Н. О. Розвиток технічної творчості в процесі виховання у вищій школі постановка проблеми

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановка завдання Виклад основного матеріалу. Перспективи подальших досліджень

Подобный материал:

• І. О. Роль мотиваційного компоненту при виконанні навчального завдання у вищій школі, 264.53kb.
• В. Г., Богданов І. Т. Вивчення елементів електротехніки в шкільних гуртках технічної, 222.28kb.
• О. М. Естетичне виховання у підготовці майбутніх інженерів (історико-педагогічний аспект), 87.3kb.
• Образотворче мистецтво, 113.87kb.
• Впровадження новітніх технологій в процес фізичного виховання загальноосвітніх шкіл, 100.92kb.
• Організація самостійного навчання студентів у вищій школі, 130.71kb.
• Неперервній професійній освіті – педагогічні кадри нової генерації постановка проблеми, 283.46kb.
• І. О. Навчальне завдання як засіб формування технічної творчості студентів вищих навчальних, 110.35kb.
• Кредитів у вищій школі США, 118.05kb.
• ”Використання математичних пакетів при вивченні математики у вищій школі, 1010.18kb.

УДК 371

 2006

Чугреєва Н.О.


РОЗВИТОК ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ В ПРОЦЕСІ ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ


Постановка проблеми. Реалізація цілей, завдань і принципів професійного виховання вимагає своєчасного виявлення і грамотного вирішення виникаючих в цьому процесі суперечностей. Першопричиною активності особистості є суперечності між досягнутим і необхідним рівнем розвитку, залежно від умов, що спонукають до діяльності.

В процесі виховання у вузі виникають суперечності між:

• потребою України у високопрофесійному фахівці, який володіє професійною культурою, готовністю до професійної реалізації і рівнем формування цих якостей в процесі виховання фахівців інженерно-педагогічного профілю;
  

• рівнем вихованості абітурієнтів вузу і умов протікання навчально-виховного процесу у вузі;
  
• положенням особистості студента в цьому процесі, особливостями розвитку його самосвідомості і вимогами, що пред'являються до нього суспільством.
  

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливе значення для виявлення загальних закономірностей виховання мають роботи Б. Ананьєва, О. Газмана, В. Караковського, П. Підкасистого і ін.

Проблеми соціалізації і виховання студентської молоді знайшли відображення у роботах В. Айнштейна, Б. Гершунського, Б. Ліхачова, Р. Піонової і ін.

Різні підходи до визначення поняття «виховання» підкреслюють практичну складність і багатогранність цього явища: виховання можна розглядати як суспільне явище, діяльність, процес, цінність, систему, дію, взаємодію, соціалізацію і т.д. Кожне з цих значень справедливе, але жодне з них не дозволяє охарактеризувати виховання в цілому.

Виховання у вищій школі пов'язане з формуванням у студентів поглядів, переконань, цінностей, здібностей, через самовиховання, саморозвиток, самоосвіту і самоконтроль. Виховання тут набуває риси професійної і соціальної спрямованості, оскільки в процесі професійної підготовки фахівця виховання визначається дією на особистість майбутнього фахівця всього комплексу суспільних відносин у вузі. Вивченню цього питання присвячені роботи Г. Андреєва, Д. Мехонцевої, П. Підкасистого, Р. Піонової, Ю. Фокіна і ін.

Постановка завдання:

• проаналізувати психолого-педагогічну літературу з проблем розвитку технічної творчості при організації процесу виховання у вузі;
  
• спроектувати перспективи професійного виховання.
  

Виклад основного матеріалу. Виховання у вищій школі, орієнтоване на формування особистості майбутнього фахівця, є невід'ємною частиною освітньої системи і набуває у вузі характеру, що індивідуалізується, в значній мірі та спрямований на розвиток творчих рис студентів.

Творча особистість є продуктом суспільного розвитку. Творчий потенціал часто визначається як сукупність творчих здібностей, або ступінь загального професійного розвитку.

М. Корепанова відзначає, що педагогічно творчий потенціал – це цілісна особистісна характеристика, і до основних її властивостей відносить творчо перетворююче відношення до педагогічної дійсності і прагнення до самореалізації.

Розвиток творчого потенціалу відбувається через залучення до технічної творчості.

Існують напрями, що характеризують потенціал особистості, схильної до технічної творчості:

• як прояв в процесі технічної творчості сукупності творчих можливостей властивих особистості;
  
• як прояв спрямованості, ступеня і взаємозв'язку творчих можливостей.
  

В процесі розвитку технічної творчості виражається єдність людського «Я» - природного і соціального; наявність природних задатків до творчості і необхідності їх розвитку в умовах процесу виховання у вищій школі.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчений досвід роботи вузів дозволяє нам говорити про те, що не можна здійснювати дієвого виховання без добре поставленого навчання, рівно як і не можна успішно навчати без умілого виховання (І. Харламов).

Формування соціальних і духовних відносин особистості має наступні особливості: в процесі навчання студенти опановують головним чином знаннями про характер і сутність цих відносин (знання моральних правил, ідеологічних, політичних, естетичних і інших ідей). Але відносини як особистісний феномен включають окрім знань складний комплекс потреб, відчуттів, поглядів, переконань, звичок поведінки, і сформувати їх тільки за допомогою навчання неможливо. Виникає необхідність в організації виховної роботи, що направлена на формування внутрішніх компонентів особистісних відносин.

Мета і результат професійного виховання — професійна вихованість майбутнього фахівця. У побутовому значенні вихованною вважається людина, що виросла в звичних правилах світської пристойності, освічена (В.І. Даль); це людина, яка відрізняється добрим вихованням, уміє добре поводитися [4].

Виховання – багатозначне, його розглядають як суспільне явище, діяльність, процес, цінність, систему, дію, взаємодію і т.д. Вихованість — узагальнений результат соціалізації, виховання і самовиховання людини, що виражається в ступені відповідності слів і дій окремої особистості, що прийняті в даному суспільстві, нормам і правилам людського гуртожитку. Вихованість — наявний рівень особистісного розвитку, що лежить в основі відношення до світу, своєму в ньому місці, до людей, ступінь усвідомлення себе, своїх можливостей; образ даної людини в очах оточуючих. Диференціюючи вихованість на внутрішню і зовнішню, дослідники відзначають, що внутрішня вихованість — об'єктивна самооцінка, здатність цивілізованого самоствердження, потреба бути потрібним людям. Зовнішня вихованість — уміння слухати і чути, бачити і побачити, увага і такт по відношенню до людей, одяг і мова, що відповідає гідності власній і оточуючих. Зміст вихованості — тісно зв'язані розумова і етична культура, фізична і естетична розвиненість; якість вихованості — здатність незмінно проявляти цю культуру і розвиненість; міра вихованості - їх достатність для прояву в будь-якій життєвій ситуації, аж до активності всупереч обставинам. Вихована людина відноситься до інших людей так, як хотів би, щоб вони відносилися до нього [2].

Названі характеристики вихованості особистості дають підставу для уточнення міри їх вираження в особистості студента з урахуванням його майбутньої професії. У вихованості особистості можна виділити інваріантну і варіативну складові. Перша з них — те, що залишається незмінним, загальним, універсальним; те, що повинне бути властиво випускнику будь-якого навчального закладу, представнику будь-якої сфери діяльності. А друга — те, що можна віднести до особливого, що пов’язано із специфікою професії, що одержує студент . Таким чином, варіативна складова професійної вихованості виявляється тісно пов'язана з особливостями змісту виховання — тим, що визначається специфікою змісту професійної діяльності майбутнього фахівця, що відповідає прийнятим в конкретній професійній спільності цінностям, нормам, правилам, традиціям, стандартам поведінки і відносин, що виражає його особистісну позицію по відношенню до навколишнього світу, що показує міру його суб'єктності, що проявляє його як творця. Формою прояву професійної вихованості може служити етично-естетичне відношення студента до реалій навколишньої дійсності, до норм і цінностей професійного буття. Універсальність такого відношення виявляється істотною характеристикою практично всього спектру соціальних проявів майбутнього фахівця, «пронизуючи» етичним і естетичним змістом всі види і форми його професійної діяльності. Саме в цих сферах найбільш відчувається етико-естетичний потенціал особистості, саме в навчально-професійній життєдіяльності студент знаходить стійкі зразки для свого власного саморуху, надійну зовнішню духовну опору в рішенні найнасущніших проблем свого особистісного буття. Ядром особистості є індивідуально-цілісна система її суб'єктно-оцінних, свідомо-виборчих відносин до дійсності, що є інтеріорізірованний досвідом взаємостосунків з іншими людьми.

Інтеріоризація (лат. Interior – внутрішній) – перехід ззовні усередину.

Відношення дозволяє розглядати соціальні прояви індивіда в широкому контексті його етико-естетичних зв'язків із зовнішнім світом, свідомо займаної позиції в діяльності творчо-перетворюючої навколишньої дійсності. Відносини роблять безпосередній вплив на внутрішні (суб'єктивні) умови розвитку активності особистості, на формування її властивостей, поведінки і дії як свідомого суб'єкта діяльності і активного діяча соціального прогресу.

Аналіз сутності і структури етико-естетичного відношення дозволяє розглядати таке відношення як основу професійної вихованості майбутнього фахівця. Це відношення включає три тісно зв'язаних між собою компоненти: когнітивний, емоційний і діяльнісно-практичний.

Професійний розвиток фахівця здійснюється впродовж всього його життя, але на кожному етапі має свої особливості, пов'язані як із специфікою віку, так і з своєрідністю прояву індивідуальності тієї або іншої особистості. Навчання у вузі майбутнього фахівця з першого курсу по п'ятий наочно ілюструє колосальну еволюцію його свідомості, коли дійсно завершується формування цілісної особистості, в самостійне життя, в професійну діяльність приходить духовно багатий, інтелігентний професіонал, який знає не тільки свою спеціальність, але і великий пласт загальнолюдської і професійної культури, яку освоїв, сформував стійку етико-естетичну позицію по відношенню до оточуючої його дійсності, має власну систему поглядів на світ і свідомо реалізує їх, затверджуючи себе як творець своєї власної долі.

Проте впродовж навчання у вузі зустрічаються різні за своїми проявами фахівці, які не завжди відповідають моделі професіонала. Виділяючи ці компоненти — когнітивний, емоційний і діяльнісно-практичний, — можна реально диференціювати всіх студентів для посилення названих компонентів, для подальшого збагачення і розвитку особистості студента. Основою для такої диференціації можуть служити лише грамотне, комплексне вивчення особистості кожного студента, виявлення особливостей його професійного розвитку.

Особливостями студентського віку є розвиненіше відчуття індивідуальності, наявність спонтанних реакцій, прагнення спиратися на власні сили, емоційна рухливість, бажання працювати самостійно.

Таким чином, прояв творчих сил студентів характеризується його творчо активної, здібністю до самореалізації. Розглядаючи «технічну творчість» - як засіб виховання у вищій школі, можна зазначити:

• що самореалізація особистості відбувається при здійсненні процесу технічної творчості;
  
• технічна творчість може здійснюватися в таких формах як: технічний гурток, творче завдання, клуб винахідників і т.д.;
  
• технічна творчість може здійснюватися на різних рівнях; рівні технічної творчості визначаються напруженістю творчих сил;
  
• сукупність творчих сил виражається в діяльності гуртків технічної творчості;
  
• ведучими при розвитку технічної творчості в процесі виховання у вищій школі є самореалізація особистості студента.
  

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам визначити найважливіші, на наш погляд, професійно-значущі і виховально-ціннісні сфери діяльності (в рамках яких відбувається розвиток технічної творчості у вузі в процесі виховання фахівця):

• пізнання і збагачення інтелектуального розвитку, розширення кругозору особистості, її потреб і інтересів;
  
• розвиток творчих, художньо-естетичних здібностей особистості як основи індивідуальності, самобутності фахівця, збагачення його емоційної культури, досвіду сприйняття і оцінки витворів мистецтва, естетичних явищ і процесів навколишньої дійсності;
  
• розвиток самостійності в процесі занять в гуртках технічної творчості.
  

Важлива роль відводиться інтересам усередині вузу – інтереси студентів, професорсько-викладацького складу, ректорату, які прагнуть реалізувати свої потреби в пізнанні і творчості. Елементи технічної творчості пронизують весь процес виховання у вузі інженерно-педагогічного профілю.

Все вищевикладене дозволило нам визначити перспективи розвитку професійного виховання:

• посилення професійної спрямованості середовища вузу, формування професійних цінностей і ідеалів майбутніх фахівців;
  
• збагачення етико-естетичного кругозору студентів, їх духовних потреб і інтересів;
  
• формування цивільної позиції, етико-естетичного кредо майбутніх фахівців; розвиток емоційної чуйності, творчих здібностей студентів;
  
• збагачення емоційної сфери студентів, їх морально- естетичних відчуттів;
  
• організація клубної діяльності студентів, включення студентів в професійну діяльність, технічну творчість, процес творчої самореалізації.
  

Висновки. У статі розглянуто проблему розвитку технічної творчості при організації процесу виховання у вузі; визначено перспективи розвитку професійного виховання і як провідним засобом виховання у вузі визначено технічну творчість. Лише при прояві творчих сил студентів та професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу можна говорити про повноцінний виховний процес у вищій школі.

Перспективи подальших досліджень. Отже, актуальність проблеми, її недостатнє вирішення потребує розв’язання протиріч та подальшого дослідження.


Література

1. В. Андреев Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности.- Казань: Изд-во Казанского университета, 1988. – 240с.

2. Б. Вульфов, И.Иванов Основы педагогики: Учеб. Пособие. – М., 2000.

3. В. Калвейт, Г.Нойнер, Х Клейн и др.; Пер. с нем. И. Огородниковой. Резерв успеха – творчество. – М.: Педагогика, 1989. – 118 с.

4. С. Ожегов Словник російської мови. М., 1987. – 815с.

5. Р. Пионова Педагогика высшей школы: Учеб.пособие, Минск: Университетское, 2002. - 256с.

6. Ю. Фокин Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: Учеб.пособие для студентов вузов. М.: Академия, 2002. – 224с.

7. Н. Яковлева. Подготовка студентов к творческой воспитательной деятельности. - Челябинск, ЧГПИ, 1991. – 128с.


Чугреєва Н.О.

Розвиток технічної творчості в процесі виховання у вищій школі

У статті проаналізовано першоджерела з проблеми розвитку технічної творчості в процесі виховання у вищій школі. Визначено перспективи розвитку професійного виховання, професійно-значущі і виховуючи - цінні сфери діяльності, (в рамках яких відбувається розвиток технічної творчості у вузі в процесі виховання фахівця).


Чугреева Н.А.

Развитие технического творчества в процесе воспитания в высшей школе

В статье проанализированы первоисточники по проблеме развития технического творчества в процессе воспитания в высшей школе. Определены перспективы развития профессионального воспитания, профессионально-значимые и воспитательно-ценностные сферы деятельности, (в рамках которых происходит развитие технического творчества в вузе в процессе воспитания специалиста).


N.A. Chygreeva

Technical Creativity Development in the Educational Process at Higher School

The article analyses the literature on the problem of development of technical creativity in the educational process at higher school. There are defined the prospects of professional education, spheres of activity important for profession and education that define the development of technical creativity in the specialists’ education process at higher educational establishment.


Стаття надійшла до редакції. 06.10.2006р.