Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут бізнесу та менеджменту центр розвитку освіти, науки та інновацій сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку
| Вид материала | Документы |
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління центр розвитку освіти, науки та інновацій, 46.93kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління кримський інститут бізнесу центр розвитку, 3314.77kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
- Міністерство освіти та науки автономної республіки крим центр розвитку освіти, науки, 3640.99kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3659.85kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
ПРОГНОЗУВАННЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В умовах кризових тенденцій розвитку фінансової сфери національної економіки в системах управління підприємством основний акцент переноситься на підсистему фінансового управління, від ефективної діяльності якої багато в чому залежить стійкість функціонування його в цілому. Незважаючи на важливість поточних і оперативних завдань, трансформація системи фінансового управління повинна торкатись, перш за все, механізму стратегічного планування і прогнозування фінансової діяльність підприємства. Це пояснюється тим, що забезпечення збалансованості фінансових потоків, попередження виникнення аритмії в їх русі в умовах нестабільного зовнішнього середовища визначається не стільки фінансовими рішеннями щодо короткострокового уповільнення / прискорення грошового обороту підприємства, скільки рівнем резервного капіталу, формування нормативів якого є одним із основних завдань фінансового управління. На жаль, питання розробки механізму прогнозування фінансової діяльності підприємства, що дозволяє вибирати ризик-стійку фінансову стратегію, не знайшли належного відображення в наукових дослідженнях. Одним з основних блоків запропонованого механізму прогнозування фінансової діяльності підприємства є блок дослідження чинників зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища функціонування підприємства (ФСП). У цьому блоці вирішується завдання прогнозування станів ФСП та вибір адекватної ситуації, відповідно до типу фінансової стратегії. Для вирішення поставлених завдань досить ефективно можуть бути використані методи ймовірносного моделювання. Алгоритм прогнозування класу станів зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища підприємства включає такі основні кроки. На першому кроці формується система найбільш важливих показників стану внутрішнього та зовнішнього фінансового середовища підприємства. З цією метою попередня система показників, сформована на основі огляду літературних джерел, тестується на інформативність за допомогою методів факторного та кореляційного аналізів. Слід зазначити, що для реалізації даного підходу необхідний досить значний обсяг вихідних даних. Вирішення проблеми збільшення обсягу вибірки здійснюється на основі методів генерації прогнозних вибірок. На другому кроці за допомогою методів нейромережевого моделювання формуються класи станів зовнішнього та внутрішнього фінансового середовища підприємства, що дозволяють розробляти диференційовані фінансові стратегії. Вибір інструментарію нейромережевого моделювання обумовлений тим, що моделі класифікації, побудовані на основі даних методів, мають можливість навчання на нових даних, які за характером можуть істотно відрізнятися від попередніх значень. На третьому кроці на основі методів ймовірносного моделювання формується прогноз класів станів зовнішнього і внутрішнього фінансового середовища підприємства. Реалізація даного алгоритму на низці українських підприємств показала доцільність його застосування у фінансовій діяльності. Давидов Олександр Іванович Харківський національній університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків ПОТЕНЦІАЛ ЗАЛУЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ІНВЕСТИЦІЙНОГО КАПІТАЛУ НА РИНКУ АКЦІЙ З інвестиційної точки зору ринок акцій — це сфера ринкової економіки, в якій здійснюється мобілізація акціонерними підприємствами фінансових ресурсів за допомогою емісії акцій для подальшого реального інвестування в економіку цих підприємств, а також регулювання інвестиційних потоків шляхом переливу коштів в галузі економіки і області підприємницької діяльності з найбільшою віддачею від вкладень в акції. Таким чином, на ринку акцій формується і перерозподіляється інвестиційний капітал для фінансового забезпечення діяльності підприємств — акціонерних товариств. Залучення підприємствами інвестиційного капіталу на ринку акцій в Україні характеризується тим, що незважаючи на зростання в останні роки обсягів емісії акцій, тим не менш, по-перше, ці обсяги незначні порівняно зі зростаючими потребами акціонерних товариств в фінансових ресурсах для активізації своєї інвестиційної діяльності; по-друге, вітчизняні емітенти акцій неохоче здійснюють саме ринкові випуски акцій, розраховані на широке коло інвесторів, побоюючись переформатування структури управління акціонерною власністю в результаті покупки акцій сторонніми інвесторами. Отже, потенціал залучення українськими підприємствами інвестиційного капіталу на ринку акцій ще повністю не розкрито і потребує більш глибокого дослідження з урахуванням сучасних тенденцій розвитку ринку акцій, можливостей впливу підприємств-емітентів акцій на вирішення вищевказаної проблеми. Питання фінансування діяльності підприємств за допомогою акціонерного ринку, розкриття їх інвестиційного потенціалу в даному напрямку досліджувались в працях таких вітчизняних і закордонних вчених як Г. Александер, А. І. Басов, Дж. Бейли, В. А. Галанов, Ю. Я. Кравченко, О. Г. Мендрул, О. М. Мозговий, І. А. Павленко, Р. Тьюлз, Т. Тьюлз, У. Шарп та ін. Поняття “потенціал”, “інвестиційний потенціал” неоднозначно трактуються в економічній науці. Потенціал в економічній енциклопедії визначається як наявні в економічного суб’єкта ресурси, їх оптимальна структура та вміння раціонально використати їх для досягнення поставленої мети. Під інвестиційним потенціалом звичайно розуміють наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення, здійснення чогось; причому, як правило, це поняття застосовується у відношенні конкретних суб’єктів (наприклад, акціонерних підприємств). Сутність потенціалу залучення підприємствами інвестиційного капіталу за допомогою емісії акцій має двоякий характер: з одного боку, він є результатом ефективного використання потенціальних можливостей ринку акцій, з другого — фактором його подальшого розвитку за рахунок активізації інвестиційної діяльності акціонерних товариств. В той же час ступінь ефективності залучення підприємствами фінансових ресурсів за рахунок випуску акцій, інвестиційної активності акціонерних товариств детермінуються рівнем та мірою використання цього потенціалу. Можливості ефективного залучення підприємствами інвестиційного капіталу на ринку акцій великою мірою визначаються конкретними діями самих суб’єктів цього процесу — акціонерними товариствами, ступенем їх керуючого впливу на механізм функціонування власних акцій. З цієї точки зору емітент акцій повинен забезпечити ефективну організацію процесу управління акціонерним капіталом, інвестиційною привабливістю власних акцій. Емітент акцій повинен, перш за все, ідентифікувати цілі такого управління (вони можуть співпадати з цілями інвестора, а можуть суперечити його інтересам). Можна виокремити такі основні цілі емітента при управлінні власними акціями:
На розвинутому фондовому ринку звичайно не потрібно реалізації емітентом особливих заходів щодо підтримання ліквідності і курсів своїх акцій. Проте в умовах недостатнього рівня розвитку вітчизняного ринку акцій, недосконалого механізму ціноутворення на фондові інструменти виникає потреба в здійсненні з боку емітента дій з покупки власних акцій для забезпечення їх ефективного, ліквідного обігу на ринку. З метою вирішення цієї задачі на підприємствах-емітентах акцій доцільно було б створювати цільовий фонд, за рахунок якого здійснювалась би підтримка ліквідності і курсів випущених ними акцій, тобто фінансувався б викуп акцій в акціонерів за ринковою ціною. Емісійна політика підприємства на ринку акцій повинна стати важливою складовою загальної політики акціонерного товариства з фінансування своєї діяльності і забезпечувати залучення фінансових ресурсів за допомогою випуску акцій найбільш ефективним чином. Для цього необхідне чітке визначення цілей емісії акцій, правильне встановлення параметрів даної емісії (обсягу і моменту емісії; номіналу, ціни й умов розміщення акцій, розміру дивідендів за привілейованими акціями). Невірно вибрані параметри емісії акцій можуть чинити негативний вплив на їх інвестиційну привабливість; призвести до розміщення акцій на ринку не в повному обсязі, до виникнення проблем з реалізацією потенціалу залучення підприємствами інвестиційного капіталу на ринку акцій. Успішна реалізація емісії акцій потребує визначення підприємством-емітентом акцій з позицій власної вигоди кола потенційних інвесторів з урахуванням їх інтересів, інвестиційних очікувань, схильності до ризику, потреби в інвестиційних ресурсах. Виходячи з цього акціонерне товариство повинно розробити ефективні стратегії присутності (чи відсутності) своїх акцій на ринку, підтримання цього стану і розвитку в конкретному напрямку. Іванова Інесса Сергіївна Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, м. Київ ІНВЕСТИЦІЇ В ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В умовах формування „економіки знань” інтелектуальним потенціалом можуть володіти фахівці різних професій будь-якої галузі, що мають відповідний рівень освіти, знань, навичок, досвіду, володіють креативно-творчим мислення та здатні до інтелектуальної праці. При цьому присвятити свій трудовий період інтелектуальній діяльності здатні особи, які володіють інтелектуальним потенціалом лише за можливості одержання винагородження, як у грошовій так і соціальній формі. За таких обставин інтелектуальний потенціал може набувати форми інтелектуального капіталу, тому постає питання про інвестиції в інтелектуальний капітал. Як вважає І.О. Іванюк, інвестиції в інтелектуальний капітал мають ряд особливостей, що відрізняють його від інших видів інвестицій [1]: 1) віддача від інвестицій в інтелектуальний капітал безпосередньо залежить від тривалості працездатного періоду його носія. Чім раніше здійснюються вклад в особистість, тим швидше вони починають надавати віддачу; 2) інтелектуальний капітал схильний не тільки до фізичного й морального зносу, але й здатний накопичуватися і примножуватися. Знос інтелектуального капіталу визначається, по-перше, ступенем природного зносу (старіння) людського організму і присутніх йому психологічних функцій, по-друге, ступенем морального зносу (устаріння) знань. Накопичення інтелектуального капіталу здійснюється в процесі накопичення робітником виробничого досвіду; 3) по мірі накопичення інтелектуального капіталу його дохідність підвищується до певного рівня, обмеженого верхньою границею активної трудової діяльності, а потім різко знижується; 4) не всі інвестиції в людину можуть бути визнані вкладом в інтелектуальний капітал, а лише ті, що суспільно доцільні та економічно ефективні; 5) характер і види інвестицій в людину обумовлені історичними, національними, культурними особливостями й традиціями; 6) у порівнянні з інвестиціями в інші різні форми капіталу інвестиції в інтелектуальний капітал є найбільш вигідними як з точки зору однієї особистості, так й усього суспільства в цілому. Виходячи з вищезазначених особливостей, доречно зауважити, що інвестиції в інтелектуальний капітал повинні набувати форми безперервного руху, що пов’язаний як з початковим етапом інвестування, так як віддача наступає через певний відрізок часу, так і необхідністю здійснення інвестицій на протязі усього працездатного віку, причиною чого є постійне оновленням інформаційних баз даних, а відповідно й бази знань. За таких умов інтелектуальний капітал буде не тільки ефективно формуватися й розвиватися, але й накопичуватися й примножуватися, що безпосередньо впливатиме на рівень продуктивності праці. У той же час без державних інвестицій в інтелектуальний капітал, процес його формування набуватиме значних складностей та уповільнення (рис. 1.).  Рис. 1. Модель інвестицій в інтелектуальний капіталДжерело: розроблено автором Отже, інвестиції в інтелектуальний капітал можна розрахувати як суму інвестицій домогосподарств, бізнес-організацій та державних інвестицій. При цьому значної ролі повинно набувати саме державне інвестування. Якщо за інноваційні процеси, що відбуваються на підприємствах різних форм власності, зокрема приватної, відповідальні самі компанії, то процес створення потужної національної інноваційної системи не може відбуватися без державного інвестування. Формування ринку знань безпосередньо пов’язано з організаційно-економічним забезпеченням державного регулювання у сфері освіти, захисту об’єктів інтелектуальної власності, трансферу технологій, інноваційній та інвестиційній політиці тощо. Особливості відтворювальних процесів, що здійснюються на сучасному етапі економічного розвитку, а також організаційно-економічний механізм їх державного регулювання надає можливостей не тільки для формування та розвитку інтелектуалізації суспільства, але й для розвитку техніко-технологічних та соціально орієнтованих багатофакторних змін, що вимагають зовсім іншого бачення ролі держави як суб’єкту суспільних інтересів. При цьому значних складностей завдає оцінка ефективності інвестицій в інтелектуальний капітал, що в-першу чергу пов’язано з синергетичною взаємодією структурних елементів інтелектуального капіталу (структурного капіталу та людського капіталу). Тому можливо оцінити лише інтегральну ефективність усіх витрат на інтелектуальний капітал. У такому випадку ефективність інвестицій в інтелектуальний капітал є відношенням приросту інтелектуального капіталу за відповідний період до інвестицій в нього за той же період [3]:   (1)де, ІКN – величина інтелектуального капіталу на кінець року N; ІнвІКі – інвестиції в інтелектуальний капітал в році і; r – коефіцієнт дисконтування. Отже, інвестування є важливою складовою процесу розробки, виробництва та реалізації інтелектуального продукту. При цьому сам процес інвестування – це не тільки вклад грошових ресурсів, а й цілеспрямована, прогнозована, систематизована діяльність направлена на досягнення головної мети реалізації інтелектуального капіталу – створення доданої вартості, збільшеної на ту частку, що є результатом інтелектуальної діяльності. За таких обставин інноваційно-інтелектуальний продукт набуватиме права об’єкту інтелектуальної власності. Тому постає питання про інвестиційну ефективність використання об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ). Б.Б. Леонтьєвим було запропоновано наступні показники інвестиційної ефективності використання ОІВ [2]: 1. Економічний ефект (Е), отриманий від використання ОІВ розраховується за наступною формулою: Е = ЧП – Кп х Кін (2) де, ЧП – загальний обсяг чистої продукції, отриманої від використання ОІВ; Кп – загальна сума капітальних вкладень; Кін – коефіцієнт індексації, за допомогою якого Кп приводиться до розрахункового року. 2. Термін окупності капітальних вкладень (То), обчислений по чистому доходу від використання ОІВ розраховується за формулою:  (3)де, КП – загальна сума капітальних вкладень у створенні та доведенні об’єкту ІВ до стану, в якому він придатний до використання в запланованих цілях; Д – загальна сума чистого доходу, отриманого від використання ОІВ; ТКВ – термін корисного використання ОІВ. Оцінка інтелектуального капіталу може бути всебічною, в залежності від фази дослідження (формування, розвиток, використання, комерціалізація) та поставленої мети. При цьому вартісна характеристика, до якої слід віднести й оцінку інвестицій в інтелектуальний капітал, є важливим завданням, що потребує подальших досліджень та розробки методичних рекомендацій. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Иванюк И.А. Рыночный механизм воспроизводства интеллектуального капитала: дис. на соискание учен. степени доктора эконом. наук: спец. 08.00.01 «Экономическая теория» / И.И. Иванюк. – Москва: 2004. – 415 с. 2. Леонтьев Б.Б. Оценка коммерческого потенциала объектов интеллектуальной собственности // Инновационное развитие: экономика, интеллектуальные ресурсы, управление знаниями: монография / Под ред. Б.З. Мильнера. – М.: ИНФРА-М, 2010. – Гл. 17. – С. 325-327. 3. Орлова Т.М. Инвестиции в интеллектуальный капитал // Инновационное развитие: экономика, интеллектуальные ресурсы, управление знаниями: монография / Под ред. Б.З. Мильнера. – М.: ИНФРА-М, 2010. – Гл. 16. – С. 306-325. Кравченко Виктория Викторовна Донбасская государственная машиностроительная академия г. Краматорск АНАЛИЗ СОВРЕМЕННЫХ МЕТОДОВ РАСЧЕТА КАЛЬКУЛЯЦИИ СЕБЕСТОИМОСТИ И ОЦЕНКА ВОЗМОЖНОСТЕЙ ИХ ПРИМЕНЕНИЯ В УСЛОВИЯХ УКРАИНСКОЙ ЭКОНОМИКИ Отличительной чертой современного этапа развития экономических отношений является возрастающая роль конкурентной борьбы. Сегодня для того, что бы удержать свои конкурентные позиции на рынке предприятию необходимо выпускать такую продукцию, которая бы максимальным образом могла удовлетворять требования потребителей. Конкурентное преимущество компаний, которые занимаются выпуском такой продукции, основывается: на активном внедрении инноваций, систематическом обновлении ассортимента, совершенствовании процессов организации, технологии производства и методов управления. Это в свою очередь обеспечивает возможность для выпуска принципиально новых по качеству и доступных по цене изделий. Особенно остро в таких жестких условиях стоит вопрос о сохранении приемлемого для предприятия уровня прибыли и снижении затрат на изготовление продукции.[1] Снижение затрат на производство продукции – это стратегическая задача, решение которой позволит предприятию получить дополнительные конкурентные преимущества. Разработка системы мер направленных на снижение стоимости продукции в рамках конкурентной стратегии показала, что возникает необходимость применения нового подхода к расчету калькуляции себестоимости. Метод расчета целевой калькуляции себестоимости (таргет-кост) представляет собой достаточно нестандартный подход к решению проблемы определения целевой цены и прогнозированию будущих затрат на производство. Применение этого метода предоставляет возможность: 1) расширить диапазон поиска резервов снижения себестоимости; 2) вести учет затрат возникающих на стадии проектирования продукции; 3) определять целевую цену на стадии планирования и проектирования. Дополнительные возможности поиска резервов снижения затрат появляются за счет радикального изменения традиционной формулы ценообразования: Себестоимость + Прибыль = Цена (1) Метод целевой себестоимости предусматривает принципиально другой расчет этого показателя: Себестоимость = Цена – Прибыль (2) Цена в это формуле является не расчетной, а заданной величиной, которая определяется на основе сопоставления рыночных показателей спроса и предложения, в ходе проведения маркетинговых исследований. Показатель себестоимости наоборот переходит из разряда заранее заданной величины в разряд управляемой. После определения величины себестоимости начинается работа по проектированию и изготовлению изделия, затраты на производство которого не должны превышать расчетные.[2] Использование на практике метода целевой себестоимости дает возможность: 1) вести активный поиск резервов снижения стоимости продукции на всех стадиях производственного процесса; 2) вовлекать в процесс поиска резервов как можно большее количество участников от менеджера до конечного исполнителя – рабочего; 3) позволяет планировать показатель прибыли компании на стадии проектировки продукции; 4) находить и применять нестандартные подходы для решения задач, требующих инновационного мышления. Еще одним инновационным методом калькуляции, с которым мало знакомы отечественные менеджеры, является метод Кайзен-костинга. Кайзен-костинг - это процесс постепенного снижения затрат на этапе производства продукции, в результате которого достигается необходимый уровень себестоимости и обеспечивается прибыльность производства. Как правило, Кайзен-костинг используется параллельно с Таргет-костингом, так как обе системы имеют одинаковую цель - достижение целевой себестоимости: Таргет-костинг - на этапе проектирования нового изделия, Кайзен-костинг - на этапе производства изделий. Однако применение этих методов в условиях украинской экономики на отечественных предприятиях в их первоначальном виде не только не возможно, но и не целесообразно. Применение методов расчета целевой калькуляции себестоимости в их классической формулировке предполагает наличие определенной степени стабильности как в работе компании, которая принимает на вооружение эти методы, так и общей экономической ситуации в стране. Экономические системы, находящиеся в стадии трансформации экономического механизма, как правило, функционируют в условиях так называемого «неустойчивого равновесия». Роль фактора неопределенности и риска, в переходных системах проявляется особенно остро. Влияние этого фактора существенно тормозит развитие долгосрочного стратегического планирования, однако, как показывает практика, на отечественных предприятиях существует настоятельная потребность в планировании и прогнозировании будущих результатов своей деятельности. Применение метода расчета целевой калькуляции себестоимости позволяет решить эту проблему, поэтому появляется необходимость в проведении мер по адаптации, если не всего метода, то, по крайней мере, отдельных его элементов к условиям функционирования отечественных предприятий. В качестве альтернативы для решения данной проблемы можно предложить создание комбинированной модели, в которой бы органично сочетались отдельные элементы метода целевой себестоимости (таргет-кост) и нормативного метода, или, как его часто называют системой управления затратами по отклонениям. Преимущества создания такой модели в том, что сочетание элементов двух методов позволило бы соединить в единое целое два важных процесса: процесс проектирования продукции с использованием принципов метода целевой калькуляции себестоимости и производственный процесс, используя нормативный метод. Расчет показателя целевой себестоимости определяет внутреннюю норму затрат на конкретный вид продукции, на стадии проектирования. Анализ реальных затрат, рассчитанных нормативным методом, позволит выявить возникшие на стадии производства отклонения, и детально разобраться в причинах их возникновения. После анализа причин, которые привели к отклонению реальных затрат от нормативных (расчетных), разрабатываются мероприятия по устранению имеющихся не соответствий.[3] Для того, что бы вовремя реагировать на произошедшие в процессе производства отклонения модель должна функционировать в режиме реального времени. Применение комбинированный системы расчета себестоимости дает возможность решить ряд важных задач: 1) прогнозировать результаты деятельности предприятия, что создает основу для разработки планов перспективного развития и определения конкурентной позиции; 2) позволяет создать мобильную систему внутренних нормативов; 3) создает условия для применения системы оперативного реагирования на возникшие в показателях отклонения. Анализ экономической ситуации на отечественных предприятиях показал, что для применения методов расчета целевой калькуляции в их классической формулировке не имеется возможностей. В качестве альтернативного варианта предлагается использование комбинированной модели, которая является более адаптированной к условиям функционирования отечественных предприятий. Литература: 1. Славников Д.В. TARGET COSTING как метод целевого стратегического управления затратами – htlp://www. mevriz.ru// articles/2005/6/3939.html 2. Редченко К. Японский след в стратегическом управлении затратами таргет-кост.–ers. donntu. edu.ua/2005/mech/ byshkova. 3. Карпова Т.П. Управленческий учет: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 2002.- с. 227-234 Куруцова Ельвіра Сіражутдинівна Здобувач кафедри обліку, аналізу і аудиту Одеського національного політехнічного університету Начальник відділення № 13 «Філії «Одеське РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», м. Одеса elvira.kurutsova@odesa.fcbank.com.ua |