Дослiдження антагонiстичних властивостей сучасних пробiотикiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
? велике число рiзних аспектiв, потребуСФ подальшого глибокого дослiдження. Аналiз лiтературних даних свiдчить, що i на сьогоднi всi аспекти взаСФмовiдносин мiж органiзмом людини i його мiкрофлорою далекi вiд вирiшення.
1.1.2 Причини i наслiдки порушення мiкрофлори кишечника
Нормальна мiкорфлора покриваСФ шкiру та слизовi оболонки, оскiльки вона бiльш резистентна до дiСЧ зовнiшнiх фiзичних, хiмiчних та бiологiчних факторiв, регулюючи взаСФмовiдносини мiж макроорганiзмом та навколишнiм середовищем, досить часто проявляСФ себе як природний сорбент, акумулюючи на собi значну кiлькiсть рiзних токсичних речовин, включаючи метали. Проявляючи антагонiстичну активнiсть по вiдношенню до патогенних та гнилостних мiкроорганiзмiв, вона СФ найважливiшим фактором, який перешкоджаСФ розвитку iнфекцiСЧ в макроорганiзмi.
Така рiвновага мiкробноСЧ екосистеми та органiзму може бути змiнена або порушена пiд впливом факторiв зовнiшнього середовища, перш за все антимiкробними та протипухлинними препаратами, а також при патологiчних процесах у макроорганiзмi, iмунодефiцитних станах, онкологiчних захворюваннях. Початком розвитку дисбiотичного стану кишечника СФ пригнiчення iндигенних анаеробних мiкробiв, таких як бiфiдобактерiСЧ та лактобактерiСЧ. Надмiрне розмноження умовно-патогенних мiкроорганiзмi (ентеробактерiй, стафiлококiв, стрептококiв, клостридiй, грибiв) обтяжуСФ перебiг основного захворювання i в результатi може призвести до iнфекцiйних ускладнень.
Вперше поняття тАЬдисбактерiозтАЭ (kolondysbacterie) застосував ще у 1916 роцi нiмецький лiкар A.Nissle, який розумiв пiд цим термiном тiльки зниження антагонiстичноСЧ активностi кишковоСЧ палички, СЧСЧ якiснi та кiлькiснi змiни. Л.Г.Перетц також основне значення придiляв кишковiй паличцi. Вiн визначав дисбактерiоз як патологiчний стан кишковоСЧ мiкрофлори (зменшення загальноСЧ кiлькостi кишковоСЧ палички i змiни СЧСЧ властивостей), збiльшення кiлькостi гнилiсних, гноСФрiдних, спороносних та iнших видiв мiкробiв [10].
Поняття тАЬдисбактерiозтАЭ з роками все розширювалось. Почали враховувати змiни не тiльки в аеробнiй, але й анаеробнiй мiкрофлорi. Бiльшiсть авторiв при визначеннi дисбактерiозу спирались на бактерiологiчнi показники, виходячи з уявлень про норму мiкрофлори товстоСЧ кишки, виведену на пiдставi власних дослiджень або лiтературних даних. Так, Р.В.Епштейн-Литвак i Ф.Л.Вiльшанська у поняття дисбактерiоз вкладають виявлення таких асоцiацiй мiкроорганiзмiв, якi якiсно чи кiлькiсно вiдрiзняються вiд нормального складу мiкрофлори фекалiй за рахунок зникнення чи зниження числа облiгатних СЧСЧ представникiв з одного боку i з iншого збiльшення кiлькостi ентеробактерiй, якi в нормi зустрiчаються в невеликiй кiлькостi [11].
Однак, в останнi роки поняття тАЬдисбактерiозтАЭ стаСФ все бiльш дискусiйним. В бiльшостi краСЧн свiту термiн тАЬдисбактерiозтАЭ чи характеристика мiкробного стану кишок не використовуСФться [12]. Не iснуСФ i вiдповiдного клiнiчного дiагнозу, використовуСФться як суто бактерiологiчне поняття [12,13,14,15,16]. У зарубiжнiй лiтературi для позначення порушення якiсного i кiлькiсного складу кишковоСЧ мiкрофлори застосовують термiн тАЬсиндром надлишкового росту бактерiйтАЭ (bacterial overgrowth sydrome), пiд яким розумiють змiну складу мiкрофлори в тонкiй кишцi.
Аналiзуючи визначення термiну тАЬдисбактерiозтАЭ, бачимо, що бактерiологи та клiнiцисти характеризують його, в основному, на базi бактерiологiчних даних. Однак, частина класифiкацiй беруть за основу етiологiчну ознаку, тобто провiдний вид мiкроорганiзму, що тАЬвикликаСФтАЭ дисбактерiоз. В.Н.Красноголовець розрiзняСФ стафiлококовий, протейний, кандидозний, асоцiйований дисбактерiози [17]. О.Я.Бабак i РЖ.РД.Кушнiр додають ще клебсiСФльозний, бактероСЧдний, клостридiозний [18,19].
М.В.Панчишина i С.Ф.Олiйник [20] за причинами, що СЧх викликають, розрiзняють такi види дисбактерiозу:
РЖ. Дисбактерiоз у практично здорових людей:
1 вiковий;
2 сезонний;
3 харчовий;
4 професiйний;
РЖРЖ. Дисбактерiоз у хворих:
при захворюваннях травного каналу неiнфекцiйноСЧ природи;
при хворобах печiнки;
при iнфекцiйних захворюваннях травного каналу, включаючи протозойнi i гельмiнтнi;
при атеросклерозi;
при злоякiсних новоутвореннях;
РЖРЖРЖ. Дисбактерiоз медикаментозний;
РЖV. Дисбактерiоз пiсля дiСЧ радiоактивного випромiнювання;
V. Дисбактерiоз змiшаноСЧ пироди.
Оцiнюючи ряд наведених класифiкацiй, можна сказати, що деякi з них бiльше увагу акцентують на мiкробiологiчних характеристиках, iншi - на клiнiчних проявах [21].
РЖснуСФ велика кiлькiсть рiзних факторiв, якi призводять до порушення нормобiоценоза, спробуСФмо перерахувати найбiльш важливiшi. В першу чергу це необТСрунтована та нерацiональна антибiотикотерапiя iз призначенням препаратiв низькоСЧ якостi, неправильного дозування або режиму введення препаратiв напротязi доби, самолiкування антибiотиками, що приводить до набутих кишковою флорою патогенних та iнвазiйних властивостей, розвитку стiйкостi до антибiотикiв. Звичайно, впровадження антибiотикiв у лiкувальну практику було могутнiм заходом у боротьбi з iнфекцiйними хворобами, однак, з часом виявилися i негативнi сторони дiСЧ цих препаратiв.
Окрiм антибактерiальних препаратiв, до розвитку дисбактерiозу можуть приводити силiцилати, котрi стимулюють рiст гемолiзуючих паличковидних i кокових форм, Campylobacter; кортикостероСЧди, якi збiльшують рiст грибiв роду Candida; цитостатики, якi викликають атрофiю кишкового епiтелiю i зни