Договiр перевезення вантажiв
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
трого входять пiдприСФмства, установи та органiзацiСЧ залiзничного транспорту i яке, при централiзованому управлiннi, здiйснюСФ перевезення пасажирiв та вантажiв у визначеному регiонi транспортноСЧ мережi. Сьогоднi в УкраСЧнi функцiонують шiсть залiзниць: Пiвденно-Захiдна, Приднiпровська, Донецька, Львiвська, Одеська, Пiвденна.
Залiзничний вантажний перевiзник повинен мати лiцензiю на здiйснення вантажних перевезень та сертифiкат вiдповiдностi згiдно з ДСТУ-2296 або свiдоцтво про визнання закордонного сертифiката. Сертифiкацiйна дiяльнiсть на залiзничному транспортi - обовязкова частина процедури обгрунтування можливостi здiйснення субСФктами господарювання перевезення вантажiв i здiйснюСФться у порядку, передбаченому Положенням про сертифiкацiйну дiяльнiсть на залiзничному транспортi УкраСЧни, затвердженим наказом Мiнтрансу УкраСЧни вiд 1 червня 1998 р. [13].
Згiдно iз статтею 8 Статуту залiзниць УкраСЧни, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв УкраСЧни вiд 6 квiтня 1998 р. [12], перевезення вантажiв проводиться у вагонах парку залiзниць або орендованих у залiзниць, а також у власних вагонах, що належать пiдприСФмствам, органiзацiям, установам, громадянам - субСФктам пiдприСФмницькоСЧ дiяльностi, у тому числi розташованим за межами УкраСЧни. Передача в оренду вагонiв проводиться для здiйснення перевезень у межах УкраСЧни в порядку, встановленому РЖнструкцiСФю про порядок передачi в оренду вантажних вагонiв, затвердженою наказом Мiнтрансу УкраСЧни вiд 28 квiтня 1997 р. № 151 [17].
Отже, залiзничний вантажний перевiзник - це такий субСФкт господарювання, який СФ власником залiзничного транспортного засобу або використовуСФ його на законних пiдставах для перевезення вантажiв згiдно з лiцензiСФю i сертифiкатом, що пiдтверджують його господарську компетенцiю у цiй сферi.
Роль перевiзника на морському та внутрiшньому водному транспортi виконуСФ судновласник або власник судна. Згiдно iз статтею 20 КТМ судновласником визнаСФться юридична або фiзична особа, яка експлуатуСФ судно вiд свого iменi незалежно вiд того, СФ вона власником судна чи використовуСФ його на iнших законних пiдставах; власником судна СФ субСФкт права власностi або особа, яка здiйснюСФ щодо закрiпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власностi. Це стосуСФться також власникiв рiчкових суден, правовий статус яких врегульовано Статутом внутрiшнього водного транспорту СРСР, затвердженим постановою Ради Мiнiстрiв СРСР вiд 15 жовтня 1955 р. [11].
Слiд зауважити, що у практицi торговельного мореплавства у бiльшостi випадкiв перевезення здiйснюСФ не власник морського судна, а особа, яка експлуатуСФ його на пiдставi договору фрахтування. Перевiзник, таким чином, СФ фрахтувальником за договором фрахтування, з одного боку, i перевiзником за договором перевезення - з iншого. У цьому випадку ми водночас маСФмо справу з правовiдносинами, що виникають внаслiдок фрахтування морського судна, i з правовiдносинами, що виникають внаслiдок перевезення вантажу. Можливо, це СФ пiдТСрунтям того, щоб кожний з термiнiв (перевiзник i фрахтiвник) застосовувався лише стосовно договору вiдповiдного виду.
Перевiзниками вантажiв морським та внутрiшнiм транспортом за часiв СРСР були державнi пароплавства. Сьогоднi перевiзниками можуть бути не лише пароплавства, а й iншi субСФкти господарювання, якi отримали лiцензiю на здiйснення перевезень у передбаченому законодавством УкраСЧни порядку.
Отже, вантажним перевiзником на морському та внутрiшньому водному транспортi СФ такий субСФкт господарювання, судновласник або власник морського судна/судна внутрiшнього плавання, який здiйснюСФ експлуатацiю даного судна для вантажних перевезень морськими чи внутрiшнiми водними шляхами на пiдставi лiцензiСЧ.
Правове становище перевiзника може характеризувати його особливий статус - статус нацiонального перевiзника. Набуття вказаного статусу пiдприСФмствами морського i рiчкового транспорту передбачено Порядком проведення конкурсу щодо надання судноплавним компанiям статусу нацiонального перевiзника, затвердженим наказом Мiнтрансу УкраСЧни вiд 4 вересня 2001 р. Сьогоднi статус нацiонального перевiзника отримали Вiдкрите акцiонерне товариство УкраСЧнське Дунайське пароплавство (наказ Мiнтрансу УкраСЧни вiд 29 жовтня 2001 р. № 729) та судноплавна компанiя Укрферрi (наказ Мiнтрансу УкраСЧни вiд 26 квiтня 2002 р. № 284). Умови проведення конкурсу на право отримання зазначеного статусу повiтряного перевiзника встановлено Положенням про проведення конкурсу на право отримання статусу нацiонального повiтряного перевiзника, затвердженим наказом Мiнтрансу УкраСЧни вiд 20 березня 1997 р. [14]
Правовий статус вантажовiдправника характеризуСФться такими ознаками: по-перше, вiн вступаСФ у договiр перевезення вантажу вiд свого iменi; по-друге, предметом зобовязань вантажовiдправника СФ надання вантажу разом з перевiзними документами перевiзнику; по-третСФ, вантажовiдправник повинен бути зазначений як такий у перевiзних документах.
Юридичним фактом, з яким повязано виникнення правовiдносин мiж вантажовiдправником i перевiзником, СФ передача вантажу останньому. Вантажовiдправниками можуть бути субСФкти господарювання, яким вантаж належить на правi власностi або iнших законних пiдставах.
Вантажовiдправник СФ стороною договору перевезення вантажу, функцiональне призначення якого полягаСФ у тому, що вiн зобовязаний ввiрити перевiзнику вантаж для його перевез