Технологія формування творчого ставлення до професійних знань студентів інженерно-педагогічної академії у процесі вивчення педагогічних дисциплін постановка проблеми

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз останніх досліджень і публікацій Невирішені раніше частини проблеми Постановка завдання Виклад основного матеріалу. Перспективу подальших досліджень проблеми

Подобный материал:

• Н. О. Аналіз розвитку психолого-педагогічної складової підготовки інженерно-педагогічних, 264.36kb.
• В. В., Рябченко Л. О. Формування економічної свідомості І ставлення до грошей у процесі, 135.19kb.
• М.І. Концепція формування поліізоморфної системи змісту загальноінженерних дисциплін, 124.49kb.
• Про реалізацію концепції розвитку інженерно-педагогічної освіти в україні постановка, 259.66kb.
• Бізнес-план харківський професійний ліцей швейного виробництва та побуту Української, 535.8kb.
• Формування програми навчальної діяльності студентів в інтенсивних технологіях вивчення, 124.9kb.
• О. Е., Лобунець В.І. Основні напрямки створення та діяльності науково-методичного центру, 102.39kb.
• Методичні рекомендації по самостійної роботі студентів з дисципліни, 190.19kb.
• Правила прийому до Української інженерно-педагогічної академії у 2012 році, 1938.22kb.
• Формування професійних якостей у студентів при вивченні дисципліни «застосування комп'ютерних, 120.69kb.

УДК 378.147.15

 2006

Гирич З.І., Логвіна В.В.


ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ТВОРЧОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРОФЕСІЙНИХ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ АКАДЕМІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН


Постановка проблеми. Реформа системи професійно-технічної освіти є пріоритетним напрямом державної політики в сфері освіти. Основною ланкою цієї системи є інженерно-педагогічна освіта, яка забезпечує необхідний рівень підготовки робітників. У зв’язку з цим посилюються вимоги до підготовки інженера-педагога як всебічно розвиненого професіонала, рівня його творчої активності, уміння швидко орієнтуватися в нових технологіях та адаптуватися до них, використовувати отримані знання в професійній діяльності. При підготовці інженерно-педагогічного працівника реалізація цих вимог об'єктивно вимагає формування фахівця як творчої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у вивчення закономірностей формування творчої особистості педагога зробили такі вчені як Н. Кузьміна, А. Пономарьов, Ф.Гоноболін, М. Поташник, В. Кан-Калік, І. Раченко, А. Маркова, В. Сластьонін, Р. Нізамов, В.І. Андрєєв, С.О. Сисоєва та ін. У їхніх роботах підкреслюється, що для плідної професійної діяльності, крім глибоких знань, також потрібні творче мислення, здатність по-новому бачити звичайне, асоціативний зв'язок з дійсністю, уміння долати завантаженість і функціональну фіксованість.

Невирішені раніше частини проблеми. Однак, професійна педагогіка відчуває гостру потребу в таких дослідженнях, де професійна підготовка у єдності всіх компонентів розглядалася б як засіб формування творчого фахівця. Особливого значення набуває формування творчої особистості фахівця під час вивчення професійноорієнтованих дисциплін, зокрема дисципліни „Професійна педагогіка”, що формує базовий рівень вищої інженерно-педагогічної освіти. Крім того, окремі теми цієї дисципліни є основою нової дисципліни „Дидактичні основи професійної освіти”, яка відображає оновлений зміст професійно-педагогічної освіти інженерів-педагогів.

Постановка завдання. Метою статті є розгляд технології формування творчого ставлення студентів інженерно-педагогічної академії до професійних знань у процесі вивчення педагогічних дисциплін.

Виклад основного матеріалу. Приступаючи до дослідження, ми виходили з припущення, що процес формування творчого ставлення до професійних знань у майбутніх інженерів-педагогів стане більш ефективним, якщо здійснювати його поетапно, з урахуванням розробленої технології формування цього утворення в навчально-пізнавальній діяльності студентів.

Структура творчого ставлення до професійних знань включає в себе когнитивний, процесуальний і оцінний компоненти [1]. Кожний з них характеризується декількома ознаками.

Так, когнітивний компонент творчого ставлення до професійних знань це володіння професійно-педагогічними знаннями, постійна потреба в самоосвіті, що виражається в прагненні студентів опанувати способами і прийомами вивчення професійної і педагогічної інформації.

Процесуальний компонент передбачає розвиток дослідницьких умінь, мобільність знань, оперування ними при розв'язанні творчих завдань, здатність орієнтувати свою діяльність на вирішення основних завдань навчально-пізнавальної діяльності, що виявляється в пізнавальній активності й самостійності студентів.

Оцінний компонент дозволяє перевірити результати діяльності, встановити помилки й усунути їх.

Сутність запропонованої технології формування творчого ставлення до професійних знань полягає в тому, що цілі навчання ставляться з урахуванням особливостей прояву творчого ставлення до навчальної діяльності в студентів, окремих ознак і компонентів цього утворення. У відповідності з цим і визначається комплекс методів, засобів і форм навчання. Однією з характерних рис технології є її етапність, яка дозволяє забезпечити чіткість в організації навчального процесу.

На першому етапі реалізації запропонованої технології в якості основного ставилося завдання формування в студентів знань про сутність творчого ставлення до професійних знань як засоба професійного й особистісного становлення і формування позитивної мотивації до виховання і самовиховання цього утворення. Комплекс методів, засобів і форм навчання характеризувався тим, що провідну роль у ньому грали ті дидактичні впливи, що давали можливість викликати в студентів інтерес.

Основним завданням другого етапу було формування умінь творчого ставлення до професійних знань. При цьому провідне місце займали вивчення способів і прийомів раціональної організації навчальної праці, розгляд основних розумових операцій та ін.

На третьому етапі ставилося завдання формування звички або потреби в постійному творчому ставленні до будь-якого виду діяльності. У його вирішенні провідна роль належить творчим завданням, а також навчанню прийомам самоосвіти і самовиховання.

Реалізація технології формування творчого ставлення до професійних знань відбувається з урахуванням її основних компонентів (етапів): мотиваційно-цільовий; когнитивний; процесуальний, контрольно-результативний.

Мотиваційно-цільовий компонент технології забезпечував сформованість інтересу до професійних знань і творчої діяльності.

Враховуючи той факт, що провідним інтересом у мотиваційній сфері для студентів є інтерес до майбутньої професії, то наскільки стійким він буде, настільки успішно студенти будуть засвоювати професійні знання у процесі творчої діяльності, так як формування й удосконалення інтересу до професійних знань розвивається на базі зацікавленості, що склалася до майбутньої професії.

Тому завданням викладача на початковому етапі засвоєння професійних знань у вищому навчальному закладі є створення умов для формування у студентів стійкого інтересу до організації своєї навчальної діяльності, вироблення усвідомленої потреби у самовдосконаленні й орієнтувала б їх на майбутню професійну діяльність, на оволодіння знаннями, вміннями і навичками. Викладач має довести студентам значущість засвоєння професійних знань для формування спеціаліста-професіонала на такому рівні, який відповідав би вимогам сьогодення.

Навчання, яке враховує професійну спрямованість майбутніх фахівців, дозволяє глибоко проникати у сутність професійної діяльності, створює умови для самореалізації і сприяє інтелектуальному розвитку студентів завдяки обміну інформацією і розв'язанню самостійно поставлених проблем.

До методів стимулювання і мотивації навчання (за Бабанським Ю.К.) належать: методи стимулювання і мотивації інтересу до навчання (гра, диспут, зацікавленність) і методи стимулювання і мотивації обов’язку і відповідальності (вимоги, переконання, заохочення, покарання). У групі методів стимулювання й мотивації виділяють такі підгрупи:

1. Методи емоційного стимулювання та розвитку пізнавального інтересу, головним завданням яких є забезпечення в учнів позитивних емоцій у відношенні до навчальної діяльності, її змісту, форм, методів здійснення. Цьому сприяє:

- створення ситуацій успіху у навчанні. З цією метою нами здіснювалась дифференційована допомога студентам під час виконання завдань. Види допомоги: доповнення до завдання у вигляді схеми, вказувався алгоритм виконання завдання, попередження про найбільш типові помилки та можливі неправильні підходи. Також пропонувалися завдання за вибором с подальшою позитивною оцінкою досягнутих результатів.

- заохочення у навчанні передбачало похвалу студента, позитивну оцінку його певної якості, заохочення до виконання певного виду діяльності.

-використання рольової гри, яка сприяє підвищенню значущості навчального матеріалу для особистості студента, формуванню творчого мислення.

Методи стимулювання і мотивації обов’язку, відповідальності передбачають:

-формування розуміння студентами особистої значущості навчання. З цією метою проводилося роз’яснення значущості вивчення кожної теми дисципліни. При цьому використовувався мотивуючий вступ у формі бесіди або розповіді, застосовувались різні прийоми: відношення до особистості того, хто навчається, вступ з постановкою загальної проблеми до теми лекції , вступ з цитатою, розкриття розуміння епіграфу до теми;

-пред’явлення вимог, які виходять з правил поведінки студентів, критеріїв оцінювання результатів їх навчальної роботи, що поєднується з привчанням студентів до систематичного виконання навчальних завдань, вимог;

-оперативний контроль з метою виявлення складних для студентів тем, питань, вправ, щоб своєчасно здійснити необхідну їм допомогу;

-гуманне покарання, яке вимагає глибокого знання студента, їх реальних навчальних можливостей та ін.

Також у процесі занять ми прагнули викликати емоційну реакцію студентів за допомогою яскравих прикладів, розповідей про конкретних людей, які викликають співпереживання змістом і формою викладу.

Використовувався такий засіб мотивації, як обговорення різних думок і заперечень проти даного значення предмета. Якщо заперечень не надходило, то ми застосовували заздалегідь заготовлені питання, щоб спровокувати заперечення.

По умінню студентів розповісти і довести значення різних тем з професійної педагогіки (з опорою на конспект або без нього) ми судили про початок закріплення мотивації.

Необхідно застосовувати нетрадиційні форми навчання, наприклад, семінар-дискусію, коли студенти доводять викладачеві і товаришам значення і необхідність вивчення конкретної теми з професійної педагогіки.

Методами на цьому етапі були: бесіда, проблемний виклад, обговорення, діалог, дискусія.

Нами було використано такі засоби: слово або текст про значущість предмету, емоційна реакція студентів, питання для дискусії, тест.

До форм, які були використані, віднесли: самостійне вивчення літератури, семінар-дискусію, диспути, проблемне практичне заняття.

Таким чином, вибір методів, засобів і форм мотивації має підготовче, пропедевтичне призначення для формування в процесі навчання творчого ставлення до професійних знань.

Особливу увагу треба звернути на когнитивний компонент творчого ставлення до професійних знань, оскільки їх засвоєння є найважливішим етапом навчального процесу. Засвоєння студентами необхідних знань, а також формування умінь і навичок відбувається з урахуванням психофізіологічних можливостей студентів. Засвоєння нової інформації можливе лише на основі попередньої, викладач повинен добирати інформацію таким чином, щоб вона засвоювалася студентами послідовно, переходячи від простого до більш складного.

Під засвоєнням знань ми розуміємо пізнавальну діяльність студентів, спрямовану на оволодіння знаннями й уміннями, що передбачає засвоєння готового знання або нового знання за рахунок творчого пошуку [2].

Під час вибору методів навчання враховувалися такі чинники:

1. Можливість конкретних методів у реалізації поставленої конкретної мети і завдань заняття.

2. Відповідність методів до специфіки навчального предмета, змісту й обраних форм організації навчання.

3. Особливості студентів даної конкретної групи, а також окремих студентів групи.

4. Специфіка рис особистості, широту кругозору викладача, його здібностей.

5. Матеріально-технічна базу академії.

Для забезпечення продуктивного особистісноорієнтованого навчання використовуються наступні методи продуктивного навчання: когнітивні, креативні, оргдіяльнісні (за А.В. Хуторським). У своєму дослідженні ми використовували такі когнітивні методи навчання:

- метод порівняння, метод помилок;

креативні методі навчання:

-„мозковий штурм”, педагогічні методи студента, що знаходиться у ролі викладача;

оргдіяльнісні методи:

- метод студентського цілепокладання (вибір студентами цілей із запропонованого викладачем набору),

- метод самоорганізації навчання (робота з конспектом лекцій, першоджерелами та ін.),

- методи взаємонавчання (студенти в парах, групах або на колективних заняттях з цілою групою виконували функції викладача, застосовуючи доступний їм набір педагогічних методів.),

- метод рецензій використовувався з метою формування уміння критично поглянути на усну відповідь товариша; матеріал конспекту лекцій, проаналізувати його зміст; виділяти головні моменти. Введенню метода рецензій у навчання передує підготовча робота. Перші рецензії складалися за допомогою спеціальних опорних схем. Оцінки та судження студентів заохочувалися, закріплювалося позитивне ставлення до рецензій. Для складання рецензій використовувалися схеми різних типів. Аналіз рецензій студентів дозволяє встановити зворотній зв’язок зі студентами, здійснити діагностику їх знань, скоректувати подальше навчання.

-методи самооцінки. Самооцінка студента завершує освітній цикл. Якісні параметри самооцінки задаються викладачем, кількісні- відображають повноту досягнення студентом цілей. Якісна та кількісна самооцінки діяльності студента - його освітній продукт.

У формуванні досвіду творчої діяльності визначну роль відіграють метод проблемного викладу, частково - пошуковий (евристичний) метод, дослідницький метод, допоміжну роль мають інформаційно-ілюстративний та репродуктивний методи.

Проблемні питання і завдання трьох рівнів складності пропонувались студентам під час практичних занять з різних тем дисципліни „Професійна педагогіка”.

Методами на даному етапі також були: проблемний виклад, самостійна робота з першоджерелами (складання плану, конспекту, тез, виділення головного, класифікація видів знань, узагальнення), дії за зразком, а також евристичний пошук (дискусия).

Засобами, які використовувалися на цьому етапі, були: усне і писемне слово, ТЗН, дидактичні матеріали.

Формами, які ми використовували, виступали: лекція з постановкою загальної проблеми, рольова гра.

Слід зазначити, що зміст навчання, який включає знання про об'єкти і дії з ними, формує творче ставлення до професійних знань на основі комбінації методів, засобів і форм навчання.

Метод засвоєння готового знання, як зазначає Ю. Бабанський, з друкованого джерела, психологічно природний і універсальний для передачі соціального досвіду [3]. Однак, його застосування при вивченні курсу "Професійна педагогіка” трохи обмежена через відсутність стабільних підручників та навчальних посібників. При цьому позитивні якості даного методу, такі як можливість максимального осмислення знань за рахунок повторних звернень, можливість паралельного формування навчальних умінь роботи з книгою, дозволяють відновити традиції самостійної роботи та роботи з книгою.

З метою розвитку творчих здібностей студентів ми користувалися системою методів самостійного набуття знань. Переваги методів евристичного пошуку, дослідження і винаходів, тобто творчого оволодіння новими знаннями, розкриваються в тому, що будь-який фрагмент знань, не даний студенту в готовому виді, можна перетворити в об'єкт самостійного пошуку.

Досить часто ми готували також для студентів ключові питання до теми, на які вони обов'язково знаходили відповіді і заносили їх у конспект.

Високої якості засвоєння знань і розвитку умінь можна досягти, використовуючи різні методи, а саме: значеннєве й опосредковане запам'ятовування, вправи у відтворенні знання спочатку з опорою на джерело, потім з опорою на власне відтворення, а далі розв’язання педагогічних задач. Педагогічні задачі пропонувались студентам на навчальних заняттях під час вивчення різних тем дисципліни.

На заняттях з професійної педагогіки приділялась увага розвитку монологічного та діалогічного мовлення студентів. Як правило, це відбувалося на семінарських заняттях, коли в результаті самостійної роботи "народжувалося" повідомлення з цікавої педагогічної проблеми і далі йшов виступ з наступним обговоренням і аналізом. Крім того, студенти, відпрацьовуючи професійно-педагогічні знання, складали тематичні кросворди, розробляли питання для педагогічної вікторини.

Конкретизація суттєвих характеристик творчого ставлення до професійних знань дозволяє розробити і класифікувати загальнонавчальні уміння і навички студентів, у яких відбивається мета і результат творчого ставлення до професійних знань на різних рівнях сформованості цього утворення. Виділяємо чотири підгрупи цих умінь і навичок.

Перша підгрупа - навчально-організаційні уміння:

- сприймати й ставити навчальну задачу, планувати свою діяльність,

готувати робоче місце;

- раціонально виконувати завдання;

- прогнозувати результати роботи;

- здійснювати самоконтроль і самооцінку;

- керувати роботою групи.

Друга підгрупа- навчально-інформаційні уміння:

- спостереження;

- робота з підручником: складання плану, тез, конспекту;

- робота з довідковою і додатковою літературою;

- бібліографічна грамотність;

- робота з ТЗН.

Третя підгрупа - навчально-інтелектуальні уміння:

- уміння логічно мислити, виділяти головне, порівнювати , співставляти, аналізувати, узагальнювати, встановлювати аналогіі і причинно-наслідкові зв'язки, класифікувати, систематизувати, діяти за алгоритмом;

- раціонально запам'ятовувати.

Четверта підгрупа - навчально-комунікативні уміння:

- володіння монологічною мовою: розповідь, тематична відповідь, повідомлення, в тому числі з використанням міжпредметних зв'язків, інформаційні й проблемні повідомлення, доповідь і реферат;

- оволодіння діалогічною і полілогічною мовою, участь у творчому обміні думками і дискусії.

Розглянемо процесуальний компонент творчого ставлення до професійних знань. Перш за все, покажемо основні групи, підгрупи й окремі методи навчання на основі діяльності студентів, які сприяють формуванню творчого ставлення студентів до професійних знань.

Перша група - мотивація і стимулювання. Перш за все, передбачали формування інтересу до учіння. Для цього використовували такі методи:

- навчально-педагогічні ігри;

- навчальні дискусії;

- методи емоційного стимулювання: опора на життєвий досвід,

створення ситуацій успіху та ін;

- методи інтелектуального стимулювання: мозковий штурм, розвиваюча кооперація, виконання творчих завдань.

Передбачали також формування обов'язку і відповідальності, для чого використовували такі методи:

- пред'явлення діагностичних цілей, навчальних вимог, інформації про

обов'язкові результати навчання:

- заохочення і покарання;

- стимулююче оцінювання результатів учіння.

Друга група методів - організація і здійснення навчально-пізнавальної діяльності. Тут виділяли чотири підгрупи. Перша - перцептивні (передачі і сприйняття навчальної інформації):

- словесні (розповідь, бесіда, лекція, діалог);

- наочні:

- поєднання словесних і наочних;

- практичні: експеримент, творче завдання.

Другу підгрупу склали логічні методи (організація і здійснення розумових операцій).

До третьої підгрупи увійшли гностичні методи (по характеру пізнавальної діяльності): інформаційно-рецептивні, інструктивно-репродуктивні, проблемні, евристичні, дослідницькі.

Четверга підгрупа методи самоуправління діяльністю: робота під керівництвом викладача або студента, надання дозованої допомоги, самостійна робота та ін.

Третя група методів - методи контролю і корекції. Вона включала три підгрупи. Перша - експертного контролю і корекції: усний, писемний, контроль і корекція.

Друга підгрупа - методи взаємного контролю і корекції: коментоване виконання завдань, взаємоперевірка, рецензування, колективний огляд знань і умінь та ін.

Третя підгрупа - методи самостійного контролю та корекції: рефлексія діяльності, самоперевірка, перевірка за допомогою комп'ютера, робота над помилками та ін.

Для створення ситуацій успіху використовувалися такі прийоми:

- зняття страху перед діяльністю (це просто, це легко, не війде, нічого страшного, пошукаємо інший спосіб...);

-скрита допомога педагога(Я полагаю, що зручніше було б зробити так...);

- авансування, проголошення достойності особистості (групи) (Звичайно ви зробите це відмінно, тому що ви.....);

- посилення мотиву діяльності, підкреслення значущості справи для загальної користі (Це дуже важливо для нашої роботи..).

З метою постійного формування мотивації до професійних знань використовували такий прийом: семінарським заняттям передувала самостійна робота над завданнями практичного змісту, що призводило до акгивної і творчої роботи на семінарі. Студентам було запропоновано такі практичні завдання:

1. Вивчити рекомендовану літературу згідно з планом.

2. Законспектувати й проаналізувати „Положення про ступеневу професійно-технічну освіту”, „Концепцію розвитку професійно-технічної освіти”.

3. Підготувати індивідуальні завдання: виступ на тему”Зміст освіти за рубежем ( в одній або кількох країнах)”, „Порівняльна характеристика змісту освіти в Україні та за кордоном”.

4. Сформулювати під час вивчення теоретичного матеріалу ряд проблемних запитань до одногрупників. Підготувати свої варіанти відповідей.

5. Підготувати та провести експрес-контроль з метою перевірки знання основних понять з теми заняття.

6. Підготувати фрагмент уроку (за фахом) із застосуванням обраного стандартного або нестандартного методу навчання та ін.

Під час проведення лекційних і практичних занять студентам було запропоновано виконати творчі завдання серед яких: проведена в ролі викладача лекція; складений кросворд; розроблені питання до педагогічної вікторини; написання міні-твору, що відображає особистісний погляд на проблему; рецензування усних та письмових відповідей студентів, тексту книги; складання структурованого конспекту розглянутого на занятті матеріалу; складання проблемних запитань для одногрупників; складання завдань для експрес-контролю, пам'ятки "Правила вибору методів навчання" на основі аналізу опрацьованої літератури, сконструювати схему-характеристику кожного методу, скласти таблицю-класифікацію активних методів виробничого навчання, написати педагогічний твір-мініатюру "Методи і засоби навчання в професійному ліції майбутнього” та ін.

В експериментальній роботі при проведенні навчальних занять найбільш ефективно нами використовувалися такі форми організації навчання:

- лекція-бесіда;

- лекція- конференція;

-лекція вдвох;

- лекція із заздалегідь запланованими помилками;

- семінар з використанням проблемних завдань та ін.

Методи:

- метод «мозковий штурм»;

- метод мікровикладання;

-метод малих груп;

-імітаційний метод- рольова гра, а також розв’язання педагогічних задач.

Перевага віддавалась використанню парних та групових форм навчання.

На лекціях використовувались робочі зошити ( опорні конспекти), що були видані заздалегідь. Вони готували студентів до сприйняття лекційного матеріалу, допомагали активізувати самостійну роботу. Для організації самостійної роботи над лекційним матеріалом у робочому зошиті було подано запитання для самоконтролю і вказано літературу для роботи над конкретним запитанням, що винесено на самостійний розгляд.

У кінці лекцій студентам пропонувалося оцінити заняття, при цьому вказати що більш за все сподобалося, що менш за все сподобалося, про що дізнався, про що хотів би дізнатися.Таке обговорення зі студентами є критерієм аналізу діяльності викладача на заняттях з особистісноорієнтованою направленістю.

Освітній ефект лекцій досягався завдяки сформульованим на них завданням або проблемам, що організують діяльність студентів під час лекції. Так, студентам на лекціях пропонувались такі завдання:

- Відповісти на 2-3 заздалегідь записаних на дошці запитання. Іноді план лекції також пропонувався у вигляді запитань. В кінці заняття студенти зачитували свої відповіді.

- Виявити спільне та відмінне між поняттями, що розглядаються на лекції.

- Самостійно скласти план лекції ( простий або складний). Наприкінці заняття плани студентів зачитуються.

- Придумати і задати свої запитання за змістом лекції.

- Зробити власні висновки з лекції, відобразити особистий погляд на проблему у вигляді наступного міні- твору.

- Сформулювати проблему на завтра. Прийом, коли проблема, що поставлена викладачем або, що виникла у студентів не розглядається сьогодні на лекції, а переноситься на наступне заняття. Студенти мають час на її осмислення.

У масовій практиці поширені, як правило, інформаційні лекції. Однак, сучасні умови навчання вимагають інших лекційних форм. За допомогою лекції-бесіди(на тему „Системний підхід до формування основ професійної освіти”), лекції-вдвох здійснюється перехід від простої передачі інформації до активного засвоєння змісту навчання, діалогічної взаємодії і спілкування в ході лекції (А.Вербицький). Для активного й успішного засвоєння знань необхідно враховувати їхню особистісну значущість, інакше вони не будуть засвоєні або будуть засвоєні формально (Н. Добринін, І. Баскакова). Загальновідомо, що знання тільки тоді стають особистісним надбанням, коли вони емоційно забарвлені та пережиті в процесі засвоєння.

Іншим типом лекції в проведеній нами роботі є лекція-вдвох на тему ”Контроль знань, умінь і навичок у професійному навчанні”. Головні її функції - включення студентів у процес виникнення думки, у ситуацію порівняння і вибору точки зору, формування власної. Специфічним завданням лекції вдвох є емоційний вплив на аудиторію за допомогою ілюстрації відносин викладачів до об'єкта висловлень. Така лекція, за твердженням, А. Вербицького, виявляє особистісні якості викладача як професіонала у своїй предметній області і як педагога значно яскравіше і глибше, ніж будь-яка інша лекція [4]. Проведення даного типу лекцій має найбільший ефект, коли моделюються реальні професійні ситуації обговорення теоретичних питань з різних позицій. При підготовці до лекції вдвох розробляється сценарій, відбираються питання, з яких будуть висловлюватися різні точки зору, продумується режисура, оформлення, ТЗН. одяг, розташування і зміна позицій по ходу лекції, внесення прийомів активізації уваги студентів, їхнього сприйняття і мислення. Читання лекції будується на контрасті, кожний відстоює свою точку зору і провокує підтримку аудиторії. Дуже важливі при цьому здатність до імпровізації, развиненісгь комунікативних умінь, високий рівень володіння матеріалом. Використання лекції-вдвох вимагає підготовленості аудиторії, сформованості умінь теоретичного мислення, спільного пошуку і прийняття рішень.

Досить ефективним способом стимулювання самостійної пізнавальної діяльності студентів на лекції є залучення самих студентів до підготовки і читання окремих питань або фрагментів. При цьому необхідно враховувати такі умови: наявність у студентів досвіду виступів перед аудиторією; здатність студента підготувати ґрунтовний виступ; психологічна готовність студента до такої праці; наявність логічного мислення і певного рівня знань. Лекція-конференція на тему „Зміст освіти в професійно-технічному навчальному закладі” проводилася як науково-практичне заняття, із заздалегідь визначеною проблемою і системою докладів, тривалістю до 10 хвилин. Викладач попередньо підготував студентів до читання нового матеріалу. Студентам завчасно була повідомлена тема лекції та її проблематика. Доведено детальний план викладу матеріалу, рекомендовано основну та додаткову літературу. Крім того, студенти самостійно добирали літературу у тому числі користуючись мережою Інтернет.

Кожен виступ студента являв собою логічно завершений текст, заздалегідь підготовлений у рамках запропонованої викладачем програми. Сукупність представлених текстів дозволила всебічно висвітлити проблему. Викладач пов’язував виступи студентів, коментував. У кінці лекції він підбив підсумки самостійної роботи та виступів студентів, доповнюючи або уточнюючи запропоновану інформацію, і сформулював основні висновки. Опитування студентів залучених до лекції свідчить про те, що цей методичний прийом сприяє розвитку мовлення, вміння виступати перед аудиторією, здатності пояснювати й обстоювати власну точку зору, формуванню навичок самостійної роботи. Такий спосіб читання лекцій, як підтверджують наші дослідження та досвід роботи викладачів інших вузів , можливий на всіх курсах та з будь якої навчальної дисципліни.

Лекція із заздалегідь запланованими помилками проводилася на тему „Процес професійного навчання в професійно-технічному навчальному закладі”. Вона розрахована на стимулювання студентів до постійного контролю запропонованої інформації (пошук помилки: змістовної, методологічної, методичної, орфографічної). Використаний при цьому метод помилок передбачає зміну сталого негативного ставлення до помилок. Заміну його на конструктивне використання помилок для поглиблення освітніх процесів. Помилка розглядається як джерело протиріч, феноменів, виключення з правил,. нових знань, які народжуються на протиставленні загальноприйнятим. Увага до помилки може бути актуалізована не тільки з метою її виправлення, але й для з’ясування її причин, способів її одержання. Лекція із заздалегідь запланованими помилками потребує підготовчої роботи. За кілька днів до лекції викладач попередив студентів про те, що лекція на таку тему читатиметься з певними навмисно зробленими помилками. Виявити та виправити їх мають студенти. Для цього в кінці лекції залишається час (до 10 хв.).

Відшукання взаємозв’язків помилки з „правильністю” стимулювало евристичну діяльність студентів, приводило їх до розуміння відносності та варіативності будь-яких знань. Під час проведення лекції було запропоновано 5 змістовних помилок. У кінці лекції проводилася діагностика слухачів та розбір зроблених помилок.

З великою впевненістю можна твердити, що професійні вміння і педагогічне мислення майбутніх інженерів-педагогів можна й потрібно розвивати за допомогою навчальних ігор.Ігра є не тільки формою організації проблемного навчання, а й способом моделювання майбутньої професійної діяльності у навчальному процесі. Навчально-педагогічні ігри варто застосовувати на всіх практичних заняттях з професійної педагогіки. Якщо студенти знатимуть, що вивчення значної частини тем завершуватиметься навчально-педагогічною грою. В якій вони мають виявити не лише свої знання, а й уміння, що їм треба буде доводити свою професійну компетентність колегам, вони відповідальніше ставитимуться до систематичного вивчення всіх психолого-педагогічних дисциплін. Під час вивчення дисципліни „Професійна педагогіка” нами використовувались такі навчально-педагогічні ігри:рольова гра „Форми і методи активного навчання”, гра „Початок уроку”, мозковий штурм.

Методика проведення «мозкового штурму» (МШ) або «мозкової атаки» (МА) відома в практиці навчання і ухвалення управлінських рішень. Розглянемо її докладніше.

«Мозковий штурм» - це ефективний метод колективного обговорення й пошуку рішень, що активізує уяву та творчість усіх учасників гри, сприяючи якнайшвидшому правильному розв’язанню складної психолого-педагогічної ситуації.

Існує багато методик проведення мозкового штурму. Їх вибір залежить від характеру проблеми, творчої групи або інших обставин.

Правила для учасників мозкового штурму.

1. Виказуйте максимальну кількість ідей. Віддавайте перевагу кількості, а не якості. Висловлюйтеся коротким пропозиціями.

2. Ніякої критики, іронічних реплік, жартів, що зачіпають!

3. Приймайте всі ідеї (навіть, здавалося б, абсурдні), віддавайте перевагу не логічному мисленню, а припущенням, фантазіям і т.д.

4. Жартуйте, смійтеся, взагалі відчувайте себе вільно і невимушено.

Метод мозкового штурму використовувався нами як фрагмент заняття на тему”Професійно-технічна освіта і професійно-технічний навчальний заклад як педагогічна система”.

Тривалість фрагмента 10-15 хв. Студентів було поділено на мікрогрупи з 3-5 осіб. Кожній ставилось запитання, на яке треба було дати відповідь у продовж однієї хвилини . Під час загальної дискусії виробляється найоптимальніше рішення. Шляхом мозкового штурму студенти мають дійти висновку, що професійний ліцей є педагогічною системою, оскільки має всі ознаки педагогічної системи: мету, освітню інформацію, засоби педагогічної комунікації, засоби навчання, учнів, педагогів.

Під час проведення семінарсько-практичного заняття на тему „Моделювання структури змісту освіти в професійно-технічному навчальному закладі нового типу” нами використовувалися проблемні завдання 2 рівня складності. А саме: 1.Співставте цілі підготовки учнів у професійно-технічному училищу, професійному ліцеї і вищому професійному училищі. Знайдіть у них спільне та відмінне. 2. Співставте змістову структуру навчальних дисциплін у професійно-технічному училищі і вищому професійному училищі. Знайдіть у них спільне та відмінне.

Як відомо, під час семінарів з професійної педагогіки відбувається активне застосування теоретичних знань, якому передує самостійне вивчення різноманітних джерел і посібників. Активна і систематична участь в семінарах з професійної педагогіки веде до конкретизації і поглиблення теоретичних знань, до вироблення найважливіших інтелектуальних умінь і навичок.

Нашою метою було створення таких умов, за яких семінари дисципліни „Професійна педагогіка” сприяли не тільки конкретизації поглибленню і закріпленню знань студентів, а й впливали на формуван ня відповідного ставлення до цих знань, розвиток творчого мислення, відпрацювання професійних умінь і навичок.

В реалізації цієї мети великі потенційні можливості виявили загально-групова і кооперовано-групова форми навчальної діяльності студентів. Саме вони, виходячи з їх сутності, дозволили значно посилити дидактичний потенціал таких методичних прийомів (колективне обговорення теоретичних питань, фронтальне вивчення педагогічної літератури, самостійна робота з першоджерелами підготовка і обговорення рефератів, доповідей, результатів навчально - дослідницьких завдань), що традиційно використовуються на семінарських заняттях, проте не завжди дають належні наслідки, оскільки не супроводжуються активною навчальною працею студентів.

Ці ж прийоми, якщо вони застосовуються не в умовах фронталь -ного навчання, а у взаємоузгодженій, спільній праці студентів в мікрогрупах, де виключається можливість "перемовчати" пару, уникнути участі у виконанні загального завдання, своєї ділянки роботи, набувають виключно важливих для професійної підготовки майбутнього викладача дидактичних можливостей. Однак, слід зазначити, що використання групової навчальної діяльності на семінарах з педагогічних дисциплін в ході формуючого експерименту не виключало індивідуальної і фронтальної форм. Адже в протилежному випадку ми прийшли б до повністю відокремленої діяльності малих груп. Мова йде про рівноправне застосування всіх форм навчальної діяльності, коли всі вони представлені на занятті в гармонійному поєднанні.

Алгоритм побудови семінарського заняття на тему „Методи і форми професійного навчання” з використанням групових форм містив наступні послідовні кроки:

I. Наголошення викладачем теми і мети семінару.

II. Фронтальна робота. Повторення найзагальніших положень розглядаємої на семінарі теми (у формі бесіди, огляду, коротких доповідей).

III. .Групова навчальна діяльність студентів.

1. Підготовчий етап: розподіл на мікрогрупи (4 мікрогрупи по5 чоловік), зручне розміщення, постановка групових завдань, інструктування щодо їх виконанню.

2. Безпосередня робота студентів в складі малих груп над спільними завданнями.

3. Керівництво викладача груповою навчальною діяльністю, консультування, контроль, допомога

4. Індивідуальна робота зі студентами.

IV.Фронтальні звіти навчальних мікрогруп про виконання завдань.

V. Підсумковий етап заняття.

У випадку використання кооперовано-групової роботи перед виступом рецензентів мали слово ті студенти, завданням яких було узагальнити роботу окремих мікрогруп, сформулювати висновки.

Семінарське заняття завершувалося виступом викладача, який співставляв мету і отриманий результат, рецензував все заняття в цілому, роботу окремих мікрогруп і студентів, виставляв оцінки, ставив наступні проблеми і завдання.

Отже, такою була загальна побудова семінарського заняття з використанням групових форм навчальної діяльності студентів.

Проаналізовані результати експериментального дослідження дають підстави для висновку, що запропонована модель організації навчальної діяльності студентів інженерно-педагогічної академії і її використання на заняттях з професійної педагогіки в цілому досить ефективні в здійсненні професійно-педагогічної підготовки майбітнього викладача.

Найбільш привабливим для студентів, як показали результати анкетування, є метод мікровикладання. В основі цього методу лежить поділ змісту семінарського заняття на окремі, внутрішньо цілісні етапи проведення кожного з них доручається одному чи групі студентів.При проведенні семінарського заняття на тему „Аналіз змісту освіти в ПТНЗ” нами був використаний метод мікровикладання. Схема заняття може була такою:

- вступна бесіда викладача, повідомлення цілей, критеріїв виконання завдань;

- проведення етапів заняття студентами відповідно до його плану;

- аналіз, оцінка, самооцінка оволодіння теоретичним знанням, професійними уміннями.

Як показав досвід, студенти з великою відповідальністю і творчістю ставляться до підготовки і проведення фрагментів, пов’язаних з їх майбутньою професійною діяльностю.

Необхідно зупинитися й на реалізації контрольно-результативного компоненту технології формування творчого ставлення до професійних знань.

Застосування знань і умінь у стандартних і нестандартнихІ ситуаціях є результатом сформованості досліджуваного особистісного утворення. При цьому студенти мають можливість використовувати свої знання на практиці за допомогою спеціальних завдань, які викликають особливий інтерес: це самостійні розумові зусилля, які визначають тематичну спрямованість інформації, примушують висловлювати власну думку щодо явищ, процесів і фактів, допомагають проводити цілеспрямований пошук інформації та її змістовну обробку та ін. На контрольно-результативному етапі студентам давалися завдання на перевірку рівня засвоєння професійних знань при виконанні творчих завдань.

Студентам надавали можливість контролювати і коригувати результати своєї діяльності на основі сформованих мислительних операцій (аналіз, синтез, порівняння, виділення головного), а також сформованої критичності мислення. Майбутні інженери-педагогі не просто сприймали готові обгрунтування, а вчилися логіці доказів,стежили за розвитком своїх думок, що сприяло формуванню уміння робити узагальнення, прогнозувати висновки, оцінювати результати діяльності.

Контрольні заходи з дисципліни „Професійна педагогіка” включали поточний (під час проведення практичних занять) та підсумковий контроль ( у формі заліку). Крім того, протягом семестру проводились три атестації з використанням тестових завдань.При організації контролю ми шукали такі методи, засоби і форми його реалізації, які збагачують емоційний досвід студентів, розвивають уяву, формують у них особистісне ставлення до знань і діяльності. Головним принципом, то визначає стратегію організації контролю в нашому дослідженні с принцип наближення контролю до навчальних процедур. Контроль відпрацьовування забезпечувався на практичних заняттях, коли розбиралися конкретні педагогічні ситуації, оцінювалося розв’язання педагогічних задач.

Для найбільшої ефективності контролю організовувалися "міні-заліки" з кожної теми, причому заздалегідь заготовлювалися критерії і чітко позначалася мета заліку. При такій організації контролю студенти бачили своє просування вперед, що мало величезне значення для їхньої мотивації. Таким чином, досягалася більш повна і різнобічна перевірка знань студентів. системі

На цьому етапі використовувалися такі методи: обговорення знань, самоконтроль, контроль в процесі пояснення нового знання, контроль відповідей, застосування знань та ін.

Засобами виступали: контрольні завдання і питання, вікторина, кросворд.

Формами, які використовувалися були: письмова контрольна робота, залік, захист творчих завдань, аналіз помилок.

Крім того, з метою контролю ми використовували тестування з основних тем навчальної програми під час трьох атестацій.

Висновки. Таким чином, запропонована технологія формування творчого ставлення студентів інженерно-педагогічної академії до професійних знань у процесі вивчення педагогічних дисциплін забезпечує формування та розвиток знань, умінь студентів, накопичення початкового творчого досвіду професійної діяльності.

Перспективу подальших досліджень проблеми вбачаємо в розгляді технології формування творчого ставлення студентів до професійних знань у процесі вивчення дисципліни „Дидактичні основи професійного навчання”.


Література

1. Чаплицька А.В. Формування творчого ставлення до професійних знань студентів економічних спеціальностей: Автореф. дис… на соискание ученой степени канд. пед. наук:13.00.04/Харківський гос. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди.-Харків, 2003.-16 с.

2. Ильясов И.И., Орехов А.Н. Формирование творческого мышления: обучение рациональным приемам // Вестник высш. Шк..- 1987.-№5.- С.22-26.

3. Бабанский Ю.К. Избранные педагогические труды.- М.: Педагогика, 1989.-558 с.

4. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход.- М.: Высшая школа, 1991.-207 с.


Гирич З.І., Логвіна В.В.

Технологія формування творчого ставлення до професійних знань студентів інженерно-педагогічної академії у процесі вивчення педагогічних дисциплін

У статті показаний авторський варіант реалізації технології формування творчого ставлення до професійних знань: розкрито зміст технології, розглянуті етапи і рівні розвитку творчого ставлення до професійних знань у студентів з урахуванням чотирьох структурних компонентів, обгрунтований вибір методів, засобів і форм основних навчальних процедур.


Гирич З.И., Логвина В.В.

Технология формирования творческого отношения к профессиональным знаниям студентов инженерно-педагогической академии в процессе изучения педагогических дисциплин

В статье показан авторский вариант реализации технологии формирования творческого отношения к профессиональным знаниям: раскрыто содержание технологии, рассмотренны этапы и уровни развития творческого отношения к профессиональным знаниям у студентов с учетом четырех структурных компонентов, обоснован выбор методов, средств и форм основных учебных процедур.


Z.I. Gerech, V.V. Logvina

Technology of Forming of Creative Attitude Toward Professional Knowledges of Students of Engineering-Pedagogical Academy in the Process of Study of Pedagogical Disciplines

The author variant of realization of technology of forming of creative attitude toward professional knowledges is shown in the article: maintenance of technology, rassmotrenny stages and levels of development of creative attitude, toward professional knowledges at students taking into account four structural components, the choice of methods is grounded, facilities and forms of basic educational procedures is exposed.


Стаття надійшла до редакції. 03.10.2006р.