Договiр перевезення вантажiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?стачаСФ, пiдтверджуСФться iншими бухгалтерськими документами (рахунком-фактурою, прибутковим ордером тощо).
Вартiсть вантажiв, що належать фiзичним особам, визначаСФться за роздрiбними цiнами, що дiють в тому мiii та в той час, де i коли вантаж мав бути виданий.
За недостачу, втрату, псування або пошкодження багажу, вантажобагажу залiзниця несе вiдповiдальнiсть у таких розмiрах: за багаж i вантажобагаж, прийнятий до перевезення з оголошеною вартiстю, - у розмiрi оголошеноСЧ вартостi, а якщо залiзниця доведе, що оголошена вартiсть перевищуСФ дiйсну вартiсть, - у розмiрi дiйсноСЧ вартостi; за багаж, прийнятий до перевезення без оголошеноСЧ вартостi - у розмiрi дiйсноСЧ вартостi багажу, встановленоСЧ згiдно з Правилами перевезень пасажирiв; за псування i пошкодження багажу та вантажобагажу - у розмiрах тiСФСЧ суми, на яку було знижено СЧх вартiсть (ст.127 Статуту залiзниць УкраСЧни).
У разi повноСЧ або частковоСЧ втрати на залiзницi багажу, зданого до перевезення без оголошеноСЧ цiнностi, перевiзник сплачуСФ пасажировi вартiсть багажу чи втраченоСЧ його частини, але не бiльш як 2,5 грн. за кожен втрачений 1 кг ваги. Виплата грошей здiйснюСФться на станцiСЧ призначення одразу пiсля складання та пiдписання комерцiйного акта, але не пiзнiше однiСФСЧ доби з дати прибуття поСЧзда, з яким прибула частина багажу (або мав прибути весь багаж), не рахуючи вихiдних та святкових днiв (п. 10.3.4 Правил перевезень пасажирiв, багажу, вантажобагажу та пошти залiзничним транспортом) [19, с. 22].
Законами УкраСЧни, чинними мiжнародними договорами (транспортними конвенцiями) та транспортними кодексами (статутами) може бути передбачено i максимально можливий розмiр вiдшкодування за втрачений або зiпсований вантаж, багаж чи пошту.
Наприклад, якщо вартiсть вантажу не була зазначена i включена в коносамент, вiдшкодування за пошкоджене мiiе чи одиницю вантажу, якоСЧ не вистачаСФ, не може перевищувати 666,67 розрахункових одиниць або 2,0 розрахункових одиниць за 1 кг маси брутто пошкодженого, зiпсованого вантажу або вантажу, якого не вистачаСФ, залежно вiд того, яка сума вища, за винятком вартостi контейнера або iншого транспортного пристрою вiдправника (фрахтувальника) згiдно зi ст.181 КТМ.
У тих випадках, коли в незбереженнi вантажу, багажу, пошти за Договором перевезення виннi i перевiзник, i вантажовiдправник (одержувач), мова може йти про розподiл вiдповiдальностi мiж ними, виходячи з принципу змiшаноСЧ вiдповiдальностi. Позивач у ньому випадку отримуСФ вiдшкодування в повному обсязi.
У ст.928 ЦК 2003 р. збережено iснуючий в законодавствi УкраСЧни (ст.368, гл.40 ЦК 1963 р.) пiдхiд, вiдповiдно до якого вiдповiдальнiсть перевiзника незалежно вiд виду транспорту у випадку заподiяння ним пасажиру шкоди маСФ позадоговiрний (делiктний) характер, тобто настаСФ незалежно вiд укладеного мiж ними договору перевезення за правилами гл.82 ЦК.
Так, якщо пасажиру заподiяна шкода не джерелом пiдвищеноСЧ небезпеки (наприклад, працiвником транспортноСЧ органiзацiСЧ при виконаннi своСЧх службових обовязкiв, але без участi будь-яких машин, механiзмiв тощо), вiдповiдальнiсть транспортноСЧ органiзацiСЧ визначаСФться за правилами ст. 1187 ЦК, тобто за принципом вини. Однак це не позбавляСФ сторони права передбачити у договорi бiльш сувору, безвинну, вiдповiдальнiсть перевiзника.
Пiдвищена (безвинна) вiдповiдальнiсть також може бути передбачена законом. Наприклад, у випадку коли пасажиру заподiяна шкода джерелом пiдвищеноСЧ небезпеки (засобами транспорту, механiзмами), транспортна органiзацiя несе пiдвищену вiдповiдальнiсть за правилами ст. 1187 ЦК, незалежно вiд того, винна вона чи нi в завданнi шкоди. Отже, для того, щоб настала вiдповiдальнiсть, достатньо обСФктивних пiдстав цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi: шкоди, протиправноСЧ дiСЧ заподiювача шкоди та причинного звязку мiж протиправною дiСФю та шкодою.
Перевiзник у цьому випадку може бути звiльнений вiд вiдповiдальностi лише тодi, коли вiн доведе, що шкода виникла внаслiдок непереборноСЧ сили або умислу потерпiлого.
Норми транспортного законодавства досить часто встановлюють межi вiдповiдальностi перевiзника. Наприклад, вiдповiдно до ст.194 КТМ у разi смертi пасажира або пошкодження його здоровя вiдповiдальнiсть перевiзника нi в якому разi не перевищуСФ 175 тис. одиниць "спецiального права запозичення" (SDR), визначених Мiжнародним валютним фондом, стосовно перевезення взагалi. Офiцiйний курс переведення "спецiального права запозичення" в нацiональну валюту УкраСЧни публiкуСФться НБУ. Однак перевiзник та пасажир можуть письмовою угодою встановити бiльш високi межi вiдповiдальностi, нiж тi, якi передбаченi чч.1-4 ст.194 КТМ.
Перевiзник, працiвник або агент перевiзника не може скористатися межами вiдповiдальностi, встановленими в ст.194 КТМ, якщо буде доведено, що збиток заподiяний внаслiдок дiй або упущень перевiзника, працiвника або агента, здiйснених з намiром заподiяти цей збиток або в результатi самовпевненостi з усвiдомленням можливого спричинення збитку.
Будь-яка умова договору перевезення, укладеного до виникнення подiСЧ, що стала причиною смертi пасажира або ушкодження здоровя, яка маСФ за мету звiльнити перевiзника вiд вiдповiдальностi перед пасажиром або встановити меншу, нiж передбачено транспортним законодавством чи мiжнародним договором, межу вiдповiдальностi, а також будь-яка умова, метою якоСЧ СФ перенесення тягара доведення, покладеного на перевiзника, СФ недiйсною. За загальним правилом недiйснiсть цiСФСЧ умови не маСФ наслiдк?/p>