Договiр перевезення вантажiв

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство



В°гажу чи пошти.

За закрiпленим правилом ст.924 ЦК, тягар доведення того, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу чи пошти сталося не з вини перевiзника або внаслiдок обставин, яким останнiй не мiг запобiгти чи усунення яких вiд нього не залежало, повнiстю покладаСФться на перевiзника - особу, яка "порушила" зобовязання. Такий пiдхiд застосовуСФться до правового регулювання перевезень всiма видами транспорту.

Пiд втратою вантажу (багажу, пошти) слiд розумiти не тiльки його фiзичну загибель, а й невидачу вантажу (багажу, пошти) одержувачевi протягом встановлених транспортним законодавством строкiв.

Нестача вантажу (багажу, пошти) - доставка вантажу (багажу, пошти) одержувачу в меншiй кiлькостi, нiж його було прийнято до перевезення.

Псування вантажу (багажу, пошти) - це погiршення його якостей (погiршення хiмiчних, бiологiчних властивостей, зовнiшнi пошкодження, що стали причиною псування тощо).

Пошкодження вантажу (багажу, пошти) - це змiна його фiзичних властивостей (механiчнi поломки, дефекти, бiй тощо).

За загальним правилом ст.615 ЦК особа, яка порушила зобовязання, звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за порушення зобовязання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслiдок випадку або непереборноСЧ сили. Стаття 924 ЦК також не усуваСФ можливостi застосування пiдстав для звiльнення в зазначених випадках перевiзника вiд вiдповiдальностi, передбачених транспортними кодексами (статутами).

Отже, перевiзник несе вiдповiдальнiсть, якщо не доведе, що втрата, псування чи пошкодження вантажу (багажу, пошти) сталися в силу обставин, яким вiн не мiг запобiгти або усунення яких вiд нього не залежало. Зокрема, йдеться про вину вантажовiдправника, особливi природнi властивостi вантажу, що перевозиться, дефекти тари чи упаковки, якi не можна було виявити шляхом зовнiшнього огляду при предявленнi вантажу для перевезення чи за iнших обставин, передбачених транспортними кодексами (статутами) чи iншими нормативно-правовими актами, виданими на СЧх пiдставi. Перевiзник для того, щоб не стати дестинатором вiдповiдноСЧ норми права, маСФ довести, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу (багажу, пошти) сталися саме в силу зазначених вище обставин.

Перевiзник звiльняСФться вiд вiдповiдальностi за втрату, нестачу псування або пошкодження вантажу, прийнятого для перевезення якщо вантаж прибув: у справному контейнерi, вагонi зi справними пломбами вiдправника або на справному вiдкритому рухомому складi без перевалки в дорозi, з належним маркуванням; у справному суднi без наднавантаження в дорозi тощо (ст.111 Статуту залiзниць УкраСЧни, ст.134 Статуту автомобiльного транспорту, ст.176 КТМ).

Наявнiсть названих та iнших, передбачених транспортними кодексами (статутами), обставин, передбачаСФ вiдсутнiсть причинного звязку мiж дiСФю перевiзника i втратою або пошкодженням вантажу, а отже, й вiдсутнiсть його вини. У цих випадках перевiзник не повинен доводити свою невинуватiсть, оскiльки це передбачаСФться.

Щодо розмiру вiдповiдальностi за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, то у ст.924 ЦК вiдтворено правило, закрiплене у ч.З ст.13 Закону про транспорт, за яким перевiзник вiдповiдаСФ за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмiрi фактичноСЧ шкоди[19, с. 22].

Таким чином, обсяг вiдповiдальностi перевiзника за незбереження вантажу в процесi перевезення тепер розширений, оскiльки, крiм вартостi втраченого, зiпсованого вантажу, вартостi нестачi, а також вiдповiдноСЧ суми провiзноСЧ плати, з нього можуть бути стягнутi й iншi фактичнi збитки, яких зазнав одержувач. Положення даноСЧ статтi закону стосуються перевiзникiв усiх видiв транспорту. Хоча у будь-якому випадку вiдповiдальнiсть перевiзника залишаСФться обмеженою, оскiльки неотриманi прибутки вiдповiдно до положень ст.924 ЦК вiдшкодуванню не пiдлягають.

Наприклад, автотранспортне пiдприСФмство вiдшкодовуСФ збитки, заподiянi при перевезеннi вантажу, в таких розмiрах: за втрату або нестачу вантажу - в розмiрi дiйсноСЧ вартостi втраченого вантажу або того, якого не вистачаСФ; за втрату вантажу з оголошеною цiннiстю - в розмiрi оголошеноСЧ цiнностi, якщо не буде доведено, що вона нижча вiд дiйсноСЧ вартостi; за псування та пошкодження вантажу - в розмiрi тiСФСЧ суми, на яку знизилася його дiйсна вартiсть (ст.135 Статуту автомобiльного транспорту).

Поряд з вiдшкодуванням вартостi втраченого вантажу або вантажу, якого не вистачаСФ, а також сум, на якi знизилася вартiсть зiпсованого або пошкодженого вантажу, автотранспортне пiдприСФмство повертаСФ також провiзну плату, стягнуту за перевезення втраченого, зiпсованого чи пошкодженого вантажу, за умови, що ця плата не входила до вартостi вантажу (ст.136 Статуту автомобiльного транспорту). Аналогiчнi положення мiстяться, наприклад, У ст.ст.113-115 Статуту залiзниць УкраСЧни.

Вiдповiдальнiсть перевiзника посилюСФться у разi використання ним прийнятого для перевезення вантажу для власних потреб. Так, у разi використання автотранспортним пiдприСФмством для своСЧх потреб будь-яких вантажiв, прийнятих до перевезення, автотранспортна органiзацiя вiдшкодовуСФ вартiсть вантажу в подвiйному розмiрi (п.3 ст.136 Статуту автомобiльного транспорту).

Вартiсть втраченого вантажу визначаСФться на пiдставi розрахункових документiв вантажовiдправника в тих випадках, коли розрахунки за вантаж безготiвковим шляхом не проводилися, вартiсть загубленого, пошкодженого вантажу, а також вантажу, якого не в?/p>