Дослiдження антагонiстичних властивостей сучасних пробiотикiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
затiв клiтинних стiнок ряду молочнокислих бактерiй, показано, що амiнокислотний склад СЧх бiльш за все характеризуСФ рiд, а якiсний склад та кiлькiсть сахарiв гексозамiнiв вiдбивають рiзницю мiж видами всерединi самого роду.
Наприклад, встановлено, що стiнки L.plantarum утримують аспарагiнову кислоту, аланiн, глутамiнову кислоту, лiзин, глюкозамiни та гексозамiни. L.delbrueckii, L.casei мають бiльш складний, нiж iншi види роду хiмiчний склад клiтинних стiнок. РЖмуностимулюючу дiю виявляють препарати iз рiзних живих. Висушених, заморожених або убитих шляхом нагрiвання. Цi властивостi СФ й у дезiнтегрованноСЧ бiомаси бактерiй. В експериментi на лабораторних тваринах встановлено, що молочнокислi бактерiСЧ, такi як L.delbrueckii, L.casei, L.acidophilus та Str.thermophilus стимулюють лiмфоСЧдний апарат, синтез iмуноглобулiнiв та активнiсть iнтерферону, посилюють мононуклеарну та фагоцитарну активнiсть, активнiсть натуральних кiлерiв, пiдвищують лiзоцимальну та протимiкробну дiю, стимулюють реакцiСЧ Т-клiтинного iмунiтету [47]. Внутрiшньочеревнi iнСФкцiСЧ живих бактерiй L.delbrueckii, subsp.bulgaricus мишам стимулювали утворення iнтерферону вже через 6 годин пiсля СЧх введення.
1.2 Антагонiстичнi властивостi пробiотичних препаратiв
Поряд iз пiдсиленням протиiнфекцiйного iмунiтету молочнокислi бактерiСЧ виявляють також i протипухлинну активнiсть. Протипухлинна активнiсть пробiотикiв та СЧх вплив на кишкову моторику СФ результатом непрямоСЧ дiСЧ. Одним iз напрямкiв СФ руйнування ферментiв, таких як азотредуктаза, нiтроредуктаза, якi переводять проканцерогени в канцерогени [48]. РЖнша точка зору полягаСФ в тому, що живi або вбитi нагрiванням лактобактерiСЧ iндукують в органiзмi зростання активностi макрофагiв, лiмфоцитiв, виключаючи синтез ендогенних цитотоксинiв та пухлино-некротизуючого фактору (TNF). Таким чином, дiя на пухлину може здiйснюватись як за рахунок прямоСЧ цитотоксичноСЧ дiСЧСЧ, так i щляхом стимуляцiСЧ iмунних механiзмiв. Нарештi, пробiотичнi штами знижують рiвень мутагенiв у фекалiях, можливо шляхом зв`язування або сорбцiСЧ мутагенiв на бактерiальних клiтинах [49].
РЖ.Г. Богдановим одним iз перших in vivo на мишах з саркомою 180, карциномою Ерлiха, меланомою В-16 та аденокарциномою АСОТОЛ установленнi протипухлиннi властивостi L.delbrueckii, коли введення культурального фiльтрату призводило до повного зникнення пухлин майже у 50% лабораторних тварин [49,50]. Ним було запропоновано декiлька лiкарських засобiв iз L.bulgaricus. РЖз клiтинноСЧ фракцiСЧ лактобацил було видiлено три глiкопептиди: 1,2 та 10кД. Один з найбiльш активних препаратiв отримав назву бластолiзин.
Протипухлинну дiю встановлено також i при використаннi iнших видiв лактобактерiй, наприклад, L.casei. СубстанцiСФю цих бактерiй особливо успiшно лiкували мишей за введенням СЧСЧ пiдшкiрно в область лiмфатичних вузлiв, якi дренували пухлину.
При лiкуваннi хворих з рiзними локалiзацiями злоякiсних пухлин хiмiо- чи променевою терапiСФю рекомендуСФться використовувати молочнокислi бактерiСЧ, якi значно покращують загальний стан хворих та знижують побiчнi дiСЧ лiкарських засобiв.
Епiдемiологiчнi дослiдження багатьох краСЧн свiту показали, що виникнення раку товстого кишечника спостерiгаСФться бiльше в популяцiСЧ людей, якi споживають захiднi рафiнованi дiСФти, порiвняно з тим, що вживають вегетарiанськi та молочнокислi продукти. Було вiдмiчено, що у пацiСФнтiв з раком товстоСЧ кишки в фекалiях знаходиться в середньому на порядок менше молочнокислих бактерiй. У людей з високим ризиком рака товстоСЧ кишки переважали Bifidumbacterium, Peptococcus, Clostridium, а в людей з малим ризиком виникнення раку товстоСЧ кишки домiнували Bac.pneumoniae, Lactobacilus[51].
На значнiй виробцi хворих виявлено, що ризик виникнення раку молочноСЧ залози позитивно корелював з частотою вживання жирних сирiв та молока корiв i негативно з частотою вживання йогуртiв з живими лактобацилами.
В останнi роки спороутворюючi бактерiСЧ роду Bacillus як найбiльш вiдомi представники екзогенноСЧ мiкрофлори привертають увагу дослiдникiв. Досить великий арсенал видiв цього роду використовувався в якостi терапевтичних речовин при лiкуваннi гострих i хронiчних iнфекцiй: B.cereus, B.polymyxa, B.brevis, B.megaterium, B.pumilus, B.coagulans та iн. Однак найбiльш розповсюдженнi i вивченi види B.subtilis i B.licheniformis [52].
Цi мiкроорганiзми завдяки високим адаптивним властивостям широко розповсюдженнi в природi i зокрема в тих об`СФктах, з якими людина контактуСФ найбiльш близько. Завдяки цьому бацили постiйно i в значнiй мiрi кiлькостi потрапляють в органiзм людини i, оскiльки СФ стiйкими до лiтичних i травних ферментiв, зберiгають життСФдiяльнiсть напротязi всього ШКТ.
Серед рiзних представникiв екзогенноСЧ мiкрофлори бацили характеризуються рядом переваг, якi дозволяють вважати СЧх найбiльш ефективними в якостi нових бiопрепаратiв:
цi бактерiСЧ (окрiм B.anthracis i B.cereus), як правило, СФ нешкiдливими для макроорганiзму навiть у концентрацiях, якi значно перевищують рекомендованi для вживання;
при пероральному вживаннi цi мiкроорганiзми iстотно пiдвищують неспецифiчну резистентнiсть макроорганiзм;
антагонiстична активнiсть СЧх бiльш виражена i проявляСФться до бiльш широкого спектру патогенних i умовно-патогенних мiкроорганiзмiв, нiж у iнших представникiв екзогенноСЧ i ендогенноСЧ мiкрофлори.
бацили характеризуються високою ферментативною активнiстю, яка дозволяСФ СЧм регулювати i стимулювати травлення, виявляти протиалергiйну i антитоксичну дiю;
цi мiкроорганiзми стабiльнi при зберiганнi;
вони екологiчн