Екстракти в промисловiй технологiСЧ лiкiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?хiд бiологiчно активних речовин.
1.5 Вимоги до екстрагентiв
Екстрагент у процесi екстракцiСЧ БАР вiдiграСФ особливо важливу роль. Вiн маСФ здатнiсть проникати крiзь стiнки клiтини, вибiрково розчиняти бiологiчно активнi речовини i виходити за межi рослинного матерiалу. Тому до екстрагентiв висувають конкретнi вимоги, обумовленi специфiчними особливостями фармацевтичного виробництва. Отже, екстрагент повинен:
максимально розчиняти лiкарськi речовини i мiнiмально баластнi речовини;
проникати у пори матерiалу i крiзь стiнки клiтин, забезпечувати високу змочувальну здатнiсть;
перешкоджати розвитковi у витяжцi мiкрофлори;
мати низьку температуру кипiння, легко регенеруватися;
бути мiнiмально токсичним i вогнебезпечним;
бути доступним за вартiстю.
РЖз двох рiвноцiнних екстрагентiв обирають безпечнiший, доступний за цiною, фармакологiчно не шкiдливий i т. д. Якщо екстрагент не задовольняСФ зазначенi вимоги, то використовують сумiшi, наприклад пiдкислену воду, спирт iз водою, ефiр зi спир-том тощо.
Одним з найбiльш прийнятних екстрагентiв СФ вода, яка маСФ ряд переваг, а саме:
добре проникаСФ крiзь клiтиннi оболонки, непроникнi для гiдрофобних речовин;
розчиняСФ i витягаСФ речовини краще за iншi рiдини;
фармакологiчно iндиферентна;
дуже розповсюджена;
негорюча i вибухобезпечна;
доступна за вартiстю.
Однак як екстрагент маСФ ряд негативних сторiн, наприклад:
не розчиняСФ i не витягаСФ гiдрофобнi речовини;
не маСФ антисептичних властивостей, внаслiдок чого у водних витяжках можуть розвитися мiкроорганiзми;
за рахунок води вiдбуваСФться гiдролiтичне розщеплення багатьох речовин, особливо при високiй температурi;
у водному середовищi ферменти можуть розщеплювати лiкарськi речовини.
Етиловий спирт С2Н5ОН теж дуже часто використовуСФться як екстрагент.
Якiсть спирту-ректифiкату регламентуСФться ДФ X i ГОСТом 5962-51.
Спирт як екстрагент:
СФ розчинником багатьох сполук, що не витягаються водою, наприклад жирiв, алкалоСЧдiв, хлорофiлу, глiкозидiв, ефiрних масел, смол та iн.;
маСФ антисептичнi властивостi (у спирто-водних розчинах з концентрацiею понад 20 % не розвиваються мiкроорганiзми та цвiль);
чим мiцнiший спирт, тим менш можливi в його середовищах гiдролiтичнi процеси. Спирт iнактивуСФ ферменти;
достатньо леткий, тому спиртовi витяжки легко згущуються i висушуються до порошкоподiбних речовин. Для зберiгання термолабiльних речовин випарювання й сушiння проводять пiд вакуумом;
СФ лiмiтованим продуктом, вiдпускаСФться фармацевтичним виробництвом за встановленим порядком;
значно важчий нiж вода, проникаСФ крiзь стiнки клiтин, вiднiмаючи воду в бiлкiв та слизуватих речовин, перетворюючи СЧх на осади, що закупорюють пори клiтин, а вiдтак погiршуСФ дифузiю.
Чим нижча концентрацiя спирту, тим легше вiн проникаСФ всередину клiтин;
фармакологiчно неiндиферентний; проявляСФ як мiiеву, так i загальну дiю, що необхiдно враховувати при виробництвi витягiв вогненебезпечний.
Отже, спирт як екстрагент маСФ ширший дiапазон витягу БАР порiвняно з водою, причому його екстрагуюча здатнiсть залежить вiд концентрацiСЧ. При екстрагуваннi етанолом з концентрацiею не менше 70 % одержують витяжки, вiльнi вiд бiополiмерiв (бiлкiв, слизу, пектинiв).
Ацетон СН3СОСН3. Безбарвна рiдина з характерним запахом. Вiдносна густина 0,798. Температура кипiння 56,2 С. 3 водою та органiчними розчинниками змiшуСФться в будь-яких спiввiдношеннях. Застосовузться як екстрагент для алкалоСЧдiв, смол, олiй таiн.
Етиловий етер СН5ОС2Н5. Безбарвна, легкорухлива летка рi-дина, маСФ температуру кипiння вiд 34 до 36 С. РозчиняСФться в 12 частинах води, змiшуСФться у всiх спiввiдношеннях з ацетоном, спиртом, петролейним етером, жирними олiями та ефiрними маслами. Густина 0,714 (при 20 С). Пари етилового етеру мають велику густину (2,56 вiдносно повiтря), вони стеляться по пiдлозi, отруйнi, можуть перемiщуватися i накопичуватися далеко вiд джерела випаровування. При зiткненнi з вогнем або гарячими предметами може статися вибух великоСЧ сили (температура займання етеру 40 С). Тому при роботi з етиловим етером необхiдно дотримуватися особливих заходiв безпеки, а це обмежуСФ його застосування як екстрагента. Етилацетат у сумiшi з етанолом у спiввiдношеннi 9: 1 використовують при рiдиннiй екстракцiСЧ флавоноСЧдiв у виробництвi фламiну.
Хлороформ СНС13. Безбарвна, прозора, легколетка рiдина, що змiшуСФться у всiх спiввiдношеннях зi спиртом, ефiром, бензином, з багатьма жирними олiями та ефiрними маслами, у водi розчинна (1:200) i не змiшуСФться з глiцерином. Густина 1,52, кипить при 59,562 С. Пари хлороформу отруйнi, але не горючi, вибухобезпечнi.
РД гарним розчинником для багатьох лiкарських речовин: алкалоСЧдiв, глiкозидiв, масел, олiй тощо.
Дихлоретан СЮН2СН2С1. Безбарвна, прозора рiдина, що не змiшуСФться з водою. Запахом нагадуСФ хлороформ. Густина 1,252 1,235. Температура кипiння 83,084,0 С. ЗмiшуСФться зi спиртом i ефiром, жирами, мiнеральними маслами, смолами. Дихлоретан маловогненебезпечний (температура займання 21,1 С). При вдиханнi його парiв можливе отруСФння. Дихлоретан у сумiшi з хлороформом (при густинi 1,315) застосовуСФться для екстрагування глiкозидiв.
Хлористий метилен СН2С12. Екстрагент з вiдносно високою густиною 3,33 i температурою кипiння 41 С. ЗастосовуСФться для екстрагування гiдрофобних речовин (глiкозидiв, алкалоСЧдiв та iн.).
Метанол, метиловий, або деревний спирт СН3ОН, ви