Дослiдження антагонiстичних властивостей сучасних пробiотикiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
модiСЧ цiлого комплексу несприятливих факторiв, якi впливають на нормальне функцiонування основних систем життСФдiяльностi. З однiСФСЧ сторони це широке використання пестицидiв, рiзноманiтних харчових добавок, консервантiв, барвникiв, недостатнСФ, нерацiональне харчування бiльшостi населення краСЧни, а з iншоСЧ масове безконтрольне застосування хiмiотерапевтичних препаратiв, в тому числi антибiотикiв. З цим i рядом iнших факторiв повязують збiльшення частоти виникнення дисбактерiозiв у людей рiзних вiкових груп. Про це говорить рiст гастроентерологiчних захворювань[1].
Нормальна мiкрофлора складаСФ конкуренцiю для патогенiв, i механiзми пригнiчення СЧх росту досить рiзноманiтнi: вибiркове звязування поверхневих рецепторiв клiтин, особливо епiтелiальних; виражений антагонiзм, направлений проти патогенних видiв. Подiбнi властивостi вираженi у бiфiдобактерiй i лактобактерiй, цей антибактерiальний потенцiал утворюСФ секрецiя кислот, спиртiв, бактерiоцинiв, лiзоцима i т.д. Окрiм того, висока концентрацiя вказаних продуктiв iнгiбуСФ видiлення токсичних субстанцiй патогенними видами.
Вивчення мiкрофлори кишечника почалось з 1886 року, коли один iз початкiвцiв вчення про кишковi iнфекцСЧСЧ F.Esсherich вперше описав кишкову паличку (Bacterium coli communae). Неоцiнимий вклад у вивчення кишкового мiкробiоценозу i можливостей його корекцiСЧ внiс РЖ.РЖ.Мечнiков, який в 1907р. висунув положення, що причиною виникнення багатьох захворювань являСФться дiя на тканини i клiтини макроорганiзму рiзноманiтних токсинiв i метаболiтiв, якi продукуються мiкробами, бiльшiсть яких знаходиться в травному трактi. За його думкою, тривалiсть життя може суттСФво збiльшуватись, а швидкiсть старiння органiзму зменшуватись при елiмiнацiСЧ iз кишечника за допомогою антагонiстично активних молочнокислих бактерiй (МКБ) (наприклад, болгарськоСЧ палички) гниттСФвоСЧ мiкрофлори i припинення всмоктування в кров СЧСЧ токсичних метаболiтiв. В 1955 роках. Л.Г. Перетц показав, що кишкова паличка здорових людей являСФться одним iз основних представникiв нормальноСЧ мiкрофлори i вiдiграСФ позитивну роль завдяки сильним антагонiстичним властивостям по вiдношенню до патогенних мiкробiв. Вiн розрiзняв кишкову паличку по ступенi СЧСЧ антагонiстичноСЧ активностi i видiлив високоактивний штам Esсherichiа coli M17, який до нашого часу являСФться основою для виготовлення пробiотикiв. В подальшому позитивна роль нормальноСЧ мiкрофлори кишечника для органiзму була доведена багатьма вченими [2].
Наш час вченi називають тАЬнаступаючою епохою пробiотикiвтАЭ, бiопрепарати широко використовуються в медицинi та ветеринарiСЧ для корекцiСЧ мiкрофлори ШКТ. Практика застосування пробiотикiв iз рiзних штамiв i видiв представникiв iндигенноСЧ мiкрофлори показала в цiлому iх позитивний вплив на вiдновлення кишкового мiкробiоценозу, збiльшення загальноСЧ резистентностi органiзму.
Ще зовсiм недавно спектр пробiтичних продуктiв обмежувався продуктами лiкувально-профiлактичного призначення на основi моноштамових культур бiфiдобактерiй i Lactobacillus acidophilus i стерилiзованого молока. В останнi ж роки значно розширилась сфера виробництва збагачених продуктiв масового призначення.
Для виготовлення пробiотикiв i продуктiв харчування на основi живих мiкроорганiзмiв зараз використовуються представники рiзних видiв(Bacillus subtilis, Bifidobacterium adolescentis, Bifidobacterium bifidum, Bifidobacterium breve, Bifidobacterium infantis, Bifidobacterium longum, Enterococcus faecalis, Enterococcus faecium, Escherichia coli, Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus casei, Lactobacillus delbrueckii subsp. bulgasricus, Lactobacillus felventicus, Lactobacillus fermentum, Lactobacillus lastic, Lactobacillus rhamnosus, Lactobacillus salivarius, Lactobacillus plantarum, Lactococcus, Leuconostoc, Streptococcus cremoris, Streptococcus lactis та iн.). Проводиться направлений вiдбiр штамiв мiкроорганiзмiв, якi повиннi володiти адгезивною здатнiстю та антагонiстичною активнiстю до патогенних та УПМ, не повиннi пригнiчувати представникiв нормофлори, повиннi продукувати кориснi для людини бiологiчно активнi речовини [3].
Все це вимагаСФ ретельного дослiдження антагонiстичних взаСФмовiдносин мiж мiкроорганiзмами, з однiСФСЧ сторони складових кишковоСЧ мiкрофлори, а з iншоСЧ складових сучасних бiопрепаратiв. Хоча ТСрунтовнi роботи з цього приводу проводились, однак, на сучасному етапi це питання потребуСФ подальшого вивчення.
Чисельнi дослiдження в цiй галузi стосуються, в основному, в дослiдженнi антагонiстичноСЧ активностi пробiотикiв до стандартних тест-штамiв. У той же час практично вiдсутнi експерементальнi данi про порiвняльну характеристику сучасних пробiотикiв, СЧх антагонiстична дiя на клiнiчнi штами, збудникiв гострих кишкових iнфекцiй. Викладене вище надаСФ актуальностi проблемi взаСФмодiСЧ мiкроорганiзмiв нормальноСЧ мiкрофлори та пошуку методiв корекцiСЧ рiзних патологiчних порушень.
В роботi було проведено дослiдження пробiотичних препаратiв, СЧх порiвняльна характеристика до патогенних та умовно патогенних клiнiчних штамiв, збудникiв кишкових iнфекцiй. Встановлено, що складовi дослiджених пробiотичних препаратiв володiють антагонiстичною активнiстю шляхом продукування (метаболiтiв) певних хiмiчних компонентiв рiзноСЧ молекулярноСЧ ваги. Тi, що мають бiлкову природу та кодуються плазмiдами, належать до бактерiоцинiв. Крiм того, антагонiстична дiя цих бактерiй визначаСФться також видiленням ними органiчних кислот та низькомолекулярних метаболiтiв типу пептидiв. Вони також мають здатнiсть вибiрково пригнiчувати рiст патогенних клiнiчних штамiв - сальмонел шигел, ентеробактерiв, клебсiел, стафiлококiв, ешерихiй, протеСЧв та псевдомонад. Цим визначаСФтьс