Договiр перевезення вантажiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?вiдуально визначенi, а також родовi речi з належним ступенем СЧх iндивiдуалiзацiСЧ.
Передбачене, наприклад, ст.103 Статуту автомобiльного транспорту, право утримати частину суми при сплатi одержувачем рахункiв вiдправника за отриману продукцiю не СФ притриманням, а дiями субСФкта зустрiчного виконання у вiдповiдь на неналежне виконання за договором.
Притримання не СФ новим для цивiльного законодавства УкраСЧни засобом забезпечення виконання зобовязань. Зокрема, вiдповiдно до ст.163 КТМ, перевiзник може притримати вантаж, доки одержувач не вiдшкодуСФ витрати, понесенi перевiзником при перевезеннi вантажу, внесе плату за простiй судна в порту вивантаження, а також сплатить фрахт i плату за простiй у порту завантаження, якщо це передбачено в коносаментi або iншому документi, на пiдставi якого перевозився вантаж, а у випадку загальноСЧ аварiСЧ - внесе аварiйний внесок або надасть належне забезпечення.
Право притримання вантажу перевiзник зберiгаСФ й у випадку здачi вантажу на склад, що не належить одержувачевi, за умови повiдомлення власника складу про таке право. Однак пiсля передачi вантажу одержувачевi перевiзник втрачаСФ право вимагати вiд вiдправника чи фрахтувальника платежiв, не внесених одержувачем, за винятком випадкiв, коли перевiзник не змiг здiйснити право утримання вантажу з незалежних вiд нього причин.
За загальним правилом договiр перевезення вантажу СФ укладеним з моменту передачi вантажу перевiзнику та, вiдповiдно, прийняттям останнiм обумовленого договором вантажу до перевезення. Однак згiдно зi ст.921 ЦК ненадання перевiзником транспортного засобу для перевезення або непредявлення вiдправником вантажу чи невикористання наданого транспортного засобу спричиняСФ вiдповiдальнiсть винноСЧ сторони. Розмiр вiдповiдальностi за такi дiСЧ може бути передбачено вiдповiдними положеннями транспортних кодексiв (статутiв) або, за СЧх вiдсутностi, належним чином пiдписаним договором перевезення, незважаючи на те, що надання вантажу чи транспортного засобу не вiдбулося.
Вiдповiдальнiсть перевiзника та вiдправника вiдповiдно до ст.921 ЦК встановлена транспортними кодексами (статутами) та полягаСФ у сплатi штрафу, розмiр якого встановлюСФться у певнiй частинi чи вiдсотку вiд плати за перевезення, фiксованiй сумi за кожну, наприклад, хвилину запiзнення чи кожне вантажне мiiе, контейнер (ст.106 Статуту залiзниць УкраСЧни, ст.183 КТМ, ст.ст.128-131 Статуту автомобiльного транспорту, ст.182 Статуту внутрiшнього водного транспорту).
У прямому змiшаному сполученнi вiдповiдальнiсть перевiзника за ненадання транспортного засобу та вiдправника за невикористання наданого транспортного засобу зазвичай встановлюСФться домовленiстю сторiн з урахуванням вiдповiдних положень транспортних кодексiв (статутiв), ст.913 ЦК та передбачаСФ, крiм сплати штрафу, також вiдшкодування витрат, спричинених таким порушенням[2].
При здiйсненнi iмпортних, експортних та транзитних перевезень слiд також враховувати положення роздiлу "Вiдповiдальнiсть сторiн за порушення правил перевезень та порядку планування експортних, iмпортних вантажiв" Тимчасового положення про мiсячне планування та органiзацiю перевезень експортних, iмпортних i транзитних вантажiв залiзничним, морським та рiчковим транспортом.
Однак незалежно вiд встановленоСЧ транспортними кодексами (статутами) вiдповiдальностi у виглядi штрафiв сторона, яка зазнала збиткiв, маСФ право вимагати вiдшкодування СЧх вiдповiдно до загальних положень ст.ст.552, 623 ЦК.
У ч2 ст.921 ЦК законодавцем вiдтворено загальне правило про звiльнення перевiзника та вiдправника вантажу вiд вiдповiдальностi у разi вiдсутностi СЧх вини у ненаданнi вантажу або невикористаннi наданого транспортного засобу. РДдиною умовою такого звiльнення СФ за загальним правилом явища стихiйного характеру або несприятливi шляхово-клiматичнi умови (замети, землетрус, смерч, повiнь, пожежа тощо), якi вiдповiдно до положень транспортних кодексiв (статутiв) СФ пiдставами для припинення (обмеження) перевезення вантажiв у певних напрямках (ст.18 Статуту автомобiльного транспорту, ст.130 КТМ, ст.29 Статуту залiзниць УкраСЧни). Такий пiдхiд повнiстю вiдповiдаСФ загальнiй нормi ст.617 ЦК про пiдстави звiльнення вiд вiдповiдальностi за порушення зобовязання.
Стаття 922 ЦК мiстить нову для транспортного законодавства УкраСЧни норму, яка встановлюСФ вiдповiдальнiсть перевiзникiв при транспортному обслуговуваннi пасажирiв. Однак СЧСЧ реалiзацiя на практицi, за вiдсутностi вiдповiдних положень безпосередньо у договорi перевезення, потребуСФ внесення вiдповiдних доповнень щодо розмiру передбаченого штрафу до транспортних кодексiв (статутiв) [21, с. 22].
При цьому вiдповiдальнiсть за затримку у вiдправленнi транспортного засобу або його запiзненнi до пункту призначення настаСФ за наявностi вини перевiзника, яка припускаСФться. Однак це не позбавляСФ перевiзника права довести вiдсутнiсть власноСЧ вини, а отже, й вiдповiдальностi.
Перелiк пiдстав звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi, перелiчених у ч.1 ст.922 ЦК, не СФ вичерпним. Наприклад, вiдповiдно до ст.94 ПК перевiзник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за прострочення у доставцi пасажира, якщо доведе, що ним було вжито всiх необхiдних заходiв для запобiгання такому простроченню або що таких заходiв неможливо було вжити. Перевiзник також звiльняСФться вiд вiдповiдальностi, якщо прострочення сталося внаслiдок несприятливих метеорологiчних умов.
У разi затримки вiдправлення пасажи