Договiр перевезення вантажiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
пломбувати транспортний засiб (якщо за договором це покладено на перевiзника);
- забезпечити цiлiснiсть i схороннiсть прийнятого до перевезення вантажу. Цей обовязок виникаСФ з моменту одержання перевiзником вантажу до перевезення i до видачi його одержувачевi у пунктi призначення. Забезпечення цiлiсностi та схоронностi вантажу включаСФ також дотримання особливих правил перевезення щодо певних видiв вантажiв (наприклад, вантаж, який швидко псуСФться при перевезеннi, потребуСФ дотримання вiдповiдних температур);
- доставити вантаж до пункту призначення у строк, встановлений погодженням сторiн, якщо транспортними статутами, кодексами та правилами, що видаються згiдно з ними, не передбачено iнше, а в разi вiдсутностi таких строкiв - у розумний строк. Наприклад, на морському транспортi строки доставки вантажiв можуть бути встановленi законом або договором, а в разi СЧх вiдсутностi вантаж доставляСФться вiдповiдно до строкiв, звичайно прийнятих у морськiй практицi (ст. 160 Кодексу торговельного мореплавства УкраСЧни);
- своСФчасно повiдомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу. Так, залiзниця повiдомляСФ одержувача в день прибуття вантажу, проте не пiзнiше 12 годин наступного дня (ст. 58 Статуту залiзниць);
- видати вантаж одержувачевi, зазначеному в транспортному документi. При видачi вантажу в пунктi призначення перевiзник повинен дотримуватись правил, чинних на певному видi транспорту. Так, вiдповiдно до ст. 66 Статуту автомобiльного транспорту, перевiзник при здаваннi вантажу одержувачевi зобовязаний перевiрити масу, кiлькiсть мiiь i стан вантажу в разi: видачi вантажу зi складу вантажноСЧ автостанцiСЧ; прибуття вантажу в несправному кузовi рухомого складу та iн.
З фактом укладення договору перевезення вантажу певнi права та обовязки виникають також у вiдправника вантажу. Деякi з них передбаченi транспортними статутами (кодексами) i правилами перевезень вантажiв та передують укладенню договору, зокрема:
- вiдправник повинен предявити вантаж до перевезення у належному станi, у справнiй тарi та упаковцi, вiдповiдно до державних стандартiв i технiчних умов, якi забезпечують повну його схороннiсть. Вiдповiдно до транспортних статутiв (кодексiв), усi необхiднi для перевезення матерiали (стойки, прокладки тощо) заготовляСФ i подаСФ вiдправник;
- вiдправник одночасно з предявленням вантажу подаСФ перевiзниковi необхiдну кiлькiсть примiрникiв правильно заповнених транспортних документiв, а також прикладаСФ до них усi документи, необхiднi для дотримання санiтарних, митних, карантинних та iнших правил. На посвiдчення прийняття вантажу до перевезення вiдправниковi надаСФться вантажна квитанцiя;
- вiдправник повинен з метою ефективного використання транспортних засобiв, за загальним правилом, своСФчасно, повно i рацiонально завантажувати СЧх. Водночас, на морському транспортi на вимогу вiдправника, якому для перевезення надано все судно (чартер), перевiзник повинен вiдправити судно в плавання, навiть якщо не весь вантаж було завантажено. Перевiзник у цьому разi зберiгаСФ право на повний фрахт, тобто плату за перевезення (ст. 155 Кодексу торговельного мореплавства УкраСЧни);
- вiдправник зобовязаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату за тарифом[25, с. 173].
Обовязки одержувача:
- своСФчасно прийняти вантаж;
- здiйснити остаточнi розрахунки з перевiзником i очистити транспортнi засоби.
На деяких видах транспорту передбачаСФться винагорода за дострокове навантаження або вивантаження транспортних засобiв. Наприклад, за угодою сторiн у договорi морського перевезення може бути передбачена винагорода за закiнчення завантаження судна ранiше, нiж це передбачено сталiйним часом (час, що визначаСФться згiдно з Кодексом торговельного мореплавства УкраСЧни) (ст. 49 Кодексу торговельного мореплавства УкраСЧни).
3. Межi вiдповiдальностi перевiзника
Стаття 920 ЦК маСФ загальний характер та насамперед вiдсилаСФ при встановленнi факту порушення зобовязань за договором
перевезення до загальних умов цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi,
передбачених ЦК. З цього випливаСФ, що встановлення цивiльно-правовоСЧ вiдповiдальностi, а також СЧСЧ меж можливо, крiм ЦК, лише
законами УкраСЧни, чинними мiжнародними договорами (транспортними конвенцiями) та транспортними кодексами (статутами) або,
за СЧх вiдсутнiстю, угодою сторiн. Отже, регулювання даного питання пiдзаконними правилами здiйснення перевезень не допускаСФться, а iснуюче - слiд вважати ненаписаним[2].
У випадках, не передбачених цим Кодексом, законами УкраСЧни чи транспортними кодексами (статутами), сторонам надана можливiсть за взаСФмною згодою встановити чи пiдвищити вiдповiдальнiсть за зобовязаннями, що випливають з укладеного мiж ними договору перевезення.
Встановленi договiрним шляхом пiдстави звiльнення вiд вiдповiдальностi або зменшення СЧСЧ розмiру порiвняно з встановленою даним Кодексом, законами УкраСЧни чи транспортними кодексами (статутами) сторонами договору перевезення СФ недiйсними (ст.127 Статуту автомобiльного транспорту, ст.ст.181, 186 КТМ тощо).
Особливостi, пiдстави, обсяги вiдповiдальностi при перевезеннях вантажiв, пасажирiв, багажу та пошти передбаченi ст.ст.921- 924, 928 ЦК.
У ч.4 ст.916 ЦК законодавець конкретизуСФ загальнi правила
гл.49 ЦК про притримання як засiб забезпечення виконання зобовязання стосовно здiйснення перевезення. Предметом права притримання можуть бути iнд?/p>