Здiйснення права на житло шляхом приватизацiСЧ
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
дно мають право успадкувати деяку частину вiд того майна, що належала б СЧм за законом, тобто так звану обовязкову частку. Отже, ст. 535 ЦК УРСР видiляСФ осiб, якi мають право на обовязкову частку в спадщинi. Вони успадковують, незалежно вiд змiсту заповiту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоСФмствi за законом. Такими особами СФ неповнолiтнi або непрацездатнi дiти спадкодавця (в тому числi усиновленi), а також непрацездатнi дружина, батьки (усиновителi) i утриманцi померлого. При визначеннi розмiру обовязковоСЧ частки враховуСФться i вартiсть спадкового майна, що складаСФться з предметiв звичайноСЧ домашньоСЧ обстановки i вжитку.
Складання заповiту СФ одностороннiм правочином, оскiльки пiд час життя заповiдача спадкоСФмець щодо житла в силу заповiту прав не маСФ та нi яких обовязкiв не несе. СпадкоСФмець погоджуСФться на прийняття спадщини не пiд час здiйснення правочину - складання заповiту, а вже пiсля смертi заповiдача. Отже, складаючи заповiт, спадкодавець висловлюСФ лише свою особисту односторонню волю щодо подальшоСЧ долi належного йому майна.
Нiхто примусово не муже бути надiлений майном, тому спадкоСФмець може як прийняти, так i вiдмовитись вiд майна, призначеного йому за заповiтом. Вiдсутнiсть волевиявлення спадкоСФмця щодо прийняття житла за заповiтом пiсля смертi заповiдача не робить цей заповiт недiйсним, а лише свiдчить про вiдмову вiд спадку. Все це дозволяСФ говорити про те, що заповiт не СФ двосторонньою угодою-договором, а СФ саме одностороннiм правочином, у якому вiдображена воля однiСФСЧ особи - заповiдача.
Заповiт може бути скасований чи змiнений заповiдачем у будь-який момент на його розсуд. Тому заповiт не маСФ за життя заповiдача остаточноСЧ сили. Про скасування заповiту говорить звернення заповiдача до нотарiальноСЧ контори з вiдповiдною заявою чи посвiдченням нового заповiту. Останнiй заповiт вiдмiняСФ усi попереднi. При цьому слiд брати до уваги, що скасування чи змiна заповiту СФ дiСФю, що маСФ суто особистий характер. Тому згiдно зi ст. 544 ЦК УРСР та Законом УкраСЧни Про нотарiат заповiт може бути зроблено, змiнено або скасовано лише особисто громадянином-заповiдачем. Вчинення цих дiй через представникiв не допускаСФться. Навiть опiкун особи, що була визнана недiСФздатною пiсля нотарiального посвiдчення заповiту, не маСФ права скасовувати або змiнити заповiт пiдопiчного.
Заповiдач може на випадок, коли зазначений у заповiтi спадкоСФмець помре до вiдкриття спадщини або не прийме СЧСЧ, зазначити iншого спадкоСФмця (пiдпризначення спадкоСФмця) - ст. 536 ЦК УРСР. З деякою умовнiстю можна провести аналогiю мiж спадкоСФмцями другоСЧ черги спадкоСФмцiв за законом та пiдпризначеним спадкоСФмцем за заповiтом: першi успадковують лише пiсля спадкоСФмцiв першоСЧ черги за законом, другi - лише пiсля основного спадкоСФмця за заповiтом. Але СФ й суттСФва рiзниця. Пiдпризначений спадкоСФмець призначаСФться заповiдачем, а коло спадкоСФмцiв другоСЧ черги визначено законом. Пiдпризначений спадкоСФмець, якщо зазначений у заповiтi спадкоСФмець помре до вiдкриття спадщини або не прийме СЧСЧ як спадкоСФмець за заповiтом, успадковуСФ перш, нiж будь-якi спадкоСФмцi за законом (за виключенням обовязковоСЧ частки у спадщинi) Як справедливо зазначають В.М. Самойленко та В.А. Кройтор, якщо основний спадкоСФмець помре, не вiдмовившись вiд спадщини, а лише не встигнув СЧСЧ прийняти, право на спадщину надходить до його спадкоСФмцiв за законом. Якщо вже цi спадкоСФмцi не приймуть спадщини, у спадковi права маСФ вступати Пiдпризначений спадкоСФмець.
Згiдно зi ст. 538 ЦК УРСР заповiдач маСФ право покласти на спадкоСФмця за заповiтом виконання будь-якого зобовязання (заповiдальний вiдказ) на користь однiСФСЧ або кiлькох осiб (вiдказоодержувачiв), якi набувають права вимагати його виконання. Вiдказоодержувачами можуть бути як тi особи, що входять, так i тi, що не входять до числа спадкоСФмцiв за законом. Наприклад, умовою прийняття спадщини спадкоСФмцем може бути прийняття ним на себе обовязкiв за договором довiчного утримання. У разi вiдмови вiд цього заповiдального вiдказу спадкоСФмець позбавляСФться не тiльки можливостi стати власником будинку, що був отриманий заповiдачем за договором довiчного утримання, а також позбавляСФться всього спадкового майна, що йому мало надiйти за заповiтом. Адже прийняття спадщини пiд умовою з боку спадкоСФмця неможливо та свiдчить про його вiдмову вiд спадкування. СпадкоСФмець, на якого покладено заповiдачем виконання заповiдального вiдказу, зобовязаний виконати його лише в межах дiйсноСЧ вартостi спадкового майна, що перейшло до нього. Тому, якщо заповiдальний вiдказ перевищуСФ вартiсть успадкованого спадкоСФмцем майна, у цiй частин, заповiдальний вiдказ буде недiйсним. У разi смертi спадкоСФмця на якого було покладено виконання заповiдального вiдказу, або в разi неприйняття ним спадщини зобовязання з виконання заповiдального вiдказу переходить на iнших спадкоСФмцiв, якi одержали його частку.
У ст. 539 ЦК УРСР особливо видiлено, що заповiдач може покласти на спадкоСФмця, до якого переходить жилий будинок зобовязання надати iншiй особi довiчне користування цим будинком або певною його частиною. Це зобовязання заноситься нотарiусом у свiдоцтво про право спадкоСФмства. Обовязок надавати вказанiй заповiдачем особi , довiчне користування житлом обтяжуСФ не тiльки спадкоСФмця, а саме житло, оскiльки у разi наступного переходу права власностi право довiчного користування зберiгаСФ силу для нового власника. Тому в усiх