Спецкурс для студентів вищих навчальних

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Програма виробничої практики для студентів із спеціальності „Фізика твердого тіла, 143.26kb.
• Академічний курс Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 8436.32kb.
• Призначений для студентів заочної форми навчання вищих технічних навчальних закладів, 3779.66kb.
• Про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (витяги), 61.83kb.
• Міністерство охорони здоров’я України буковинський державний медичний університет, 414.27kb.
• М. Б. та інші практикум з проходження практик студентами вищих навчальних закладів, 3048.19kb.
• В. С. Журавського Затверджено Міністерством освіти І науки України як підручник для, 7110.73kb.
• Навчальному році Всеукраїнський конкурс студентських наукових робіт з природничих,, 430.73kb.
• Методичні рекомендації розроблені в ідповідно до "Положення про проведення практики, 189.63kb.
• На перший курс вищих військових навчальних закладів, 324.02kb.

на цих землях продовжувала зростати, досягнувши 3814,9 тис. осіб, у тому числі у Східній Галичині—до 3019,6 тис. осіб (62,7%), у Західній Галичині—до 86,2 тис. осіб, на Буковині—до 297,8 тис. осіб і на Закарпатті—до 411,3 тис. осіб.

Якщо порівнювати зміни за XIX ст. з попереднім, то частка українців серед місцевого населення у Східній Галичині та на Бу­ковині зросла, а на Закарпатті і подекуди в Західній Галичині зменшилася. За 10-17 років XX ст. загальна кількість українців на землях, що перебували під владою монархії, зросла до 4131,8 тис. осіб, у тому числі в Східній Галичині—до 3293,1 тис. осіб, у Захід­ній Галичині—до 86,5 тис. осіб, на Буковині—до 305,1 тис. осіб і на Закарпатті—до 477,1 тис. осіб. Оскільки протягом двох століть при зростанні загальної кількості українців в імперії темпи їх приросту були меншими, ніж усього населення, їх питома зага серед населення імперії знизилася з 9,3% у 1719 р, до 8,4% у 1910- 1917 рр.

Причини цього полягають утому, що в Австро-Угорській імпе­рії, як і в Росії, відбувався активний процес поділу народів на ти­тульний (німців) та «нацменшини», до яких належали й україн­ці. Для титульного народу були створені істотні переваги, а для інших народів економічні, політичні, культурні, у тому числі і мовні умови були значно гірші. З 1719 р. до 1795 рр., як ми вже зазначали, збільшилася їх кількість в усіх регіонах імперії. їх пи­тома вага серед місцевого населення дещо зросла у Східній Га­личині—з 79,2% до 79,9%, у Західній Галичині—з 5,2% до 5,7%, на Закарпатті—з 27% до 31,1%, а на Буковині—з 5% до 73,7%. І хоча за наступне століття продовжувала зростати загальна кіль­кість українців, їх питома вага серед місцевого населення суттє­во знизилися: у Східній Галичині—до 62,7%, у Західній Галичи­ні—до 3,4%, на Буковині—до 40,8% і на Закарпатті—до 15,3%. Ці тенденції продовжувалися і в перші десятиріччя XX ст. Част­ка українців у Східній Галичині знизилася до 61,7%, у Західній Галичині—до 3,2%, на Буковині—до 38,1%. Лише на Закарпатті одночасно із зростанням загальної чисельності українців дещо зросла їх питома вага—до 15,7%. Як бачимо, у XX столітті дест­руктивні процеси щодо українського населення в складі Австро- Угорщини проявилися ще більш інтенсивно, ніж у попередньому.

Таким чином, на українських землях, які перебували під вла­дою як Російської, так і Австро-Угорської імперій, негативна по­літика урядів щодо «нацменшин», створення відносно кращих умов для соціально-економічного та суспільно-політичного жит­тя титульних етносів і гірших—для інших народів вплинули і на демографічну ситуацію.

Український етнос на землях колишнього СРСР

1. Рух населення СРСР, союзних республік та регіонів.
   
2. Українці в колишньому Радянському Союзі.
   
3. Національний склад республіки.
   

1. У процесі формування поліетнічної держави виникає питан­ня проїї державні кордони. Воно гостро постало і перед Централь­ною Радою. Оскільки більшість її лідерів (зокрема М. Грушевсь- кий, В. Винниченко та інші) перебували в полоні соціалістичних ілюзій, до першої агресії більшовицької Росії у їхній програмі пе­редбачалася побудова соціалізму в усьому світі. Можливо, це од­на з причин, через яку наші лідери певною мірою недооцінювали територіальне питання. Навряд чи вони не знали думок щодо цьо­го українських вчених. Тому опублікована Центральною Радою в І Універсалі територія, яка обмежувалася дев’ятьма губерніями, була вже суттєвою поступкою більшовицькій Росії Такий підхід значною мірою збігався з програмою Кирило-Мефодіївського то­вариства, за якою на території Російської імперії мала бути по­будована федерація окремих слов’янських держав, у тому числі й українського етносу.

Напевно, тиск радянського уряду на українську делегацію, котра приїхала до Москви після опублікування Центральною Радою І Універсалу, мав би насторожити наших лідерів. В ньо­му державні кордони республіки встановлювалися в межах

9. губерній колишньої Російської імперії. Центральна Рада вва­жала, що за етнічними принципом до нашої республіки мають належати Волинська, Катеринославська, Київська, Подільська, Полтавська, Таврійська, Харківська, Херсонська та Чернігівська губернії. Але українські політики дещо легковажно, а можли­во, щоб не загострювати стосунки з більшовицьким урядом Москви, не взяли до уваги історичні реалії того часу. Наші відо­мі вчені, керуючись етнічним принципом, на той час відноси-