Geum.ru

В. В., Рябченко Л. О. Формування економічної свідомості І ставлення до грошей у процесі соціалізації особистості постановка проблеми

Вид материалаДокументы

Содержание


Аналіз останніх досліджень і публікацій
Постановка завдання.
Виклад основного матеріалу
Висновки та перспективи подальших досліджень.
Подобный материал:
УДК 378:37.032

© 2007

Орел В.В., Рябченко Л.О.


ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СВІДОМОСТІ І СТАВЛЕННЯ ДО ГРОШЕЙ У ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ


Постановка проблеми. Відомо, що в різних країнах у дітей і підлітків формується економічна свідомість, уявлення про гроші та ставлення до них у залежності від особливостей їхнього входження у світ дорослих. У процесі особистісного розвитку і соціалізації індивіда поступово змінюється його уявлення про функціонування економіки і призначення грошей, що не може не позначитися на загальному формуванні його особистості.

Соціокультурні настанови щодо функції грошей, використання їх як засобу виховання змінювалися в суспільній свідомості протягом минулого століття. Так, соціолог В.Зелінгер, аналізуючи педагогічні журнали для батьків початку ХХ століття, відзначає, що педагоги в цей період запевняли батьків у необхідності платити дітям щодня або щотижня за підтримання порядку в їхніх кімнатах або за інші домашні справи, демонструючи цим зв’язок між роботою та її грошовою оплатою.

У 30-і роки в педагогіці вважалося, що головна функція грошей полягає в тому, що вони сприяють формуванню у дітей відчуття цін, і характер їх надання змінився на протилежний – педагоги рекомендували забезпечувати молодших членів сімей кишеньковими грішми поза будь-яким зв’язком з виконуваною ними роботою.

У дослідженнях 50-х – 70-х років ішлося переважно про своєчасне формування у дітей та молоді однієї з основних навичок, необхідної для функціонування людини в суспільстві, знань і вмінь, що дозволяють миттєво зорієнтуватися в швидких суспільних змінах, умінь подати себе серед рівних і обійти конкурентів завдяки вдалій інтеграції в економічну структуру.

Сьогодні в українському суспільстві ставлення до грошей формується, за словами В. Москаленко, під впливом чотирьох різноспрямованих тенденцій. По-перше, існує традиційна економічна свідомість, пов’язана із зрівнялівкою радянських часів, сприйняттям грошей як абстрактної цінності, про котру навіть говорити незручно. По-друге, зберігається радянський менталітет, що розглядає гроші як засіб експлуатації і нерівності, якого треба позбутися, оскільки багатство людини визначається багатством суспільства. По-третє, відчутний вплив західного економізму, який ставить грошові відносини в центр соціальних відносин, зв’язків і пріоритетів. По-четверте, на це відношення істотно впливає кризовий характер економіки [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На думку О.Дейнеки, під економічною свідомістю слід розуміти „...системну складову свідомості, вищий рівень психічного віддзеркалення економічних відносин суспільного розвитку людиною” [3]. М.Бункіна та В.Семенов вважають, що економічна свідомість особистості формується на основі її життєвих переживань, нагромадженого досвіду та подолання труднощів [4]. Згідно з визначенням В.Спасенникова, економічна свідомість представляє собою внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, яке в узагальненому вигляді відображає ступінь знайомства суб’єкта з економікою та раціональне ставлення до неї [5].

Звернення до наукових джерел свідчить, що дослідники традиційно виокремлюють три основні форми економічної свідомості – масову, групову та індивідуальну. Масова економічна свідомість розглядається як особлива підсистема, що має специфічні механізми детермінації й відносну автономію. Однак вона становить лише окремий компонент масової свідомості, для якої характерним є наявність інших, неекономічних компонентів. У конкретному вираженні цей феномен характеризується наявністю таких чинників, як рівень сподівань людей та оцінка ними своїх можливостей щодо впливу на економічну систему; соціально-економічні цінності великих груп людей, що складають основу переваг їхнього економічного вибору (наприклад, стабільність, рівність, корисність, економічна та соціальна справедливість тощо); швидкозмінні думки та настрої, пов’язані з оцінками наявного в країні, регіоні чи на конкретному підприємстві економічного становища. Масова економічна свідомість обумовлює реалізацію найтиповіших масових варіантів поведінки.

Групова економічна свідомість, на думку Г. Ложкіна, В. Спасенникова та В. Комаровської, є свідченням існування узагальненої свідомості певних груп людей (соціальних класів, тих чи інших прошарків населення, персоналу окремих підприємств тощо). Вона розглядається як „сукупність думок та уявлень, які визначають основний зміст і напрям економічної активності конкретної групи”. Стосовно ж індивідуальної економічної свідомості, ці автори зазначають, що вона представляє собою особливу якість окремої особистості, здатної певним чином сприймати економічну ситуацію, більш або менш точно її оцінювати та відносно цілеспрямовано діяти у відповідно до ситуації та власною її оцінкою. Індивідуальна економічна свідомість є „такою функцією людської психіки, сутність якої полягає в творчому перетворенні зовнішнього економічного світу у зв’язку з враженнями, що постійно надходять, із попереднім досвідом, у виділенні себе з навколишнього економічного середовища і протиставленні йому як суб’єкта об’єктові [2, с. 11].

Серед розглянутих форм економічної свідомості найбільший інтерес становить індивідуальна форма, яку характеризують певні структурні компоненти. До них у науковій літературі відносять: економічні емоції та почуття; перцептивну сферу економічної поведінки; економічні уявлення та економічне мислення; вольові компоненти [3].

Постановка завдання. Одне з важливих питань, що привертає увагу науковців у контексті економічної соціалізації особистості, полягає у визначенні структури та особливостей економічної свідомості суб’єктів соціального простору. Ставлення ж до грошей – один з істотних її елементів.

Економічна свідомість представляє собою одну з центральних категорій сучасної економічної психології. Вона входить до системи понятійних координат науки і означає, на думку Г. Ложкіна, В. Спасенникова та В. Комаровської, „результати сприйняття суб’єктом тієї частини навколишньої дійсності, яка пов’язана з економікою, а також його свідомі дії та стани, нею обумовлені”. За їхніми словами, економічна свідомість піддає дійсність емоційній оцінці, забезпечує економічну діяльність людини через попереднє проектування нею дій та переробку наслідків цієї діяльності, через здійснення контролю за економічною поведінкою й керування нею, адаптацію особи до наявного матеріального світу, облаштування нею власного економічного життя. Отже, економічна свідомість – „не просто образ економічної дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення економічної дійсності” [2, с. 9].

Виклад основного матеріалу. Зупинимося детальніше на кожному з виокремлених компонентів та на особливостях їхнього впливу на формування у людини ставлення до грошей.

Економічні емоцій та почуття. У загальному розумінні емоції – це прояв чуттєвої оцінки та відображення відносин, у яких перебувають предмети та явища реального світу до потреб і мотивів діяльності людини. Вони слугують вираженню потреб і визначаються як суб’єктивна форма існування мотивації. Усі психічні утворення індивіда, починаючи від потреб і завершуючи цінностями, супроводжуються певними емоціями. Емоційність характеризує стрижневі особливості індивіда: спрямованість мотиваційної сфери, ціннісних орієнтацій, а також ставлень до дійсності. Емоція становить обов’язковий компонент ставлення, адже «без емоції немає ставлення» [6]. До того ж, емоційний відгук є найбільш придатним показником ефективності соціалізації, у тому числі й економічної. Адже для особистості найбільш суттєвим є те, що викликає її емоційні переживання. Тому водночас з позитивним емоційним сприйняттям цінностей людина має усвідомити їхню особистісну значущість, що дає можливість здійснити вибір цінностей і вибудувати їхню особистісну ієрархію.

Економічні емоції і почуття виникають при переживанні людиною економічних процесів. Найчастіше це – праксичні емоції (задоволення результатами та процесом праці); гностичні емоції (пов’язані з пізнанням); глоричні емоції (прагнення до визнання і пошани); пугнічні емоції (бажання подолати страх, небезпеку, відчути азарт, ризик тощо); альтруїстичні або егоїстичні емоції в процесі обміну та споживання. Природно, що ці емоції виявляються і розвиваються паралельно розвитку ставлення до грошей.

Перцептивна сфера економічної поведінки пов’язана з особливостями сприйняття грошей та заощаджень, ставленням до товарів, послуг. Несвідома перцепція в рамках маркетингової галузі виявляється як психологія споживача, психологія реклами, методів продажу тощо.

Економічні уявлення, згідно з науковим визначенням, – це уявлення про те, як функціонує економіка, як створюється суб’єктивний економічний образ: здатність людини усвідомлювати, відображати і розуміти економічні явища, пізнавати їх сутність, засвоювати та співставляти економічні поняття, категорії, теорії з вимогами економічних законів, об’єктивною реальністю та на основі цього будувати власну економічну діяльність, вибудовувати раціональне ставлення до грошей.

Економічне мислення представляє собою цілісну систему поглядів людини на закономірності економічного розвитку, сутність економічних явищ і процесів, причини їхнього виникнення. Цей тип мислення є структурним компонентом людського мислення взагалі. Але на відміну від нього, визначальною ознакою економічного мислення є характер існуючих відносин власності, роль людини в суспільному розподілі праці, рівень її освіти. Крім того, сюди належить уміння знаходити оптимальні рішення, спрямовані на підвищення економічної ефективності підприємства, галузі та народного господарства, оволодіння найновішими методами технологічних, проектно-конструкторських розробок, техніко-економічних і природних ресурсів. Правильно сформоване економічне мислення забезпечує раціональне управління діями людини на робочому місці, у масштабі підприємства.

Дослідники, які звертаються до вивчення цих питань, розрізняють два основні типи економічного мислення. Першим є шаблонне, коли рішення приймається згідно з існуючими традиціями, на рівні здорового глузду. Другий тип означає творче мислення, яке характеризується виробленням нових методів розв’язання завдань та досягнення передбачуваної мети [7].

Вольові компоненти економічної свідомості охоплюють економічні норми, економічний інтерес, економічний вчинок, економічну діяльність. Економічні норми – це закріплені юридично положення, що мають статус правових. Їхня реалізація, як правило, забезпечується відповідними засобами контролю і санкціями, які впроваджуються за умов невиконання.

Економічний інтерес має своїм підґрунтям певний мотив, але формується під безпосереднім впливом економічних норм. На думку С.Мельникова, якщо розглядати власність як форму влади економічних благ над людиною, то економічний інтерес – це „форма дії влади власника на волю суб’єкта господарювання та джерело господарської активності” [8].

Економічні інтереси є формою вияву різних типів і форм відносин власності. Відповідно до їх чисельності, розрізняють кілька типів і форм економічних інтересів. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної і державної) зумовлює існування приватних, колективних і суспільних економічних інтересів.

На формування економічної поведінки впливає групова свідомість, що виявляється через такі фактори, як соціальні, групові, вікові, рольові очікування, що відповідають нормам і еталонам поведінки, притаманним групі та окремій людині [9]. Соціальні очікування – це припущення людини щодо оцінки її особистості її оточенням. Воно включає, по-перше, усвідомлення людиною, яких форм поведінки чекають від неї інші люди. По-друге, усвідомлення особою можливих реакцій на її поведінку, і, нарешті, усвідомлення людиною тих вимог, які висуваються до неї [10].

Виступаючи опоcередковуючою ланкою, яка пов’язує індивідуальне в особистості з соціальним, соціальні очікування відіграють особливо важливу й активну роль у процесах саморегуляції поведінки. Це виявляється в тому, що завдяки ним процес саморегуляції поведінки детермінується не лише самосвідомістю особистості, а й тим реальним досвідом спілкування, взаємодії з навколишнім середовищем, у процесі яких очікування постійно підлягають соціальній апробації. Людина в різних соціальних системах, виходячи з очікувань щодо неї представників певної групи, здійснює відповідну лінію поведінки. Іншими словами, „залежно від конкретних умов спілкування людина ніби весь час перевтілюється у ті чи інші ролі. Соціальні очікування, наділені високим ступенем обов’язковості, формалізованості та виразності, складають роль. Поведінка людини, що займає певну позицію, розцінюється як рольова і підлягає оцінці з погляду відповідності очікуванням” [11, с.285].

Вікові очікування – уявлення людини про схвалювані чи не схвалювані суспільством або групою форми її поведінки на різних вікових етапах, що визначає зміну структури її діяльності та поведінки. Це ж повною мірою стосується і ставлення до грошей. Ситуаційні фактори змушують людину змінювати економічну поведінку під впливом сильнодіючих соціальних подразників. Наприклад, вона може зробити стихійну незаплановану покупку під впливом емоцій. До таких факторів відносять також наслідування, моду, рекламу. Наслідування є одним з ефектів економічної, зокрема споживчої поведінки. Товар купується не тому, що він необхідний, а через бажання не відстати від інших, бути „як усі”. Тут спрацьовує орієнтація на певну соціальну норму, і ставлення до грошей часом відіграє другорядну роль.

Мода представляє собою соціальне явище, обумовлене закріпленням у суспільній свідомості якихось норм, що одержують загальне схвалення на певний період. Вважається, що соціальна мода завжди ґрунтується на певній системі цінностей. У первинному значенні латинське слово „modus” означає міру, правило. Воно закладало санкціонований вплив на поведінку, смаки, систему цінностей різних соціальних груп [12]. Сьогодні під модою частіше розуміють манеру вдягатися, певний стиль спілкування. Мода призводить до швидкого морального старіння будь-якого продукту – матеріального чи інтелектуального, що впливає не тільки на ставлення до речей, а й переходить у сферу людських взаємин. Саме висока динаміка моди дозволяє зараховувати її до ситуаційних факторів.

Істотним чинником виступає й реклама. З позицій психології, рекламна діяльність – це, насамперед, спілкування і взаємодія (як безпосередня, так і опосередкована), один з видів активності людей і одночасно потужний психологічний регулятор соціальних відносин. А.Лебедєв-Любимов відзначає, що реклама формує поведінку через вплив на специфічні соціальні мотиви: „честолюбство”, „престиж”, „досягнення успіху”, „гордість”, „суперництво”, „демонстративність”, „наслідування авторитетів” [12].

Зміни в економічній поведінці людини можуть обумовлюватися рекламою через нав’язування потреб, формування нових потреб та форм їх задоволення; прискорене споживання; підсилення психологічної напруги, тривоги через випереджальне споживання або кредит; примушення робити вибір із маргінальних, тобто неіснуючих чи незначних розходжень, що ускладнює й психологічно обтяжує вибір альтернативи. До того ж, на нього впливає і міра сформованості раціонального відношення до грошей.

Важливим компонентом цього феномену фахівці вважають економічну діяльність. Згідно з визначенням, економічна діяльність – це „активна взаємодія з економічною системою, в ході якої людина виступає суб’єктом, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє в такий спосіб власні економічні потреби”. Крім того, економічна діяльність є „сукупністю соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і прибутків” [2, с.13].

Економічна свідомість функціонує в системі безперервних прямих і зворотних зв’язків із навколишньою дійсністю. Прямі зв’язки забезпечують одержання адекватної економічної інформації, а зворотні дають можливість діяти, спираючись на ці дані. Відображення є підставою для поведінки, результати якої, у свою чергу, забезпечують подальше відображення реальності, що змінилася. Дійсність, що відображається (прямі зв’язки), сприяє її активному перетворенню (зворотні зв’язки), яке знову відображається для подальшого перетворення [2, с.15].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Основними функціональними формами актуалізованої економічної свідомості вважають знання, оцінки та переконання. Знання – це когнітивний продукт економічної свідомості, який представляє собою одержану суб’єктом ззовні, самостійно перероблену й засвоєну економічну інформацію. Економічні знання передбачають збереження в пам’яті здобутого матеріалу з метою застосування його в реальних економічних ситуаціях.

Економічні оцінки є результатом співвідношення поточної економічної інформації з попереднім економічним досвідом, збагаченим емоційним ставленням відповідно до вагомості для суб’єкта одержаної інформації. Економічні переконання – стійка, упорядкована система поглядів, що спирається на глибокі знання та адекватні оцінки економічних явищ. Але такі знання та оцінки не набувають статусу переконань автоматично, а виробляються на основі особистого економічного досвіду людини в результаті її економічної діяльності. Перетворюючись на мотиви поведінки, економічні переконання визначають ставлення індивіда до цієї сфери його життєдіяльності.

Підсумовуючи викладене, можемо твердити, що в Україні склалася своя, відмінна від західної, ієрархія пріоритетів у розв’язанні теоретичних і прикладних завдань у галузі економічної соціалізації особистості. Ці пріоритети обумовлені проведенням ринкових реформ і проблемами, що виникають у зв’язку з трансформацією суспільства. Це, насамперед, проблеми орієнтації особистості в умовах ринку, адаптації до реалій сьогодення і підготовки до активної життєтворчості в перспективі.


Література

1. Москаленко В. Сучасні напрями досліджень в економічній психології // Соціальна психологія. – 2004. - № 3. – С.3-21.

2. Ложкін Г., Спасенников В., Комаровська В. Особливості та структура економічної свідомості суб’єктів соціального простору // Соціальна психологія. – 2004. - № 1. – С. 8-16..

3. Дейнека О.С. Экономическая психология. – СПб: Питер, 2000. – 160 с.

4. Бункина М.К., Семенов А.М. Экономика и психология. На перекрестке наук. – М.: Дело и Сервис, 1999. – 263 с.

5. Спасенников В.В. Экономическая психология как научная дисциплина, специализация студентов и область практической деятельности // Региональная экономика, наука и инновации. – Калуга: Эйдос, 1997. – С.370-374.

6. Мясищев В.Н. Психология отношений / Под ред. А.А.Бодалева / Вступ. статья А.А.Бодалева. - М.: Изд-во «Институт практической психологии». - Воронеж: НПО «МОДЭК», 1995. - 356 с.

7. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.

8. Мельников С.И. Актуализация экономических интересов через обновление собственности: Автореф.дис. … канд.эконом. наук. – Л., 1990. – 23 с.

9. Циба В.М. Соціологія особистості: системний підхід: Навч.посібник. – К.: МАУП, 2000.

10. Психологические особенности самосознания подростка / Под ред. М.И.Боришевского. – К.: Вища школа, 1980. – 168 с.

11. Васильченко О. Соціальні очікування українського студентства // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні / За ред. Максименка С.Д., Циби В.Т., Шайгородського Ю.Ж. та ін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – С.284-295.

12. Лебедев-Любимов А. Психология рекламы. – СПб.: Питер, 2002.


Орел В.В., Рябченко Л.О.

Формування економічної свідомості і ставлення до грошей у процесі соціалізації особистості

Стаття присвячена питанню, пов'язаному з уявленням людини про функціональне призначення грошей. У процесі соціалізації ці уявлення поступово змінюються, що відбивається на формуванні особистості. У статті розглядаються форми економічної свідомості (масова, групова, індивідуальна), а також економічні емоції й почуття, економічні уявлення та економічне мислення.


Орел В.В., Рябченко Л.A.

Формирование экономического сознания и отношения к деньгам в процессе социализации личности

Статья посвящена вопросу, связанному с представлениями человека о функциональном назначении денег. В процессе социализации эти представления постепенно меняются, что сказывается на формирование личности. В статье рассматриваются формы экономического сознания (массовая, групповая, индивидуальная), а также экономические эмоции и чувства, экономические представления и экономическое мышление.


V. Orel, L. Ryabchenko

Forming of Economic Consciousness and Attitude to Money in the Process of Socialization of Personality

The article is devoted to a question connected to representations of the person about functional purpose of money. In socialization’s process these representations gradually vary, that affects on formation of the person. In article forms of economic consciousness (mass, group, individual) and also economic emotions and feelings, economic representations and economic thinking are considered.


Стаття надійшла до редакції..09.04.2007р.