Розділ об’єкт злочину, передбаченого ст

Вид материала

Документы

Содержание 4.3. Вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, у великому чи в особливо великому розмірі

Подобный материал:

• Тема: об’єкт злочину, 45.29kb.
• Тематичний план спецкурсу 5 програма спецкурсу 6 Тема Поняття злочину та його ознаки, 1387.34kb.
• Міністерство освіти І науки україни київський національний університет імені тараса, 994.2kb.
• Суб'єкт злочину, 35.62kb.
• Запрудського Ігоря Сьомовича, що носить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 365, 94.66kb.
• 1 Особистість (людина) як суб'єкт І об'єкт суспільних стосунків 37 Розділ, 397.9kb.
• Об’єкт злочину як підстава для побудови системної особливої частини кримінального кодексу, 351.91kb.
• Розділ 1 поняття І ознаки підбурювання до злочину, 557.87kb.
• З м І с т вступ С. 3 Розділ 1 Об'єкт І предмет пошкодження об'єктів магістральних нафто-,, 232.92kb.
• 4 розділ прокуратура в механізмі української держави: політико-правовий аналіз, 1123.92kb.

4.3. Вчинення злочину, передбаченого ст. 199 КК, у великому чи в особливо великому розмірі

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо предметом злочину є підроблені іноземні грошові знаки або державні цінні папери, номіновані в іноземній валюті, для визначення розміру має бути здійснене їх перерахування у національну валюту України за курсом НБ, що діяв на момент вчинення злочину.

Встановлення наявності великого чи особливо великого розміру як кваліфікуючих ознак даного злочину має здійснюватись виходячи із розміру (грошового значення) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який відповідно до законодавства діяв на момент вчинення злочину. Зміна розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян після вчинення відповідного злочину не є підставою для перегляду питання про наявність у діях винного відповідної кваліфікуючої ознаки.

Наразі він становить 17 грн., отже даний злочин слід вважати вчиненим у великому розмірі, якщо сума підробки становить понад 3400 гривен, в особливо великому – коли сума підробки становить понад 6800 гривень.

Слід зазначити, що аналіз судової практики свідчить про нехтування цією нормою. Так, якщо проаналізувати тільки ті справи, матеріали яких використані в даній дипломній роботі, то можна виявити такі моменти.

29 липня 2008 року Любомльський районний суд Волинської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення Л., уродженця села Пшедбуж Лодзького воєводства Республіки Польща, поляка, громадянина Республіки Польща, середньої освіти, одруженого, власника комерційно-послугової фірми «Л.», раніше не судимого,у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.199 КК України, зокрема встановив таке.

Л. 03 квітня 2008 року біля 22 години як пасажир автомобіля «Фольксваген Бора» ввіз в Україну через митний пост Ягодин Ягодинської митниці з метою збуту завідомо підроблені 9900 польських злотих 99-ма банкнотами номіналом по 100 злотих.

З них він збув 3000 по курсу 2,20 за злотий та намагався збути ще 5000. Таким чином, він ввіз на територію Україну, зберігав та перевозив підроблених грошей більш ніж на 20000 гривень, збув підроблених грошей на 6600 гривень. Це дає підстави кваліфікувати його дії за розглядуваною особливо кваліфікуючою ознакою, однак суд не бере до уваги дану обставину [].

16 липня 2007 року, приблизно в 17 годину. Р., маючи намір на збут підробленої національної валюти у вигляді банкнот Національного банку України, вступив у попередню змову з О., Л. і неповнолітнім М. Здійснюючи задумане, Р., О., Л. і М., розподіливши між собою ролі, спрямовані на досягнення єдиної мети збуту підроблених грошей, збули Б. 1500 гривень у вигляді банкнот достоїнством по 50 гривень кожна як засіб платежу, купивши на них у Б. 3 бідона меду.

18 липня 2007 року, приблизно в 19 годину. Р., О. і неповнолітній М., перебуваючи в попередній змові між собою, повторно приїхали в с. Шелестівка Меловського району для збуту підробленої національної валюти у вигляді банкнот Національного банку України на автомобілі, що належить Р., до Б. Здійснюючи задумане, Р., О., М., розподіливши між собою ролі для збуту підроблених грошей, збули їх Б., використовуючи як засіб платежу, у сумі 2000 гривень у вигляді банкнот достоїнством по 50 гривень і по 200 гривень, купивши на них у Б. 4 бідона меду. А також збули 50 гривень у вигляді однієї купюри підроблених грошових одиниць за послугу по перекладці меду в привезені ними бідони.

Таким чином, винні заподіяли потерпілому загальної шкоди на суму 3550 гривень. Даний злочин був кваліфікований судом як продовжуваний, однак не був кваліфікований як здійснений у великих розмірах [].


Отже, підводячи підсумки даного розділу, можна стверджувати таке.

Під кваліфікуючими ознаками слід розуміти зазначені в законі характерні для частини злочинів відповідного виду істотні обставини, що відображають типову, значно змінену в порівнянні з основним складом злочину ступінь суспільної небезпеки вчиненого й особистості винного, що впливають на законодавчу оцінку (кваліфікацію) вчиненого й міру відповідальності й відповідного покарання у бік обтяження. Відповідно, особливо кваліфікуючими ознаками злочину є аналогічні обставини, які істотно впливають на кваліфікацію дій винної особи.

Кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.199 КК, є вчинення цього злочину повторно, вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб та вчинення цього злочину у великих розмірах.

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину, передбаченого ст.199 КК, є вчинення цього злочину організованою групою та вчинення цього злочину в особливо великих розмірах.

За змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 32 повторність можуть утворювати:

а) злочини одного виду (тотожні злочини) - незалежно від того, передбачена їх повторність в Особливій частині КК чи ні;

б) однорідні злочини - лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК.

Ст. 32 не обумовлює повторність умисних злочинів певною стадією їх вчинення. Отже, повторність може утворити будь-який варіант поєднання закінчених, закінчених та незакінчених або незакінчених умисних злочинів одного виду чи умисних однорідних злочинів. На наявність повторності також не впливає факт вчинення відповідних злочинів одноособово чи у співучасті.

Чинний КК вперше на законодавчому рівні проводить розмежування повторності злочинів та продовжуваного злочину.

За змістом ч. 2 ст. 32 продовжуваний злочин - це злочин, який складається з кількох (двох або більше) тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. Отже, за об'єктивними ознаками повторність злочинів одного виду і продовжуваний злочин зовні можуть співпадати. Однак за суб'єктивними ознаками вони суттєво відрізняються між собою.

При повторності злочинів кожне з вчинених особою діянь характеризується власним суб'єктивним змістом в межах певного виду вини і, відповідно, у поєднанні з іншими обставинами утворює окремий склад злочину. Такий склад злочину є самостійною підставою кримінальної відповідальності особи - незалежно від вчинення нею іншого злочину (злочинів).

В межах продовжуваного злочину єдиний злочинний намір (єдність умислу) особи пов'язує кожне з вчинених нею діянь з іншими діяннями таким чином, що всі діяння стають компонентами єдиної діяльності особи. В кримінально-правовому плані кожне діяння охоплюється одним і тим же юридичним складом злочину і, відповідно, стає елементом одиничного (єдиного) злочину.

Таким чином, повторність злочинів як форма їх множинності і продовжуваний злочин як особливий різновид одиничного злочину є принципово різними, по суті, протилежними кримінально-правовими явищами. Тому якщо предметом кримінально-правової оцінки є декілька тотожних за своїми об'єктивними ознаками діянь, поєднання таких діянь не може одночасно утворювати і повторність злочинів, і єдиний продовжуваний злочин.

Відповідно до чинного законодавства злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об’єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об’єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Злочин визнається вчиненим злочинною організацією, якщо він скоєний стійким ієрархічним об’єднанням декількох осіб (три і більше), члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.

Злочин може кваліфікуватись за ч. 2 ст. 199 як вчинений у великому розмірі, якщо сума підробки у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вчинення цього злочину в особливо великому розмірі має місце тоді, коли сума підробки який становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім відмежування повторності злочинів від продовжуваного злочину, про що прямо зазначено в ч. 2 ст. 32, цю форму множинності злочинів необхідно відрізняти також від так званого складеного злочину та злочину, склад якого передбачає кілька альтернативних діянь.

Складений злочин - це особливий різновид одиничного злочину, юридичний склад якого за певних умов охоплює вчинені особою в різний час діяння, що мають ознаки окремих (самостійних) злочинів. У цьому разі, як і при вчиненні продовжуваного злочину, такі діяння стають елементами одиничного злочину і в межах кримінально-правової кваліфікації самостійними злочинами не визнаються.

Склад злочину з кількома альтернативними діяннями, як правило, передбачає матеріалізований об'єкт злочинного впливу (предмет злочину чи потерпілого). Вчинення кількох таких діянь у різний час не утворює повторності злочинів тоді, коли вони стосуються одного і того ж об'єкта злочинного впливу і охоплюються єдиним умислом особи.