НАФТА: враховувати не кількість держав, а кількість субнаціональних утворень. На його думку- це 100 учасників НАФТА, до числа яких входить, окрім|крім| США, Канади і Мексики – 13 суб'єктів канадської федерації, 50 американських штатів, один федеральний округ і вільно приєднана територія Пуерто-Ріко, 31 мексиканський штат і ще|також| один федеральний округ [4,с.84]. Виходячи із порівняння|порівнянний| ВВП канадських провінцій і суверенних держав, кількість (100) субнаціональних утворень у складі НАФТА формально порівняно |порівнянний| із|із| спільним|загальним| числом учасників європейської інтеграції – країни ЄС плюс країни-асоційовані| учасники ЄС.|передусім| |низка| Характеристикою взаємодії провінцій і|та| штатів може служити той факт, що, принаймні, у чотирьох суб'єктів канадської федерації (Альберта, Онтаріо, Острів Принца Едуарда і|та| Територія Юкон) частка експорту в США перевищує в загальному обсязі|обсязі| зовнішніх відвантажень 90%; ще у|в| трьох (Британська Колумбія, Нью-Брансуїк, Нова Шотландія) - 80%. У результаті широко розвинутих| процесів економічної інтеграції між Сполученими Штатами і Канадою економісти заговорили про нове| явище| - виникнення| уподовж| 49-ої паралелі ланцюга| транскордонних| регіонів. На сьогоднішній день виділено чотири| транскордонні регіони. Консолідація транскордонних| районів підвищує їх конкурентноспроможність і шанси| досягти| успіху в боротьбі з| виробниками| із| інших країн, що| швидко| глобалізуються, - Китаєм, Індією, Бразилією. Підписання угоди|попади| НАФТА і | подальше за цим| швидке| розширення| торговельно-|економічних зв|'язків між Канадою та США, призвело до виникнення| торгових коридорів, які розглядаються| як провідники економічної інтеграції із Сполученими Штатами. Новим у процесах формування і розвитку НАФТА є те, що поглиблення інтеграції за рахунок розвитку інноваційної економіки, створює у країнах-учасницях своєрідні галузеві і просторові структури – від транскордонних регіонів до локальних виробничих систем (кластерів). Спільні кластери у своїх межах об’єднують найбільш динамичні галузі – автоіндустрію, електронне виробництво, аерокосмічний комплекс. Створення НАФТА призвело до певних| змін у|в| взаєминах між Мексикою і Канадою. У|в| 1993р|. Канада забезпечувала| 3,1% товарообміну Мексики. Після набуття| чинності НАФТА і девальвації песо в Мексиці | |обсяг торгівлі з| Канадою виріс на 203,2%. Канада - другий| експортний| ринок| Мексики та четверте| джерело| її імпорту. Проте, питома| вага Мексики в імпорті Канади складає всього| 3,6%, а в канадському| експорті і того менше| - 0,6%. Це пояснюється тим|, що| велика частина| канадської зовнішньої торгівлі приходиться на ринок| США, на решту| всього| світу залишається лише 13,9% експорту| і 39,3% імпорту. Результатом співпраці у рамках НАФТА можна рахувати прискорене зростання продуктивності в низькотехнологічних галузях промисловості і перерозподіл інвестицій на користь високотехнологічних галузей, що у свою чергу є стимулом розвитку інноваційних процесів у рамках угоди. Для Канади одним з головних|чільних| досягнень НАФТА є вихід на мексиканський ринок товарів, послуг та|та| інвестицій. В результаті|внаслідок| набуття чинності угоди обсяг|обсяг| прямих канадських інвестицій у Мексиці суттєво виріс. Необхідно відзначити, що регіональне об'єднання НАФТА все ще обмежується економічними аспектами інтеграції і направлено на створення єдиного внутрішнього ринку і забезпечення свободи торгівлі і руху капіталу в регіоні. Саме підписання Угоди про вільну торгівлю між США, Канадою і Мексикою забезпечило поглиблення інтеграційних процесів в Західній півкулі. Більше всіх від підписання НАФТА виграли США. Це і потужне зростання двосторонньої торгівлі США– Канада, що відбувається на базі поглиблення внутрігалузевої спеціалізації; збільшення експорту США в результаті лібералізації митних тарифів на крупний мексиканський ринок; зростання обсягу американських інвестицій до Канади і Мексики. Крім того, Мексика для США є «коридором» на перспективні ринки Південної Америки. Ухвалення Угоди дозволило США понизити свою залежність від заморських постачань, частка Канади і Мексики в нафтовому імпорті збільшилася, а частка постачань з країн Перської затоки зменшилася. В цілому|загалом| створення|створіння| північноамериканської зони вільної торгівлі призвело до певних економічних, політичних, юридичних і соціальних наслідків в країнах-учасницях даного регіонального угрупування. Це торкнулося, перш за все|передусім|, Мексики. У економічному плані країна повністю|цілком| переорієнтовувалася на зовнішньоекономічні зв'язки (внутрі|всередині|регіональну торгівлю та зовнішню торгівлю)|із|. У Північноамериканській зоні вільної торгівлі політика передбачає перехід до глибокої інтеграції (deep/deeper integration), за рахунок приоритетного інноваційного розвитку. НАФТА відкрита|відчиняти| для вступу до неї інших держав, без будь-яких географічних обмежень, при цьому просторове розширення має чітко виражений |виказувати|латиноамериканський вектор. Розвиток “глибокої” економічної інтеграції в подальшому може призвести і до інтеграції політичної, але у формі, яка відрізняється від форми, що спостерігається в ЄС. Це, в свою чергу, може бути темою наступного наукового дослідження. 1. Мальцев А. А. Сырьевой альянс. Минерально-сырьевая интеграция Канады и США: тенденции и перспективы [Текст] /А А. Мальцев // Международная экономика. – М.: ИД « Панорама», 2009.- № 9.- С. 40-48. 2. Комкова Е. Г. Канада и НАФТА: экономические итоги десятилетия [Текст] / Е. Г. Комкова // США – Канада: Экономика – Политика – Культура. – М.: «НАУКА» РАН, 2005. - .№ 12. - С.3-24. 3. Шиянов А. В. Влияние всемирной торговой организации (ВТО) на формирование правового механизма функционирования североамериканской зоны свободной торговли (НАФТА) [Текст] / А. В. Шиянов // Юристъ-Правовед. - 2003.- № 2. - С. 106-108. 4. Клинов В. Г. Интеграция экономик США и Канады: результаты и перспективы [Текст]/ В.Г. Клинов // США – Канада: Экономика – Политика – Культура. - М.: «НАУКА» РАН, 2006. - № 6. - с. 75-84. Зульфугарова Світлана Олександрівна Теряник Олена Анатоліївна Класичний приватний університет, м. Запоріжжя АНАЛІЗ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ НА ОСНОВІ МЕТОДОЛОГІЇ СИСТЕМИ, ЩО ПРАГНЕ ДО ІДЕАЛУ Для моделювання цілей розвитку складної соціально-економічної системи, якою є регіон, можна використовувати різні методики структуризації цілей [1]. Але найбільш придатною для моделювання структури цілей управління регіоном є методика структуризації цілей системи, що прагне до ідеалу [2], через те, що регіон має ряд особливостей: наявність активних елементів; протилежність цілей; складність внутрішньо-системних зв’язків. Використання цієї методики забезпечує повноту виявлення підцілей і функцій для регіональної системи управління та збалансованість представлення в цій структурі інтересів різних активних елементів системи [3]. На верхній рівень структури цілей для системи, що прагне до ідеалу, винесено наступні складові (рис. 1): ДОСТАТОК (матеріально-економічна функція), ПРАВДА (пізнання істини, наукова та освітня функція), ДОБРО (функція вирішення конфліктів різного роду – конфлікти особи самої з собою, міжособисті конфлікти та конфлікти між соціальними колективами), КРАСА (функція естетики, що забезпечує не тільки відпочинок, але й формування особистості). В методиці передбачений принцип фрактальності, тобто структуризації кожної гілки нижчерозташованого рівня з використанням складових сусідніх рівнів.  Рис. 1. Представлення ідеалу системи у вигляді повної системи функцій Якщо під ІДЕАЛОМ розуміти такий стан розвитку регіону, при якому враховуються інтереси усіх елементів системи, то можливо говорити, що ідеальним є такий регіон, для якого інтегральний показник якості життя досягає максимального значення. Існують різні методики оцінювання якості життя населення, які різняться системою індикаторів. В роботі [4] запропонована система показників, яка охоплює 22 індикатори, що згруповані до 6 блоків (табл. 1). Проаналізуємо цю систему з точки зору наступних системних вимог – мінімальної кількості, повноти, відсутності дублювання. Для цього віднесемо кожний із запропонованих індикаторів до однієї із чотирьох функцій ДОСТАТОК, ПРАВДА, ДОБРО, КРАСА. До напряму ДОСТАТОК увійшли наступні 11 показників: - К1 – ВДВ на душу населення; - К2 – наявні доходи на душу населення; - К4 – середній розмір пенсій; - К5 – індекс споживчих цін; - К6 – частка витрат на купівлю продуктів харчування; - К11 – частка населення, що забезпечена питною водою; - К12 – частка населення, яке має адекватні санітарні (очисні) зручності; - К13 – забезпеченість населення житлом; - К14 – частка витрат на оплату житла в витратах населення; - К15 – забезпеченість населення лікарями в 10 тис. населення; - К16 – фінансування охорони здоров’я в розрахунку на одну особу. До напряму ПРАВДА увійшов лише 1 показник: - К9 – рівень освіти. До напряму ДОБРО увійшли наступні 5 показників: - К3 – рівень бідності; - К8 – рівень безробіття; - К10 – рівень тіньової економіки; - К17 – рівень злочинності на 10 тис. населення; - К18 – показник екологічного навантаження. До напряму КРАСА увійшли наступні 5 показників: - К7 – частка умовно-вільної частини наявного доходу; - К19 – частка населення, що охоплена фізкультурно-оздоровчими і спортивними заняттями; - К20 – рівень відвідування закладів культури та дозвілля на 1000 населення; - К21 – сукупний тираж ЗМІ регіону на 1000 населення; - К22 – кількість радіостанцій і місцевих телеканалів. Таблиця 1 Показники якості життя населення
Віднесення багатьох показників до певної групи не викликає сумнівів, однак деякі з них необхідно пояснити. Показники К15 та К16, які оцінюють медичні умови, віднесено до напряму ДОСТАТОК через те, що трудовий потенціал є основою виробничої сфери, тому врахування умов відтворення трудового потенціалу є необхідною складовою цього напряму. Суперечливим є показник К7, який може бути віднесено як до напряму КРАСА (якщо наявна вільна частина доходу буде спрямована на задоволення естетичних потреб людини), так і до напряму ПРАВДА (якщо наявна вільна частина доходу буде спрямована на отримання людиною освітніх послуг). Проаналізувавши запропоновану систему індикаторів якості життя, можна зробити висновок, що переважна кількість (50 %) – це показники напряму ДОСТАТОК. Напрям же ПРАВДА представлено лише одним показником – К9, який хоча і охоплює частку населення, що має будь-яку освіту у віці від 6 років, однак, цього показника недостатньо, тому що не зрозуміло, а яка саме частка припадає на спеціалістів вищої кваліфікації, на науковців. Напрями ДОБРО та КРАСА представлено однаковою кількістю показників – приблизно по 23 % потрапило до кожного з них. Таким чином, можна стверджувати, що запропонована система показників для оцінювання якості життя є повною, дещо переобтяженою за напрямом ДОСТАТОК і потребує розширення за напрямом ПРАВДА. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Волкова В.Н. Основы теории систем и системного анализа / В.Н. Волкова, А.А. Денисов. – СПб. : Изд-во СПбГТУ, 2001. – 512 с. 2. Акофф Р. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Эмери. – М. : Сов. радио, 1974. – 272 с. 3. Зульфугарова С.О. Концепція формування структури цілей управління регіоном як системою, що прагне до ідеалу / С.О. Зульфугарова // Держава та регіони. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – № 5. – С. 48–52. 4. Теряник О.А. Визначення статистичних показників якості життя в регіоні / О.А. Теряник // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наукових праць. – Д. : ДНУ, 2008. – С. 1158-1169. Ігнатьєва Вікторія Борисівна, Овчаренко Світлана Іванівна Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля м. Луганськ | |||||||||||||||||||||||||||