Грошово-кредитнi iнструменти як засiб економiчного зростання
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
? шокiв автономних факторiв), що може бути викладено наступним математичним записом:
St(1)=AFtne + FTt, (3.4)
де St(1) вiдхилення резервноСЧ позицiСЧ t-го дня вiд середнього рiвня Rср, регламентованого системою обовязкового резервування, рохраховуСФться за формулою:
St(1)=R1 Rср;
AFtne - вiдхилення автономних факторiв t-го дня вiд очiкуваного середнього рiвня протягом перiоду резервування
(AFtne = AFt AFeср).
Таким чином, на змiну пропозицiСЧ резервiв в межах перiоду резервування впливають два фактори:
1) поведiнка автономних факторiв, що обумовлюСФ вiдхилення вiд прогнозованого середнього СЧх рiвня AFtne;
2) операцiСЧ точного настроювання, запропонованi ринку Нацiональним банком FTt.
Що стосуСФться автономних факторiв, то вони можуть бути абсолютно нееластичними щодо ставок поведiнки грошового ринку, i розвиватися стохастично. Поведiнка ж Нацiонального банку в частинi проведення операцiй рефiнансування на умовах овернайт (точного настроювання стану лiквiдностi ринку) може бути змодельована як проста функцiя реакцiСЧ монетарноСЧ влади (проведення операцiй тонкоСЧ наладки) на вiдхилення ставки мiжбанкiвського ринку (or1) вiд цiльовоСЧ ставки рефiнансування ставки за регулярними операцiями (rr), що може бути записано наступним чином:
FTt = (ort - rr). (3.5)
Безумовно, це досить спрощений опис мотиву проведення нерегулярних операцiй. Однак основним припущенням тут СФ теза про iнформацiйну складову ставок за регулярними операцiями, як сигнал монетарноСЧ влади щодо офiцiйно запланованого, а отже й оптимального для ринку, рiвня короткострокових ставок на мiжбанкiвському ринку. З урахуванням того факту, що протягом перiоду резервування НБУ заплановано проводити три регулярнi тендери з рефiнансування, визначення параметра (rr) повинно вiдбуватися в рамках коридору навколо граничноСЧ ставки за останнiм 14-денним тендером.
З iншого боку, рiвняння (5) маСФ на увазi реакцiю монетарноСЧ влади на мiнливiсть ставки мiжбанкiвського ринку (ort) незалежно вiд джерела шоку. Однак на практицi не виключаСФться можливiсть iгнорування Нацiональним банком рiзких вiдхилень ставки мiжбанку, якi генерованi, наприклад, валютним ринком у випадку валютноСЧ нестабiльностi, та прийняття вiдхилення овернайт вiд офiцiйного рiвня протягом певного перiоду як нормально допустимого, не реагуючи проведенням операцiй точного настроювання.
Попит на резерви СФ результатом менеджменту банкiвськоСЧ лiквiдностi протягом перiоду резервування, i, в певному розумiннi, залежить вiд параметрiв iснуючоСЧ системи резервування в частинi механiзму усереднення. Ключова особливiсть механiзму усереднення полягаСФ в тому, що фактично банкам дозволяСФться обирати в межах перiоду резервування час i обсяг виконання (пiдтримання) резервних вимог, виходячи iз необхiдностi задовольнити дотримання визначеного Rср. Рiшення банкiв стосовно щоденного рiвня обсягiв резервування залежить вiд дiСФвостi наступних факторiв:
- Очiкувана вартiсть можливостi пiдтримання резервiв в кожний день перiоду резервування, що визначаСФться як рiзниця мiж поточним рiвнем мiжбанкiвськоСЧ ставки овернайт (ort) i очiкуваним СЧСЧ рiвнем на частину перiоду резервування, що залишилася до завершення
Etorср = Et (3.6)
Банкiвськi установи намагаються виконувати резервнi вимоги максимально в тi днi, коли вартiсть залучення ресурсiв (вартiсть виконання цих вимог) СФ мiнiмальною. Таким чином, якщо поточна ставка мiжбанкiвського ринку вище (нижче) очiкуваноСЧ, банки будуть демонструвати тенденцiю пiдтримання резервних вимог нижче (вище) середнього рiвня Rср.
Реакцiя щоденних резервних позицiй на наявнiсть спреду мiж поточною i очiкуваною ставками позначаСФться параметром (), який вимiрюСФ буферну (стабiлiзуючу) функцiю резервних вимог iз механiзмом усереднення: чим вищою СФ цiннiсть цього параметра, тим вищим СФ вклад механiзму усереднення в стабiлiзацiю мiжбанкiвських ставок. У свою чергу, значення цього параметра залежить вiд технiчних особливостей системи резервних вимог (тривалiсть перiоду резервування, рiвень резервування) та аспектiв поведiнки банкiв (ставлення до ризику, ступiнь невпевненостi щодо очiкуваного рiвня ставки овернайт). Однак цi аспекти в моделi не будуть врахованi.
2. Невиконана частина резервних вимог, яка пiдлягаСФ виконанню протягом перiоду резервування, що залишився. В результатi дiСЧ цього фактора вiдносна значимiсть рiзноманiтних чинникiв (параметрiв) у визначеннi поведiнки банкiв суттСФво змiнюСФться протягом перiоду резервування. Так, на початку перiоду резервування обмеження у виглядi необхiдностi виконання резервних вимог у повному обсязi не СФ значимими, i банки, залежно вiд напрямку руху (мiнливостi) мiжбанкiвськоСЧ ставки, що сприймаСФться як тимчасове, можуть пiдтримувати бiльш високим або низьким рiвень резервних вимог. Дiючи таким чином, банки значною мiрою поглинають (абсорбують) шоки вiдсотковоСЧ ставки.
Наприкiнцi перiоду обслуговування обмеження, представленi у виглядi необхiдностi виконання резервних вимог у повному обсязi стають бiльш значимими, залишаючи банкам менше можливостi поглинати шоки лiквiдностi на грошовому ринку. Скорочення часу призводить до меншого ступеня свободи банкiв, роблячи СЧх попит на лiквiднiсть менш чутливим i нееластичним до мiнливих ставок мiжбанкiвського ринку. Це пояснюСФться вiдсутнiстю у банкiв будь-якого iншого вибору, нiж виконанн