Дослiдження антагонiстичних властивостей сучасних пробiотикiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
. Лактобацили видiленi iз кишечника людей, що мали тривалий контакт з антибiотиками, характеризуються значною перехресною лiкарською стiйкiстю, але СЧх антибiотикорезистентнiсть не СФ стабiльною.
За сучасним уявленням позитивна дiя СФ багатокомпонентною i включаСФ: пригнiчення потенцiальних патогенних мiкроорганiзмiв за рахунок продукцiСЧ антибактерiальних речовин, конкуренцiСЧ за лiмiтуючi харчовi сполуки; вплив пробiотикiв на ферментну активнiсть шкiдливих кишкових мiкроорганiзмiв; стимуляцiю iмунноСЧ системи макроорганiзму; здатнiсть лактобактерiй асимiлювати холестерол i таким чином знижувати вмiст цього лiпiду в сироватцi периферичноСЧ кровi.
Крiм значноСЧ антагонiстичноСЧ активностi лактобацил важливу роль вiдiграСФ СЧх висока адгезивнiсть [7,38], з чим повязана здатнiсть молочнокислих бактерiй приживлятись на слизових оболонках рiзних порожнин макроорганiзму. Такi властивостi СФ як у нормальноСЧ так i патогенноСЧ мiкрофлори ШКТ. Мiкроорганiзми з високими адгезивними властивостями отримують селективну перевагу в конкуренцiСЧ з менш пристосованими бактерiями. Кишковi молочнокислi бактерiСЧ СФ мукозасоцiйованими мiкроорганiзмами i саме це в значнiй мiрi вносять вклад в феномен колонiзацiйноСЧ резистентностi кишечника. Звiдси слiдуСФ, що одним iз основних критерiСЧв пошуку перспективних штамiв лакто- та бiфiдобактерiй СФ СЧх високi адгезивнi властивостi. Слiд зазначити, що бiльшiсть бактерiй не можуть приживлятися у кишечнику хворого на довгий час, тому лiкувальна дiя цих пробiотикiв буде транзиторною. ВзаСФмодiя патогенних мiкроорганiзмiв з епiтелiСФм слизовоСЧ оболонки травного тракту може бути обмежена завдяки присутностi на нiй популяцiй сапрофiтних чи молочнокислих бактерiй, при руйнуваннi якоСЧ можливий розвиток патологiчних змiн в органiзмi. У бiльшостi видiв лактобацил адгезивнi властивостi корелюють iз високою антимiкробною дiСФю та лiзоцимною активнiстю [28]. Необхiдно зауважити, що отримати антибiотики iз молочнокислих бактерiй у чистому виглядi до цього часу не вдалося, так як вони пiд час видiлення втрачають свою активнiсть.
Мiкрофлора кишечника (в основному анаеробнi бактерiСЧ) за допомогою адгезинiв прикрiплюСФться до епiтелiю слизовоСЧ оболонки. Адгезини (лiганди) бактерiй це бiополiмери, якi складаються з унiкальних для кожного виду субодиниць бiлковоСЧ, глiколiпiдноСЧ або глiкопротеСЧновоСЧ природи. Вони можуть бути лектинами, i у такому випадку вибiрково звязуються з вуглеводневими детермiнантами глiкопротеСЧнiв i глiколiпiдiв, при цьому кожному лектину вiдповiдаСФ певний вуглеводний залишок. Це приблизно можна порiвняти з взаСФмодiСФю антиген антитiло.
Бiологiчна плiвка, яка утворюСФться виконуСФ бар`СФрну роль, вона затуляСФ рецептори слизовоСЧ та пiдслизовоСЧ оболонок вiд патогенних мiкроорганiзмiв. Вона маСФ негативний заряд i служить бар`СФром на шляху проникнення катiонiв деяких антибiотикiв, патогенних та умовно-патогенних мiкроорганiзмiв. Вона захищаСФ на тiльки слизову оболонку, а i самi автохтоннi бактерiСЧ вiд дiСЧ антибiотикiв i антитiл. ЛактобактерiСЧ володiють бiльшою адгезивнiстю, завдяки наявностi у глiкокалiксi вiдносно великоСЧ кiлькостi моносахаридiв на вiдмiну вiд бацил [39,40].
Отже, антагонiстичнi властивостi лактобацил та СЧх здатнiсть колонiзувати епiтелiй КШТ, закрiпляючись на його ворсинках, СФ основою для застосування цих мiкроорганiзмiв у лiкуваннi дисбактерiозiв, гастритiв, язв КШТ. Такого стану можна досягти шляхом штучноСЧ колонiзацiСЧ кишечника бактерiями, якi можуть впливати на мiкроекологiчну систему кишечника та органiзму хазяСЧна в цiлому.
Ще однiСФю з найважливiших функцiй молочнокислих бактерiй СФ СЧх участь у формуваннi iмунологiчного статусу та функцiонуваннi iмунноСЧ системи органiзму[41].
Данi щодо рiзнобiчного впливу молочнокислих бактерiй на iмунну систему органiзму СФ найбiльш новiтнiми. Встановлено, що лактобактерiСЧ можуть дiяти як адюванти гуморальноСЧ iмунноСЧ вiдповiдi у людей та експериментальних тварин [42,43]. Показана безпосередня активiзуюча дiя пробiотикiв на Т-кiлери та В-лiмфоцити [13]. Живi, вбитi нагрiванням та компоненти клiтинних стiнок лактобактерiй, а також препарати з бацил виявились добрими активаторами печiнкових i перитонеальних макрофагiв i мононуклеарних фагоцитiв.
Пробiотикам притаманна функцiя iндукторiв ?- i ? iнтерферону, що встановлено в дослiдах in vitro i в експериментi на тваринах.
Одним iз механiзмiв дiСЧ пробiотичних препаратiв, який тiсно пов`язаний з СЧх iмуномодулюючим впливом на макрооргaнiзм, СФ явище транслокацiСЧ бактерiй з перорально введених препаратiв в кров`яне русло. Це явище було встановлено i всебiчно вивчено вiтчизняними дослiдниками пiд керiвництвом академiка В.В.Смiрнова [26,45,46]. Автори встановили, що вже через двi хвилини пiсля введеня мишам пробiотичних препаратiв або культур мiкроорганiзмiв з СЧх складу, частину бактерiй виявляли в кровi, легенях та печiнцi, а трохи згодом i в iнших паренхiматозних органах з наступним поступовим зниженням числа життСФздатних клiтин. Явище транслокацiСЧ спостерiгали постiйно при введенi дози, яка пребiльшувала 1*10 живих МК, при цьому в кров надходила лише незначна чиатина близько 0,01% введених бактерiй.
Вiдомо, що хiмiчний склад клiтинноСЧ стiнки багатьох молочнокислих бактерiй досить постiйний, на нього не впливаСФ змiна складу середовища чи умов, у яких мiкроорганiзми вирощуються. Найважливiшi клiтиннi агенти бактерiй зосередженi саме в СЧх стiнках. Методом хроматографiСЧ гiдролi