Робоча навчальна програма дисципліни «Філософія» для всіх спеціальностей ухвалено

Вид материалаДокументы

Содержание


Тема 5. Гносеологія. Основний зміст процесу пізнання (2 год.) План семінару
Список рекомендованої літератури
Тема 6. Логіка та методологія наукового пізнання (4 год)
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7

Тема 5. Гносеологія. Основний зміст процесу пізнання (2 год.)

План семінару:

  1. Сутність пізнавального процесу.
  2. Основні підходи до проблеми пізнання.
  3. Структура і принципи пізнання.
  4. Проблема істини в філософії. Критерії істини.



Список рекомендованої літератури:


Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 5–99, 132–167, 185–198, 263–279.

Андрос Е. И. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984. –С. 3–58, 83–136.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 243.

Горский Д. П. О критериях истины. (К диалектике теоретического знания и общественной практики) // Вопр. филос. – 1998. – № 2. – С. 28–39.

Загадка человеческого понимания. – М., 1991. – 352 с.

Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры.(Введение в обобщенную теорию познания). – К., 1993. – С. 3–83.

Лекторский В. А. Объект, субъект, познание. – М., 1980. – 323 с.

Лобастов Г. В. Так что же есть истина? // Филос. науки. – 1991. – № 6. – С. 47–61.

Ойзерман Т. И. К вопросу о практике как критерии истины // Вопр. филос. – 1987. – № 10. – С. 98–112.

Ойзерман Т. И. Принцип познаваемости мира // Филос. науки. – 1990. – № 10. – С. 3–12.

Рассел Б. Человеческое познание: его сферы и границы. – К., 1997. – 556 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С.169–180.

Хабермас Юрген. Познание и интерес // Филос. науки. – 1990. – № 1. – С. 88–99.

Хазиев В. С. Философское понимание истины // Филос. науки. – 1991. – № 9. – С. 54–60.

Хайдеггер М. О сущности истины // Филос. науки. – 1989. – № 4. – С. 88–104.

Шевченко В. І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993. – 168 с.

Ярошовець В. І. Людина в системі пізнання. – К., 1996. – 208 с.

Адорно Т. К логике социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 76–86.

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 199–214, 230–262, 280–360.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 633–634.

Ильенков Э. В. Философия и культура. – М., 1991. – С. 276–307.

Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974. – 568 с.

Критика современных немарксистских концепций философии науки. – М., 1987. – 239 с.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977. – 300 с.

Ойзерман Т. И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство // Вопр. филос. – 1985. – № 12. – С. 49–60, 1986. – № 1. – С. 74–86.

Поппер К. Логика социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 65–75.

Порус В. Л. Системний смисл поняття “наукова раціональність” // Філос. і соціол. думка. – 1992. – № 1. – С. 58–72; № 2. – С. 41–53.

Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. – К., 1995. – 211 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С. 187–196.

Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посібник для аспірантів та здобувачів наукового ступеню економічнипх спеціальностей / Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. та ін. — К.:КНЕУ, 2008.

Філософія (філософія релігієзнавство, логіка): Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Арутюнов В.Х, Бондар С.В., Вільчинський Ю.М. та ін. — КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посіб. / Л. В. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2001. – С. 262–277.

Швырев В. С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988. – 176 с.

Тема 6. Логіка та методологія наукового пізнання (4 год):


План першого заняття:

1. Наука та її місце в сучасному світі.

2. Основні елементи наукового пізнання та їх характеристика.

3. Форми наукового пізнання.


План другого заняття:

1. Методи наукового пізнання: філософські, загальнонаукові та спеціальні методи

2. Сцієнтизм і антисцієнтизм.

3. Динаміка наукового пізнання (класична, некласична і пост класична наука).

Список рекомендованої літератури:

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 5–99, 132–167, 185–198, 263–279.

Андрос Е. И. Истина как проблема познания и мировоззрения. – К., 1984. –С. 3–58, 83–136.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 243.

Горский Д. П. О критериях истины. (К диалектике теоретического знания и общественной практики) // Вопр. филос. – 1998. – № 2. – С. 28–39.

Загадка человеческого понимания. – М., 1991. – 352 с.

Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры.(Введение в обобщенную теорию познания). – К., 1993. – С. 3–83.

Лекторский В. А. Объект, субъект, познание. – М., 1980. – 323 с.

Лобастов Г. В. Так что же есть истина? // Филос. науки. – 1991. – № 6. – С. 47–61.

Ойзерман Т. И. К вопросу о практике как критерии истины // Вопр. филос. – 1987. – № 10. – С. 98–112.

Ойзерман Т. И. Принцип познаваемости мира // Филос. науки. – 1990. – № 10. – С. 3–12.

Рассел Б. Человеческое познание: его сферы и границы. – К., 1997. – 556 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С.169–180.

Хабермас Юрген. Познание и интерес // Филос. науки. – 1990. – № 1. – С. 88–99.

Хазиев В. С. Философское понимание истины // Филос. науки. – 1991. – № 9. – С. 54–60.

Хайдеггер М. О сущности истины // Филос. науки. – 1989. – № 4. – С. 88–104.

Шевченко В. І. Концепція пізнання в українській філософії. – К., 1993. – 168 с.

Ярошовець В. І. Людина в системі пізнання. – К., 1996. – 208 с.

Адорно Т. К логике социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 76–86.

Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. – М., 1991. – С. 199–214, 230–262, 280–360.

Всемирная энциклопедия: Философия / Главн. научн. ред. А. А. Грицанов. – М., 2001. – С. 633–634.

Ильенков Э. В. Философия и культура. – М., 1991. – С. 276–307.

Копнин П. В. Гносеологические и логические основы науки. – М., 1974. – 568 с.

Критика современных немарксистских концепций философии науки. – М., 1987. – 239 с.

Кун Т. Структура научных революций. – М., 1977. – 300 с.

Ойзерман Т. И. Эмпирическое и теоретическое: различие, противоположность, единство // Вопр. филос. – 1985. – № 12. – С. 49–60, 1986. – № 1. – С. 74–86.

Поппер К. Логика социальных наук // Вопр. филос. – 1992. – № 10. – С. 65–75.

Порус В. Л. Системний смисл поняття “наукова раціональність” // Філос. і соціол. думка. – 1992. – № 1. – С. 58–72; № 2. – С. 41–53.

Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. – К., 1995. – 211 с.

Саух П. Ю. Філософія: навч. посіб. – К., 2003. – С. 187–196.

Присухін С. І. Філософія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посібник для аспірантів та здобувачів наукового ступеню економічнипх спеціальностей / Арутюнов В.Х., Свінціцький В.М. та ін. — К.:КНЕУ, 2008.

Філософія (філософія релігієзнавство, логіка): Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни / Арутюнов В.Х, Бондар С.В., Вільчинський Ю.М. та ін. — КНЕУ, 2008.

Філософія: Навч. посіб. / Л. В. Губерський, І. Ф. Надольний, В. П. Андрущенко та ін.; За ред. І. Ф. Надольного. – К., 2001. – С. 262–277.

Швырев В. С. Анализ научного познания: основные направления, формы, проблемы. – М., 1988. – 176 с.