Дiяльнiсть озер та болiт у формуваннi мiнеральних ресурсiв
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
В·них клiматичних й орографiчних умовах залежить вiд двох основних чинникiв: зволоженостi територiСЧ та кiлькостi тепла.
Озерами називаються заповненi водою заглиблення поверхнi суходолу, якi не мають безпосереднього звязку з водами Свiтового океану. Вони, здебiльшого, поширенi в областях вологого клiмату, там де СФ значнi за розмiрами низовини та безстiчнi улоговини. Найчастiше озера зустрiчаються в районах, якi зазнали впливу четвертинного зледенiння, у пiвнiчних частинах РДвразiйського та Пiвнiчноамериканського континентiв, де займають близько 2% СЧх територiСЧ.
Глибина озер досягаСФ десяткiв i сотень метрiв. Найглибшим у свiтi СФ озеро Байкал (1741 м), в якому зосереджено 23 тис. км3 прiсноСЧ води, що становить пяту частину свiтових запасiв [4].
Виникнення озерних западин зумовлене рiзноманiтними ендогенними та екзогенними процесами (табл. 1.1). Самостiйну категорiю складають озера, створенi людиною (водосховища).
У таблицi 1.1 назви груп та типiв вказують на походження озерних улоговин i на геологiчний фактор, який спричинив СЧх виникнення. Проте, утворення таких улоговин здебiльшого повязане не з одним, а з декiлькома геологiчним процесами.
Таблиця 1.1 Генетична класифiкацiя озерних улоговин
КатегорiяГрупаТипРЖ. Ендогеннавулканогеннакратерний, кальдерный, фумарольно-гейзерний, лавово-гребельний, лахаро-плотиннийсейсмогеннапровальний, обально-гребельнийтектоногеннаграбенний (рифтовий), синклiнальнийРЖРЖ. Екзогеннагравiтацiйнапровально-гравитацiйний, провально-карстовый, провально-суфозiйний, обально-гребельнийерозiйна (рiчкова)русловий, заплавний (старичний), дельтовийеоловогеннадефляцiйнийгляцiогеннаекзарацiонний, каровий, термокарстовий, гляцiально-плотиннийталасогенна (морська)приморський, релiктово-морскойбiогеннаатоловий, бiогенно-плотиннийметеоритна (астроблемна)ударний, вибуховий
Наприклад, озернi улоговини, розташованi в долинах рiк, мають два схили, утворенi ерозiйною дiяльнiстю рiки, а третiй загатний схил (гребля), повязаний з обвалом гiрських порiд.
Серед ендогенних улоговин видiляються улоговини, якi утворилися внаслiдок виверження вулканiв, землетрусiв та тектонiчних процесiв. Вершини вулканiв, здебiльшого, характеризуються наявнiстю лiйкоподiбних западин кратерiв, в яких накопичуСФться вода. Такi кратернi озера iзометричноСЧ форми, шириною в декiлька сотень метрiв i глибиною до десяткiв метрiв. У дiючих вулканах озера при черговому виверженнi можуть виплескуватися, а в потухлих вони iснують тривалий час та називаються маарами. На схилах вулканiв мають мiiе численнi западини, виникнення яких повязане з викидами газiв, пари води та гарячоСЧ води. Такi западини називаються фумарольними та гейзерними улоговинами, якi також слугують мiiем зародження озер. Окрiм зазначених западин на схилах
Назва груп i типiв улоговин указуСФ на СЧх походження, на той геологiчний фактор, що обумовили СЧх появу. Утворення озерних улоговин iнодi повязане не з одним, а з декiлькома геологiчними процесами. Наприклад, озернi улоговини, розташованi в долинах рiк, мають два схили i дно, утворенi текучою водою, а третiй схил гребельний, повязаний з обвалом.
Серед ендогенних улоговин видiляються улоговини, повязанi з виверженнями вулканiв, землетрусами i тектонiчними процесами. Вершини вулканiчних гiр бувають увiнчанi воронкоподiбною западиною - кратером. Кратернi озера найчастiше округлоСЧ форми, мають ширину в сотнi метрiв, глибину в кiлька десяткiв метрiв. Озера в дiючих вулканiв непостiйнi, при черговому виверженнi вода з них може вихлюпуватися [27].
У кратерi погаслих вулканiв утворяться довгостроково iснуючi озера - маари. На схилах вулканiв часто виникають невеликi западини, звязанi з викидами газiв, пар води i гарячоСЧ води, - це фумарольнi i гейзернi улоговини. Крiм цих улоговин на схилах вулканiв, у долинах рiк i струмкiв зустрiчаються улоговини, звязанi з лавовими, туфолавовыми або навiть вулканiчними грязьовими потоками (лахарами), що перегороджують русла рiк i струмкiв. До числа лавово-гребельних озер вiдноситься найбiльше на Кавказу оз. Севан (Вiрменiя).
Утворення улоговин екзогенноСЧ категорiСЧ звязано з провалом гiрських порiд, розташованих над пiдземними порожнинами, створеними процесами вимивання i вилудження легкорозчинних порiд (карстовi улоговини). Озера в цих улоговинах звичайно невеликi, вода в них може зникати. Найбiльш поширенi в долинах рiк i струмкiв гребельнi улоговини. РЗх роздiляють за походженням гребель на: обвальнi, льодовиково-мореннi i навiть бiогеннi, якщо утворення гребель звязане з дiяльнiстю тварин або рослин. Усi цi озера мають рiзко подовжену овальну форму.
Серед тектонiчних озерних улоговин найпоширенiшими СФ улоговини, утворенi в значних за розмiрами грабенових, рифтових структурах та зонах розломiв. Озера в таких улоговинах мають видовжену форму, i СЧх довжина значно перевищуСФ ширину. Класичним прикладом таких озер може бути озеро Байкал.
Утворення улоговин екзогенноСЧ категорiСЧ повязане з провалами гiрських порiд над пiдземними порожнинами, створеними процесами вимивання та вилуговування легкорозчинних гiрських порiд. Такi улоговини називаються карстовими, а озера, розташованi в них, здебiльшого, невеликi за розмiрами. Найпоширенiшими серед екзогенних озер СФ озера, сформованi в процесi перегородження долин рiк та струмкiв природними загатами (греблями). Залежно вiд походження загат серед них розрiзняють: обвальнi, льодовиково-моренн