Дiяльнiсть озер та болiт у формуваннi мiнеральних ресурсiв
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
i i навiть бiогеннi, якщо утворення загати повязане з дiяльнiстю тварин або рослин. Всi цi озера характеризуються рiзко видовженою формою та невеликою глибиною [13].
Другою важливою умовою виникнення озер СФ джерело водноСЧ маси. Бiльшiсть озер живляться за рахунок поверхневих вод рiк та атмосферних опадiв, якi заповнюють озернi улоговини. Проте, в деяких озерах, особливо тектогенноСЧ групи, основним джерелом водноСЧ маси СФ пiдземнi води.
1.2 Класифiкацiя озер i болiт
Озера це природнi водойми, якi утворилися в поглибленнях сушi (котловинах) i заповненi в межах свого ложа прiсними або солоними водами. Котловини озер за походженням подiляють на тектонiчнi, льодовиковi, рiчковi (старицi), приморськi (лагуни, лимани), провальнi (карстовi, термокарстовi), вулканiчнi (у кратерах згаслих вулканiв), завально-запруднi.
РЖснують також релiктовi, або залишковi озера, якi утворилися внаслiдок вiдокремлення СЧх вiд моря i, вiдповiдно, водна масса таких озер маСФ морське походження.
Гiдрологiчний режим озер (збiльшення та зменшення води) тiсно повязаний з клiматичними особливостями районiв СЧхнього розташування. За гiдрологiчним режимом усi озера можна подiлити на три групи: безстiчнi, проточнi та озера з перемiнним стоком [4].
Безстiчнi озера поширенi в областях аридного (сухого) та семiаридного (посушливого) клiмату. Вони живляться за рахунок рiк, тимчасових потокiв або атмосферних опадiв та не мають стоку, а втрачають воду тiльки внаслiдок випаровування.
Проточнi озера поширенi здебiльшого в областях гумiдного (вологого) клiмату та живляться водами рiк i атмосферних опадiв.
Характерною особливiстю таких озер СФ те, що окрiм випаровування, вони також вiддають воду через рiки та струмки, якi з них витiкають, або шляхом пiдземного стоку.
Озера з перемiнним стоком це перiодично проточнi озера, з яких стiк води вiдбуваСФться лише в перiоди високих вод.
Водний баланс та клiмат вiдiграють основну роль у формуваннi хiмiчного складу озерних вод. Так, наприклад, морськi води релiктових озер з проточним гiдрологiчним режимом i розташованих в гумiднiй клiматичнiй зонi, можуть поступово замiстись прiсними поверхневими водами атмосферного походження. В безстiчних озерах областей аридного клiмату, де вiдбуваСФться iнтенсивне випаровування, спостерiгаСФться збiльшення солоностi води.
Мiнералiзованi озера дiляться на хлориднi, сульфатнi та карбонатнi. Хiмiчний склад озерноСЧ води значною мiрою визначаСФться характером осадконакопичення. В озернiй водi мiстяться також тонкi глинистi та пилуватi частинки, якi приносяться в озеро поверхневими та пiдземними водами або вiтром. Дуже багато, особливо у водах прiсних озер, органiчних речовин (водоростей, дрiбних планктонних органiзмiв, тощо) [24].
Для органiчних та неорганiчних суспендованих речовин характерна клiматична сезоннiсть. У весняний, лiтнiй та осiннiй перiоди рiзко збiльшуСФться кiлькiсть органiчних речовин, а неорганiчних весною та осiнню. Взимку вмiст органiки та мiнеральних часток у водi рiзко зменшуСФться.
Залежно вiд характеру руху води озера дiляться на проточнi та застiйнi. Першi, здебiльшого, приуроченi до долин рiк i рух води в них зумовлений рухом маси рiчковоСЧ води. Окрiм постiйних течiй в озерах також вiдбуваються тимчасовi перемiщення води, повязанi з вiтровими хвилями. Висота хвиль в озерах, здебiльшого, незначна, але iнодi може досягти 5 м. При рiзкiй змiнi атмосферного тиску або при сильному вiтрi певного напрямку виникають так званi сейшi хвилi, якi утворюються при перемiщеннi великих мас води вiд одного берега до iншого, при цьому перший частково осушуСФться, а протилежний затоплюСФться. У великих озерах рух води може бути спричинений нерiвномiрним нагрiванням поверхнi води сонячним промiнням.
У застiйних озерах перемiщенню пiдлягають тiльки води поверхневих шарiв. Води глибоких горизонтiв залишаються нерухомими, при цьому вертикальна циркуляцiя вiдсутня i в придоннiй частинi, де вiдбуваСФться iнтенсивний розклад органiчноСЧ речовини, утворюються сiрководень, вуглекислий та iншi гази.
Геологiчна дiяльнiсть озер складаСФться з абразiСЧ (руйнування, розмивання) берегiв та дна, перерозподiлу матерiалу в серединi водоймища i накопичення осадкiв на днi та схилах улоговини.
Характер та iнтенсивнiсть геологiчних процесiв залежить вiд типу та розмiрiв озерноСЧ улоговини, динамiки i складу води, а також вiд iнтенсивностi розвитку бiоти [24].
Озерна абразiя, або лiмноабразiя, повязана з рухами води i, насамперед, з вiтровими хвилями. РЖснуСФ певна залежнiсть мiж розмiрами озера, висотою хвиль i iнтенсивнiстю руйнування берегiв. У вiдносно невеликих озерах зi статичним дном та встановленим рiвнем води лiмноабразiя мiнiмальна, тому що береговий абразiйний профiль в них уже сформований, абразiйнi уступи вiддаленi на недосяжну для хвиль вiдстань i робота в даному випадку зводиться лише до подрiбнення вiдкладiв зони пляжу. В озерах загатного типу на початкових стадiях розвитку, особливо в перiод накопичення води, абразiя досягаСФ найвищого ступеня. ВiдбуваСФться iнтенсивне розмивання берегiв та загати (греблi), iнодi до повного знищення останньоСЧ i зникнення озера.
У протiчних озерах можливе розмивання дна. Загалом лiмноабразiя поступаСФться ерозiСЧ i руйнiвнiй роботi морiв та океанiв, що, мабуть, спричинене значним розвитком прибережноСЧ рослинностi.
Уламковий матерiал, який надходить у озеро при руйнуваннi берегiв або приноситься водами п