Види менеджменту i поСФднання органiзацiйно-управлiнських культур
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
. Бернарда, Г. Саймона, Е. Голднер та iн. формуСФться iдея необхiдностi управлiння через культуру. З 50-60-х pp. починаСФться епоха особистiсно-орiСФнтованого менеджменту. Цей вид забезпечуСФ деяке самоуправлiння в органiзацii, що дозволяСФ швидко реагувати на змiну ситуацiю, на вимоги споживача. ОрiСФнтацiя на особистiсть означаСФ гуманiзацiю органiзацiйних структур та вiдкриваСФ дорогу творчим пошукам. ПередбачаСФться розвинута система мотивацii, яка враховуСФ рiзноманiття трудових цiнностей працiвникiв. Питання переходу вiд технократичного до особистiсно-орiСФнтованого виду менеджменту розглядаСФ Г. Дмитренко [24]. Вiн називаСФ останнiй антропосоцiальним управлiнням, пiдкреслюСФ необхiднiсть охоплення ним трьох базисних обСФктiв: духовного виробництва, матерiального виробництва та адмiнiстративно-державноi системи (рис. 1).
Рис. 1. Функцiонально-стуктурна схема базисних обСФктiв
антропосоцiального управлiння [24]
Рисунок свiдчить про рiвноправнiсть за iСФрархiСФю питань управлiння матерiальним виробництвом та соцiально-культурних питань, до яких можна зарахувати i питання корпоративноi культури. М. Дмитренко сформулював 5 положень, якi складають рацiональну управлiнську концепцiю перехiдного перiоду розвитку нашоi економiки (рис. 2).
Це прiоритет людського капiталу, системний пiдхiд, управлiння за цiлями i результатами, використання СФдиних принципiв управлiння рiзними обСФктами, включаючи постановку цiлей, мотивацiю, зворотний звязок та квалiметричний пiдхiд до оцiнки результатiв трудовоi дiяльностi.
Зупинимось на деяких працях, автори яких прогнозують майбутнСФ, намагаються сформулювати нову парадигму матерiального та духовного виробництва, принципи управлiння XXI столiття. У цих публiкацiях розглядаються у взаСФмозвязку питання управлiння, технологii та особистостi працюючоi людини. Велика увага придiляСФться iнформацii.
Рис. 2. Основнi принципи управлiнськоi концепцii в перехiдний перiод
розвитку економiки та суспiльства [24]
У своiй статтi Цивiлiзацiйнi детермiнанти украiнськоi економiчноi моделi [96] А. Филипенко показуСФ, що у економiцi неухильно назрiвають передумови новоi цивiлiзацii. Серед загальних рис новоi моделi вiн вiдзначаСФ поступовий, але неухильний перехiд вiд енергетичноi до iнформацiйноi структури, вiд матерiалiстичного до постматерiалiстичного суспiльства, вiд системи експлуатацii природи до системи використання людського розуму, вiд системи вiдтворення до системи творчостi. Головним ресурсом життя стаСФ сама людина, як пише Т. Годен, ii ментальний простiр (homo clausus).
Третя промислова революцiя йде на змiну епосi, яка вiдрiзнялася ефектом масштабностi, багатосерiйним та масовим виробництвом. На нас очiкуСФ ефект диверсифiкованого, iндивiдуалiзованого виробництва, яке базуСФться на досягненнях сучасного маркетингу i вiдрiзняСФться високою технологiзацiСФю та iнформатизацiСФю.
Суспiльство стоiть на порозi революцiйних зрушень у економiчнiй теорii, яка буде заснована на iнтелектуально-iнформацiйнiй парадигмi. Ознаками економiчноi моделi XXI ст. будуть гнучкiсть, вiдкритiсть, динамiзм, висока мотивацiя людини до працi. Модель покликана забезпечити достатнiй ступiнь економiчноi свободи, розкрiпачення iнтелектуально-психологiчного потенцiалу людини, вивiльнення i нацiлювання енергii на створення гармонiйного середовища нового суспiльства. Говорячи про сукупнiсть духовних та матерiальних досягнень людства, необхiдно особливо акцентувати увагу на питаннях етики, як найважливiшоi складовоi управлiнськоi парадигми майбутнього.
У своiй книзi про людський капiтал Добринiн, Дятлов та Цареньова [26] пишуть, що серед численних факторiв, якi обумовлюють той чи iнший вид менеджменту, визначальними СФ 3 взаСФмоповязаних фактори: характер виробництва, характер знань i особистiсть людини-господаря.
Так, американський соцiолог Д. Белл у своiх працях стверджував, що генезис суспiльного розвитку слiд вивчати вздовж осi, на якiй враховуються виробництво та види використовуваного знання. Вiдповiдно до цього вiн розрiзняСФ доiндустрiальне (аграрне), iндустрiальне та постiндустрiальне суспiльства.
У цьому, як говорив Белл, його вiдмiннiсть вiд марксистського вчення про суспiльно-економiчнi формацii, якi СФ етапами розвитку суспiльства, розглянутими вздовж осi, що враховуСФ вiдносини власностi.
Розвиваючи концепцii постiндустрiального суспiльства, Д. Бенк i Е. Масуда ввели поняття iнформацiйного суспiльства. Для цього етапу розвитку характернi всезагальна компютеризацiя, небачений розвиток телекомунiкацiй, космiчних засобiв звязку, iнтелектуалiзацiя суспiльства. РЖнформацiя - це знання, якi стають все складнiшими, все бiльшими за обсягом. РЖнформацiя перетворюСФться на головний ресурс суспiльства, причому цей ресурс маСФ цiкаву особливiсть - при його споживаннi вiн не витрачаСФться, а накопичуСФться, якiсно вдосконалюСФться. Т. СтоуньСФр пiдкреслюСФ, що людський капiтал стаСФ головним ресурсом iнформацiйного суспiльства. Працююча людина - не просто комплекс функцiй та ролей, якi визначають рацiональну поведiнку, а багатогранна особистiсть, вирiшальний творчий фактор, генератор та носiй iнформацii [88].
Американський соцiолог i футурист А. Тоффлер у 1980 р. опублiкував книгу про третю хвилю науково-технiчноi революцii [92], де йдеться про те, що iнформацiя перетворюСФться на головну цiннiсть, яка iнтелек?/p>