Дiяльнiсть озер та болiт у формуваннi мiнеральних ресурсiв
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
оверхневого стоку, сортуСФться за розмiром i розноситься хвилями та течiями по всьому водоймищу, а загалом осiдаСФ на дно та перемiшуСФться з органогенними i хемогенними осадками, якi утворюються безпосередньо в озерi.
В УкраСЧнi карстовi озера СФ на Полiссi i в деяких регiонах степовоСЧ зони. Одне з найбiльших оз. Свiтязь, що знаходиться на Волинi. Утворення котловини цього озера повязане з розмиванням крейдяних порiд, внаслiдок чого i утворилось поглиблення земноСЧ поверхнi [4].
У степовiй зонi бiля м. Словянська СФ невеликi за площею озера (Вейсове, Рiпне, Слiпне), СЧх котловини заповнились водою пiсля розмивання покладiв солi, близько розташованих до поверхнi землi. Завально-запруднi озера утворюються внаслiдок завалу гiрською породою ущелин або рiчкових долин. Вони характернi для гiрськоСЧ мiiевостi. До найбiльших (площа 700 м2, глибин л 16 24 м) таких озер належить оз. СинСФвiр, що знаходиться на висотi 988 м в УкраСЧнських Карпатах. У Закарпаттi налiчуСФться близько 137 завальних за походженням озер загальною площею 3,69 км2. На територiСЧ УкраСЧнських Карпат до вулканiчних, або кратерних, належать озера Липовецьке, СинСФ та Ворочiвське. Болота прийнято дiлити на двi великi групи заболоченi землi (iз незначним шаром торфу) i торфовi болота. До заболочених земель вiдносяться такi типи болiт: торфовi болота арктичноСЧ тундри, очеретянi та осоковi болота лiсостепу, засоленi болота напiвпустелi та пустелi (солончаки), заболоченi тропiчнi лiси тощо.
За характером водно-мiнерального живлення, формою поверхнi i складом рослинностi торфовi болота подiляються, у свою чергу, на три типи: низиннi перехiднi i верховi (рис. 1.2).
Рис 1.2. Схема верхового (а) та низинного (6) торфяного болота мiкроландшафти: 1 осоковi; осоково-очеретянi, осоково-гiпновi; 2 сфагново-осоковi; 3 сфагново-пухiвковi; 4 вiльшаники; 5 сосново-сфагновi; 6 поклади сфагнового торфу; 7 поклади очеретяного та осокового торфу; 8 мiнеральний грунт.
Лiсовi та луговi болота утворюються в межах понижених дiлянок посеред лiсу або лугу внаслiдок постiйного перезволоження ТСрунту. Причиною утворення таких болiт СФ вимивання (вилуговування) надлишковою водою речовин, якi сприяють нормальному розвитку рослинностi та СЧхнього вiдмирання. На змiну деревнiй рослинностi в лiсi та травянiй на лугах приходять менш вимогливi до мiнеральних солей мохи зелений та сфагновий. Мохова дернина насичена водою, перекриваСФ доступ кисню до рослин, якi розкладаються, що сприяСФ торфоутворенню i заболочена дiлянка таким чином перетворюСФться на болото [13].
Низиннi болота розповсюдженi у знижених формах рельСФфу, на мiiях колишнiх озер або в заплавах рiчок. Поверхня цих болiт ввiгнута або плоска, що обумовлюСФ застiйний характер водного режиму. Живляться болота за рахунок атмосферних опадiв, стоку поверхневих вод з оточуючоСЧ територiСЧ, рiчкових вод пiд час водопiлля i паводкiв, фунтових вод. Важливою гiдрологiчною особливiстю низинних болiт СФ надходження в них зi стоком поверхневих i фунтових вод мiнеральних бiогенних речовин, завдяки чому створюються сприятливi умови для розвитку СФвтрофноСЧ рослинностi (чорна вiльха, береза, гiпновий зелений мох, осока, очерет, хвощ тощо). Торф низинних болiт багатий на мiнеральнi солi (його зольнiсть 6 - 7%), що даСФ можливiсть використовувати його як добриво. В УкраСЧнi низиннi болота знаходяться в Полiссi, в заплавах i дельтах великих рiчок. Останнiм часом низиннi болота почали утворюватися в зонах пiдтоплення водосховищ.
Верховi болота зустрiчаються лише у вологому клiматi i розташовуються на плоских вододiлах. РЗх поверхня опукла або плоска, тому живляться такi болота лише за рахунок атмосферних опадiв. Верховi болота бiднi на мiнеральнi бiогеннi речовини, тому до них приурочена невибаглива до умов життя олiготрофна рослиннiсть (сфагновий бiлий мох, пухiвка, журавлина тощо). Торф накопичуСФться в центральнiй частинi болота швидше, нiж на краях, тому болота мають переважно опуклу форму. Торф верхових болiт бiдний на мiнеральнi солi (його зольнiсть менше 4%). використовуСФться вiн як паливо та в хiмiчнiй промисловостi.
Перехiднi болота за характером рослинностi i ступенем мiнералiзацiСЧ вод, якi СЧх живлять, СФ промiжними мiж низинними i верховими. Поверхня СЧх слабоопукла або плоска, мiнеральне живлення помiрне, яке вiдповiдаСФ вимогам мезотрофних рослин (береза, осоки, сфагновi бiлi мохи) [4].
Промiжнi болота живляться атмосферними опадами i пiдземними водами. У рельСФфi вони займають промiжне положення мiж верховими та низинними.
Приморськi болота поширенi в межах приморських зон з вологим клiматом, де займають значнi за розмiром територiСЧ.
Головним джерелом СЧх живлення СФ атмосфернi опади, а також води припливу. Рослиннiсть рiзноманiтна, здебiльшого деревна, але з корiнням, пристосованим до тривалого перебування пiд водою. В тропiчних областях такi болота заростають манграми деревами з корiнням, яке виходить на поверхню.
Для кожного з трьох типiв болiт характерне певне сполучення видiв рослинностi (бiоценозiв), з геоморфологiчними особливостями окремих частин болiт, вiдповiдно до чого створюються специфiчнi болотнi мiкроландшафти.
СтадiСЧ розвитку болiт найкраще простежити на прикладi водойми, яка пiсля заростання перетворюСФться на болото (рис. 1.3).
Спочатку утворюСФться низинне болото, багате на мiнеральнi солi, що сприяСФ розвитку рослинностi. В мiру вiдмирання рослин поверхня болота, пiдвищуСФться, доступ вод, багатих на мiнеральнi солi, скорочуСФ