Договiр перевезення вантажiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?м недiйснiсть договору перевезення.
При здiйсненнi мiжнародних перевезень вiдповiдальнiсть перевiзника перед пасажиром визначаСФться вiдповiдно до умов чинних УкраСЧни мiжнародних договорiв (транспортних конвенцiй) та е бути ними обмежена певним максимальним розмiром вiдшкодування.
4. Звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi
Фактичною пiдставою вiдповiдальностi за порушення зобовязань СФ склад цивiльного правопорушення, який мiстить такi елементи (умови):
- протиправна поведiнка боржника;
- збитки як результат такоСЧ поведiнки;
- причинний звязок мiж протиправною поведiнкою та збитками;
- вина боржника.
Зазначенi умови необхiднi, за загальним правилом, i для накладення майновоСЧ вiдповiдальностi за невиконання або неналежне виконання сторонами зобовязань з перевезення вантажу.
Головнi обовязки перевiзника за договором перевезення полягають у тому, що вiн повинен забезпечити цiлiснiсть i схороннiсть вантажу i доставити його одержувачевi в обумовлений строк. Цей обовязок виникаСФ з моменту прийняття вантажу до перевезення i до видачi одержувачевi у пунктi призначення. Порушення цього обовязку призводить до вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псування чи пошкодження вантажу[2].
У разi прострочення в доставцi вантажу перевiзник зобовязаний вiдшкодувати одержувачевi збитки, завданi порушенням строку перевезення, якщо погодженням сторiн, транспортними статутами та кодексами не передбачено iншi форми вiдповiдальностi. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату, нестачу, псування i пошкодження прийнятого до перевезення вантажу або багажу в розмiрi фактичноСЧ шкоди.
До вчинення перевiзниковi позову, що випливаСФ з перевезення вантажу, слiд обовязково предявити йому претензiСЧ у порядку, передбаченому транспортними статутами та кодексами. Позов до перевiзника може бути вчинений вантажовiдправником або вантажоодержувачем у разi повноСЧ або частковоСЧ вiдмови перевiзника задовольнити претензiю або неодержання вiд перевiзника вiдповiдi в мiсячний строк. Позовна давнiсть за вимогами, що випливають iз перевезення вантажу, встановлюСФться в один рiк з моменту, що визначаСФться згiдно з транспортними статутами та кодексами.
У транспортних статутах i кодексах даСФться перелiк обставин, за яких перевiзник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за втрату, псування i пошкодження вантажу.
Зокрема, перевiзник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi, коли:
- вантаж прибув у справному вагонi (контейнерi) i зi справними пломбами вiдправника;
- вантаж перевозився в супроводi провiдника вантажовiдправника або вантажоодержувача;
- нестача не перевищуСФ норм природноСЧ втрати;
- нестача, псування та пошкодження сталися внаслiдок природних причин, повязаних з перевезенням вантажу на вiдкритому рухомому складi;
- вантаж, який швидко псуСФться, став непридатним, але перевiзник не порушив строкiв доставки та встановленого правилами перевезення температурного режиму;
- вантаж здано до перевезення без зазначення у накладнiй його особливих властивостей, якi потребують особливих умов або забезпечення заходiв для збереження вантажу при перевезеннi (наприклад, "обережно скло");
- здано до перевезення вантажу, вологiсть якого перевищуСФ встановлену норму;
- недолiки тари чи упаковки не були помiченi за зовнiшнiм виглядом пiд час прийняття вантажу до перевезення чи застосовано тару, що не вiдповiдаСФ властивостям вантажу, встановленим стандартам, за вiдсутностi слiдiв пошкодження тари в дорозi[2].
Залежно вiд виду транспорту можуть бути визначенi додатковi пiдстави звiльнення перевiзника вiд вiдповiдальностi. Небезпеки i стихiйнi явища зумовлюють розширення кола обставин, за яких морський перевiзник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за несхороннiсть вантажу.
Такими обставинами можуть бути:
- непереборна сила;
- небезпеки та випадковостi на морi;
- рятування людей, суден та вантажiв;
- пожежi, що виникли не з вини перевiзника;
- воСФннi дiСЧ та народнi заворушення;
- страйки чи iншi обставини, якi викликали зупинення або обмеження роботи (ст. 176 Кодексу торговельного мореплавства) [8].
Висновки
Отже, договiр перевезення вантажiв це вид цивiльно-правового договору про надання послуг. За договором перевезення вантажу транспортна органiзацiя (перевiзник) зобовязуСФться доставити довiрений СЧй вiдправником вантаж до пункту призначення i видати його правомочнiй на одержання вантажу особi (одержувачевi), а вiдправник зобовязуСФться сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Залежно вiд видiв транспорту, яким перевозяться вантажi, пасажири i багаж, перевезення подiляються на: залiзничнi, внутрiшнiми водними шляхами (рiчковi), морськi, повiтрянi, автомобiльнi. Правовi вiдносини у цiй галузi регулюються положеннями ст. 358368 Цивiльного Кодексу УкраСЧни, Законом УкраСЧни Про транспорт (1994) та нормами транспортних статутiв або кодексiв i правил, що видаються у встановленому порядку. Зокрема, дiють Статут автомобiльного транспорту УкраСЧни 1969, Статут залiзниць УкраСЧни 1998, Повiтряний кодекс УкраСЧни, Кодекс торговельного мореплавства УкраСЧни.
Перевезення конкретного вантажу оформляСФться спецiальним перевiзним документом, який звичайно пересилаСФться разом з вантажем i вважаСФться письмовою формою договору. Такими документами при перевезеннях вантажiв залiзничним i рiчковим транспортом СФ нак