Дiяльнiсть озер та болiт у формуваннi мiнеральних ресурсiв
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?мираючи, опускаСФться на дно i, змiшуючись з тонкими глинистими частками, утворить на днi шар органiчного мулу.
Рисунок 3.1. Схема заростання озера й утворення торфiв: 1 - осоковий торф; 2 - очеретяний i очеретяний торф; 3 - сапропелевий торф; 4 сапропелiт
За допомогою анаеробних бактерiй вiдбуваСФться бiтумiнiзацiя мулу, i вiн перетворюСФться в сапропель. Це маслиново-бура студениста, жирна на дотик маса. Елементарний склад органiчноСЧ СЧСЧ частини: С - 52-60%, Н - 6-7, N - 4,8%. Сапропель СФ корисною копалиною: вiн застосовуСФться як лiкувальний бруд, додаСФться в корм худобi. При сухiй перегонцi з нього одержують газ, бензин, вазелiн, парафiн i т.п. Шари сапропелю звичайно невеликоСЧ потужностi (не > 10 м), але в Переясловському озерi його нагромадилося 40 м. У процесi дiагенезу сапропель перетворюСФться в сапрокол - породу чорно-коричневого кольору, щiльну, легку, з раковистим зламом. Вiн вiдноситься до класу бурих вугiль сапропелевого типу [24].
Серед органогенних озерних вiдкладень зустрiчаються прошарки вапнякiв-черепашникiв, що складаються з раковин гастропод, двоусток i iн. Звичайно цi вапняки малопотужнi i залягають лiнзами, тому що озерний бентос нечисленний. Шкарлупки дiатомових водоростей iнодi складають кременистий дiатомовий мул, що пiзнiше перетвориться в гiрську породу дiатомiт - пухкого, пористого, легкого, бiлого або сiрого кольору.
З вiдмерлих частин моху утворюСФться торф, який маСФ важливе значення в народному господарствi, де його широко використовують. Торф порода життСФвого походження, утворена протягом тисяч рокiв з недорозкладених рослинних залишкiв, якi внаслiдок високоСЧ вологостi та поганого доступу повiтря мiнералiзуютьться лише частково.
Торф мiстить 5060 % вуглецю. Його найвища теплота згоряння складаСФ 24 МДж/кг. Вiк сучасних торфовищ вимiрюСФться 510 тисячами рокiв. Усi торфяники зазвичай дуже заводненi й заболоченi. Торф iнодi вкритий невеликим шаром ТСрунту.
Бiльшiсть торфяних покладiв (близько 80 %) розташована в верхнiх широтах; близько 60 % усiх заболочених територiй у свiтi мають запаси торфу. Найбiльшi торфянi суцiлi зосередженi в обширних пониженнях рельСФфу.
До рослин, якi вiдiграють основну роль в утвореннi торфу, належать зеленi (гiпновi) та бiлi (сфагновi) мохи, численнi види осок, очерет, лепеха, рогiз; з травянистих хвощi, пухiвки, шейхцерiя, шабельник, бобiвник. Важливе мiiе в утвореннi торфу посiдають деревнi породи (береза, вiльха, верба), та напiвчагарниковi (верес, лохина, богульник та iн.) [7].
Щорiчний прирiст рослинного ресурсу, з якого утворюСФться тоф, коливаСФться вiд 10 до 25 мм на рiк i залежить вiд видiв рослин, клiматичних умов та типу болiт. Щорiчний прирiст торфу складаСФ тiльки 0,5 - 1 мм на рiк.
Колiр торфу надаСФ гумус, який зумовлюСФ його основнi властивостi й надаСФ мякiсть. Найважливiшими показниками торфу СФ ступiнь розкладення та попiльнiсть.
За способами утворення торф подiляСФться на "верховий", "перехiдний" та "низовий". Верховий торф утворюСФться на верхових болотах i складаСФться з залишкiв сфагнових мохiв, пухiвки, богульникiв. Верховий торф визначаСФться низькою попiльнiстю, високою теплотворнiстю, високою вологоСФмнiстю (вiд 600 до 1200 %), пiдвищеною кислотнiстю та низьким ступенем розкладання. Низиннi й перехiднi торфи утворюються, вiдповiдно, на низинних i перехiдних болотах i складаються з перепрiлих залишкiв деревноСЧ та травяноСЧ рослинностi. Низиннi й перехiднi торфи вiдзначаются високою попiльнiстю, малою теплотворнiстю, середньою та слабкою кислотнiстю, високим вмiстом поживних речовин та багатим набором мiкроелементiв.
Торф маСФ декiлька важливих властивостей, якi зумовлюють його цiннiсть для рiльництва. Внесення торфу в ТСрунт СФ найбiльш вдалий спосiб полiпшити властивостi ТСрунту: пористiсть, щiльнiсть, повiтроСФмнiсть, вологоСФмнiсть, мiкробiологiчний та поживний склад. Торф мiстить гумiновi кислоти, якi сприяють росту i розвитку рослин, та амiнокислоти, потрiбнi на перетворення певних рiвнiв харчування на форму, доступну рослинам.
3.3 Народногосподарське значення мiнеральних ресурсiв озер i болiт
Рiзнобiчне вивчення болiт з метою СЧх освоСФння проводять багато науково-дослiдних iнститутiв, болотних станцiй та iнших установ. Однак, порiвняно з рiчками в гiдрологiчному вiдношеннi болота вивченi ще недостатньо.
При вивченнi болiт застосовують як стацiонарнi, так i польовi (експедицiйнi) дослiдження. В останнiх широко використовують аерофотозйомку, що даСФ можливiсть досить детально вивчати рiзнi види болотних мiкро-ландшафтiв, спостерiгати напрямки стоку тощо. На спецiальних болотних станцiях вивчають елементи водного балансу болiт, воднi властивостi торфу, термiчний режим болiт, режим рiвнiв ТСрунтових вод тощо. Матерiали цих дослiджень використовують при рiзних водогосподарських розрахунках, насамперед при проектуваннi осушувальних систем [28].
Осушення болiт полягаСФ в штучному зниженнi рiвня ТСрунтових вод на болотах, що спричиняСФться до змiни спiввiдношення елементiв водного балансу та перерозподiлу стоку. В УкраСЧнi основнi осушувальнi роботи проводяться в Полiссi.
Осушенi болота мають велику господарську цiннiсть. На осушених низинних болотах розвиваСФться високопродуктивне сiльське господарство (вирощують кормовi, зерновi, овочевi культури).
Крiм того, болота мiстять великий запас тепловоСЧ енергiСЧ у виглядi торфовоСЧ маси. Першi електростанцiСЧ в РосiСЧ (Шатурська, Каширська та iн.) були ?/p>