Засоби iнтенсифiкацiСЧ виразностi газетного тексту у мовi сучасноСЧ украСЧнськоСЧ преси
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
Дипломна робота
Засоби iнтенсифiкацiСЧ виразностi газетного тексту у мовi сучасноСЧ украСЧнськоСЧ преси
Вступ
Актуальнiсть дослiдження. На початок ХХРЖ столiття цiлком закономiрним СФ виникнення концепцiСЧ медiадизацiСЧ життСФвого простору суспiльства. За твердженням авторiв концепцiСЧ Ю.Хабермас, О.Тоффлер та iн.), медiадизацiя глобальний та iнтенсивний процес впливу ЗМРЖ на суспiльну свiдомiсть, що призводить до внутрiшньоСЧ колонiзацiСЧ, фрагментацiСЧ ментальних уявлень людини [22, 59]. Важливим СФ висновок науковцiв (РЖ. Рогозiна, Л.Кудрявцева, Л.Дяченко, О. ДорофеСФва, О.Стишова та iн.), що роль засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ в сучасному свiтi надзвичайно велика, а здатнiсть дискурсу мас-медiа впливати на свiторозумiння адресатiв досить потужна. Мова преси, що вiдображаСФ складнi соцiальнi процеси, матерiалiзуСФ не лише особисту, а й насамперед суспiльну свiдомiсть, впливаСФ на вироблення громадськоСЧ думки, допомагаСФ у формуваннi певного типу соцiальноСЧ людини. Перiодичнi видання, пропагуючи полiтичнi, науковi та iншi думки в УкраСЧнi, виховуючи естетичнi смаки через публiкацiю художнiх творiв, утверджували полiфункцiональнiсть украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови, сприяли формуванню мовно-культурного середовищатАж Мова преси вiдбиваСФ тенденцiСЧ розвитку загальнолiтературних норм украСЧнськоСЧ мови [12, 323].
Демократизацiя суспiльно-полiтичного життя та лiбералiзацiя й урiзноманiтнення соцiально-економiчних засад i морально-етичних та естетичних принципiв суспiльства, з одного боку, i розширення поля суспiльного функцiонування украСЧнськоСЧ мови, з другого боку, викликали до життя з початку 1990-х. рр. потужнi процеси змiн на всiх структурних рiвнях та оновлення стилiстичних засобiв украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови. Цей комплекс явищ СФ дуже складним i суперечливим, i в ньому поСФднуються процеси як власне демократизацiСЧ лiтературноСЧ мови (розширення кола СЧСЧ носiСЧв i суспiльного використання, менша ригористичнiсть СЧСЧ канонiв. Унаслiдок обмеження редакторського втручання на користь ширшим можливостям для мовного самовираження особистостi, активнi пошуки свiжих виражально-зображальних засобiв мовлення в умовах виниклоСЧ конкуренцiСЧ мiж рiзними засобами масовоСЧ iнформацiСЧ для завоювання читацькоСЧ та глядацькоСЧ аудиторiСЧ, зменшення стильовоСЧ вiдстанi мiж усно-розмовною i книжно-писемною сферами СЧСЧ функцiонування, тенденцiСЧ до усунення рис, не властивих СЧй, i вiдродження або частiше стимулювання СЧСЧ питомих особливостей, так i взагалi лiбералiзацiСЧ СЧСЧ нормативноСЧ основи, тобто вже дозволеного як стихiйного, так i цiлеспрямованого вiдступу вiд СЧСЧ попереднього досягнутого i вiдповiдним чином унормованого стану. Лiбералiзацiя норм лiтературноСЧ мови (ослаблення i розмивання певних стильових i стилiстичних обмежень, збiльшення варiантностi мовних одиниць i слововживання в цiлому, розхитування мовностилiстичних i правописних норм, масовий i неконтрольований потiк iншомовних запозичень, зростання в публiцистичному функцiонуваннi iндивiдуальних новотворiв i т. iн.) може приводити вже не тiльки й, можливо, не стiльки до сприятливих для лiтературноСЧ мови, а й до деструктивних для СЧСЧ нормативноСЧ основи наслiдкiв, що сповiльнюють темпи СЧСЧ шлiфування i стають на завадi СЧСЧ сприйняттю новими масами мовцiв. Погляди дослiдникiв щодо демократизацiСЧ мови постсоцiалiстичного перiоду розходяться з безумовним визнанням СЧСЧ наявностi. (КостомаровВ.Г., МокiСФнко В.М.): замiсть нормального стандарту, орiСФнтованого на ревнителя чистоти мови на зразки колишньоСЧ соцреалiстичноСЧ художньоСЧ прози або шаблонного газетного канцеляристу, на переднiй план тепер висуваСФться мова гласних засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ, стихiя живоСЧ мови (включаючи просторiччя, жаргон i сленг), не контрольована цензурою та iнститутом казенних редакторiв. Показово, що навiть лiнгвiсти, якi недавно виступили за сувору орiСФнтацiю на чистоту мови i культуру мови, пiд тиском сучасноСЧ мовноСЧ ситуацiСЧ змушенi апелювати до такого лабiльного й багато в чому субСФктивного критерiю, як мовний смак (В.Костомаров (1994), К.Гутшмидт (1998). Г.Солганик (1995) називаСФ це явище iнтимiзацiСФю газетноСЧ мови i поСФднуСФ його не лише зi здобутками, а й утратами, якi виявляються в зниженнi публiцистичного стилю (газетноСЧ мови) до рiвня побутовоСЧ розмови, стираннi таким чином мiжстильовоСЧ межi, i, як результат, зниження статусу мови газети. Експансiя елементiв субстандартних соцiолектiв (вульгаризмiв, суржику, жаргону) у мовi засобiв масовоСЧ iнформацiСЧ взагалi i преси зокрема СФ обСФктом дослiджень багатьох мовознавцiв (О.Тараненко, Д.Баранник, В. Вiденов (у словянських мовах), Л.Скворцов (у сучаснiй росiйськiй мовi) та багато iнших). Протягом тривалого часу мова газети залишалася поза увагою мовознавцiв, незважаючи на те, що для всiх була зрозумiлою СЧСЧ полiтична роль i суспiльне значення як джерела iнформацiСЧ. Словесна природа перiодичноСЧ преси порiвняно недавно привернула до себе увагу лiнгвiстiв. Одним iз перших, хто пiддав науковому аналiзовi мову перiодики, був М.Гладкий. Його праця Наша газетна мова, видана у Харковi у 1928 роцi, мала неабиякий вплив на нормалiзацiю та стабiлiзацiю украСЧнськоСЧ лiтературноСЧ мови. ТРрунтовнi дослiдження газетноСЧ мови повязуються передусiм з iменем М.Жовтобрюха (Мова укр?/p>