План Історія ставлення суспільства до природи в процесі індустріального розвитку виробництва. Зростання населення І його матеріальних потреб як основна причина погіршення стану довкілля
| Вид материала | Документы |
СодержаниеВиди забруднень, обумовлені джерелом походження Назва забруднювача Окис вуглецю ( СО ) – чадний газ. Сірчаний ангідрид ( SO Фенол і його сполуки |
- План. І. Психологічні І соціально-педагогічні проблеми підліткового віку: а об’єктивні, 470.64kb.
- План Вступ Поняття суспільства. Діалектично-матеріалістичний підхід до аналізу суспільних, 303.78kb.
- Назва реферату: Лекції по трудовому праву України Розділ, 2190.54kb.
- В. В., Рябченко Л. О. Формування економічної свідомості І ставлення до грошей у процесі, 135.19kb.
- І. Актуальність проекту, 149.85kb.
- Тенденції розвитку світового господарства, 119kb.
- Закон зростання потреб І соціально-економічна ефективність виробництва > Економічні, 366.58kb.
- Реферат на тему: Порядок кредитування населення, 15.95kb.
- Тема: Довкілля. Що вивчає наука «Екологія», 44.89kb.
- Про необхідність створення національного природного парку “Дністровський каньйон” для, 722.38kb.
План
Стан навколишнього середовища в Україні: загальна характеристика
2. Забруднення довкілля, його джерела і види.
Нормування забруднень і його показники.
1. Не варто думати, що у колишньому СРСР, до складу якого входила Україна, зовсім ігнорувалися питання збереження довкілля. Так, на виконання рішень органів влади СРСР в галузі природокористування у післявоєнні роки, зокрема датованого 1948-м роком “Про план полезахисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництво ставів і водойм для забезпечення високих і сталих врожаїв у степових і лісостепових районах Європейської частини СРСР”, було створено більше 400 тис. га полезахисних лісосмуг, заліснені сильноеродовані землі на площі понад 1,4 млн. га (з них 150 тис. га по берегах річок і водойм). Але, разом з тим, ігнорувалися закони природи й усталені форми природокористування на фоні небувалого розмаху гігантоманії. Так, під час будівництва штучних водосховищ на Дніпрі було втрачено чимало земельних ділянок, цінних не лише в сільськогосподарському, а й в еколого-культурному аспекті. Крім того, набували розмаху плани зрошення (іригація), осушення боліт (меліорація) та поліпшеного використання земельних ресурсів (хімізація). Наслідком невпинного розширення площ орних земель стало зникнення близько 3000 малих річок України, швидка ерозія земель, виникнення умов для пилових бур.
Нинішня екологічна ситуація в Україні формувалася протягом тривалого періоду. На сьогодні вона має один з найвищих у світі показників техногенних навантажень на природне середовище. В нашій країні в максимальній мірі залучені до господарського обороту земельні, водні, лісові та мінерально-сировинні ресурси.
За територією Україна займала лише 2,7 % загальної площі колишнього СРСР, але в ній було зосереджено приблизно 20 % його промислового потенціалу. За деякими видами продукції її частка досягала 30 – 50 % і більше (сталь, чавун, цукор та ін.). В першу чергу це стосувалося базових галузей індустрії та сільського господарства, тобто галузей, які найбільш негативно впливають на природу. Україна й на сьогодні залишається індустріальним гігантом Європи.
Впровадження та нарощування ресурсоємних виробництв і технологій у більшості випадків не супроводжувалося будівництвом відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.
Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями і призвели до різкого погіршення стану здоров’я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності населення. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації поглиблюються великими регіональними кризами.
До найбільшої з таких криз слід віднести аварію на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 р., наслідки якої не обмежились територією України, а вплинули на екологічний стан багатьох інших країн. Але тільки в Україні в її результаті понад 41 тис. км2 (7 %) території було забруднено радіонуклідами, близько 46 тис. га орної землі та 46 тис. га лісу за рівнями забруднення, що перевищують 15 кюрі на квадратний кілометр (кі/км2), вилучено з господарського обороту. Зона відчуження Чорнобиля становить серйозну загрозу для навколишнього середовища внаслідок наявності 800 поховань радіоактивних відходів.
За нашою державою закріпився статус зони економічного лиха. Це, зокрема, підтверджують розраховані Радою з вивчення продуктивних сил України, одним з науково-дослідних інститутів Національної Академії Наук України, дані про ступінь забрудненості її території:
|
|
Особливо негативним є той факт, що регіони з гострою кризовою екологічною ситуацією мають найвищу густоту населення. Це, насамперед, Донбас, Кривбас, Дніпропетровська, Запорізька та Харківська агломерації. Нині тут проживає понад четверть всього населення України.
Незважаючи на спад виробництва, не всі показники забруднень навколишнього середовища зменшились за своїми обсягами. У 1999 р. викиди в атмосферу становили в Україні 44 відсотки від рівня 1991 року, а от викиди забруднюючих речовин у водні об’єкти зросли в 4,25 разів.
2. Стан довкілля змінюється, як правило, в гірший бік, в результаті надходження або виникнення нових, не характерних для нього фізичних, хімічних або біологічних речовин, агентів або перевищення за розглянутий час природного, такого, що відповідає середньому за багато років, рівня концентрації названих агентів у середовищі. Цей процес називається забрудненням середовища.
Забруднення навколишнього середовища може обумовлюватись дією природних сил (виверження вулканів, землетруси, повені, сонячна радіація та ін.). Але основною його причиною є інтенсивна матеріальна діяльність людей.
Джерелами забруднення довкілля фактично є всі види матеріальної діяльності людей. Однак особливо великої шкоди завдають йому такі галузі як вугільна, гірничовидобувна, металургійна, хімічна, цементна і целюлозно-паперова промисловість, електроенергетика, транспорт, окремі види сільськогосподарського виробництва, житлово-комунальне господарство.
Названі галузі негативно впливають практично на всю сукупність сфер довкілля – атмосферне повітря, водне середовище, грунти, надра, рослинний і тваринний світ, але кожна окремо взята завдає певній сфері особливо великої шкоди. Наприклад, вуглевидобування та гірничо-видобувна діяльність, насамперед, інтенсивно вичерпує надра і нівечить ландшафт територій; металургійна промисловість, теплоенергетика і транспорт в значній мірі забруднюють атмосферне повітря; індустріальне ведення землеробства в найбільшій мірі приводить до деградації грунтів; житлово-комунальне господарство у великих обсягах забруднює водне середовище.
В усіх розвинутих країнах найбільшим забруднювачем довкілля є автотранспорт, який дає, в залежності від структури національної економіки, до 60 % загального обсягу забруднення атмосферного повітря, в тому числі в містах – до 80 %
В Україні найбільш забруднюючою галуззю, крім автотранспорту, є електроенергетика – спричиняє понад 30 % забруднення атмосфери.
За певними ознаками можна виділити такі види забруднення:
- за об’єктами – забруднення атмосфери, води, біосфери;
- за масштабами розповсюдження – локальне, регіональне, глобальне.
- за часом дії – не стійкі, середньо тривалої стійкості, стійкі;
- за способом впливу – прямої та не прямої дії на біоту;
- в залежності від участі людини у їх виникненні – навмисні, супутні, аварійно-випадкові;
- в залежності від джерела – механічні, фізичні, хімічні, біологічні.
Дамо деякі пояснення до окремих видів забруднення.
Під навмисними забрудненнями маються на увазі використання родючих земель під забудову, вирубування лісів, нераціональне використання водних ресурсів тощо. Супутні забруднення – це поступове погіршення стану атмосфери, водного середовища, грунтів, надр, флори і фауни від антропогенної діяльності взятої в цілому.
Види забруднень, обумовлені джерелом походження
| Види забруднень | Їх прояв |
| Механічні | Забруднення середовища агентами, які мають на нього механічний вплив без фізико-хімічних і біологічних наслідків ( вироби з пластмас, скло, цегла та ін. інертні матеріали); |
| Фізичні | Забруднення, пов’язані зі зміною фізичних параметрів середовища: температурно-енергетичних (забруднення теплове), хвильових (забруднення світлове, шумове та електромагнітне), радіаційних (забруднення радіоактивне); |
| Хімічні | Зміна природних хімічних властивостей середовища, а також проникнення в нього речовин, яких в ньому не було, або були в менших концентраціях; |
| Біологічні | Випадкове або за участю людини проникнення в екосистеми і технологічне обладнання чужих їм видів тварин і рослин, які при масовому розмноженні пригнічують їх або шкодять їх функціонуванню. |
На сьогодні найбільш масштабними і суттєвими за своїми наслідками є хімічні забруднення. Насамперед, за ними повсюдно і регулярно ведуться спостереження з боку спеціально уповноважених відомств, підприємств, які здійснюють виробничу діяльність і є забруднювачами довкілля, та з боку екологічних громадських організацій.
3. У практиці контролю за надходженням у навколишнє середовище тих чи інших забруднювачів використовується ряд нормативних показників. Найбільш вживаним серед них є показник гранично допустимої концентрації (ГДК) – максимальної кількості шкідливої речовини в одиниці обсягу або маси середовища (в мг на 1 м3 повітря, 1 л рідини чи 1 кг твердої речовини), періодична чи цілодобова дія якої на організм людини не спричиняє прямого чи побічного шкідливого впливу на її здоров’я та здоров’я нащадків. Сьогодні при нормуванні ГДК враховують також вплив забруднювачів на диких тварин, рослини, гриби і мікроорганізми, на клімат, прозорість атмосфери і санітарно-побутові умови життя. Нормативи ГДК, що затверджуються Міністерством охорони здоров’я, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі, 200 - у водному та 100 - у грунті.
Для кожної речовини встановлюються два нормативи ГДК:
максимальна разова ГДК, яка викликає рефлекторні реакції у людини (запах, тепло, світло тощо) внаслідок 20-хвилинної дії на людину;
- середньодобова ГДК, яка не має шкідливого впливу на людину, в разі тривалої дії.
Різні шкідливі речовини можуть чинити подібний несприятливий вплив на організм. У таких випадках відбувається так званий ефект сумації. В зв’язку з цим, з рівнем відповідної ГДК потрібно порівнювати, наприклад, сумарну концентрацію фенолу і ацетону, або озону, діоксиду азоту і формальдегіду, оскільки вони здійснюють подібний несприятливий вплив на організм і їм властивий ефект сумації. В такому випадку, не зважаючи, що кожна з вказаних речовин наявна в концентрації меншій, ніж установлена для них ГДК, якщо їх сумарна концентрація перевищує ГДК, установлену для будь-якої з цих речовин, то забруднення середовища перевищує допустиму норму.
Крім показника ГДК, для визначення і контролю забруднення повітряного середовища використовується показник гранично допустимого викиду (ГВД). ГВД – це кількість шкідливих речовин, яка не повинна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів повітря на межі санітарної зони не була вищою від ГДК.
Показником гранично допустимого скиду (ГДС) вимірюється маса забруднюючих речовин, максимально дозволена до надходження у водний об’єкт зі стічними водами з наступним відведенням з нього за одиницю часу з метою забезпечення нормативного рівня якості води в контрольному пункті.
Контроль за якістю водних ресурсів також здійснюється на основі зіставлення фонової концентрації з ГДК. Але нормативи на якість води, в залежності від категорії водокористування, є різними. Найбільш високі вони для господарського питного водопостачання, дещо нижчі для культурно-побутового призначення (купання, водні види спорту), ще нижчі – для рибогосподарського призначення.
Для контролю за якістю грунтів використовується показник допустимої залишкової кількості (ДЗК) пестицидів, нітратів, фосфатів та інших внесених до грунту хімічних речовин. У грунті поблизу великих міст визначається наявність і концентрація важких металів. На можливий їх вміст перевіряють харчові продукти та корм для худоби.
Тема 7. Вплив змін екологічного стану довкілля
на здоров’я людини.
План.
1.Загальна характеристика впливу забруднень на здоров’я людини.
2.Вплив на здоров’я людини основних забруднюючих речовин.
1. Масштабні дослідження, які проводились американськими медиками на протязі довгого часу з метою визначення основних чинників стану здоров’я людей, показали наступне. Від ефективності медичних профілактичних заходів і якості медичної допомоги він залежить приблизно на 10%. Спадковість, стан генетичного фонду людей визначає здоров’я людини на 20%. Спосіб та економічні умови життя – шкідливі звички, якість харчування, умови праці, побутові умови, - це ще 50% впливу на здоров’я людини. І 20%, що залишились, - це чинник складних природно-кліматичних умов, але, головним чином, несприятливої екологічної обстановки, забруднення повітря, води і грунту.
В Україні за період з 1990 р. до 1999 р. смертність, з розрахунку кількості померлих на 1000 чоловік населення, зросла з 12,1 до 14, 8, тобто в 1,2 рази ( у 1995 р. цей показник навіть досягав значення 15,2 ). Без сумніву, однією з основних причин цього є погіршення екологічного стану природного середовища.
Ще однією ознакою значного впливу несприятливої екологічної обстановки на стан здоров’я жителів України є показник співвідношення гострих інфекційних та хронічних захворювань. Інфекційні захворювання становили у 1999 р. лише 5% всіх захворювань, в той час як ще до другої світової війни вони були основною причиною смертності. Їх місце зайняли хвороби системи кровообігу та онкологічні захворювання, частка яких у структурі причин смертності становила відповідно 60 і 13 відсотків.
Майже всі забруднювачі довкілля, безпосередньо, чи через певні трофічні ланки, є шкідливими для людини. У великій мірі шкодить його здоров’ю енергетичне забруднення – шум, електромагнітне та радіоактивне випромінювання. Так, шумове забруднення приводить до підвищення втомлюваності людини, зниження розумової активності, роздратованості, а при постійному рівні шуму в 90-100 децибел – до поступової втрати слуху.
Електромагнітне забруднення, яке виникає в результаті зміни електромагнітних властивостей середовища (поблизу ліній електропередач, радіо- та телевізійних антен, деяких промислових установок), шкодить нервовій системі, функціональні зміни якої приводять до порушень інших систем організму та процесів обміну.
Добре відомі негативні наслідки радіоактивного забруднення.
Дуже шкідливим для здоров’я людини є попадання в його організм різних забруднюючих речовин. Відомо більш як 200 речовин, які забруднюють навколишнє середовище. З освоєнням нових технологій і створенням нових продуктів кількість таких речовин зростатиме.
З газів найбільш небезпечними (враховуючи значні обсяги їх надходження у атмосферу) є діоксид вуглецю, оксиди сірки та азоту, сполуки фтору, аміаку. Забруднюють атмосферу також пил, дим, аерозолі.
В значних обсягах попадають до грунту і несуть велику небезпеку для здоров’я людини фосфати, нітрати, нітріти, а також сполуки важких металів – ртуті, свинцю, кадмію тощо.
Для кращого розуміння можливого впливу забруднюючих речовин на людину, наводимо дані про відносну їх агресивність. Показник агресивності речовини (коефіцієнт &) визначається по відношенню до такого розповсюдженого забруднювача, як окис вуглецю, рівень агресивності якого прирівнюється до 1,0.
| Назва забруднювача | Коефіцієнт & |
| Окис вуглецю | 1,00 |
| Ацетон | 2,38 |
| Аміак | 4,04 |
| Окиси натрію, магнію, кальцію, заліза, калію, стронцію, молібдену, вольфраму, вісмуту | 13,90 |
| Сірчаний ангідрид | 16,50 |
| Окиси алюмінію | 16,90 |
| Вуглеводні (легкі низькомолекулярні) | 19,38 |
| Пил деревинний | 19,60 |
| Пил кам’яновугільний | 40,00 |
| Окиси азоту ( в перерахунку на NO2 ) | 41,10 |
| Пил вуглецю (без домішок) | 41,50 |
| Пил цементний | 45,00 |
| Сірчана кислота | 49,00 |
| Пил коксовий та агломераційний | 100,00 |
| Фенол | 170,00 |
| Тверді частки, які викидаються дизелями, паливними та іншими установками, що спалюють мазути і гази | 200,00 |
| Марганець і його окиси | 705,00 |
| Нікель і його окиси | 5475,00 |
| Неорганічні сполуки ртуті | 2,24х104 |
| Бенз(а)пірен | 1,26х106 |
2. Найбільш розповсюджені забруднюючі речовини, насамперед через повітряне середовище, впливають на здоров’я людей таким чином.
Окис вуглецю ( СО ) – чадний газ. Утворюється внаслідок неповного згорання кам’яного вугілля, газу, деревини, нафти, бензину. Вже при концентрації 1% він негативно впливає на рослини, тварин і людину. Шкода СО для людини полягає в тому, що, потрапляючи в кров, він позбавляє еритроцити (червоні кров’яні тільця ) здатності транспортувати кисень, настає задуха, запаморочення і навіть смерть.
Сірчаний ангідрид ( SO3 ) утворюється внаслідок окислення сірчистого ангідриду
( SO2 ) в атмосфері під час фотохімічних і каталітичних реакцій і є аерозолем або розчином сірчаної кислоти в дощовій воді, яка підкислює грунти, руйнує різні матеріали, спричиняє захворювання у людини легеневої системи та дихальних шляхів. Його найбільше в районах хімічної, нафтохімічної та металургійної промисловості, ТЕС, коксохімічних і цементних заводів.
Окиси азоту (NO , NO2 , N2O ) для людини в сорок разів більш небезпечні, ніж СО. Їх багато в районах розміщення хімічних та металургійних заводів, ТЕС, в районах, де проходять автомагістралі. З’єднуючись з водою в дихальних шляхах людини, вони утворюють азотну та азотисту кислоти, що спричинює сильні подразнення слизових оболонок і в результаті приводить до тяжких захворювань всього організму.
Аміак ( NH3 ) в промисловості і торгівлі використовується в холодильних установках. Розчин аміаку у воді – це нашатирний спирт. Впливає на органи дихання і центральну нервову систему, спричиняє катар верхніх дихальних шляхів, знижує імунітет проти інфекцій.
Свинець( Pb ) – токсичний важкий метал. Головним джерелом надходження є автотранспорт. Наявність в крові людини навіть незначної кількості цього металу призводить до зниження інтелектуальної активності, неуважності, затримки росту і, в той же час, до перезбудження та агресивності у поведінці.
Ртуть ( Hg ) – при випаровуванні уражає систему травлення, нирки, нервову систему, призводить до тремтіння рук.
Фенол і його сполуки – спричиняють ембріотоксичний вплив, тобто отруєння ними призводить до народження нежиттєздатних дітей з аномаліями розвитку. Міститься в деяких смолах, лаках і пластмасах.
Суттєво впливає на стан здоров’я людей забруднення питної води. Найчастіше перевищується у воді рівень ГДК таких хімічних речовин як нітрати, сполуки фтору, хлорорганічні сполуки, ароматичні вуглеводні, ртуть, свинець, кадмій тощо Ці речовини викликають інтоксикацію організму, шлункові та серцево-судинні хвороби, а деякі з них приводять до онкологічних захворювань ( ароматичні вуглеводні ).
Широко застосовуваний для боротьби з біологічним забрудненням питної води хлор дає значний негативний побічний ефект. Він здатний викликати зниження імунітету, захворювання печінки, нирок, інших внутрішніх органів як у людини, котра споживає воду, так і у її нащадків. Розвинені країни швидко відреагували на виявлену небезпеку застосування хлору і помітно підвищили контроль за вмістом у питній воді шкідливих хлорорганічних сполук. В Україні ж в цьому відношенні не змінилось майже нічого.