Дослiдження антагонiстичних властивостей сучасних пробiотикiв
Дипломная работа - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие дипломы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
iзованi на поверхнi кишковоСЧ слизистоСЧ оболонки, за рахунок присутностi в цiй областi антибактерiальних антитiл. При нестачi в товстому кишечнику, наприклад, бiфiдобактерiй, навiть при нормальному фагоцитозi, у мiкро- та макрофагiв гiдролiз ними антигенiв сповiльнюСФться [4]. Окрiм участi в синтезi IgA i активацiСЧ фагоцитозу, нормальна кишкова мiкрофлора забезпечуСФ потенцiювання продукцiСЧ iнтерферонiв, в першу чергу ?-iнтерферону, цитокiнiв, лiзоциму активних регуляторних учасникiв реакцiСЧ iмунноСЧ вiдповiдi. Мiкрофлора кишечника синтезуСФ ряд бiологiчно активних речовин, сприяСФ руйнуванню алергенiв, а також бактерiСЧ мають рецептори та деякi iншi антигеннi властивостi.
Окрiм, механiзмiв мiiевого iмунiтету, який регулюСФ мiкрофлору кишечника, iснуСФ ще один дуже важливий механiзм контролю бактерiальний антагонiзм. Цей важливий захисний процес здiйснюСФться за рахунок цiлого ряду функцiональних реакцiй умовно-патогенноСЧ мiкрофлори. Пiд впливом бактерiальноСЧ флори в травному апаратi утворюються деякi токсини бактерiоцини, якi вiдносяться до антибiотикоподiбних речовин, якi в свою чергу витiсняють iз середовища проживання конкурентнi мiкроорганiзми. Бiльш того, до продуктiв життСФдiяльностi облiгатноСЧ мiкрофлори кишечника вiдносяться оцтова, молочна, деякi iншi кислоти, якi створюють оптимальне для мiкрорганiзмiв кисле середовище (бiфiдобактерiСЧ рН до 5.0, лактобактерiСЧ рН до 4.0), яке затримуСФ пролiферацiю патогенноСЧ i газоутворюючоСЧ мiкрофлори. Також iснуСФ бактерiальна флора пов`язана iз слизистою оболонкою тонкого кишечника. Здатнiсть бактерiй постiйноСЧ мiкрофлори знаходитися в тiсному контактi iз структурами кишковоСЧ поверхнi, забезпечуСФ СЧх успiшну конкуренцiю з iншими бактерiями за сайти адгезiСЧ на ентероцитах, цим самим створюючи захисну мiкроплiвку на поверхнi слизистоСЧ оболонки кишечника, яка складаСФться iз СФкзополiсахаридного глiкокалiкса i муцина ентероцитiв.
Анаеробнi мiкроорганiзми в процесi свого метаболiзму утворюють велику кiлькiсть рiзноманiтних органiчних кислот, якi мають виражену протимiкробну дiю. У кiлькiсному вiдношеннi у прямiй кишцi найбiльш важливими СФ оцтова, пропiонова та масляна кислоти, якi знаходяться в макроорганiзмi як в адгезованому до поверхнi кишок станi, так i у виглядi вiльних кислот. Летючi жирнi кислоти можуть не тiльки протидiяти колонiзацiСЧ кишечника патогенними бактерiями, але й регулювати чисельнiсть аеробних та бути промоторами росту деяких анаеробних мiкроорганiзмiв з числа нормальноСЧ мiкрофлори, тобто приймають безпосередньо участь в пiдтриманнi балансу мiкробноСЧ екосистеми[9].
Деякi представники нормальноСЧ мiкрофлори (мiкрококи, лакто- i бiфiдобактерiСЧ) продукують перекис водню i таким чином здiйснюють антагонiстичну дiю на патогеннi бактерiСЧ in vivo [5].
Важлива роль аутохтонноСЧ мiкрофлори в СЧСЧ здатностi приймати участь в нейтралiзацiСЧ нiтратiв, ксенобiотикiв екзогенного походження, iнактивацiСЧ гiстамiна, припиненню утворення токсичних продуктiв бiлкового обмiну. Отже, бактерiальна флора ШКТ являСФться своСФрiдним трофiчним гомеостазом [5], який забезпечуСФ руйнування надлишкових компонентiв СЧжi i утворення недостатнiх продуктiв. Тому пiдтримання нормальноСЧ бактерiальноСЧ флори в органiзмi стаСФ однiСФю iз найважливiших задач оптимiзацiСЧ харчування i життСФдiяльностi людини.
Закiнчуючи пiдроздiл, присвячений фiзiологiчним особливостям кишковоСЧ мiкрофлори, необхiдно видiлити ряд найбiльш значущих положень. По-перше, кишковий мiкробiоценоз слiд розглядяти як один iз важливих i невiд`СФмних компонентiв завершуючого етапу травлення, функцiонально пов`язаного iз усiма попереднiми процесами ферментативного гiдролiза СЧжi. По-друге, мiкробiоценоз кишечника слiд розглядати як один iз важливих мiiевих регуляторних механiзмiв функцiональноСЧ дiСФздатностi, морфологiчноСЧ цiлосностi. По-третСФ, регуляторна роль бактерiальноСЧ флори кишечника виходить далеко за межi ШКТ. РЗСЧ участь в синтезi великоСЧ кiлькостi гормонiв i бiологiчно активних речовин визначаСФ фiзiологiчну доцiльнiсть впливу кишкового мiкробiоценозу на бiльшiсть органiв i органiзму в цiлому. По-четверте, кишкова бактерiальна флора представляСФ собою важливу систему захисту органiзма (конкурентна боротьба iз патогенною мiкрофлорою, iнактивацiя токсичних для органiзма речовин в кишечнику та iн.).
Короткий огляд лише деяких, але найбiльш важливих положень фiзiологiСЧ мiкробiоценоза кишечника розглянутий для того, щоб ще раз пiдкреслити СЧСЧ суттСФву роль у функцiонуваннi та життСФзабезпеченнi багатьох процесiв органiзма, а не тiльки ШКТ.
1.1.1 Склад кишковоСЧ мiкрофлори людини
В залежностi вiд особливостей органiзму кожноСЧ людини, вiку, рiвнiв метаболiзму, фiзiологiчних даних, умов працi, екологiчного стану довкiлля може змiнюватися спiввiдношення рiзних представникiв нормальноСЧ мiкрофлори iндивiдума, але iснують загальнi закономiрностi, якi дозволяють визначити норму для кожного бiотопу, зокрема кишок [6].
В нормi склад мiкрофлори кишечника вiдносно постiйний, представляСФ собою збалансовану мiкроекологiчну систему (мiкробiоценоз), який склався в процесi фiлогенетичного розвитку людини. Макроорганiзм i його мiкрофлора знаходяться в станi динамiчноСЧ рiвноваги. Бiомаса мiкробiв, якi заселяють кишечник людини, складаСФ приблизно 5% вiд загальноСЧ маси. В кишечнику людини знаходиться вiд 400 до 500 видiв рiзноманiтних мiкроорганiзмiв, сумарна кiлькiсть облiгатних анаеробних бактерiй сягаСФ 10